ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Справа№ 910/1879/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.12.2018 (повне рішення складено 27.12.2018)

у справі №910/1879/17 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Державне підприємство "Донецька залізниця"

2) Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

3) Державне підприємство "Південна залізниця"

4) Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця"

5) Державне підприємство "Одеська залізниця"

6) Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця"

про стягнення 61 106 258,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення з останнього 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К" та 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ПАТ "Ощадбанк" 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій, 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 касаційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 залишено без змін; стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ПАТ "Укрзалізниця" 288 000,00 грн. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2018 заяву ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково; постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги позивач мотивував невиконанням ДП «Донецька залізниця» обов`язків за біржовими контрактами № 675321 від 07.07.2014 та №№675322від 07.07.2014 щодо сплати номінальної вартості облігацій та відсоткового доходу за облігаціями за 8-12 відсоткові періоди, в зв`язку з чим позивач на підставі договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ має право звернутися з вимогою про виконання зобов`язань за біржовими контрактами до поручителів. З огляду на те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Придніпровська залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», Державного підприємства «Одеська залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», ДП "Південна залізниця", позивач вважає, що саме ПАТ «Укрзалізниця» набуло обов`язків поручителя за зобов`язаннями ПАТ «Донецька залізниця», що виникають із вищезазначених біржових контрактів.

Також, позивач посилався на те, що відповідно до зведеного передавального акту від 06.08.2015, у перелік юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця", внесено державне підприємство "Південна залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", державне підприємство "Одеська залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця", державне підприємство "Придніпровська залізниця".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що жодна з залізниць, які виступали поручителями ДП "Донецька залізниця", не виключена з реєстру, тобто вони продовжують свою господарську діяльність та відповідають за взяті на себе зобов`язання. Передавальні акти, укладені між комісією з утворення ПАТ "Українська залізниця" та комісіями з реорганізації залізниць не містять (відомостей) підтвердження передачі зобов`язань за договором поруки від залізниць до ПАТ "Українська залізниця", що свідчить про відсутність обов`язку у відповідача відповідати за зобов`язаннями. Також відповідач зазначає, що не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця").

ДП "Придніпровська залізниця" у письмових поясненнях по справі посилалось на те, що передавальний акт від 03.08.2015, укладений між головою та членами комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", не містить відомостей про передачу зобов`язань за договором поруки від ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Українська залізниця", оскільки строк погашення облігацій (23.12.2016 - 25.12.2016) настав після настання події передачі всіх прав та обов`язків ДП "Придніпровська залізниця", що свідчить про відсутність обов`язку у ПАТ "Українська залізниця" відповідати за зобов`язаннями залізниці. Також третя особа 2 зазначила, що порука є припиненою та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

ДП "Південна залізниця" у письмових поясненнях по справі посилалось на те, що оскільки позивач не звертався з письмовою вимогою, то порука є припиненою. Передавальний акт, який складений в процесі реорганізації 31.07.2015 не містить зобов`язань за договором поруки.

ДП "Одеська залізниця" у письмових поясненнях по справі посилалось на те, що з моменту укладення договору поруки позивач не пред`являв ДП "Одеська залізниця" письмові вимоги щодо виконання зобов`язань ДП "Донецька залізниця", шляхом сплати позивачу, як власнику облігацій, грошових сум у розмірі номінальної вартості облігацій при їх погашенні, а тому зобов`язання ДП "Одеська залізниця" перед позивачем з договору поруки не виникало. Також, у зв`язку з тим, що договором поруки не встановлений строк припинення поруки, а з моменту настання строків виконання основних зобов`язань ДП "Донецька залізниця" минуло більше шести місяців, порука ДП "Одеська залізниця" стосовно вимоги зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К" при їх погашенні з 26.06.2017 є припиненою з 26.06.2017. Крім того, вимоги щодо сплати інфляційних втрат не є предметом поруки, а на момент складання передавального акту зобов`язання ДП "Одеська залізниця" не виникло, а тому не могло бути відображено в передавальному акті.

Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" у письмових поясненнях по справі вказувало, що зобов`язання за договором поруки не виникло, порука є припиненою, вимоги щодо сплати інфляційних втрат не є предметом поруки, а тому задоволенню не підлягають. Враховуючи те, що на момент складання передавального акту зобов`язання ДТГО "Львівська залізниця" перед позивачем за договором поруки щодо сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та " К при їх погашенні ще не виникло (дата закінчення погашення облігацій - 25.12.2016), у передавальному акті від 03.08.2015 відсутні зобов`язання за договором поруки.

ДТГО "Південно-Західна залізниця" у письмових поясненнях по справі вказувало, що відповідач не є правонаступником третьої особи 4, у передавальному акті від 31.07.2015 не міститься підтвердження передачі зобов`язань за договором поруки, письмові вимоги про виконання зобов`язань за договором поруки позивачем не направлялись.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/1879/17 позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій та 239 582,66 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що на виконання умов договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ, позивач звернувся до відповідача, як правонаступника поручителів, з вимогою від 28.12.2016 вих. № 5513-05/279-12424/2016-00/вих., у якій просив здійснити сплату номінальної вартості облігацій у розмірі 61 000 000,00 грн., однак вимога залишена без виконання. Доказів здійснення виплати позивачу номінальної вартості облігацій матеріали справи не містять.

В решті позовних вимог про стягнення 106 258,06 грн. інфляційних втрат - судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що відповідно до п. 4.2 договору поруки поручителі не відповідають за відшкодування емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з чим обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для стягнення відповідних показників - відсутні, оскільки відповідальність поручителів за договором обмежується лише номінальною вартістю облігацій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову в сумі 61 000 000,00 грн., відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/1879/17 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 61 000 000,00 грн., а в решті оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в частині задоволених позовних вимог порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині присудження стягнення 61 000 000,00 грн. не було враховано того, що жодна з залізниць, які виступали поручителями ДП "Донецька залізниця", не виключена з реєстру, тобто вони продовжують свою господарську діяльність та відповідають за взяті на себе зобов`язання. До того ж, до договору поруки, який укладено між сторонами жодних змін щодо переходу зобов`язань до новоствореного АТ «Укрзалізниця» - не укладено. Отже, скаржник наголошував, що відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акту, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - право попередника - з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, скаржник вказував, що вказівка в Законі та постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 та Статуті АТ «Укрзалізниця», а також у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (в т.ч. й ДП «Донецька залізниця» та інших залізниць) не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і в кінці - припинення юридичних осіб таких підприємств, що відповідно, спростовує твердження суду першої інстанції про те, що передавальний акт є документальним закріпленням універсального правонаступництва. Крім того, передавальні акти не містять відомостей в підтвердження передачі зобов`язань за договором поруки від залізниць до АТ «Укрзалізниця», що свідчить про відсутність обов`язку у АТ «Укрзалізниця» відповідати за зобов`язаннями відповідно. Скаржник наголошує,що єдиною підставою правонаступництва є факт припинення юридичних осіб, який пов`язується з днем внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх припинення.

Також, скаржник посилався на те, що:

- судом першої інстанції в порушення ст. 86, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України не досліджено і не надано оцінки моменту виникнення у емітента обов`язку з погашення облігацій, а також не враховано доводи позивача про те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» не подав облігації до погашення у встановлені Проспектом емісії строки;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що порука не є припиненою, адже поручителі за договором поруки не отримували вимоги від ПАТ «Державний ощадний банк України» про погашення облігацій, відповідно, порука припинилась 26.06.2017 в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1879/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018, розгляд справи призначено на 11.03.2019.

18.02.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач в заперечення доводів апеляційної скарги посилався на те, що всі права та обов`язки ДП «Південна залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», Державного підприємства «Одеська залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», ДП «Придніпровська залізниця», перейшли до їх правонаступника - ПАТ «Українська залізниця». Стосовно обов`язку емітента здійснити погашення облігацій, позивач вказував на те, що ні умови погашення, визначені в Проспекті емісії, ні вимоги законодавства не передбачають обов`язку власника облігацій вчинити будь-які дії для переказу облігацій для погашення на рахунок емітента. Крім того, навпаки, визначено обов`язок емітента вчинити всі дії для зарахування облігацій на власний рахунок та зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити дохід за облігацією, і такий обов`язок не обумовлений настанням будь-яких обставин чи здійснення власниками будь-яких дій.

22.02.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Південна залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких підтримано доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2019.

02.04.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/1879/17, відповідно до якого останній просить суд закрити провадження у даній справі та повернути акціонерному товариству "Українська залізниця" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 360 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2019.

11.04.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/1879/17, відповідно до якого останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у даній справі та закрити провадження, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018, оголошено перерву в судовому засіданні до 06.05.2019.

06.05.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення в обгрунтування заяви про закриття провадження по справі № 910/1879/17.

В судове засідання 06.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Треті особи-1, -2, -3, -4, -5, -6 повноважних представників в судове засідання 06.05.2019 не направили, про розгляд справи повідомлялися належним чином, заяв чи клопотань не подавали.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка третіх осіб в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників третіх осіб 1-6 належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 27.08.2013 начальником ДП "Донецька залізниця" (Емітент) прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення облігацій Емітента, яке оформлене наказом № 782/Н, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом № 1183/Н від 03.12.2013.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій ДП "Донецька залізниця", зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Проспект емісії), здійснено випуск іменних, відсоткових, забезпечених облігацій серії F, G, H, I, J, K, L, M, N, О, Р, Q у бездокументарній формі в кількості 580 000 шт. номінальною вартістю облігації 1000,00 грн., загальною номінальною вартістю випуску облігацій 580000000 грн. (п. 3.2 Проспекту емісії).

Відповідно до порядку розміщення облігацій, передбаченого п. 3.8 Проспекту емісії, укладення договорів з першими власниками облігацій здійснювалось за місцезнаходженням наступних організаторів торгівлі (бірж):

1) Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС". Місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44.

2) Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива", місцезнаходження Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 30.

07.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як покупцем, та державним підприємством "Донецька залізниця", як продавцем, укладено біржовий контракт № 675321, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "І" у кількості 60 000 шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 60 295 800,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання біржового контракту № 675321, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 60 295 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 227659393 від 07.07.2014.

Факт придбання позивачем облігацій ДП "Донецька залізниця" в кількості 60 000 шт. за біржовим контрактом № 675321 підтверджується випискою про операції з цінними паперами та обмеженою випискою про стан рахунку ПАТ "Ощадбанк" в цінних паперах, з яких вбачається, що облігації ДП "Донецька залізниця" у кількості 60 000 шт. були зараховані на депозитарний рахунок АТ "Ощадбанк" в цінних паперах № НОМЕР_1.

07.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як покупцем, та державним підприємством "Донецька залізниця", як продавцем, укладено біржовий контракт № 675322, предметом якого були облігації підприємств іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "К" у кількості 1 000 (одна тисяча) шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 1 004 930,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

На виконання умов біржового контракту № 675322, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 1 004 930,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 227659447 від 07.07.2014.

Факт придбання ПАТ "Ощадбанк" облігацій ДП "Донецька залізниця" у кількості 1000 шт. за біржовим контрактом № 675322 підтверджується випискою про операції з цінними паперами та обмеженою випискою про стан рахунку ПАТ "Ощадбанк" в цінних паперах, з яких вбачається, що станом на 07.07.2014 облігації ДП "Донецька залізниця" у кількості 1 000 шт. були зараховані на депозитарний рахунок АТ "Ощадбанк" в цінних паперах № 300616-UА30001005.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, на підставі біржових контрактів № 675321 та № 675322 позивач придбав та став власником облігацій ДП "Донецька залізниця" у кількості 61 000 шт. загальною номінальною вартістю 61 000 000,00 грн.

Порядок виплати відсоткового доходу за придбаними ПАТ "Ощадбанк" облігаціями ДП "Донецька залізниця" визначено пунктом 3.11 Проспекту емісії.

Пунктом 3.12. Проспекту емісії передбачено порядок погашення облігацій, де зокрема встановлено, що датою початку погашення облігацій серій "І" та "К" є 23.12.2016, а датою закінчення - 25.12.2016.

Відповідно до п. 3.3.1 Проспекту емісії облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн.

27.08.2013 між ДП "Донецька залізниця" (Емітент) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"), державним підприємством "Південна залізниця" (далі - ДП "Південна залізниця"), державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), державним підприємством "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця"), державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") (поручителі) укладено договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ (далі - договір поруки), за умовами якого облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн. на користь третіх осіб - власників облігацій емітента.

Поручителями за вказаним договором є:

- державне підприємство "Придніпровська залізниця", код ЄДРПОУ 01073828;

- державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", код ЄДРПОУ 04713033;

- державне підприємство "Одеська залізниця", код за ЄДРПОУ 01071315;

- державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця", код за ЄДРПОУ 01059900;

- державне підприємство "Південна залізниця", код за ЄДРПОУ 01072609.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, поручителі зобов`язуються перед власниками облігацій у повному обсязі солідарно відповідати за порушення емітентом зобов`язань, передбачених Проспектом емісії, а саме: виплати номінальної вартості облігацій при їх погашенні та/або викупі у порядку та строки, визначені в Проспекті емісії облігацій.

Згідно з п. 3.1 договору поруки, поручителі зобов`язані: протягом 5 календарних днів від дати отримання письмової вимоги власника облігацій виконати відповідне зобов`язання Емітента шляхом сплати власникові облігацій відповідних грошових сум; у разі порушення Емітентом забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед власниками облігацій як солідарні боржники наявними майновими правами на отримання грошових коштів за доходними договорами та грошовими коштами поручителів. Поручителі не відповідають за відшкодування Емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені).

Позивач в обгрунтування позовних вимог при зверненні з відповідним позовом до суду першої інстанції посилався на те, що емітентом (ДП "Донецька залізниця") не виконано передбачене Проспектом емісії зобов`язання щодо виплати позивачу відсоткового доходу за облігаціями за 8-12 відсоткові періоди, виплати додаткового доходу HEDGE - частини відсоткового доходу, яка виплачується у разі її додатного значення у день виплати Емітентом відсоткового доходу за четвертий, восьмий та дванадцятий відсотковий період відповідно, а також не здійснено виплату номінальної вартості облігацій, у зв`язку з чим позивач на підставі договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ реалізував право звернення з вимогою про виконання зобов`язань за біржовими контрактами до поручителів.

Позивач вказував, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", державного підприємства "Одеська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", ДП "Південна залізниця", а тому набуло обов`язків поручителя за зобов`язаннями ПАТ "Донецька залізниця", що виникають з вищезазначених біржових контрактів, а тому у відповідача існує обов`язок з сплати позивачу 61 000 000,00 грн. номінальної вартості облігацій серій "І" та "К", а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання - 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 910/1879/17, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 31.05.2018 вказав, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було досліджено всі докази щодо переходу прав та обов`язків від підприємств залізничного транспорту до ПАТ "Українська залізниця" щодо кожного з зазначених в позовній заяві підприємств залізничного транспорту, зокрема, не було надано оцінку передавальним актам, які підтверджують перехід прав та обов`язків при реорганізації, по кожному з поручителів, з метою встановлення моменту переходу та обсягу переданих прав та обов`язків, зокрема щодо спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, не дослідив (не перевірив) та не надав належної правової оцінки розрахунку суми (її складовим), заявленої ПАТ "Ощадбанк" до стягнення з ПАТ "Укрзалізниця" (як правонаступника), у поєднанні з умовами забезпечувального Договору (Договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ від 27.08.2013) щодо обсягу забезпеченості основного зобов`язання та обмежень, встановлених цими умовами (зокрема, п. 3.1.).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 31.05.2018, судом апеляційної інстанції при апеляційному розгляді справи встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 56 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання (господарська організація) може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб, шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Як випливає з зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов`язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За визначенням п. 4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Отже, цією нормою визначається винятково момент припинення реорганізаційних відносин при злитті.

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною 9 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" одночасно з прийняттям рішення про утворення Товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення Товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі.

Комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 2 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", на виконання цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

На виконання Закону та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено ПАТ "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 постановлено:

- утворити Комісію з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Комісія) у складі згідно з додатком 4;

- Голові Комісії затвердити її персональний склад та організувати роботу Комісії;

- Комісії у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури: зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (далі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5; зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; проект статуту товариства.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Міністерству інфраструктури:

1) у двомісячний строк: вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1; разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, та господарських товариств, зазначених у додатку 2; затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна: - Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства; - яке закріплюється за товариством на праві господарського відання; затвердити зведені акти інвентаризації майна господарських товариств, зазначених у додатку 2.

3) до 31 серпня 2015 р.: затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України на затвердження:

- проект статуту товариства;

- пропозиції щодо персонального складу правління, наглядової ради, ревізійної комісії;

4) вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Згідно зі Статутом ПАТ "Українська залізниця" (в редакції від 18.01.2017), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (пункти 1, 2 Статуту). Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця".

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", також встановлено, що Товариство, тобто ПАТ "Українська залізниця", є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (ч. 6 ст. 2 Закону).

Згідно з частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 107 Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 26.11.2015), після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

На відміну від чинної в попередній редакції ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, що діяла до внесення змін до Цивільного кодексу України Законом України від 26.11.2015 "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", містилося слово "які" (тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги).

Отже, на цей час, лише при реорганізації суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні, перетворенні, слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Аналіз норм ст.ст. 106, 107 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56-58 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, 03.08.2015 складено передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт ДП "Південна залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт ДП "Одеська залізниця", 03.08.2015 складено передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця", які затверджені Міністром інфраструктури України 18.08.2015.

Зі змісту вказаних передавальних актів вбачається, що керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України, комісії з припинення залізниць підтверджують вартість і склад активів та зобов`язань. Правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" після їх реорганізації шляхом злиття переходить до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Складання і затвердження передавального акту в динаміці реорганізаційних відносин, пов`язаних з припиненням підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, є юридичним фактом як елементом юридичного складу, необхідним для легітимації ПАТ "Українська залізниця" як новоствореного суб`єкта.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання моменту правонаступництва має вирішуватись з урахуванням моменту передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Зведений передавальний акт від 06.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України Пивоварським А.М., Головою та членами комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", керуючись статтею 107 Цивільного кодексу України, підтверджує вартість і склад активів та зобов`язань.

Згідно з текстом вказаного акта, у перелік юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", внесено зокрема ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", майно яких також було одним з джерел формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Дослідивши передавальні акти ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" та зведений передавальний акт від 06.08.2015, судом апеляційної інстанції також встановлено, що в останніх відсутні відомості зобов`язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ. Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висноками суду першої інстанції про те, що зобов`язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ, не могли бути внесені в передавальні акти від 31.07.2015 та від 03.08.2015, а також в зведений передавальний акт від 06.08.2015, оскільки виникли пізніше, зокрема 25.12.2016.

У той же час, відсутність у передавальних актах та зведеному передавальному акті зобов`язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за вказаними зобов`язанням, оскільки ПАТ "Українська залізниця" прийнято усе майно та усі зобов`язання.

Універсальне правонаступництво зафіксовано в ч. 2 п. 2 Статуту публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015: товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, при цьому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" є дата державної реєстрації Товариства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця" здійснено 21.10.2015, отже, з 21.10.2015 ПАТ "Українська залізниця" є універсальним правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а тому відповідає за зобов`язаннями на підставі договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ.

Твердження відповідача про те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесені записи про припинення ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", обгрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що державна реєстрація новоутвореної особи та державна реєстрація особи, що припиняється, можуть не збігатися в часі. Таким чином, відсутність записів про припинення ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" не свідчить про те, що відповідач не є правонаступником вказаних осіб.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після створення ПАТ "Українська залізниця" реорганізаційні відносини щодо припинення підприємств транспорту, на базі яких утворилося Товариство шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цього ПАТ, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником, зокрема ДП "Придніпровська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", державного підприємства "Одеська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", ДП "Південна залізниця".

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" та є належним відповідачем у даній справі. Вказані висновки також зроблені і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб.

Проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Частинами 1, 3 статті 8 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов`язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Статтею 165 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом. Цінні папери оплачуються суб`єктами господарювання у гривнях. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість, у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк, та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Згідно з пп. 2 п. 5 розділу І Положення № 2998 емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в порушення зобов`язань, встановлених Проспектом емісії, емітент не здійснив виплату номінальної вартості облігацій серії "І" та "К" у розмірі 61 000 000,00 грн., кінцевий строк виплати яких настав 25.12.2016.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення про те, що судом першої інстанції в порушення ст. 86, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України не досліджено і не надано оцінки моменту виникнення у емітента обов`язку з погашення облігацій, а також не враховано доводи позивача про те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» не подав облігації до погашення у встановлені Проспектом емісії строки. Судом першої інстанції при ухваленні рішення надано відповідну оцінку доводам учасників справи, що узгоджується з приписами ст. 86, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статті 553 та 554 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.12.2016 відповідач повідомив позивача, що ПАТ "Українська залізниця" фактично не набуто правонаступництва за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", зокрема за фінансовими зобов`язаннями по облігаціях. У той же час, відповідач зазначив, що є правонаступником обов`язків залізниць щодо поруки за облігаціями ДП "Донецька залізниця" (в частині їх номінальної вартості), тому в разі звернення банку ПАТ "Українська залізниця" докладе всіх зусиль для погашення їх номінальної вартості в якості поручителя.

Також, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ, позивач звернувся до відповідача, як правонаступника поручителів, з вимогою від 28.12.2016 вих. № 5513-05/279-12424/2016-00/вих., у якій просив здійснити сплату номінальної вартості облігацій у розмірі 61 000 000,00 грн., однак вимога залишена без виконання.

Доказів здійснення виплати позивачу номінальної вартості облігацій матеріали справи не містять, і таких доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду першої інстанції станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про те, що вимоги позивача є передчасними, оскільки ПАТ "Державний ощадний банк України" не подав облігації до погашення у встановлені Проспектом емісії строки, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, і відповідно, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки порядок погашення облігацій визначено п. 3.12 Проспекту емісії та вказаним пунктом не передбачено такого обов`язку.

Крім того, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що порука не є припиненою, адже поручителі за договором поруки не отримували вимоги від ПАТ «Державний ощадний банк України» про погашення облігацій, відповідно, порука припинилась 26.06.2017 в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаного доводу скаржник посилався на те, що оскільки договором поруки не встановлений строк припинення поруки, а з моменту настання строків виконання основних зобов`язань ДП "Донецька залізниця" минуло більше шести місяців, порука стосовно вимоги зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К" при їх погашенні з 26.06.2017, є припиненою з 26.06.2017.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Умовами договору № Д/НФ-131538/НЮ не встановлено конкретного строку дії поруки, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В свою чергу, умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 Цивільного кодексу України. У разі, якщо сторони в договорі поруки не встановили строк припинення дії поруки то підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При цьому під вимогою до поручителя, про яку йдеться у зазначеній нормі, слід розуміти саме позовну вимогу, а не будь-яку іншу вимогу. (вказана позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 по справі 926/2154/16).

Як підтверджується матеріалами справи, строк виконання основного зобов`язання з виплати номінальної вартості облігацій серії "І" та "К" - до 25.12.2016, а шість місяців з дати виконання основного зобов`язання спливали 26.06.2017.

У той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, з 21.10.2015 відповідач є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а тому звернення з вимогою до поручителя повинно було здійснюватись не до ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а до ПАТ "Українська залізниця" як правноступника вказаних осіб.

28.12.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою, як правонаступника поручителів, а 06.12.2017 звернувся з позовом до суду, тобто в межах шести місяців, а тому порука за договором № Д/НФ-131538/НЮ - не є припиненою в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій - є правомірною та обґрунтованою, відповідачем належним чином вказана сума боргу станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції - не спростована, а тому судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К".

При цьому, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції не оцінювали обставини щодо того, чи є відповідач правонаступником ПАТ "Донецька залізниця", оскільки предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором поруки, а банком було подано позов до ПАТ "Українська залізниця", як до правонаступника ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" за договором поруки, а не як до правонаступника емітента облігацій (ДП "Донецька залізниця").

В решті позовних вимог про стягнення 106 258,06 грн. інфляційних втрат - судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що відповідно до п. 4.2 договору поруки поручителі не відповідають за відшкодування емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з чим обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для стягнення відповідних показників - відсутні, оскільки відповідальність поручителів за договором обмежується лише номінальною вартістю облігацій. У вказаній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржувалось.

В свою чергу, представниками учасників справи (позивача та відповідача) підтримані раніше подані клопотання про закриття провадження у даній справі, в яких позивач та відповідач просили суд задовольнити останні, відповідно закрити провадження у справі №910/1879/17. Клопотання мотивовані тим, що 13.03.2019 (тобто, вже під час апеляційного провадження у справі) АТ «Укрзалізниця» виконало зобов`язання, передбачене договором поруки № Д/НФ-131538/НЮ від 27.08.2013 та сплатило загалом 61 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 13.03.2019. Таким чином, на думку позивача та відповідача, предмет спору у даній справі припинив своє існування та відсутній, що зумовлює необхідність закриття провадження у справі № 910/1879/17 на стадії апеляційного розгляду справи. Крім того, позивач також вказував на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю в силу ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заявлені клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційному порядку частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України передбачено в сукупності скасування рішення суду першої інстанції та закриття апеляційного провадження за певних мов, зокрема внаслідок відсутності предмету спору (в. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення спір між сторонами стосовно стягнення 61 000 000,00 грн. існував, і вказана сума боргу була погашена відповідачем перед позивачем вже на стадії апеляційного провадження у даній справі, тобто предмет спору між сторонами існував як станом на момент подання позову, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення. В свою чергу, погашення відповідачем перед позивачем суми боргу в розмірі 61 000 000,00 грн. на стадії апеляційного провадження - не свідчить про відсутність предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін та вимог процесуального закону (зокрема п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), а фактично свідчить про зміну стану розрахунків між сторонами після ухвалення оскаржуваного рішення на стадії апеляційного провадження у справі, що не є підставою для застосування судом апеляційної інстанції повноважень, обумовлених частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що здійснена відповідачем оплата в сумі 61 000 00,00 грн. не позбавляє учасників спору реалізувати свої процесуальні права, закріплені як Господарським процесуальним кодексом України (наприклад, укладення мирової угоди, тощо), так і права, обумовлені Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотань ПАТ "Українська залізниця" та ПАТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справи докази в сукупності, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме в частині присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 61 000 000,00 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1879/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1879/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

4. Матеріали справи №910/1879/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 29.05.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай