ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

Львів

№ 857/3813/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року, прийняте суддею Пастернак І.А. у місті Івано - Франківську, повний текст складений 15.03.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС в особі заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

встановив:

ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України в особі заступника начальника Львівської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №6721/20900/18 від 04.12.2018 року якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за порушення ч.3 ст.470 Митного кодексу України; закрити провадження у справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року позов задоволено.

Скасовано постанову у справі про порушення митних правил №6721/20900/18 від 04.12.2018 року та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що є помилковим посилання відповідача на положення ст. 95 МК України, оскільки, сам відповідач зазначає, що транспортний засіб не є комерційного призначення, тому в цій частині на цей об`єкт не може поширюватися диспозиція ст. 470 МК України, проте вважає що дана норма має бути застосована до транспортного засобу як до товару.

Пункт 57 ч. 1 ст. 4 МК України визначає, що таке «товар», а п. 60 ч. 1 ст. 4 МК України - «транспортні засоби». При конкуренції загальної та спеціальної норм - підлягає застосуванню спеціальна норма.

Крім того, ні у постанові, ні у протоколі про порушення митних правил відповідачем не вказано який саме транспортний засіб (марка, модель, колір, загальна маса) йде мова. Крім того, встановлений режим тимчасового ввезення до одного року не був змінений чи скасований.

Отже, відповідачем допущено істотну неповноту і необ`єктивність провадження в справі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в ході митного контролю встановлено, що громадянин Чехії ОСОБА_1 21.04.2018р. ввіз на митну територію України транспортний засіб VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації Чехія) в зоні діяльності Львівської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Проте, в ході перевірки документів, що посвідчують особу, позивачем надано до митного контролю посвідку на постійне проживання в Україні. Тому, керуючись ст.ст.4, 380, 381 МК України, вказаний транспортний засіб було ввезено в митному режимі «транзит», а відповідно слід враховувати ст.95 МК України щодо строків вивезення транспортного засобу.

Станом на 03.11.2018 транспортний засіб не вивезено, тому в діях позивача наявний склад порушення ч.3 ст.470 МК України.

Просить рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 03.11.2018 року о 02.41 год. громадянин Чехії ОСОБА_1 слідував в приватну поїздку з України до Республіки Польша через митний пост Краковець Львівської митниці ДФС автомобілем марки Mitsubishi Lancer НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в якості пасажира. У ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення інформації про нього та осіб які у ньому переміщуються, в АСМО Інспектор та в ЄАІС ДФС України встановлено, що громадянин Чехії ОСОБА_1 21.04.2018 року в зоні діяльності Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 (країна реєстрації Чехія) у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Проте, в ході перевірки документів, що посвідчують особу, громадянин Чехії ОСОБА_1 03.11.2018 року було надано до митного контролю посвідку на постійне проживання в Україні № ІН НОМЕР_4 виданої 04.09.2015 року органом 2601. Тому керуючись положенням ст.ст. 4, 380, 381 МК України, транспортний засіб VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 було ввезено в митному режимі «транзит», про що державним інспектором ВМО №4 м/п Краковець Львівської митниці ДФС Свердлюк В.М. складено протоколу про адміністративне правопорушення №6721/20900/18 від 03.11.2018 року (а.с.33 -36)

Відповідно до постанови в справі про порушення митних правил №6721/20900/18 від 04.12.2018 року, заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 , за вказане правопорушення громадянина Чехії ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за порушення ч.3 ст.470 Митного кодексу України (а.с.7, 8)

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанов у справі про порушення митних правил №6721/20900/18 від 04.12.2018 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та закриття справи про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України, а також положень статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ратифікована 17 березня 1999 року) поняття «резидент Договірної держави» щодо критеріїв визначення статусу резидента, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач є громадянином Чехії, має постійне житло, доступне йому; має постійне житло; центр життєвих інтересів; то наявність посвідки на право постійного проживання на території України не може свідчити про те, що вона є резидентом України в розумінні законодавства України.

Факт наявності посвідки на право постійного проживання на території України ще не свідчить про реалізацію цього права. Для визначення статусу резидента слід врахувати комплекс обставин, зокрема вирішення колізій при тлумаченні понять «резидент» та «нерезидент» врегульовуються двосторонніми угодами (конвенціями) про уникнення подвійного оподаткування, в яких уточнюється, яким чином країни, що домовляються, будуть визначати, резидентом якої з них є та чи інша фізична або юридична особа.

Метою ж тимчасового ввезення є саме надання пільг для уникнення подвійного оподаткування.

Зокрема, статтею 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, якщо особа є національною особою обох Договірних Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав будуть вирішувати питання щодо оподаткування такого резидента за взаємною згодою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №576/2162/16-а.

Як відповідачем так і в ході розгляду справи чітко не встановлено статус позивача «резидент» чи «нерезидент», позаяк вказане питання не досліджувалось в контексті вказаної Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки.

Поряд з наведеним, відповідно до частини першої та другої статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Відповідно до ст.381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. У разі порушення зобов`язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 313 цього Кодексу.

Відповідно до визначення, наведеного в пункті 57 частини першої статті 4 МК України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Із аналізу вказаної норми та пункту 60 частини першої статті 4 МК України, якою надано визначення транспортних засобів особистого користування, можна дійти висновку, що транспортні засоби особистого користування, якими громадяни користуються для власних потреб, в розумінні митного законодавства є товарами.

З вищевикладеного системного аналізу норм законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що транспортний засіб у спірних правовідносинах не може бути товаром.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 26.02.19 у справі №466/6388/14-а.

За змістом статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що митницею при винесенні оспореної постанови порушено норми ст.274, 268 КУпАП, а саме: здійснено розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та не забезпечено участі перекладача, виходячи з того, що ОСОБА_1 03.12.2018 повідомив митницю надіславши на електронну пошту лист з проханням про відкладення розгляду справи, оскільки не може прибути 04.12.2018 на розгляд протоколу про порушення митних правил та просив забезпечити явку перекладача, т.я. українську мову розуміє лише на побутовому рівні і не зможе надати повноцінні пояснення та захистити свої права (а.с.17).

Ст. 486 Митного кодексу України, визначає, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. У відповідності до ст. ст. 33, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційним судом встановлено, що розгляд справи позбавив можливості позивача реалізувати свої права, передбачені ст. 498 Митного кодексу України ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, дати пояснення, подати докази, заявити клопотання про допит свідків, користуватися юридичною допомогою захисника тощо.

Апеляційний суд обумовлює і ту обставину, що суд першої інстанції закриваючи справу про адміністративне правопорушення, в судовому рішенні, не навів обґрунтувань такого рішення.

Згідно ст. 487 Митного кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Враховуючи особливості провадження у таких справах, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - п.2 ч.3 ст.286 КАС України.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними з приводу закриття справи про адміністративне правопорушення, тому рішення відповідача підлягає скасуванню із направленням такої на новий розгляд до Львівської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково .

Скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року у справі № 344/21329/18 та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці ДФС від 04.12.2018 року в справі про порушення митних правил №6721/20900/18.

Справу №6721/20900/18 про порушення митних правил надіслати на новий розгляд до Львівської митниці ДФС.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя

І. М. Обрізко

судді

Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Повний текст складено 28.05.2019