ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2019 року № 640/5313/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент»

до

Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (далі - позивач, ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1037/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 14.03.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що в оскаржувані індивідуальній податковій консультації відповідачем надано вичерпну відповідь на друге питання серед тих, що викладались платником податків у запиті від 14.02.2019, однак, відповіді на перше запитання позивач не отримав. Індивідуальна консультація, як стверджує позивач, зводиться до суб`єктивного тлумачення відповідачем приписів чинного законодавства без конкретизації дії зазначених норм відносно позивача. Крім того, висновки податкового роз`яснення, як вказує представник позивача, суперечать податковим консультаціям, що були видані відповідачем раніше та які зареєстровані в реєстрі індивідуальних податкових консультацій, і не дають конкретної відповіді на поставлене питання. З огляду на вказане, оскаржувана консультація, за твердженням позивача, не дає відповіді на поставлені питання, суперечить чинному законодавству, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач, своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвала суду з позовними матеріалами отримана відповідачем 11.04.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною у матеріалах справи.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2019 ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» звернулось до ДФС України із запитом №14-02-19/1 «Про надання письмової індивідуальної консультації», у якому просило надати письмову консультацію з ряду питань практичного застосування норм чинного податкового законодавства, а саме:

1. Чи вважаються коштами спільного інвестування, що звільняються від оподаткування, доходи, отримані корпоративним інвестиційним фондом як забезпечувальні (гарантійні) платежі за об`єкти житлового фонду на підставі попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які після укладення договорів купівлі-продажу квартир на підставі попередніх договорів зараховуються в оплату вартості таких квартир?

2. Чи звільняються від оподаткування ПДВ операції з передачі ПІВФ готового новозбудованого житла покупцям та чи змінюється база оподаткування ПДВ у платника у випадку, коли платник у процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло, згідно з укладеними попередніми договорами з покупцями, отримує забезпечувальні платежі за таке житло?

Зі змісту наданої податкової консультації №1037/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 14.03.2019 слідує, що після оформлення корпоративним інвестиційним фондом права власності на отримане від забудовника новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) подальші операції корпоративного інвестиційного фонду з постачання такого житла покупцям - фізичним і юридичним особам на підставі основних договорів купівлі-продажу новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 97 статті 197 розділу V Податкового кодексу України. При цьому у разі, якщо корпоративний інвестиційний фонд до оформлення основних договорів купівлі-продажу новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) отримував від покупців - фізичних і юридичних осіб забезпечувальні платежі відповідно до укладених з ними попередніх договорів, то операції з перерахунку таких платежів покупцями - фізичними і юридичними особами на рахунок корпоративного інвестиційного фонду не змінюють ПДВ у корпоративного інвестиційного фонду.

Щодо звільнення від оподаткування кошти спільного інвестування, контролюючий орган зазначив у наданій податковій консультації, що у разі, якщо кошти (інвестиційні внески), отримані корпоративним інвестиційним фондом від фізичної особи - інвестора з метою участі такої особи у будівництві об`єктів нерухомості та подальшого отримання у власність відповідної нерухомості, то такі кошти є коштами спільного інвестування у розумінні підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України. У разі, якщо корпоративний інвестиційний фонд виступає інвестором будівництва житлових будинків та для такого будівництва на підставі попередніх договорів купівлі-продажу залучає кошти фізичних чи юридичних осіб, які не є інвесторами такого корпоративного інвестиційного фонду, а саме особами, які розміщують вільні кошти з метою отримання прибутку, шляхом придбання цінних паперів ІСІ, то такі активи та доходи корпоративного інвестиційного фонду від операцій з такими активами не підпадають під дію пункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 розділу III Податкового кодексу України та не звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Оцінюючи оскаржувану індивідуальну податкову консультацію на предмет її відповідності вимогам законодавства суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» наявна ліцензія на професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами, видана Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішенням №117 від 02.02.2016), в управлінні якого перебуває три пайових венчурних фонди та один корпоративний венчурний фонд:

- пайовий венчурний інвестиційний фонд «Інтергал-Буд» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент»;

- пайовий венчурний інвестиційний фонд «ІнтергалБудІнвест» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент»;

- пайовий венчурний інвестиційний фонд «ІнтергалБудАктив» недиверсифікованого виду закритого типу;

- акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лоудстар».

Згідно із визначенням, викладеним у статті 41 Закону України «Про інститути спільного інвестування», пайовий фонд - це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, що перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.

ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» здійснює управління активами інституту спільного інвестування - пайового венчурного інвестиційного фонду та корпоративного інвестиційного фонду.

Пайовий венчурний інвестиційний фонд або корпоративний інвестиційний фонд (далі - ІСІ), від імені та в інтересах якого діє компанія з управління активами, є інвестором будівництва житлових будинків шляхом укладення інвестиційних договорів із забудовниками об`єктів в інтересах компанії з управління активами.

Протягом строку будівництва житлових будинків ІСІ укладає з іншими особами, які не є учасниками ІСІ, попередні договори купівлі-продажу, відповідно до яких ІСІ як продавець та інші особи як покупці зобов`язуються після закінчення будівництва житлового будинку та державної реєстрації права власності ІСІ на квартири укласти договори купівлі-продажу таких квартир на підставі попередніх договорів. За попередніми договорами ІСІ отримує потенційних покупців забезпечувальні/гарантійні платежі (з метою забезпечення виконання зобов`язань за попереднім договором), які після укладення договорів купівлі-продажу квартир зараховуються в оплату вартості таких квартир.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Частинами першою і другою статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру таких прав.

Відповідно до частин першої і третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України від 18.09.1991 за №1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» із змінами та доповненнями (далі - Закон №1560-ХІІ).

Так, абзацом 3 статті 4 Закону №1560-ХІІ визначено, що інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Нормативним актом, який спрямований на забезпечення процесу залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів і визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування (ІСІ), а також порядок розкриття інформації про їх діяльність є Закон України від 05.07.2012 за №5080-VI «Про інститути спільного інвестування» із змінами та доповненнями (далі - Закон №5080).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №5080 визначено, що активи ІСІ - це сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Єдиний державний реєстр інститутів спільного інвестування (далі - Реєстр) - це сукупність записів про інститути спільного інвестування, які містять інформацію, визначену нормативно-правовими актами Комісії (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5080).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону № 5080 кошти спільного інвестування - це кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру.

Пунктом 10 частини першої статті 1 цього Закону встановлюється, що інститут спільного інвестування - це корпоративний або пайовий фонд.

Згідно із визначенням, наведеним у частині першій статті 8 Закону №5080, корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Відповідно до частин першої і другої статті 14 Закону №5080 управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. Зберігання активів корпоративного фонду здійснює на підставі відповідного договору зберігач активів корпоративного фонду. Договір між корпоративним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного фонду та договір між корпоративним фондом і зберігачем активів корпоративного фонду укладаються на строки, визначені сторонами договорів. Дію таких договорів може бути продовжено за рішенням загальних зборів учасників корпоративного фонду.

Особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб`єктів недержавного пенсійного забезпечення встановлені пунктом 141.6 статті 141 Податкового кодексу України.

Так, за правилами, визначеними підпунктом 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Таким чином, кошти (інвестиційні внески), отримані фондом від фізичної особи - інвестора з метою участі такої особи у будівництві об`єктів нерухомості та подальшого отримання у власність відповідної нерухомості є коштами спільного інвестування в розумінні підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до статті 197 розділу V, підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 розділу V Податкового кодексу України).

Таким чином, після оформлення корпоративним інвестиційним фондом права власності на отримане від замовника будівництва новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) подальші операції корпоративного інвестиційного фонду з постачання такого житла покупцям - фізичним і юридичним особам на підставі основних договорів купівлі-продажу новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України.

При цьому у разі, якщо на етапі будівництва житлового будинку до здачі його в експлуатацію корпоративний інвестиційний фонд укладає попередні договори з фізичними і юридичними особами, які зобов`язуються після закінчення будівництва житлового будинку та державної реєстрації права власності корпоративного інвестиційного фонду на квартири в будинку укласти основні договори купівлі-продажу таких квартир та сплачують забезпечувальні платежі, що підлягають поверненню покупцю або за згодою покупця зараховуються в оплату вартості квартири за основним договором, то операції з перерахунку таких платежів покупцями - фізичними і юридичними особами на рахунок корпоративного інвестиційного фонду не призводять до виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у корпоративного інвестиційного фонду.

На думку позивача у наданій податковій консультації контролюючим органом відповідь на питання «Чи вважаються коштами спільного інвестування, що звільняються від оподаткування, доходи, отримані корпоративним інвестиційним фондом як забезпечувальні (гарантійні) платежі за об`єкти житлового фонду на підставі попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які після укладення договорів купівлі-продажу квартир на підставі попередніх договорів зараховуються в оплату вартості таких квартир?» фактично не надана, а сам текст консультації зводиться до суб`єктивного тлумачення приписів Законів України «Про інститути спільного інвестування», «Про інвестиційну діяльність» та норм Податкового Кодексу України без конкретизації дії зазначених норм відносно конкретних обставин, викладених позивачем.

Так, щодо звільнення від оподаткування коштів спільного інвестування, контролюючий орган у наданій податковій консультації зазначив, що у разі, якщо кошти (інвестиційні внески), отримані корпоративним інвестиційним фондом від фізичної особи - інвестора з метою участі такої особи у будівництві об`єктів нерухомості та подальшого отримання у власність відповідної нерухомості, то такі кошти є коштами спільного інвестування у розумінні підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України. У разі, якщо корпоративний інвестиційний фонд виступає інвестором будівництва житлових будинків та для такого будівництва на підставі попередніх договорів купівлі-продажу залучає кошти фізичних чи юридичних осіб, які не є інвесторами такого корпоративного інвестиційного фонду, а саме особами, які розміщують вільні кошти з метою отримання прибутку, шляхом придбання цінних паперів ІСІ, то такі активи та доходи корпоративного інвестиційного фонду від операцій з такими активами не підпадають під дію пункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 розділу III Податкового кодексу України та не звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Оцінюючи зміст отриманої платником податків індивідуальної консультації, суд вважає за доцільне наголосити на наступному.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 цього Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно з пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Статтею 52 Податкового кодексу України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації - визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом у своїх рішеннях, аналіз норм законодавства, що регулюють питання надання контролюючим органом індивідуальної податкової консультації, свідчить про те, що податкова консультація надана правомірно, якщо містить висновки, придатні до практичного використання у вказаних у запиті платника податків фактичних обставинах (постанови: 16.10.2018 у справі №820/4461/17, адміністративне провадження №К/9901/3725/17; від 27.11.2018 у справі №826/14131/16, адміністративне провадження №К/9901/31330/18; від 11.12.2018 у справі №826/9590/16, адміністративне провадження №К/9901/30898/18; тощо).

При цьому, платником податків у запиті №14-02-19/1 від 14.02.2019 викладені конкретні обставини, наявність яких в діяльності позивача викликала необхідність отримання від контролюючого органу роз`яснень щодо використання окремих норм податкового законодавства.

Натомість, ДФС України у податковій консультації від 14.03.2019 за №1037/6/99-99-15-03-02-15/ІПК наводить зміст норм податкового законодавства, не розкриваючи питання щодо практичного використання окремих його положень платником податків за наявності конкретно викладеної ситуації. Така консультація не містить конкретні роз`яснення платнику податків щодо алгоритму його дій для уникнення порушень вимог податкового законодавства у своїй діяльності. Отже, дана консультаціє не узгоджується з вимогами до податкової консультації індивідуального характеру і не може використовуватися виключно саме цим платником податків стосовно конкретних обставин.

З урахуванням викладеного та зважаючи на зміст оскаржуваної податкової консультації, суд також погоджується з доводами позивача щодо фактичної відсутність конкретної відповіді на викладене платником в пункті 1 запиту запитання, в ній відсутні рекомендації щодо практичного застосування норм податкового законодавства в ситуації, що склалась у позивача.

З огляду на викладене, спірна податкова консультація не відповідає вимогам підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3 статті 52 Податкового кодексу України.

В силу вимог частини другої пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №1037/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 14.03.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (Код ЄДРПОУ 33943393, адреса: 03150 м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 28Б; поштова адреса - 03150, м. Київ, вул. В. Тютюнника, 28Б) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ - 39292197, адреса: 04053, м.Київ, Львівська площа, б. 8, тел. (044) 2725159).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська