ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 травня 2019 року справа №826/9871/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )

до

Міністерства закордонних справ України (далі по тексту - відповідач, МЗС України)

про

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу належного їй грошового забезпечення; 2) стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно грошового забезпечення в сумі 154 878,99 грн.; 3) стягнення з відповідача на користь відповідних органів соціального забезпечення України суми виплат, що повинні були бути сплачені у зв`язку з виплатою заробітної плати другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США позивачу за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України в особі Міністра закордонних справ Клімкіна Павла Анатолійовича, у зв`язку з тим, що відповідачем протиправно не виплачується заробітна плата по посаді другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки, встановленій наказом МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос, а також не здійснюються передбачені законодавством України пенсійні та інші соціальні відрахування стосовно позивача, який є штатним працівником МЗС України, що позбавляє його права на гарантовану державою пенсію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з метою пошуку шляхів врегулювання ситуації, яка склалася у зв`язку з прийняттям наказу від 25 лютого 2016 року №377-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", який скасовано в судовому порядку, однак пропозиції щодо вирішення ситуації, у тому числі щодо переведення позивача на іншу посаду, від відповідача не надходили; скасування вказаного наказу є підтвердженням того, що позивач перебуває у статусі працівника, відрядженого у довготермінове відрядження до Посольства України в США.

Виходячи зі змісту позовних вимог, судом встановлено, що фактично відповідачем за даним адміністративним позовом є МЗС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9871/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що дії МЗС України повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивача було відкликано з довготермінового відрядження і він прибув на територію України, всі виплати, пов`язані з перебуванням у довготерміновому відрядженні позивача припинені; позовні вимоги про стягнення заробітної плати не підлягають задоволенню, оскільки вказані обставини були предметом розгляду адміністративної справи №826/5863/16.

У судове засідання, призначене на 26 квітня 2019 року, представники сторін до суду не прибули, у зв`язку із чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України щодо невиплати позивачу відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 80 857,41 дол. США та відшкодування витрат на переїзд, пов`язаний з переведенням на роботу до іншої місцевості в рамках довгострокового службового відрядження та про стягнення цих коштів залишено без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що наказом МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 переведено з 07 лютого 2014 року з посади другого секретаря по посаді радника відділу перспективного партнерства Політичного департаменту МЗС України на посаду другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки на час довготермінового відрядження; встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад в національній валюті у розмірі 698,00 грн. на місяць та надбавки за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу та вислугу років на державній службі (станом на 01 лютого 2014 року стаж державної служби становить 7 років 6 місяців); встановлено ОСОБА_1 надбавки за знання і використання в роботі: іноземних мов (англійської, чеської та португальської) у розмірі 25% від посадового окладу з 07 лютого 2014 року по 30 червня 2016 року; однієї європейської (чеської) мови у розмірі 10% від посадового окладу з 01 липня 2016 року по 31 січня 2017 року; встановлено ОСОБА_1 норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 3 485 дол. США на місяць; відряджено ОСОБА_1 07 лютого 2014 року до посольства України в Сполучених Штатах Америки літаком за маршрутом Київ - Вашингтон . Разом з нею виїжджає чоловік - ОСОБА_7 .

Наказом МЗС України від 18 лютого 2014 року №371-ос "Про внесення змін до наказу МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1 " внесено зміни до пункту 3 наказу МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1" виклавши його у новій редакції: "Встановити ОСОБА_1 надбавки за знання і використання в роботі : іноземних мов (англійської, чеської та португальської) у розмірі 25% від посадового окладу з 07 лютого 2014 року по 30 червня 2016 року; іноземних мов (чеської, англійської) у розмірі 25% від посадового окладу з 01 липня 2016 року по 31 січня 2017 року; однієї європейської (англійської) мови у розмірі 10% від посадового окладу з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року".

25 лютого 2016 року МЗС України прийнято наказ №377-ос "Про відкликання ОСОБА_1", згідно якого ОСОБА_1 другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки, відкликано в Україну 07 березня 2016 року у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Судом встановлено, що відповідач листами від 11 травня 2016 року №201/19-091-1682, від 29 липня 2016 року №201/19-091-3152 повідомляв позивача про необхідність прибуття до Департаменту менеджменту персоналу для здійснення розрахунків, пов`язаних із закінченням довготермінового відрядження та вирішення питання подальшого проходження дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби України.

Також, листом від 18 серпня 2016 року №201/19-091-3575 МЗС України повідомлено позивача, що вирішення будь-яких питань щодо подальшого проходження дипломатичної служби, зокрема заохочення до службової кар`єри та її планування, здійснення професійного навчання тощо, можливе лише після здійснення пов`язаних із завершенням довготермінового відрядження розрахунків відповідно до абзацу другого пункту 7 Порядку ротації працівників дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби України, затвердженого наказом МЗС України від 31 травня 2012 року №147.

У свою чергу в заяві від 19 травня 2016 року, адресованій відповідачу, ОСОБА_1 зокрема зазначено, що під час зустрічей проведених 25 березня 2016 року, 30 березня 2016 року та 12 травня 2016 року з в.о. директором Департаменту менеджменту персоналу Ярмілком Ю.А. , їй не надано інформації щодо строків врегулювання трудових відносин та погашення заборгованості з боку МЗС України.

Також, у заяві від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомила відповідача про те, що інформацію про дату, коли вона зможе приступити до виконання службових обов`язків на посаді другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки їй не надано, а також не надано переліку посад щодо її можливого переведення на іншу посаду відповідно до процедури, передбаченої статтею 32 Кодексу законів про працю України.

У заяві від 23 листопада 2016 року позивач у тому числі просив письмово повідомити про умови та пропозиції щодо можливого примирення сторін.

Заявами від 07 лютого 2017 року та від 16 червня 2017 року, ОСОБА_1 повідомляла відповідача про готовність провести зустріч з державним секретарем МЗС України Заяцем А.І . з питань визначення строків повернення на робоче місце до Посольства України в США та виплати належного їй грошового забезпечення.

За результатами розгляду заяв позивача від 07 лютого 2017 року та від 16 червня 2017 року, МЗС України листами від 10 березня 2017 року №201/19-091-1050 та від 19 липня 2017 року №201/19-091-2373 надано відповідь, у якій повідомляється про доцільність розгляду порушеного у зазначеному зверненні питання після прийняття Вищим адміністративним судом України рішення за результатами розгляду ним касаційної скарги МЗС України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/5863/16.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/5863/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано протиправними дії МЗС України щодо передчасного відкликання позивача з посади другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України США та скасовано оскаржуваний наказ; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України визначає Закон України "Про дипломатичну службу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 1 Закону України "Про дипломатичну службу" у цьому законі терміни вживаються у такому значенні: дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; дипломатичний працівник - державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг; довготермінове відрядження - перебування працівників дипломатичної служби за принципом ротації в закордонних дипломатичних установах України у строки, передбачені цим Законом.

Статтею 35 Закону України "Про дипломатичну службу" зокрема встановлено, що заробітна плата працівників дипломатичної служби складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, за науковий ступінь, надбавки за вислугу років, за знання іноземних мов та інших надбавок, передбачених законодавством.

Посадові оклади працівників дипломатичної служби встановлюються залежно від складності покладених на них повноважень та ступеня відповідальності.

Доплата дипломатичному працівникові за дипломатичний ранг, адміністративно-технічному працівникові за ранг державного службовця провадиться відповідно до присвоєного рангу.

Розміри надбавок за дипломатичні ранги дипломатичним працівникам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надбавка за вислугу років виплачується працівникам дипломатичної служби щомісяця у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу роботи у державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Працівникам дипломатичної служби можуть встановлюватися надбавки за особливі умови роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також може надаватися матеріальна допомога для розв`язання соціально-побутових питань.

Працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті.

Умови оплати праці працівників дипломатичної служби, розміри їх посадових окладів, компенсаційних виплат, надбавок, доплат і матеріальної допомоги, в тому числі надбавок на непрацюючих членів сім`ї працівника закордонної дипломатичної установи України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадовий оклад, доплата за ранг, надбавки за вислугу років та за знання і використання в роботі іноземних мов, встановлені наказом від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1" є заробітною платою позивача.

Частинами четвертою-шостою статті 21 Закону України "Про дипломатичну службу" встановлено, що після закінчення довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються у порядку, встановленому законодавством.

У зв`язку із службовою необхідністю працівники дипломатичної служби в окремих випадках можуть бути переведені до інших закордонних дипломатичних установ України в порядку та на умовах, встановлених наказом Міністра закордонних справ України.

Після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада або посада не нижча тієї, яку обіймав працівник у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості надання такої посади - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.

Як встановлено судом вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/5863/16, яка набрала законної сили 18 січня 2017 року, визнано протиправними дії МЗС України щодо передчасного відкликання позивача з посади другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України США та скасовано наказ від 25 лютого 2016 року №377-ос "Про відкликання ОСОБА_1 "; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Так, Київським апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративної справи №826/5863/16 встановлено, що ОСОБА_1 з посади другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки не звільнено, тому відсутні підстави для її поновлення, та, як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги щодо грошових виплат за час вимушеного прогулу, оскільки відсутній сам факт вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 , останнім записом у графі "Відомості про роботу" є запис №22 про переведення на посаду другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки на час довготермінового відрядження.

У свою чергу, запис про звільнення із займаної посади у трудовій книжці відсутній, як і відсутні такі дані в особовій справі ОСОБА_1

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність розпорядчого документа про звільнення позивача чи переведення на іншу посаду, матеріали справи не містять.

При цьому, в листі МЗС України від 26 квітня 2016 року №201/19-091-1539 зокрема зазначено, що незважаючи на припинення роботи ОСОБА_1 на посаді другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки у зв`язку із відкликанням в Україну, вона продовжує перебувати у трудових відносинах з МЗС України.

Таким чином, враховуючи, що наказ МЗС України від 25 лютого 2016 року №377-ос "Про відкликання ОСОБА_1 " скасовано в судовому порядку, суд приходить до висновку, що підлягають застосуванню умови та порядок проходження дипломатичної служби, які діяли до прийняття цього наказу.

З аналізу зазначеного в сукупності вбачається, що з моменту переведення на посаду другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки на час довготермінового відрядження, позивач перебуває у трудових відносинах з МЗС України та має право на отримання заробітної плати згідно наказу від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (рішення у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання заробітної плати передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Таким чином, невиплата позивачу заробітної плати, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заробітна плата позивача повинна була виплачуватись згідно наказу від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1 ", що вказує на протиправну бездіяльність МЗС України та є підставою для стягнення з відповідача заробітної плати з урахуванням усіх надбавок (за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу, за вислугу років на державній службі, за знання і використання в роботі іноземних мов) та індексації за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно.

В частині розміру заробітної плати, який належить стягнути на користь позивача за спірний період, суд зазначає про наступне.

Так, позивачем наведено розрахунок належного до виплати розміру заробітної плати за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно, що становить 154 878,99 грн, який обґрунтовано наступним: 1) за березень-квітень 2016 року - оклад в сумі мінімальної заробітної плати, встановлений статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", що становить 1 378,00 грн.; 2) розрахункова кількість робочих днів у кожному місяці - 30, оскільки при направленні у довготермінове відрядження за кордон, робочими вважаються всі дні місяця; 3) за травень-грудень 2016 року - оклад в сумі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292; 4) за січень-грудень 2017 року - оклад в сумі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15; 5) за січень-лютий 2018 року - оклад в сумі, встановленій Кабінетом Міністрів України від 25 січня 2018 року №24, з урахуванням примітки №2 до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році; 6) щомісячна надбавка за чинний дипломатичний ранг другого секретаря другого класу за період з 08 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року - 90 грн. (додаток 56 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268), за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 400,00 грн. (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292), за період з 01 січня 2017 року по 12 лютого 2018 року - 400,00 грн. (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15); 7) щомісячна надбавка за вислугу років, визначена відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", з 01 травня 2016 року по 03 серпня 2016 року (понад 9 років держслужби) - 27%, з 04 серпня 2016 року по 03 серпня 2017 року (понад 10 років) - 30%, з 04 серпня 2017 року (понад 11 років) - 33%; 8) щомісячна надбавка за вислугу років за період з 08 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року (понад 5 років) - 15% від суми посадового окладу та надбавки за ранг, відповідно до чинної на той час редакції Закону України "Про державну службу"; 9) щомісячна надбавка за знання та використання у роботі іноземних мов, встановлена наказом від 18 лютого 2014 року №371-ос "Про внесення змін до наказу МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1": з 08 березня 2016 року по 31 січня 2017 року - 25% від посадового окладу, з 01 січня 2017 року по 31 січня 2018 року - 10% від посадового окладу; 10) індексацію доходу за березень-квітень 2016 року, визначено виходячи з того, що мінімальний щомісячний оклад у розмірі 1 378,00 грн. встановлено з 01 вересня 2015 року.

При цьому посилання відповідача на те, що механізм розрахунку суми заробітної плати позивача за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно повинен здійснюватись у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", є безпідставними, оскільки грошове забезпечення позивача на період довготермінового відрядження визначене наказом від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1 ", а тому і розрахунок суми, яка підлягає стягненню повинен здійснюватися згідно вказаного наказу.

У свою чергу, як встановлено пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Як встановлено судом вище, наказом МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1", з урахуванням наказу від 18 лютого 2014 року №371-ос "Про внесення змін до наказу МЗС України від 24 січня 2014 року №151-ос "Про переведення ОСОБА_1", встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 698,00 грн. на місяць та надбавки за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу та вислугу років на державній службі (станом на 01 лютого 2014 року стаж державної служби становить 7 років 6 місяців); встановлено надбавки за знання і використання в роботі: іноземних мов (англійської, чеської та португальської) у розмірі 25% від посадового окладу з 07 лютого 2014 року по 30 червня 2016 року; іноземних мов (чеської, англійської) у розмірі 25% від посадового окладу з 01 липня 2016 року по 31 січня 2017 року; однієї європейської (англійської) мови у розмірі 10% від посадового окладу з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року".

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 року №1246 (в редакції від 29 жовтня 2010 року) передбачено установити посадовий оклад у національній валюті працівникам дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, у розмірі 50 відсотків посадового окладу за посадою згідно з переліком посад працівників дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, що прирівнюються до відповідних посад державних службовців апарату Міністерства закордонних справ, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 року №499.

Виплачувати зазначеним працівникам надбавки відповідно за дипломатичний ранг, ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, володіння і застосування в роботі іноземної мови, науковий ступінь у порядку і розмірах, визначених актами Кабінету Міністрів України для працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном.

Пункт 5 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року №489 (набрання чинності - 03 серпня 2016 року).

Таким чином, посадовий оклад позивача за період з 08 березня 2016 року по 03 серпня 2016 року становить 50 відсотків посадового окладу за посадою згідно з переліком посад працівників дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Таким чином, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно розраховується наступним чином:

1) посадовий оклад складає 92 230,71 грн.:

за березень-квітень 2016 року - в сумі 50 відсотків посадового окладу від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", що становить 689,00 грн. (1 378,00 грн. х 50%) (488,97 грн. (за 22 дні березня 2016 року) + 689,00 грн. (за квітень 2016 року)=1 177,97 грн.);

за травень-липень 2016 року - в сумі 50 відсотків посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, що становить 1 981,50 грн. (3 963,00 грн. (посадовий оклад) х 50%) х 3 місяці = 5 944,50 грн.;

за 1- 3 серпня 2016 року - в сумі 50 відсотків посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, що становить 1 981,50 грн. (3 963,00 грн. (посадовий оклад) х 50%) х 3 дні = 191,76 грн.;

з 04 серпня 2016 року по грудень 2016 року включно - в сумі посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, що становить 3 963,00 грн. (3 579,48 грн. (за 28 днів серпня 2016 року) + 15 852,00 грн. (3 963,00 грн. х 4 місяці)=19 431,48 грн.);

за січень-грудень 2017 року - в сумі посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, що становить 4 600,00 грн. (4 600,00 грн. х 12 місяців = 55 200,00 грн.);

за січень-лютий 2018 року - в сумі посадового окладу, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 25 січня 2018 року №24, з урахуванням примітки №2 до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, що становить 7 200,00 грн. (7 200,00 грн. + 3 085,71 грн. (за 12 днів) = 10 285,00 грн.);

2) надбавка за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу становить 4 447,71 грн.: за період з 08 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року - 162,00 грн. (90,00 грн. +72,00 грн.), за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292, згідно якої надбавка за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу становить 200 грн.) - 1 600,00 грн. (200,00 грн х 8 місяців), за період з 01 січня 2017 року по 12 лютого 2018 року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, згідно якої надбавка за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу становить 200 грн.) - 2 685,71 грн. (200,00 грн. х 13 місяців + 85,71 грн. (за 12 днів);

3) надбавка за вислугу років становить 28 293,85 грн. (за період з 08 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року (понад 5 років) - 15% від суми посадового окладу, з 01 травня 2016 року по 03 серпня 2016 року (понад 9 років держслужби) - 27% від суми посадового окладу; з 04 серпня 2016 року по 03 серпня 2017 року (понад 10 років) - 30%, з 04 серпня 2017 року (понад 11 років) - 33%): за березень 2016 року - 73,35 грн.; за квітень 2016 року - 103,35 грн.; за травень 2016 року - 535,00 грн.; за червень 2016 року - 535,00 грн.; за липень 2016 року - 535,00 грн.; за серпень 2016 року - 1 125,62 грн. (1-3 серпня 2016 року - 51,78 грн.; з 04 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 1 073,84 грн.); за вересень 2016 року - 1 188,90 грн.; за жовтень 2016 року - 1 188,90 грн.; за листопад 2016 року - 1 188,90 грн.; за грудень 2016 року - 1 188,90 грн.; за січень 2017 року - 1 380,00 грн.; за лютий 2017 року - 1 380,00 грн.; за березень 2017 року - 1 380,00 грн.; за квітень 2017 року - 1 380,00 грн.; за травень 2017 року - 1 380,00 грн.; за червень 2017 року - 1 380,00 грн.; за липень 2017 року - 1 380,00 грн.; за серпень 2017 року - 1 504,65 грн. (з 01 серпня 2017 року по 03 серпня 2017 року - 133,55 грн.; з 04 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року - 1 371,10 грн.); за вересень 2017 року - 1 518,00 грн.; за жовтень 2017 року - 1 518,00 грн.; за листопад 2017 року - 1 518,00 грн.; за грудень 2017 року - 1 518,00 грн.; за січень 2018 року - 2 376,00 грн.; за лютий 2018 року - 1 018,28 грн.;

4) надбавка за знання і використання в роботі іноземних мов (англійської, чеської та португальської), становить 13 616,44 грн.: за березень 2016 року - 122,24 грн. (488,97 грн. х 25%); за квітень 2016 року - 172,25 грн. (689,00 х 25%); за травень 2016 року - 495,38 грн.; за червень 2016 року - 495,38 грн.; за липень 2016 року - 495,38 грн.; за серпень 2016 року - 942,81 грн. (з 01 серпня 2016 року по 03 серпня 2016 року - 47,94; з 04 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 894,87 грн.); за період з вересня 2016 року по січень 2017 року - 5 113,00 грн. (3 963,00 грн. х 25% х 4 місяці) + (4 600,00 грн. х 25%); за період з лютого 2017 року по грудень 2017 року - 5 060,00 грн. (4 600,00 грн. х 10% х 11 місяців); за січень 2018 року - 720,00 грн. (7 200,00 грн. х 10%);

5) індексація грошових доходів становить 817,83 грн.: за березень 2016 року - 19,29 грн. (1 378,00 грн. (грошовий дохід, що підлягає індексації) х 1,4% (величина приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%); за квітень 2016 року - 19,29 грн. (1 378,00 грн. х 1,4%); за грудень 2016 року - 64,00 грн. (1 600,00 грн. х 4%); за червень 2017 року - 62,31 грн. (1 684,00 грн. х 3,7%); за липень 2017 року - 62,31 грн. (1 684,00 грн. х 3,7%); за серпень 2017 року - 62,31 грн. (1 684,00 грн. х 3,7%); за вересень 2017 року - 116,20 грн. (1 684,00 грн. х 6,9%); за жовтень 2017 року - 116,20 грн. (1 684,00 грн. х 6,9%); за листопад 2017 року - 116,20 грн. (1 684,00 грн. х 6,9%); за грудень 2017 року - 179,72 грн. (1 762,00 грн. х 10,2%).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно, з МЗС України необхідно стягнути заробітну плату, у сумі 139 406,54 грн.

Доказів, які б свідчили про отримання позивачем за спірний період будь-яких доходів, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що питання стягнення коштів, у тому числі заробітної плати досліджено під час розгляду справи №826/5863/16 та не потребує повторного доказування, оскільки предметом спору у вказаній справі було зокрема, зобов`язання виплатити добровільне відшкодування в іноземній валюті та належну частину посадового окладу в національній валюті за час вимушеного прогулу з 08 березня 2016 року по дату прийняття судового рішення.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що в межах даної адміністративної справи розглядається питання щодо стягнення невиплаченої позивачу заробітної плати за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно, який, як встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/5863/16, не є вимушеним прогулом, відповідно посилання відповідача на вимоги статті 235 Кодексу законів про працю України, що встановлює порядок поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставними, а клопотання про закриття провадження у справі є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача невиплаченої за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно заробітної плати підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 139 406,54 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь відповідних органів соціального забезпечення України суми виплат, що повинні були бути сплачені у зв`язку з виплатою заробітної плати, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зокрема передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу наведених правових норм вбачається обов`язок МЗС України, як платника єдиного внеску, здійснювати нарахування єдиного внеску на суму нарахованої заробітної плати позивача, як застрахованої особи, однак, враховуючи, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року відповідачем не здійснювалось, позовні вимоги у цій частині є передчасними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь відповідних органів соціального забезпечення України суми виплат, що повинні були бути сплачені у зв`язку з виплатою заробітної плати, у задоволенні яких відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо невиплати ОСОБА_1 належної їй заробітної плати.

3. Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 невиплачену за період з 08 березня 2016 року по 12 лютого 2018 року включно заробітну плату в сумі 139 406,54 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста шість гривень п`ятдесят чотири копійки).

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА _1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, площа Михайлівська, 1; ідентифікаційний номер 00026620)

Суддя В.А. Кузьменко