ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 911/3297/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2018 (повний текст рішення підписано 29.05.2018)

у справі № 911/3297/16 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Бучанської міської ради (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС" (відповідач-2)

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

В судовому засіданні 16.05.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі №911/3297/16 відмовлено у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Бучанської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС» про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради, визнання недійсним договору оренди та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельної ділянки.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, прокуратурою Київської області подано апеляційну скаргу, в якій прокурор просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі № 911/3297/16 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 Перший заступник прокурора Київської області (надалі прокурор у справі) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач) з позовом до Бучанської міської ради (надалі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС» (надалі ТОВ «ТІС», відповідач-2) у якому заявлені вимоги:

- визнати недійсними рішення Бучанської селищної ради № 796-25ХХІV від 26.03.2004 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селище Буча, вул. Революції, 20»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010 по вул. Революції, 20 в м. Буча, укладений 29.03.2004 між Бучанською міською радою та ТОВ «ТІС», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 54н/2004 від 01.04.2004;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ «ТІС» земельну ділянку площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, вартістю 1 057 066 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Революції, 20.

Позов обґрунтований тим, що рішення Бучанської селищної ради від 26.03.2004 № 796-25-XXIV, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,8 га, для будівництва санаторно-курортного комплексу, за адресою: селище Буча, вул. Революції, 20, є незаконним і прийнятим Бучанською селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки вказана земельна ділянка, на думку прокурора, на момент виділення належала до земель лісогосподарського призначення і не могла бути передана у користування для будівництва.

У своєму позові прокурор посилається на обставини, встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 у справі № 367/4187/14-ц, як на факти, що не потребують додаткового доведення стосовно незаконності віднесення органом місцевого самоврядування регіону земель лісогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови.

Згідно доводів прокурора, договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки орендарем набуто право користування спірною земельною ділянкою, яка незаконно вибула із власності держави.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі №911/3297/16 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, площею 4,8 га, на час її відведення в оренду ТОВ «ТІС» не перебувала в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення, згідно затвердженої містобудівної документації, земельна ділянка призначена саме для містобудівних потреб, не є лісом І категорії, як зазначає прокурор, і зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, також додатково встановлені у висновку судової експертизи № 10532/16-41 від 30.11.2017, що призначалась у справі.

Судом, зокрема, відхилені твердження прокурора про те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем-1 з перевищенням повноважень та з порушенням земельного і лісового законодавства.

За рішенням суду не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2004, укладеного між міською радою та ТОВ «ТІС» та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, розташованої по вул. Революції, 20 в м. Буча, оскільки останні є похідними від вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що Господарський суд Київської області при прийнятті оскаржуваного рішення не дослідив всебічно, повно і об'єктивно матеріали справи в їх сукупності, надав їм невірну юридичну оцінку, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим таке судове рішення на підставі ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- судом не наведено жодних мотивів на спростування наданих прокурором до матеріалів справи доказів щодо факту накладення наданої в користування ТОВ «ТІС» земельної ділянки на землі державної власності, що перебували станом на 2004 рік у постійному користуванні лісогосподарської установи для ведення лісового господарства, а саме на землі 5 кварталу Бучанської лісової дачі за даними лісовпорядкування 1988 року;

- судом безпідставно покладено в основу рішення виключно висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 30.11.2017 № 10532/16-41, який повністю спростовується іншими матеріалами справи та не є належним і допустимим доказом у цій справі;

- судом проігноровано доводи прокурора про те, що Бучанська селищна рада при прийнятті рішення щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки перевищила межі визначених законом повноважень (ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 55, 56, 84, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 9, 18, 21, 42 ЛК України в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин), оскільки вирішення питання про вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало в будь-якому разі до компетенції органів місцевого самоврядування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів, що підтверджують сплату судового збору.

При отриманні заяви з оригіналами платіжних доручень, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.08.2018.

13.08.2018 від Першого заступника прокурора Київської області надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку експертів за результатами проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 16.02.2018 № 16261/17-41 та доказів направлення його сторонам у справі.

В період з 14.08.2018 по 20.08.2018 від відповідачів-1 та -2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 911/3297/16 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 911/3297/16 зупинено до проведення судової експертизи та повернення справи до суду.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 01.10.2018 справу № 911/3297/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2018 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №911/3297/16 прийнято апеляційну скаргу до провадження, поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд клопотання експерта призначено на 01.11.2018.

01.11.2018 від прокуратури Київської області надійшов лист на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду та від відповідача-1 надійшли пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 у справі №911/3297/16 клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів та відомостей, необхідних для проведення досліджень у справі №911/3297/16 задоволено.

24.01.2019 на адресу суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №18907/18-41 від 06.12.2018 з повідомленням про неможливість надання висновку №18907/18-41 від 06.12.2018 та надані на дослідження матеріали справи з додатками.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №911/3297/16 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.03.2019.

У розгляді апеляційної скарги оголошувалась перерва ухвалою від 28.03.2019.

Явка представників сторін

Прокурором у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення прокурор просив скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 ТОВ «ТІС» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,8 га для будівництва санаторно-курортного комплексу в селищі Буча по вулиці Революції, 20, в оренду.

26.03.2004 на підставі вказаного рішення між Бучанською селищною радою та ТОВ «ТІС» укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), згідно з п. 1.1., 1.2. якого Бучанська селищна рада передає, а ТОВ «ТІС» приймає у платне строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Буча. Земельна ділянка розташована за адресою: селище Буча, вулиця Революції (район табору відпочинку «Дельфін») площею 48000 кв. м.

В п. 2.1. Договору оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається, за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель громадського призначення.

Пунктом 2.2. Договору оренди сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва санаторно-курортного комплексу.

Акт прийому-передачі земельної ділянки сторонами договору підписано 26.03.2004.

Відповідно до пункту 3.1. Договору оренди даний договір укладається на десять років і діє до 26 березня 2014 року та набирає чинності з дати його державної реєстрації.

01.04.2004 Договір оренди зареєстрований у виконавчому комітеті Бучанської селищної ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 54н/2004.

В подальшому Бучанською міською радою 31.10.2013 прийнято рішення № 1450-45-IV «Про розгляд звернення ТОВ «ТІС», на підставі якого вирішено продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010 по вул. Революції, 20, в м. Буча, укладений з ТОВ «ТІС», терміном на 3 роки.

17.12.2013 на виконання зазначеного рішення між Бучанською міською радою та ТОВ «ТІС» підписано Угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 54н/2004 від 01.04.2004.

Під час розгляду справи судом першої інстанції була призначена судова земельно-технічна експертиза, зокрема, з урахуванням усіх доводів, на які посилалися учасники справи, а саме:

1. твердження прокурора:

- що згідно даних лісовпорядкування 1988 року спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі та розташована у кварталі № 5, що підтверджується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами спірної земельної ділянки та 5 кварталу Бучанської лісової дачі, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (ВО «Укрдержліспроект») до листа №487 від 28.07.2016;

- належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, на переконання прокурора, підтверджується також висновками судів у справі № 367/4187/14-ц; у зв'язку з чим, прокурором стверджувалось, що Бучанська міська рада при прийнятті рішення щодо відведення в оренду земельної ділянки вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало до компетенції Бучанської міської ради;

2. заперечення відповідачів:

- зокрема відповідача-1, яким зазначалось, що позиція прокуратури та позивача грунтується на суперечливих висновках, які встановив Ірпінський міський суд у рішенні від 17.10.2014 та Верховний Суд України в постанові від 16.12.2015 по справі № 367/4187/14-ц, оскільки, на думку відповідача-1, в мотивувальних частинах цих судових рішень відсутнє будь-яке посилання на конкретну площу земель, які можуть відноситись до земель лісового фонду;

- відповідачем-1 ставились під сумнів чинність матеріалів лісовпорядкування 1988-1989 років Бучанської лісової дачі, на які посилається прокурор, з огляду на те, що згідно інформації Державного агентства лісових ресурсів у листі № 02-19/460-17 від 30.01.2017, Держлісагенством не затверджувалися матеріали лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988-1989 років та у Держлісагенстві відсутня інформація про затвердження цих матеріалів державними органами лісового господарства або іншими державними органами, які існували в період їх виготовлення;

- листом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-35/633 від 01.04.20016, що вкриті лісовою рослинністю землі в межах міста Бучі не належать до земель лісогосподарського призначення та не обслуговувалися державними підприємствами, що належать до сфери діяльності Управління;

- відповідно до діючої містобудівної документації, а саме: Плану зонування території м. Буча, затвердженого рішенням сесії Бучанської міської ради за № 2171-69-VI від 30.04.2015, територія площею 4,8 га по вул. Революції, 20 в м. Буча Київської області, яка відведена в оренду ТОВ «ТІС», належить до земель житлової та громадської забудови; призначена саме для містобудівних потреб, а не є лісом І категорії, як зазначає прокурор.

Здійснюючи оцінку наданого суду висновку експертизи № 10532/16-41 від 30.11.2017, місцевим господарським судом враховані дані експертного дослідження, зокрема:

- що у вихідній земельно-кадастровій інформації до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селища Буча, вул. Революції, 20, який затверджений рішенням Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 (додаток № 1 а.с. 119), зазначено, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель, які в державній статистичній звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем вказуються у рядку 96;

- у висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області від 23.03.2004 № 06-13/1589 про погодження Проекту (додаток № 1 а.с. 130) зазначено, що земельна ділянка відводиться в оренду ТОВ «ТІС» за рахунок земель зелених насаджень;

- згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 (втратив чинність 01.01.2016), станом на 2004 рік у рядку 96 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем мали враховуватися дані про землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів, а саме: землі, не передані у власність або не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинене відповідно до статей 27, 28 Земельного кодексу України; зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування;

- дані про зелені насадження станом на 2004 рік мали вказуватися у графі 56 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем, і такими насадженнями були - зелені насадження загального користування: зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери), які не включені до категорії лісів;

- згідно плану меж Бучанської селищної ради станом на 2004 рік (додаток 2 а.с. 40), з урахуванням відомостей Публічної кадастрової карти, яка згідно ст.ст. 1, 2, 35, 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними відомостями Державного земельного кадастру, та картографічного сервісу GISFile (http://gisfile.com/map/) про місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:086:0010, вказана земельна ділянка відведена в оренду ТОВ «ТІС» за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (зелені насадження).

Приймаючи оскаржуване у справі рішення від 11.05.2018 місцевим господарським судом були відхилені доводи прокурора щодо неналежності та недопустимості як доказу висновку судової експертизи, проведеної у справі, оскільки висновок № 10532/16-41 від 30.11.2017, наданий експертами, за оцінкою суду є обґрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи.

Доводи прокурора, що оспорюване рішення прийнято відповідачем-1 з перевищенням повноважень та з порушенням земельного і лісового законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора, у зв`язку з їх необґрунтованістю, що в свою чергу виключає підстави необхідності дослідження питання для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, судом першої інстанції залишено без розгляду клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилався на порушення судом вимог ст. 75, ч. 4 ст. 86 ГПК України, зокрема, за твердженням прокурора судом відкинуто достовірні обставини, які не потребували доказуванню, які встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014р. у справі №367/4187/14-ц, залишеним без змін судами вищестоящих інстанцій.

Натомість , задовольняючи касаційну скаргу саме заступника прокурора Київської області та скасовуючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі до здійснення перегляду за нововиявленими обставинами Ірпінським міським судом Київської області рішення у справі № 367/4187/14-ц, Вищий господарський суд України в ухвалі від 06.04.2017, зазначив:

- вирішуючи питання про законність рішення ради суди мають оцінити його відповідність законодавчим актам, вирішуючи питання дійсності договору суди мають встановити відповідні обставини його укладення, зокрема, підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо.

- з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що розгляд Ірпінським міським судом справи №367/4187/14-ц про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яким задоволено позов прокуратури та яке набрало законної сили, не може бути перешкодою для встановлення і з'ясування відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 911/3297/16.

Таким чином, при розгляді даної справи, обставини, встановлені рішенням суду у справі №367/4187/14-ц, мають бути оцінені в сукупності з доказами, представленими в обґрунтування та спростування заявлених вимог, виходячи саме з предмету заявленого позову (в частині відповідності законодавчим актам оскаржуваного у справі рішення Бучанської селищної ради № 796-25-ХХХІV від 26.03.2004 та дійсності договору оренди земельної ділянки від 29.03.2004).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі у справі, та, зокрема, Бучанська міська рада в обґрунтування законності прийняття оскаржуваного рішення № 796-25ХХІV від 26.03.2004 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» посилалися також на рішення судів, які набрали законної сили та якими встановлено:

що на час прийняття Бучанською селищною радою рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» землі, які обслуговує Бучанський лісгосп, не мали статусу земель лісового фонду, а тому відповідно при прийнятті рішення не відбулося зміни їх цільового призначення.

Так у другому томі справи, як додатки до відзиву відповідача-1, наявні:

- ухвала Господарського суду Київської області від 27.01.2006 у справі №266/2-2005/12 (предметом оскарження було також рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002), закрито провадження в адміністративній справі з посиланням на те, що вже є судові рішення, які набрали законної сили по цьому предмету позову з тих самих підстав (аркуш справи 29-38); ухвала залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006 (аркуш справи 62-65);

- рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2004 у справі № 2-1961/2004 (предметом оскарження було рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002; підстави оскарження -незаконність віднесення до земель громадської забудови земель лісового фонду які обслуговувались Бучанським лісгоспом), аркуш справи 43-45;

- рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.06.2005 у справі № 2-1523/2005, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.11.2005 (предметом оскарження було рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002), аркуш справи 66-68.

Так, рішенням від 26.10.2004 у справі № 2-1961/2004 встановлено, що на час постановлення радою оспорюваного рішення, землі, які обслуговує Бучанський лісгосп не мали статусу земель лісового фонду, а тому відповідно при прийнятті рішення не відбулося зміни їх цільового призначення.

На підставі зазначених встановлених обставин, які в розумінні положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи (в частині віднесення до земель громадської забудови земель лісового фонду, які обслуговувались Бучанським лісгоспом при прийнятті Бучанською селищною радою рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002), суд зробив висновок про необґрунтованість посилань прокурора на те, що селищна рада всупереч вимогам ст. 42 Лісового кодексу України своїм рішенням змінила цільове призначення земель без згоди відповідних органів лісового господарства.

Окрім того, представником відповідача-1 зазначалось про наявність численної кількості рішень судів, розглянутих, зокрема і в порядку адміністративного судочинства, де надавалась оцінка правомірності розпорядження Бучанською селищною радою землями, які віднесено до земель громадської забудови у 2002 році, зокрема 890 га земель Бучанської лісової дачі.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення у даній справі, виходячи з принципів проголошених Європейським судом у вищезазначених рішеннях, суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення у справі, зокрема, не вправі ігнорувати надані Бучанською селищною радою судові рішення, що стосуються спорів у питанні законності розпорядження землями, по яких прийнято рішення № 71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 та не може надавати перевагу іншому рівноцінному доказу - рішенню суду у справі №367/4187/14-ц, на яке посилається прокурор.

При розгляді даної справи обставини, встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 у справі №367/4187/14-ц, мають бути враховані судом саме в контексті обставин вказаної справи, оскільки висновки суду щодо незаконного розпорядження Бучанською міською радою земельними ділянками лісогосподарського призначення стосувалися саме земельної ділянки загальною площею 14,0455 га, розташованої в межах 4 кварталу Бучанської лісової дачі, яка на момент прийняття рішення Бучанською селищною радою від 25.06.2002 належала до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи та перебувала в державній власності, а жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, не доказуються при розгляді даної справи обставини віднесення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови з порушенням закону, які стосуються спірної у вказаній справі земельної ділянки; оскільки, за висновками суду у вказаній справі згідно встановлених обставин щодо цієї ділянки: до 22 жовтня 2004 року спірна земельна ділянка (загальною площею 14,0455 га, розташована в межах 4 кварталу Бучанської лісової дачі) перебувала в державній власності, мала статус земель лісового фонду та знаходилася поза межами населеного пункту.

Вирішення спору у справі №367/4187/14-ц обумовлено, зокрема і при встановленні судом інших обставин у відношенні спірної земельної ділянки, а саме: надання Бучанською селищною радою у приватну власність громадянам окремих земельних ділянок, які в подальшому, шляхом укладення низки угод було об'єднано в одну, і власником 141 ділянки став громадянин, який отримав свідоцтво про право власності на одну земельну ділянку загальною площею 14,0455 га (кадастровий номер 3210800000:01:059:0321) та здійснив її продаж на користь іншого власника.

Обставини , встановлені у справі №367/4187/14-ц у відношенні земельної ділянки загальною площею 14,0455 га (кадастровий номер 3210800000:01:059:0321), яка розташована за адресою: м. Буча, вул. Рози Люксембург 22, знаходилась в межах 4 кварталу Бучанської лісової дачі, не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки не встановлювались щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер якої 3210800000:01:086:0010, загальною площею 4,8 га, яка розташована за адресою м. Буча, вул. Революції, 20, і за твердженнями прокурора співпадає з нанесеними межами 5 кварталу Бучанської лісової дачі.

В свою чергу, належних доказів, що земельна ділянка, стосовно якої прийнято оскаржуване рішення 26.03.2004 та укладено договір оренди 29.03.2004 належала до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи, матеріали справи не містять.

Листом ВО «Укрдержліспроект» № 487 від 28.07.2016, на який посилається прокурор в апеляційній скарзі, не підтверджено зазначеного, а відповідно до змісту вказаного листа:

надано фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 5, 7, 24 та їх виділів земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу та межами земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами для прийняття попереднього рішення щодо їх взаємного розташування.

Здійснюючи оцінку зазначеного доказу, судом враховується наступне: відповідно до інформації, зазначеної в листі того ж ВО «Укрдержліспроект» від 19.09.2016 № 590 (том 1 аркуш справи 247-249), згідно матеріалів лісовпорядкування 1988 року до земель Бучанської лісової дачі відносилось 890 га земель, в тому числі лісові 626, 9 га - із них вкритих лісовою рослинністю - 544, 0 га, нелісові землі - 263, 1 га.

Отже, лише факт віднесення 890 га до земель Бучанської лісової дачі не є безумовним свідченням про віднесення цих земель до категорії лісу, оскільки за даними 80 років минулого століття значну частину території Бучанської лісової дачі (а саме: 29,5 % (із змінами 35,5%) займали землі нелісового призначення 263,1 га (315,3 га), аркуш справи 249 том 1).

Належних доказів, які саме квартали лісової дачі із їх точними координатами відносились до лісових, які до нелісових земель, суду не було представлено, таких не було надано і під час проведення судової експертизи, яка призначалась апеляційним господарським судом саме з метою встановлення зазначених обставин відповідно до ухвали від 23.08.2018.

Так, у повідомленні експертної установи (КНДІСЕ) про неможливість надання висновку № 18907/18-41 від 06.12.2018 зазначено:

- фотокопія плану лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства, лісовпорядкування 1988 року, лист № 2, зроблена в довільному, а не точному масштабі, і на цьому плані відсутня будь-яка геодезична інформація;

- виходячи із наведеного, клопотання експерта про надання координат поворотних точок меж 5 кварталу Бучанської лісової дачі лісовпорядкування 1988 року, перерахованих в координати Державної геодезичної системи координат (SC63) в повному об'ємі із семизначних цифр до коми, та/або складального планшет 5 кварталу Бучанської лісової дачі лісовпорядкування 1988 року, із відповідною геодезичною інформацією, у відповідному масштабі та інформацією про систему координат, яка була використана при складанні вказаного планшету лісовпорядкування, не задоволено, що унеможливлює проведення дослідження по поставленому питанню.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України (у редакції станом на 22.06.2002) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Рішенням від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV Бучанської селищної ради вирішено віднести землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Бучанської селищної ради, до земель житлової та громадської забудови і визначено рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою.

Однак, зазначена обставина не може у справі, що розглядається, вважатися такою, що безумовно свідчить про віднесення земельної ділянки, по якій прийнято рішення Бучанської селищної ради № 796-25-ХХХІV від 26.03.2004 та передано в оренду по договору оренди земельної ділянки від 29.03.2004 саме до земель лісового фонду.

Висновком № 10532/16-41 від 30.11.2017 судової експертизи, проведеної під час розгляду справи в суді першої інстанції, обставини віднесення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3210800000:01:086:0010, загальною площею 4,8 га, яка розташована за адресою м. Буча, вул. Революції, 20) до земель лісового фонду не підтверджені.

Судом правильно надано оцінку вказаному висновку та відхилені доводи прокурора щодо неналежності зазначеного висновку як доказу.

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині відхиляються, оскільки в суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку судової експертизи, дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, атестованим в якості судового експерта, який має відповідну спеціальність, досвід роботи за фахом, та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

В матеріалах справи наявні також інші докази, які суд не вправі ігнорувати, та якими підтверджено на рівні компетентних органів держави законне встановлення меж міста Буча, в тому числі, при включенні до складу земель громадської забудови 890 га земель Бучанської лісової дачі.

Зокрема , документом який має правове значення при визначенні належності спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії є рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови, яке є дійсним (аркуш справи 209 том 2).

Вказаним рішенням Ірпінська міська рада Київської області віднесла землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Ірпінського регіону, до земель житлової та громадської забудови та визначили рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою.

Рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV прийняте в межах проведення державно-правового експерименту розвитку місцевого самоврядування в Ірпінському регіоні, що діяв протягом 2001-2005 років, який закріплено на законодавчому рівні Законом України від 05.04.2001 №2352-ІІІ «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області».

Згідно ст. 1 вказаного Закону:

- Ірпінський регіон - територія, яка включає в себе місто обласного значення Ірпінь та селища Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області, що мають спільні особливості розвитку, єдину соціально-економічну інфраструктуру.

Експеримент проводиться на території Ірпінського регіону протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом (стаття 3 Закону №2352).

Особливості застосування законодавства України на території, де здійснюється експеримент, визначені статтею 4 Закону №2352, якою передбачено, що у своїй діяльності територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації, що знаходяться в Ірпінському регіоні, під час проведення експерименту керуються Конституцією України та цим Законом. Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень статті 13 Закону №2352 міська, селищні ради, що діють на території проведення експерименту, мають право з урахуванням особливостей, встановлених

цим Законом, розглядати і вирішувати всі питання, віднесені Конституцією та законами України до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня, за винятком питань, які згідно із законом вирішуються виключно місцевими референдумами.

Рішення міської, селищних рад, їх виконавчих комітетів, прийняті у межах компетенції, наданої їм законом, обов'язкові для виконання всіма органами, підприємствами, установами і організаціями, їх посадовими особами, а також громадянами відповідно на території міста і селищ. Рішення Ірпінської міської ради, її виконавчого комітету, що стосуються спільних інтересів територіальних громад Ірпінського регіону, прийняті в межах компетенції, наданої цим Законом, є обов'язковими для виконання на всій території регіону.

Згідно зі статтею 14 Закону №2352 виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання, визначені частиною першою статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У ч. 3 вказаної статті закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях селищних рад вирішуються питання, передбачені частиною першою ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за винятком пунктів 24, 26, 28, 36, 37, 39, 42, 44, 46, вирішення яких належить до виключної компетенції міської ради; у розгляді цих питань міською радою беруть участь з правом дорадчого голосу відповідні селищні голови, депутати селищних рад, інші представники органів місцевого самоврядування селищ; пропозиції селищних рад, їх виконавчих комітетів із зазначених питань підлягають обов'язкового розгляду міською радою.

Виходячи з положень вказаного Закону, інші питання могли бути вирішені як Ірпінською міською радою, так і Бучанською селищною радою. При цьому, у випадку розгляду відповідних питань Ірпінською міською радою у засіданні мали право брати участь представники Бучанської селищної ради (голова, депутати тощо) з правом дорадчого голосу, а їхні пропозиції підлягали обовязковому розгляду Ірпінською міською радою.

У свою чергу, частиною першою статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на 27.06.2002) було передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання:

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34);

- прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (п.41);

- затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (п.42).

Тобто, на підставі рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року надано землям, вкритим деревною рослинністю (крім наданих у власність і користування) в межах Ірпінського регіону (включаючи смт. Буча), статусу земель житлової та громадської забудови та саме цим рішенням було зобов'язано відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-облікових матеріалів.

Рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 № 219-17-ІV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області» затверджено межі населеного пункту смт. Буча, розроблені ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», й відповідно до даного рішення загальна площа смт. Буча складає 2658,1362 га. Тобто, до вказаної площі увійшли землі, які раніше рішенням Бучанської селищної ради від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV віднесено до земель житлової та громадської забудови та зараховано їх землями запасу, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа.

В свою чергу, в матеріалах справи (том 2, аркуш справи 76) наявне рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 №791, яким затверджені представлені відповідними виконкомами акти по уточненню адміністративних меж міських (селищних) рад депутатів трудящих, у тому числі, Ірпінської міської ради, до складу якої входили місто Ірпінь, селища Буча, Ворзель, Гостомель та Коцюбинське.

Отже, до прийняття Київською обласною радою рішення від 22.10.2004 № 219-17-ІV межі селища Буча визначалися на підставі рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 №791, а відповідно до Генерального плану смт Буча 1967 року, затвердженого 30.08.1968 рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 510, а також рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих № 791 від 28.10.1968 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області», Бучанська лісова дача площею 890 га знаходилась в межах селища Буча (аналіз також проведено радою по науково-правовій експертизі при Інституті держави і права НАН України (аркуш справи 162 том 1).

Відповідно до пункту а частини другої статті 55 ЗК України (у редакції, чинній станом на час прийняття Рішення 27.06.2002) до земель лісового фонду не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

Згідно пунктів а, в частини другої статті 55 ЗК України (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного висновку) до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до частини другої статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Виходячи із документів, наданих до справи, та наведених положень закону відсутні підстави вважати віднесення до категорії лісів земельної ділянки, проект землеустрою якої затверджено рішенням Бучанської селищної ради № 796-25ХХІV від 26.03.2004, земельна ділянка на момент прийняття вказаного рішення належала до категорії земель громадського призначення, розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування, у даному випадку Бучанська селищна рада.

Ознак, які б вказували на недійсність договору оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010 по вул. Революції, 20 в м. Буча, укладеного 29.03.2004 між Бучанською міською радою та ТОВ «ТІС», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 54н/2004 від 01.04.2004, під час розгляду справи не встановлено, а зазначені вимоги, в тому числі і про витребування з володіння відповідача-2 спірної земельної ділянки правильно визначені місцевим господарським судом як похідні від вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

Оцінюючи надані до справи докази в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав вважати недійсним рішення Бучанської селищної ради № 796-25ХХІV від 26.03.2004 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селище Буча, вул. Революції, 20» та з огляду на встановлені обставини правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів прокурора (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі №911/3297/16.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі №911/3297/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2018 у справі №911/3297/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3297/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.05.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко