РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2019 року

м. Рівне

№460/837/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення 956120814957 відповідача про перерахунок пенсії позивача за вислугою років у розмірі 81%;

зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача за вислугою років згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 з 17.09.2018, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку;

стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що по досягненню 55 річного віку, з 23.01.2010 йому призначено пенсію за вислугою років згідно з положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, в редакції чинній на день звернення за призначенням пенсії. У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 3акону України №1789-ХП, виходячи з того, що при призначенні пенсії не враховані всі періоди роботи. До заяви додав всі необхідні документи, які стосувалися заяви. Натомість отримав відповідь, що для перерахунку пенсії необхідно повторно звернутися з документами. Сподіваючись, що йому перерахують пенсію, відповідно до законодавства, яке було чинне на момент її призначення, повторно звернувся до відповідача з належним пакетом документів. Не отримавши відповіді, 19.02.2019 звернувся в-третє щодо результатів розгляду попередніх звернень. На вказане звернення отримав відповідь від 05.03.2019 №94/10, до якої додано копію рішення 956120814957 про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 01.01.2018 на підставі заяви від 17.10.2018 та додатково поданих документів (копія відповіді та додані до неї документи додаються). Однак, на час звернення за призначенням пенсії, частиною четвертою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було встановлено, що працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється. Таким чином, пенсія повинна бути перерахована, виходячи із такого розрахунку: 80х19:20+14 (роки страхового стажу понад 25 років для чоловіків) = 90%, а не 81. Так, як з оскаржуваного рішення вбачається, що мій страховий стаж (повний) на даний час складає 39 років 2 місяці 3 дні. Раніше він складав 34 роки 2 місяці 26 днів, тому відсоток становив - 81. Неправомірними діями відповідача завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у моєму житті. Неможливо визначити грошову вартість здоров`я та можливості вести активний спосіб життя. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 20000 грн. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначив, що на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №569/16848/16-а починаючи з 01.07.2016 позивачу відновлено виплату пенсії в розмірі 81% від заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Рівненської області від 31.08.2012 №18-353. Отже, Житомирський апеляційний адміністративний суд ухваливши додаткову постанову від 14.05.2018 підтвердив правомірність дій управління у тому, що позивач немав права на перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітної плати. 17.10.2018 позивач звернувся до управління із заявою 7/283-5757 про зарахування до стажу періодів 1970-1974, 1974-1977, 1992 рр. До заяви додав копії паспорта, трудової книжки від 02.04.1974, диплома НОМЕР_1 І НОМЕР_2 269481. На підставі поданої заяви та відповідних документів управління проведено перерахунок пенсії позивача та зараховано до страхового стажу вказані періоди роботи та навчання. Відповідно до матеріалів пенсійної справи з 01.11.2018 стаж позивача становить 39 років 2 місяці 3 дні, з них спеціального стажу 18 років роботи на прокурорських посадах (прокурорсько-слідчого стажу 16 повних років + 2 роки проходження військової служби). Вищезазначені періоди роботи та навчання не відносяться до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та збільшення розміру до 90 % від заробітної плати. Відповідач вказує, що навчання у медичному училищі та робота в шахтоуправлінні ім. 17 Партз”їзду, на Балтійському хлібозаводі, в МСЧ Кантарне не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов`язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв`язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку. Отже, на підставі вищенаведеного управління не має правових підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії за вислугою років виходячи з розміру пенсії 90% від суми щомісячного заробітку, оскільки позивач не має необхідного стажу вислуги 20 років визначеного ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991. Позивачем не надано жодних доказів, підтверджуючих у чому саме полягає заподіяння моральної шкоди працівниками управління, тому вимоги викладені в позовній заяві по відшкодуванню моральної шкоди є безпідставними. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи стверджено, та не заперечується сторонами, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.01.2010 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789-XII. Загальний страховий стаж позивача 3 01.11.2018 становить 39 років 2 місяці 3 дні, стаж роботи на прокурорських посадах - 18 років (прокурорсько-слідчого стажу 16 повних років + 2 роки проходження військової служби).

На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2018 у справі №569/16848/16-а розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з 01.07.2016 було визначено, виходячи з 81% від заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Рівненської області від 31.08.2012 №18-353.

17.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії та включення додаткового стажу, а саме 1970-1974, 1976-1977 та 1992 роки. Зокрема, позивач просив зарахувати до його стажу період навчання у Шахтарському медичному училищі, період роботи на посаді мед/брата в МСЧ Кантарне, період роботи у Млинівській районній санепідемстанції, період роботи у Млинівському районному міжколгоспному об`єднанні по будівництву, період роботи в Шахтоуправлінні ім.17 Партз`їзду та період роботи на Балтійському хлібозаводі.

На підставі поданої заяви та відповідних документів відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та зараховано до загального страхового стажу вказані періоди роботи та навчання. Перерахунок проведено у розмірі 81% від заробітної плати.

Відповідач зазначає, що вищезазначені періоди роботи та навчання не відносяться до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та збільшення розміру до 90 % від заробітної плати.

Вважаючи рішення відповідача про перерахунок пенсії з урахуванням 81% заробітної плати протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

На час призначення позивачу пенсії, частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною четвертою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ було встановлено, що працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Отже, наявність чи відсутність 20 років вислуги обумовлювала різні способи розрахунку пенсії та, відповідно, різний розмір пенсійного забезпечення працівника прокуратури.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за №173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.

До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 зазначеного Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина шоста статті 50-1 Закону № 1789-XII).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв`язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону №1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону №1789-XII.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що позивачем для включення до страхового стажу 1970-1974, 1976-1977 та 1992 років надавалась копія трудової книжки та копія диплому.

Однак, суд зазначає, що навчання у Шахтарському медичному училищі, період роботи на посаді мед/брата в МСЧ Кантарне, період роботи у Млинівській районній санепідемстанції, період роботи у Млинівському районному міжколгоспному об`єднанні по будівництву, період роботи в Шахтоуправлінні ім.17 Партз`їзду та період роботи на Балтійському хлібозаводі не зараховується до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-XII.

Таким чином при призначенні позивачу пенсії до стажу його роботи, який дає право на призначення пенсії відповідачем обґрунтовано зараховано 16 років 7 днів прокурорсько-слідчої роботи, 2 роки 13 днів строкової військової служби та 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Загальний розмір стажу, який відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ давав право позивачу право на призначення пенсії за вислугою років складав 18 років 10 місяців 18 днів.

Такий стаж надав право позивачу на отримання пенсії в розмірі 72% (80х18:20).

Вказана обставина підтверджена судовим рішенням у справі №569/16848/16-а, яке набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач також мав загальний стаж роботи в розмірі 39 повних років.

Частиною 4 ст.50-1 вищеназваного Закону передбачалось, що за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Таким чином загальний розмір пенсії позивача мав складати 86%.

Зважаючи на вище зазначене, суд дійшов висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача 17.10.2018 відповідач протиправно здійснив розрахунок пенсії виходячи з 81% заробітної плати позивача.

Крім того, відповідно до статті 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з належним пакетом документів для перерахунку пенсії 17.10.2018, то перерахунок пенсії позивачу слід провести з 01.11.2018.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн., то суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню, з огляду на наступне

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень позивач покликався на те, що неправомірними діями відповідача завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. З 2011 року по даний час хворіє.

Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди, які підтверджують наявність будь-яких наслідків такої шкоди. В цьому позові позивач скористався своїми правами та оскаржив протиправне рішення відповідача та сам факт неправомірності рішення не є підставою для висновку про спричинення позивачу моральної шкоди. Також позивачем не обґрунтований розмір моральної шкоди та із заяви позивача не вбачається, чому ця шкода становить саме 20000 грн. та як вона розрахована, а у суду відсутні будь-які докази, які б давали можливість визначити розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу. Більше того, у суду відсутні будь-які докази щодо існування причинного зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача. За наведеного в задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Одночасно, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві вказує, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання листа відповідача від 05.03.2019 №94/10.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався саме з моменту отримання позивачем вказаного листа. Враховуючий, що позивач звернувся до суду з даним позовом 09.04.2019, то суд вважає, що строк звернення до суду ним пропущений не був.

Посилання відповідача на те, що позивач з 2016 року знав щодо розміру пенсії за вислугу років, оскільки звертався до суду з відповідним позовом, суд вважає безпідставним, оскільки на підставі заяви від 17.10.2018 позивачу здійснено перерахунок розміру пенсії, а з інформації про розмір фактично виплаченої пенсії позивачу не могло стати відомо про те, з урахуванням якого саме відсоткового співвідношення від відповідних сум грошового забезпечення було перераховано його пенсію.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 . підлягають до часткового задоволення.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 34; код ЄДРПОУ 40373305) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення №956120814957 Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2018 виходячи з розрахунку 81% заробітної плати.

Зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, починаючи з 01.11.2018 і в подальшому, виходячи з розрахунку 86% заробітної плати за документами пенсійної справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 травня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.