3.2. 12 березня 2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2019 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що у ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" відповідно до положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" виникли певні зобов`язання, з урахуванням того, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

3.3.1. Відповідачем у справі не доведено та не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності правових підстав для виготовлення ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" технічних умов щодо доступу до об`єктів доступу за адресами: смт. Авангард, вул. Торгова, №№1, 3 , 5, 7, 9, 11 , 13, 15-А, 15-Б; смт. Авангард, вул. Європейська, б №№1-10; смт. Авангард, вул. Проїзна, №№1-18, а також укладення з ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" договору про доступ до інфраструктури об`єкта доступу відповідно до положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

3.3.2. Суди зауважили, що безпідставним є посилання відповідача у справі на положення пп. 5 п. 3 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з яким управитель багатоквартирного будинку має право лише за рішенням співвласників багатоквартирного будинку надавати в оренду, встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку, адже надання доступу до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж не є житлово-комунальною послугою мешканцям (власникам житлових та нежитлових приміщень) будинку, має дозвільний характер щодо доступу до інфраструктури каналізації будинку для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для проведення кабелів та розміщення лінійного обладнання. Отже, правовідносини щодо доступу до інфраструктури об`єктів доступу регулюються положеннями Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", який у даному випадку є спеціальним Законом.

3.3.3. За таких обставин, виходячи з положень чинного законодавства України, суди дійшли висновку про необхідність зобов`язати ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" надати ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" технічні умови щодо доступу до об`єкта доступу та укласти з ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" договір про доступ до інфраструктури об`єкта доступу відповідно до Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 20 березня 2019 року ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2019 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Рішення та постанова постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме, ст. 41 Конституції України, ст. 328, ч. 4 ст. 334, ст. 382 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 1, 4, 5, 8, 9, 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 №417-VIII із змінами від 10.06.2018, норм процесуального права - ч. 1 ст. 14, ст. 73, п. 3 ст. 86, п. 5 ст. 236 ГПК України.

4.2.2. Відповідач вважає, що власниками багатоквартирних житлових будинків, до інфраструктури яких TOB "РЕНОМЕ СЕРВІС" бажає отримати доступ для надання телекомунікаційних послуг їх власникам, є його співвласники на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Суд першої інстанції не застосував норми Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 №417-VIII із змінами від 10.06.2018 при прийнятті рішення по справі, чим порушив права співвласників багатоквартирних будинків.

4.2.3. Судом апеляційної інстанції неправильно зроблені висновки щодо "визначення виконавчим комітетом Авангардівської селищної ради Овідіопільського району Одеської області TOB "КПП "ГАРАНТ" нібито управителем в будинках, до яких TOB "РЕНОМЕ СЕРВІС" просить надати технічні умови щодо доступу до об`єкта доступу відповідно до положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та укладення і підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Так, дійсно, рішенням №175 від 28.09.2017 та рішенням №30 від 01.12.2017 виконавчим комітетом Авангардівської селищної ради Овідіопільського району Одеської області TOB "КПП "ГАРАНТ" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), що надаватимуться споживачам у вищезазначених будинках.

Тобто зазначеними рішеннями Авангардівської селищної ради Овідіопільського району Одеської області, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 (чинної до 10.06.2018) TOB "КПП "ГАРАНТ" був призначений виконавцем житлово-комунальних послуг (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), а не управителем будинків згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 (чинної до 10.06.2018).

4.2.4. Судами неправильно трактується чинне законодавство України та без доказів встановлюється, що TOB "КПП "ГАРАНТ" є управителем, чим порушуються норми процесуального права, зокрема, п. 5 ст. 236 ГПК України, та права всіх співвласників зазначених багатоквартирних будинків.

У справі немає доказів, що співвласники надали повноваження TOB "КПП "ГАРАНТ" укласти договір доступу до інфраструктури з позивачем.

4.2.5. Судами не встановлено обставин, що TOB "КПП "ГАРАНТ" має право виступати як власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу, та укладати договір про доступ до об`єктів будівництва на об`єкти, які йому не належать.

TOB "КПП "ГАРАНТ" надавав суду повну послідовність укладення договору №02/10/Г-Д1-02 та пояснював, що взаємовідносини між ПП "Застава Плюс" та TOB "КПП "ГАРАНТ" виниклі на підставі взаємовідносин ПП "Застава Плюс" з будівельної компанією TOB "Полімер-Граніт" в 2015 році. На той час, на стадії будівництва, співвласників будинків ще не було, тому їх права не були цими договорами порушені.

Також відповідач зазначив, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" дія цього Закону не поширюється на відносини з доступу електрозв`язку, будинкової розподільної мережі та кабельної каналізації електрозв`язку, що перебувають у власності операторів, провайдерів телекомунікацій, тобто, дія цього Закону не поширюється на відносини TOB "КПП "ГАРАНТ" і ПП Застава Плюс", які виникли з договору №02/10/Г-Д1-02 від 02.10.2017.

4.3. ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 - без змін.

4.3.1. Відповідно до Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" підписанню відповідного договору передує отримання технічних умов щодо доступу до об`єкту доступу до об`єктів будівництва.

Твердження скаржника щодо відсутності прав власності на будинок не оспорювався позивачем. Але суду доведено той факт, що відповідач є власником (володільцем) інфраструктури об`єкта доступу при наявності у нього відповідних документів на будинок та розпорядчих актів - рішень Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 28 вересня 2017 року, від 01 грудня 2017 року, відповідно до яких ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" було визнано виконавцем житлово-комунальних послуг (послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій).

Скаржник взагалі не навів достатніх підстав, які би свідчили про будь-які порушення застосування судомами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

4.3.2. Господарський суд Одеської області та Південно-Західний апеляційний господарський суд дійшли обґрунтованого висновку, що доступ до об`єкта доступу не є послугою у розумінні вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004.

В даному випадку управління спірними багатоквартирними будинками здійснює управитель - ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ", з усіма повноваженнями (правами та обов`язками), передбаченими Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Доказів того, що зборами співвласників відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" встановлено будь-які обмеження з управління багатоквартирними будинками, або про визначення співвласниками іншого управителя, або про утворення ОСББ, матеріали справи не містять.

4.3.3. Посилання відповідача на вимоги п. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва" щодо знаходження кабельної мережі та мережі Інтернет нібито у власності ПП "Застава Плюс" не знайшли свого підтвердження ні у суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги. До матеріалів справи не було надано жодного документу, який би свідчив про підтвердження права власності на мережу у оператора - ПП "Застава Плюс", з яким відповідач підписав договір №02/10/Г-ДІ-02 від 02.10.2017 про доступ до інфраструктури об`єктів доступу.

4.3.4. Закон України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" передбачає вичерпний перелік підстав, коли власник інфраструктури об`єкта доступу може відмовити замовнику в укладанні договору з доступу. У своїх листах на адресу TOB "РЕНОМЕ СЕРВІС" відповідач таких умов не зазначив.

4.3.5. Співвласники спірних багатоквартирних будинків в особі їх мешканців - фізичних осіб та юридичних осіб, мають право на отримання послуг телекомунікації не тільки від одного провайдера (замовника послуг), а й від інших осіб, які мають відповідні повноваження надавати вказані послуги та бажання працювати із споживачами послуг за певними адресами. Збільшення кількості замовників послуг телекомунікації на одному об`єкті повинно привести до добросовісної конкуренції між надавачами послуг та як результат до поліпшення якості таких послуг та зменшення їх вартості для споживачів - співвласників багатоквартирних будинків.

4.3.6. Встановлений судом факт укладання відповідачем раніше аналогічного договору про доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, але з іншим замовником, свідчить про непослідовність дій відповідача та суперечливість його правової позиції з питань наявності повноважень на укладання таких договорів.

4.4. Одеське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 - без змін.

4.4.1. Відзив мотивований тим, що виконавцем/балансоутримувачем (власником інфраструктури) об`єкта доступу є TOB "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ".

Також Одеське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України зазначило, що набуття статусу суб`єкту господарювання, яке надає житлово-комунальні послуги, а саме послуги з обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території, власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках розташованих за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Європейська, 1-10, вул. Проїзна , 16,17,18 TOB "Комбінат комунальних послуг "Гарант", на підставі рішень Авангардівської селищної ради Овідіопольського р-ну Одеської обл., не позбавляє дане підприємство статусу виконавця/балансоутримувача (власника інфраструктури).

Таким чином, враховуючи викладене, скаржник, порушуючи чинне законодавство України, ухиляється від надання можливості доступу до об`єкта доступу, надання технічних умов щодо доступу до об`єкта доступу та підписання відповідного договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідача надати технічні умови щодо доступу до об`єкта доступу, а після узгодження умов доступу підписати договір про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж відповідно до вимог Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

5.2.2. Стаття 1 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, а саме:

видача технічних умов з доступу - комплекс робіт з підготовки та видачі власником інфраструктури об`єкта доступу вихідних даних для розроблення замовником проектної документації щодо доступу для користування елементами інфраструктури відповідного об`єкта доступу;

власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу (далі - власник інфраструктури об`єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи;

договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об`єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання телекомунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом;

доступ до інфраструктури об`єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об`єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу.

Статтею 16 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" визначено, що доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

5.2.3. Господарські суди встановили, що рішеннями виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №175 від 28.09.2017 №30 від 01.12.2017, відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом №60 від 25.04.2005 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, вирішено визначити виконавцем житлово-комунальних послуг (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), що надаватимуться споживачам у вищевказаних будинках - ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ".

Водночас, зазначаючи, що ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" є управителем багатоквартирного будинку, ні господарський суд першої інстанцій, ні господарський суд апеляційної інстанції не встановили, чи є відповідач власником (володільцем) інфраструктури об`єкта доступу, до повноважень якого віднесено видачу технічних умов з доступу та укладення договору з доступу до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж в контексті Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

5.2.4. При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що 1 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

5.2.5. Отже, виходячи з положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку для управління будинком можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), або якщо мешканці не хочуть створювати ОСББ, то вони можуть найняти управляючу компанію, яка буде обслуговувати будинок.

При цьому ч. 1 ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Частиною 2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".

5.2.6. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника;

співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Частиною 2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".

5.2.7. Згідно з ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

5.2.8. Аналізуючи наведені положення Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Верховний Суд дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" є власником (володільцем) інфраструктури об`єкта доступу, оскільки такі висновки зроблені без врахування вимог наведених Законів.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що висновок господарських судів обох інстанцій про порушення прав позивача саме відповідачем є передчасним.

5.2.9. Оскільки висновок обох судових інстанцій, що відповідач є власником (володільцем) інфраструктури об`єкта доступу є передчасним, то й наступна вимога позивача про зобов`язання відповідача після узгодження умов доступу підписати договір про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж також є передчасною.

Більш того, згідно з ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Верховний Суд вбачає, що позивач, звертаючись з позовом, в тому числі просив зобов`язати відповідача підписати договір про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж.

Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний проект договору, який позивач просить зобов`язати укласти відповідача. Отже, суд першої інстанції не міг затвердити документ, якого немає в матеріалах справи.

5.2.10. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій зобов`язали ТОВ "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" укласти з ТОВ "РЕНОМЕ СЕРВІС" договір про доступ до інфраструктури об`єкта доступу без дослідження його умов, що не відповідає вимогам ч. 9 ст. 238 ГПК України.

5.2.11. Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Отже, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки, що є порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 86, 238 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 73, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дослідити сукупність обставин, на які посилається позивач; з урахуванням розподілу між сторонами тягаря доказування відповідно до специфіки предмета спору і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат комунальних послуг "ГАРАНТ" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2019 у справі №916/1886/18 скасувати.

3. Справу №916/1886/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко