П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 420/5153/18

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання - Биховець А.В.,

за участю представника апелянта - Лисого С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.07.2018 року №2225 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.07.2018 року №1048 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.07.2018 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 600,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільняючи ОСОБА_1 зі служби, відповідач фактично визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що є неприпустимим з огляду на відсутність відповідного вироку.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що події, на підставі яких затримано ОСОБА_1 правоохоронними органами, набули суспільного резонансу та негативно вплинули на формування громадської думки, щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції, що підтверджується чисельними публікаціями в мережі інтернет. Крім того, відповідач зазначив, що за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.19 Закону України "Про національну поліцію", п.4.1 Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ НП в Одеській області, що виразилось у невиході на службу в період з 18.06.2018 року по 20.07.2018 року без поважних причин, позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, однак враховуючи, що відповідно до ст.2, п.8 ст.12, ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказом ГУ НП від 05.07.2018 року № 2225 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) то відповідач вирішився обмежитись цим. Однак у разі задоволення позовних вимог позивача, відповідач зазначив, що ним буде реалізовано наказ про притягнення позивача до відповідальності за невихід на службу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки щодо того, що підстави для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку базуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки висновки службового розслідування базуються на факті допущення позивачем дисциплінарного проступку. Крім того, апелянт повторно наголосив на тому, що у разу звільнення ОСОБА_1 не за вчинення злочину, його було б звільнено за іншим пунктом ст.77 Закону України "Про національну поліцію".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

З серпня 1996 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до поліції, на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області. Військовою прокуратурою Південного регіону у рамках кримінального провадження №42018161010000179 від 09.05.2018р. за ч.3 ст.368 КК України, 12.05.2018р. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1

У зв`язку з чим, наказом ГУ НП в Одеській області №1473 від 14.05.2018р. призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом. (а.с. 64)

Згідно висновку службового розслідування від 19.06.2018 року, 11.11.2016р. приблизно о 15 год. 45 хв. по автодорозі Т-1642, «Рені-Долинське» КПП, в напрямку с. Долинського, Ренійського району рухався автомобіль «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та з другорядної автомобільної дороги М-15 «Одеса-Рені» на Бухарест, здійснював маневр поворот ліворуч автомобіль «Volkswagen Рassat» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який незважаючи на наявність таблички 2.1 «Дати дорогу», порушивши вимоги п.п. 10.1, 16.11, 33 Правил дорожнього руху, не переконався у безпечності маневру та не надав перевагу у русі транспортному засобу «ВАЗ 2115». В результаті сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення вказаних транспортних засобів та подальше травмування пішоходів - гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 , які від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

За даним фактом слідчим відділом Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеської області внесені відомості до ЄРДР №12016160400000695, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та того ж дня, 11.11.2016р. ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КК України. Слідчим суддею Ренійського районного суду Одеської області відносно підозрюваного гр. ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжений 09.01.2017р. до трьох місяців, та 12.02.2017р. до шістьох місяців. 06.03.2017р. досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201616040000065 зупинено у зв`язку із переховуванням підозрюваного.

Наприкінці квітня 2018 року начальник відділу розкриття злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_6. після вивчення стану досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за ч.3 ст.286 КК України, які перебувають у провадженні слідчих відділів поліції Одеської області, витребував у СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП кримінальне провадження №12016160400000695 для вирішення питання про подальше проведення досудового розслідування.

У подальшому майор поліції ОСОБА_6, доручив старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1 підготувати супровідний лист та направити матеріали кримінального провадження №12016160400000695 до прокуратури Одеської області. В свою чергу, майор поліції ОСОБА_1 підготував супровідний лист, який підписав у майора поліції ОСОБА_6 та зареєстрував за вих. №4/1751 від 10.05.2018р. Після цього, того ж дня, майор поліції ОСОБА_1 забезпечив надходження вказаних матеріалів до прокуратури Одеської області.

Як встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201816101000019, майор поліції ОСОБА_1 02.05.2018р. по телефону викликав ОСОБА_2 до ВРЗуСТ СУ ГУНП за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 5, для проведення слідчих дій за його участю у кримінальному провадженні №12016160400000695. У визначений час, 07.05.2018р. приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_2 прибув до ВРЗуСТ СУ ГУНП, де майор поліції ОСОБА_1 , порушивши вимоги ч.1 ст.8, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції», ст. 133 КПК України будь-які слідчі дії з ним не проводив та вступивши у неділові стосунки, почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

09.05.2018р. ОСОБА_2 разом зі своєю сестрою ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню працівниками військової прокуратури Південного регіону були внесені до ЄРДР за №42018161010000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

У подальшому, 10.05.2018р. ОСОБА_7 по телефону домовились про зустріч з майором поліції ОСОБА_1 для обговорення шляхів вирішення проблем, які виникли з її братом ОСОБА_2 Приблизно о 16 год. 00 хв. 10.05.2018р. майор міліції ОСОБА_1 під час зустрічі з гр. ОСОБА_7 вступив у неділові стосунки з нею та почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 дол. США за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

11.05.2018р. з метою отримання неправомірної вигоди майор поліції ОСОБА_1 залучив за невстановлених обставин адвоката Щерблюка О.М., з яким ОСОБА_7 зустрілася біля будинку № 3-б по вулиці Варненській , у м. Одесі та передала для майора поліції ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1034 дол. США, після чого останній був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

12.05.2018р. майору міліції ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження №42018161010000179 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

05 липня 2018 року наказом ГУ НП в Одеській області №2225 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ НП в Одеській області» за грубі порушення вимог ч. 1 ст. 8 та п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», безвідповідальне відношення до виконання службових обов`язків, що виразилось у безпідставному виклику до слідчого учасника події ОСОБА_2 без проведення з останнім будь-яких слідчих дій, у вступі в неділові стосунки з ним, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 80-83).

Вказаний наказ реалізований наказом ГУ НП в Одеській області №1048 о/с від 20.07.2018р., яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 31.07.2018 (а.с. 61).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виключно вироком суду можуть бути підтверджені обставини, описані у висновку службового розслідування та наказі про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, стосовно того, чи мали місце з його боку дії із вступу у неділові стосунки з третьою особою, вимаганні неправомірної вигоди тощо, який в даному випадку відсутній.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України "Про національну поліцію" визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За приписами п.1 п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", визначено поняття основних обов`язки поліцейського, згідно яких поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Порядок дисциплінарних стягнень та їх застосування, затверджено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006р. за №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Обов`язки осіб рядового і начальницького складу встановлені ст.7 Дисциплінарного статуту. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст.12, ст.14 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

За обставинами справи, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1473 від 14.05.2018 року призначено службове розслідування, за результатами якого 19.06.2018 року складено висновок службового розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018161010000179 відносно старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП ОСОБА_1

Висновком службового розслідування, запропоновано за грубі порушення вимог ч. 1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», безвідповідальне відношення до виконання службових обов`язків, що виразилось у безпідставному виклику до слідчого учасника події ОСОБА_2 без проведення з останнім будь-яких слідчих дій, у вступі в неділові стосунки з ним, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про національну поліцію" (а.с. 75-79).

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в грубому порушення вимог ч.1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», безвідповідальне відношення до виконання службових обов`язків, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

З пояснень позивача, наданих ним 31.05.2018 року в ході службового розслідування, вбачається, що він заперечує факт отримання неправомірної вигоди. Позивач зазначив, що жодних кримінальних правопорушень він не скоював, а пред`явлена йому підозра є необґрунтованою у зв`язку із тим, що він не є суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення, оскільки дане кримінальне провадження не перебуває та не перебувала на його розгляді. Жодних грошових коштів, які є можливим предметом злочину, у нього не вилучалось, так як він їх не вимагав та не отримував, ані особисто, ані через інших осіб (а.с.72-73).

Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, відповідач вважав доведеним факт отримання позивачем неправомірної вигоди.

Проте, з наведеними висновками суд не може погодитись з огляду на норми ст. 17 Кримінально - процесуального кодексу України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

В даному випадку, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42018161010000179, а не матеріалами службового розслідування.

Окремо судова колегія звертає увагу відповідача, що за вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.77 Закону "Про національну поліцію" є передчасним.

Ані в наказі про звільнення, ані у висновку службового розслідування не вбачається, якими своїми доведеними діями та які приписи Дисциплінарного статуту порушив позивач.

Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідач прийняв без доведення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.

Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії", пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі висновків службового розслідування про отримання позивачем неправомірної вигоди, які не підтвердженні вироком суду, є протиправним.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 802/522/16-а від 14.11.2018 року.

Крім того, у постанові № 816/604/17 від 24 квітня 2019 року Верховний Суд зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи, висновок службового розслідування містить лише опис ймовірно вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, в той час як причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

З наведеного вбачається, що звільнення позивача відбулось на підставі матеріалів незакінченої кримінальної справи та без встановлення вини у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що в разі якщо накази про звільнення будуть скасовані, то ще є не реалізований наказ за притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул і ОСОБА_1 все одно буде звільнено, адже звільнення позивача з цих підстав не є предметом розгляду даної справи.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322,325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 23 травня 2019 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К В.Кравченко