Справа № 420/247/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчук О.В.

сторін:

представника позивача Станкова А.В.

відповідача Міхова В.М.

представника відповідача Дабіжи О.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом Арцизької районної державної адміністрації Одеської області до Арцизького міського голови Міхова Володимира Михайловича про визнання протиправною бездіяльності міського голови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Арцизької районної державної адміністрації Одеської області до Арцизького міського голови Міхова Володимира Михайловича в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Арцизького міського голови Міхова Володимира Михайловича, що виявилася у незабезпеченні підготовки проекту рішення Арцизької міської ради Одеської області «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» на розглядради, у незабезпеченні його оприлюднення, у незабезпеченні організації роботи виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області щодо схвалення проекту рішення Арцизької міської ради Одеської області «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік».

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

24 грудня 2018 року відбулося пленарне засідання сімдесят шостої сесії Арцизької міської ради Одеської області, під час якого було прийняте рішення № 1217-VІІ «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік». Дане рішення опубліковане на офіційному сайті ради 04.01.2019 року о 10 год. 35 хв.

Арцизький міський голова мав забезпечити розгляд проекту Рішення «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» на засіданні виконкому для його обов`язкового попереднього схвалення і лише після цього подати його на розгляд ради.

У зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків передбачених Конституцією та законами України, вбачається бездіяльність міського голови В.М. Міхова, а саме.

Щодо несхвалення проекту рішення у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти рішень, що вносяться на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

Проект рішення, яке оскаржується, взагалі не розглядався виконавчим комітетом. Арцизької міської ради Одеської області та не був схвалений, про що свідчить відсутність відповідного рішення на офіційному веб-сайті ради, на якому фіксується уся інформація щодо засідань виконкому: питання порядку денного, проекти рішень виконавчого комітету, самі рішення виконкому, а також відеотрансляції засідань виконавчого органу ради. Питання щодо схвалення проекту рішення про міський бюджет на 2019 рік навіть не виносилося на розгляд виконкому Арцизької міської ради Одеської області.

Щодо не оприлюднення у передбачені законом строки проекту рішення міської ради.

Відповідно до ч. З ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

З офіційного веб-сайту відповідача вбачається, що рішення щодо винесення проекту оскаржуваного рішення на розгляд ради було прийняте міським головою лише 20 грудня 2018 року, тобто менше ніж за день до пленарного засідання, шляхом видачі розпорядження про скликання сесії. При цьому, сам проект рішення був наданий лише депутатам і вже під час пленарного засідання, тобто міський голова не надав змоги навіть депутатам своєчасно ознайомитися з проектом бюджету на 2019 рік.

Сам же проект, згідно інформації з веб-сайту, був опублікований ще пізніше - 22 грудня 2018 року, на наступний, день після пленарного засідання, скликаного за ініціативою міського голови, і за два дні до дати, запропонованої депутатами.

Тобто, фактично в результаті бездіяльності міського голови а ні населення, а ні депутати, ані, зокрема, позивач, не мали можливості ознайомитися з проектом рішення про бюджет.

Щодо попереднього розгляду проекту Рішення «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» постійним депутатськими комісіями.

На підставі п. 8 ст. 16 Регламенту Арцизької міської ради, затвердженого рішенням Арцизької міської ради № 4 -VII від 18.11.2015 року (зі змінами, внесеними згідно рішення Арцизької міської ради № 48-VІІ від 10.12.2015 рок, рішення Арцизької міської ради № 425-VІІІ від 26.10.2016 року, рішення Арцизької міської ради № 467-VІІ від 08.12.2016 року), проекти рішень ради підлягають попередньому розгляду в постійних комісіях ради.

При наявності зауважень до проекту рішення, рекомендацій тощо (окрім пропозицій з викладення окремих частин рішень в іншій редакції), вони викладаються на окремих аркушах і подаються депутатам. Вони стають невід`ємною частиною проекту рішення по мірі їх поступлення та оприлюднюються відповідно до п.8 і п.9 даної статті.

Як вбачається з офіційного веб-сайту Арцизької ради Одеської області, вищевказаних розпоряджень міського голови, засідання постійних депутатських комісій, тому числі тієї, до повноважень якої належить розгляд бюджетних питань, не передбачалося та не відбувалося.

Тобто, проект рішення належним чином депутатами не обговорювався та був прийнятий без урахування всіх обставин, що мали значення.

З урахуванням вище зазначеного, протиправною бездіяльністю відповідача було порушено законні права та інтереси позивача.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання по справі призначено на 19.02.2019 року.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію адміністративного позову отримано особисто відповідачем Арцизьким міським головою Міховим Володимиром Михайловичем 22.01.2019 року, відповідно до розписки про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали суду (а/с. 22).

06.03.2019 року за вх. № 8045/19 через канцелярію суду відповідачем Арцизьким міським головою Міховим Володимиром Михайловичем надано відзив на адміністративний позов (а/с. 37-38).

Відзив обґрунтовано наступним.

Щодо не оприлюднення проекту рішення Арцизької міської ради «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік».

Згідно з ч. 11 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 та ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих Даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом надання інформації за запитами на інформацію.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Тобто, оприлюднювати проекти рішень Арцизької міської ради можливо не тільки на офіційному веб-сайті, а і в інший спосіб, наприклад, розміщуючи на інформаційних стендах, що і було зроблено.

Щодо невнесення на розгляд виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області проекту рішення про схвалення проекту рішення Арцизької міської ради «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік».

Керуючись ст. 76 Бюджетного кодексу України, з метою розгляду та схвалення проекту рішення міської ради про місцевий бюджет 20.12.2018 року був скликаний виконавчий комітет Арцизької міської ради.

Рішенням виконкому №398 від 23.09.2016 року був затверджений Регламент виконавчого комітету Арцизької міської ради, згідно з п.п. 4.2. якого загальна підготовка засідань виконавчого комітету покладається на керуючого справами виконкому (секретаря ради).

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить норми, на підставі яких: секретар міської ради організовує підготовку сесії ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону); представницькі органи місцевого самоврядування, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (п. 3 ст. 10 Закону).

Відтак, керуючий справами виконкому (секретар ради) повинен вносити на розгляд виконкому проекти його рішень, а секретар ради оприлюднювати проекти рішень міської ради, а тому, твердження позивача про протиправну бездіяльність міського голови, яка виявилася у вище зазначених діях є помилковою.

14.03.2019 року за вх. №9171/19 через канцелярію суду представником Арцизької районної державної адміністрації Одеської області А.В. Станковою (на підставі довіреності) надано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено наступне.

По-перше: посилання відповідача на те, що на офіційному сайті ради було опубліковано порядок денний засідання виконкому на 20.12.2018 року та проект рішення «Про схвалення міського бюджету на 2019 рік» (як вбачається з сайту ради, дані документи були опубліковані лише 19 грудня, напередодні дня засідання виконавчого комітету), не є доказом правомірності його бездіяльності, а навпаки обґрунтовує вимоги позивача і доводить, що відповідачем було грубо порушено вимоги законодавства щодо доступу до публічної інформації.

По-друге: ст. 37 Регламенту Арцизької міської ради, затвердженого рішенням Арцизької міської ради № 4-VII від 18.11.2015 року, визначено особливий порядок підготовки проекту бюджету, що є обов`язком виконавчого комітету міської ради, що здійснюється ним у співпраці з постійними комісіями міської ради. Розгляду на сесії міської ради передує схвалення проекту бюджету виконкомом, надання його депутатам на розгляд протягом 3-х днів з дня схвалення, його розгляд на засіданні планово-бюджетної комісії та підготовка на сесію доповідей головного бухгалтера міської ради та голови зазначеної комісії.

А міським головою як посадовою особою, яка очолює виконавчий комітет і здійснює керівництво виконкомом та апаратом ради, було вчинено протиправну бездіяльність шляхом незабезпечення підготовки проекту бюджету для його подальшого розгляду радою.

По-третє: Перекладення відповідальності на секретаря ради є безпідставним, оскілки, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме міський голова організовує роботу виконавчого комітету (п. 2), здійснює керівництво виконкомом ради (п. 7) та забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень (п. 9); згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме міський голова очолює виконавчий комітет міської ради, тому несе персональну відповідальність за невиконання вищезазначених повноважень.

Відповідно до ст. 164 КАС України, відповідач може надати заперечення, у яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

18.03.2019 року за вх. №9532/19 відповідачем Арцизьким міським головою В.М. Міховим надано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України саме позивач повинен доказувати факт наявності бездіяльності Арцизького міського голови у вигляді не оприлюднення проекту рішення про бюджет та не внесення вказаного проекту про бюджет на схвалення виконавчого комітету.

Окрім розміщення на офіційному веб-сайті Арцизької міської ради порядку денного засідання виконкому на 20.12.2018 року та проекту рішення «Про схвалення міського бюджету на 2019 рік» доказом внесення вказаного проекту рішення на засідання виконкому Арцизької міської ради є Протокол засідання виконавчого комітету Арцизької міської ради від 20.12.2018 року.

Згідно з вказаним Протоколом виконавчий комітет Арцизької міської ради розглянув проект рішення «Про схвалення міського бюджету на 2019 рік», але рішення не було прийнято (не вистачило одного голосу).

Ухвалою суду від 18.03.2019 року продовжено на тридцять днів (до 16.04.2019 року) строк для проведення підготовчого провадження по адміністративній справі 42/247/19.

04.04.2019 року за вх. №12144/19 представником Арцизької районної державної адміністрації А.В. Станковою надано уточнену позовну заяву.

12.04.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті у відкрите судове засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

20.12.2018 року Розпорядженням Арцизької міської ради №143 за підписом міського голови В.М. Міхова скликано сімдесят п`яту позачергову сесію Арцизької міської ради VII скликання о 14 год. 00 хв 21.12.2018 року в сесійній залі Арцизької міської ради (а/с. 11)

До порядку денного сімдесят п`ятої позачергової сесії Арцизької міської ради VII скликання пунктом №16 включено питання «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» (а/с. 12).

22.12.2018 року Розпорядженням Арцизької міської ради №144 за підписом міського голови В.М. Міхова скликано сімдесят шосту позачергову сесію Арцизької міської ради VII скликання о 10 год. 00 хв 24.12.2018 року в сесійній залі Арцизької міської ради.

До порядку денного сімдесят шостої позачергової сесії Арцизької міської ради VII скликання пунктом №16 включено питання «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» (а/с. 14).

24.12.2018 року Арцизька міська рада Рішенням №1217- VII «Про бюджет міста Арциз на 2019 рік» затвердила бюджет міста Арциз.

Зазначені розпорядження та рішення розміщені н (а/с. 17-18). офіційній веб-сторінці Арцизької міської ради, за посиланням http://www.arciz-rada.gov.ua/

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України.

Стаття 118.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Стаття 119.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Частина 1 статті 143.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації».

Пункт 3 статті 13.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: бюджету, фінансів та обліку.

Пункт 2 статті 16.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Стаття 18.

Місцева державна адміністрація: складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Стаття 35.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, про це повідомляється заздалегідь відповідним органам місцевого самоврядування. Представники цих органів та посадові особи територіальних громад мають право брати участь у розгляді таких питань місцевою державною адміністрацією, висловлювати зауваження і пропозиції.

Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 2.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 25.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пункт 23 статті 26.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: огляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Частина 6 статті 16.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Бюджетний кодекс України.

Стаття 76.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Стаття 4.

Доступ до інформації забезпечується шляхом:

систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

надання інформації за запитами на інформацію.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб`єктивне припущення особи про порушення його прав чи інтересів.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Згідно з пунктом 4.1 частини четвертої цього Рішення, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів державної влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 (провадження №К/9901/38991/18) висловив наступну правову позицію:

«За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень».

Окрім зазначеного, у Постанові від 18.09.2018 року у справі №800/585/17 (провадження №11-366заі18) Велика Палата Верховного Суду робить наступний висновок:

«Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».

Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (ст. 36 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, з урахуванням практики Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивачем по справі (Арцизькою районною державною адміністрацією) не зазначено та не доведено, що його право є персоналізованим (суб`єктивним),тобто належить конкретній особі - позивачу; є визначеним (благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови, Берден проти Сполученого Королівства).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії).

Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини, Берден проти Сполученого Королівства).

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Окремо також слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.11.2018 року по справі №263/15749/16-а дійшов висновку про наступне.

«Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього приводу касаційний суд звертає увагу на те, що в межах позовних вимог позивача жодний із засобів правого захисту не буде ефективним у зв`язку з тим, що правовідносини позивача з відповідачем з приводу розгляду заяв позивача вичерпані розглядом цих заяв.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

За наведених обставин, касаційний суд приходить до переконання в тому, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність бездіяльності позивача під час розгляду клопотання позивача не відповідають обставинам справи, однак, звертаючись до суду, позивач не визначив способу відновлення порушених прав, тобто не вказав "бажаного результату" правового захисту, що виключає можливість такого захисту та є підставою для відмови в задоволенні позову».

У справі, яка розглядається, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, не вказуючи "бажаного результату" правового захисту, що виключає можливість такого захисту та є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до прецедентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа «Гарсія Руїз проти Іспанії» § 26).

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980р.).

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Арцизької районної державної адміністрації Одеської області до Арцизького міського голови Міхова Володимира Михайловича про визнання протиправною бездіяльності міського голови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Арцизька районна державна адміністрація - адреса: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 46, код ЄДРПОУ 04057066, код ЄДРПОУ 04057066, телефон: (04845) 3 17 42, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

Арцизький міський голова Міхов Володимир Михайлович - адреса: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. 28 Червня, 95-а , телефон: НОМЕР_1

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.