КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 травня 2019 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,

за участю:

представника народного депутата України адвоката Ярмоли О.В.

захисника адвоката Колоса Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Титаренка Миколи Миколайовича в інтересах народного депутата України ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року, якою провадження щодо

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді Голови правління ПАТ «Національна компанія «Нафтогаз України»,

закрито за ч. 3 ст. 188-19 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

Як зазначено у постанові суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Голови правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») за місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6, отримавши депутатський запит від 4 жовтня 2018 року № 223/А4/51-15, передбачений ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», народного депутата України ОСОБА_1 щодо виплати правлінням НАК «Нафтогаз України» собі та співробітникам компанії премії у розмірі більше мільярда гривень з одночасним підвищенням ціни на газ для споживачів, оголошений на пленарному засіданні Верховної Ради України 5 жовтня 2018 року і надісланий супровідним листом Голови Верховної Ради України від 5 жовтня 2018 року № 11/10-747, своїм листом від 31 жовтня 2018 року № 14-576/1/ВР-18, зареєстрованим у автоматизованій системі документообігу Верховної Ради України б листопада 2018 року за № 231628, за твердженням народного депутата України ОСОБА_1 , безпідставно відмовив у наданні інформації про перелік осіб (із зазначенням імен, посад та розміру виплат), щодо яких правління Компанії прийняло рішення про виплату премій у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі, і тим самим надав неповну інформацію на депутатський запит, чим порушив вимоги ст. 19 Закону України «Про статус народного депутата України», за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч. 3 ст. 188-19 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на те, що матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 188-19 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, представник депутата ОСОБА_1 - Титаренко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 188-19 КУпАП, покласти на останнього судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з оскаржуваною постановою неможливо погодитись, оскільки вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин.

Так, апелянт вказує на те, що запитувана інформація у депутатському запиті не є конфіденційною та може бути поширена без годи осіб, яких вона стосується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 травня 1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» вказана юридична особа створена у формі акціонерного товариства, 100% акцій якого належать державі. З посиланням на п. 15 Статуту, апелянт зазначає, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава, а, відтак, НАК «Нафтогаз Україна» є юридичною особою публічного права, яка не має свого власного майна, коштів чи будь-яких інших активів, які б не належали державі. Тому розпорядник інформації, яку запитував народний депутат України, - державна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всього українського суспільства та діяльність якої спрямована на виконання функцій держави.

Окрім того, як зазначає апелянт, народний депутат України уповноважений протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцію України та Законами України, а тому народний депутат ОСОБА_1 звернувся до керівництва НАК «Нафтогаз України» виключно з метою здійснення своїх безпосередніх обов`язків народного депутата України в інтересах українського народу з проханням отримання інформації, розпорядником якої є компанія, акціонером якої є держава Україна.

На думку апелянта, виплата премій працівникам державного підприємства коштами, що належать державі, не є інформацією про майновий стан фізичних осіб, не відображає матеріальний стан цих осіб, а є лише інформацією, яка характеризує діяльність державної компанії, усі кошти якої належать державі, а, окрім того, є виключно інформацією про діяльність самого державного підприємства, а саме щодо правильності та раціонального використання коштів державної компанії у своїй діяльності.

За таких обставин, як зазначає апелянт, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки запитувана інформація в запиті народного депутата не є конфіденційною або інформацією з обмеженим доступом, не є інформацією про персональні данні фізичної особи, які можуть конкретно ідентифікувати особу, а тому не надання такої інформації на запит народного депутата є порушенням ст.ст. 19, 36 Закону України «Про статус народного депутата», за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 188-19 КУпАП.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що законодавець чітко визначив лише те, що депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності, а не те, що депутат повинен у своєму депутатському запиті вказувати ці питання депутатської діяльності, а керівництво НАК «Нафтогаз України» не наділено функцією визначати, які саме питання належать до депутатської діяльності.

Апелянт вказує, що не надання народному депутату ОСОБА_1 запитуваної інформації є незаконним впливом на його діяльність, обмежує його обізнаність, перешкоджає виконанню його обов`язків та сприяє прийняттю його рішень без можливості володіти інформацією в повному обсязі. Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України є створення штучних перешкод у його роботі, така інформація не може бути засекречена від народного депутата з огляду на його спеціальний правовий статус - народного депутата України, діяльність якого регулюється нормами Закону України «Про статус народного депутата України», він діє виключно в межах визначених ним його повноважень народного депутата України.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою адвоката Титаренка М.М. в інтересах народного депутата України ОСОБА_1 , захисник Колос Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

В запереченнях захисник посилається на те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на те, що на інтернет-сайті Компанії оприлюднена інформація про кількість премійованих осіб, загальний розмір премії та іншу інформацію, яка має задовольнити інтереси громадськості про видатки компанії, а інформація про виплачені працівникам премії є інформацією про матеріальний стан цих осіб, а також даними про їх особисті майнові відносини та про явища, що відбуваються у їх професійному житті, а тому є конфіденційною і не може бути поширена без їхньої згоди, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у цій справі про адміністративне правопорушення.

Як зазначає захисник, ім`я особи та місце її роботи (посада) є даними, що дають змогу конкретно ідентифікувати особу, відтак, така інформація є персональними даними, а на інтернет-сайті Компанії оприлюднюється інформація лише про керівництво Компанії, а не про всіх працівників Компанії.

Крім того, апелянт вважає доводи скаржника є суперечливими, оскільки, зазначаючи про те, що норми Закону України «Про захист персональних даних» не можуть застосовуватись до інформації, запитуваної народним депутатом, скаржник в апеляційній скарзі посилається на норми цього Закону в обґрунтування своїх доводів.

Також захисник вказує на те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як юридична особа, є власником майна, переданого їй у власність як вклад до статутного капіталу, одержаних доходів та іншого майна, а, здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном самостійно, а тому доводи апелянта є безпідставними, оскільки премійовані члени правління та співробітники Компанії не отримували жодних бюджетних коштів, державного чи комунального майна, а вказані премії виплачені за рахунок власних коштів Компанії.

Окрім того, що стосується доводів скаржника щодо того, що керівництво НАК «Нафтогаз України» не наділено функцією визначати, які саме питання належать до депутатської діяльності», то, як зазначає захисник, керівництво Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не визначало, які саме питання належать до депутатської діяльності, а лише вказало у своїй відповіді від 31 жовтня 2018 року № 14-576/1/ВР-18, що «у запиті не зазначено, з метою реалізації яких саме повноважень народного депутата вимагається надання персональних даних працівників Компанії. При цьому здійснення загальних посилань на наявність депутатських повноважень не може розглядатись як достатня підстава для розкриття персональних даних працівників Компанії з огляду на особливий режим захисту зазначеної інформації, встановлений чинним законодавством».

На думку сторони захисту, у своєму запиті народний депутат України у порушення ч. 3 ст. 19 Закону України «Про статус народного депутата України» не вказав, для яких саме питань депутатської діяльності йому потрібна запитувана ним інформація, в тому числі конфіденційна, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, опитавши учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу такого висновку.

Відповідно до матеріалів справи, 4 жовтня 2018 року на адресу Голови правління НАК «Нафтогаз» ОСОБА_2 . надійшов депутатський запит народного депутата України ОСОБА_1 , в якому народний депутат, навівши обґрунтування запиту та посилаючись на норми законодавства, просив надати інформацію, а саме:

1. На якій підставі правління НАК «Нафтогаз України» прийняло рішення виплатити премії правлінню та співробітникам компанії у зв`язку з перемогою у спорі між та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі?

2. Чи вважаєте Ви прийняте рішення правлінням НАК «Нафтогаз» про виплати правлінню та співробітникам компанії премії у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі законним?

3. Чи вважаєте Ви прийняте рішення правлінням НАК «Нафтогаз України» про виплати правлінню та співробітникам компанії премії у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі моральними?

4. Прошу надати перелік осіб (список із зазначенням імен та посад, розміру виплат), щодо яких правління Компанії прийнято рішення про виплату премії у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі? (ас. 13-16).

На вказаний запит Головою правління НАК «Нафтогаз» ОСОБА_2 надано відповідь по першому-третьому питанням, а по четвертому, з посиланням на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України, закони України, про відмову в задоволенні вимоги народного депутата України ОСОБА_1 щодо надання переліку працівників Компанії, які отримали премії (із зазначенням імен та посад, розміру виплат), з обґрунтуванням, що вказана інформація є конфіденційною, містить персональні дані працівників Компанії, не підлягає поширенню без надання ними згоди. Окрім того, у відповіді вказано про те, що у запиті не зазначено, з метою реалізації яких саме повноважень народного депутата вимагається надання персональних даних працівників Компанії (ас. 7-11).

21 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 188-19КУпАП, згідно з яким ОСОБА_2 , який обіймає посаду голови правління НАК «Нафтогаз» (розпорядження Кабінету Міністрів України № 262-р від 25 березня 2014 року), отримавши депутатський запит, передбачений ст.. 15 Закону України «Про статус народного депутата України, народного депутата України ОСОБА_1 щодо виплати правлінням НАК «Нафтогаз України» собі та співробітникам компанії премії в розмірі більше мільярда гривень з одночасним підвищенням ціни на газ для споживачів від 4 жовтня 2018 року № 223/А4/51-15, оголошений на пленарному засіданні Верховної Ради України 5 жовтня 2018 року і надісланий адресату супровідним листом Голови Верховної Ради України від 5 жовтня 2018 року № 11/10- 747, листом від 31 жовтня 2018 року № 14-576/1/ВР-18, зареєстрованим в автоматизованій системі документообігу Верховної Ради України 6 листопада 2018 року за № 231628, за твердженням народного депутата України ОСОБА_1 , безпідставно відмовив у наданні інформації про перелік осіб (із зазначенням імен, посад та розміру виплат) щодо яких правління Компанії прийняло рішення про виплату премій у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі, і тим самим надав неповну інформацію на депутатський запит.

Таким чином, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 порушив вимоги ст.. 19 Закону України «Про статус народного депутата України» та надав неповну інформацію на депутатський запит, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 188-19 КУпАП (ас. 1-2).

В суді апеляційної інстанції адвокат Ярмола О.В. підтримала апеляційну скаргу адвоката Титаренка М.М. в інтересах ОСОБА_1 та пояснила, що депутатська діяльність не є безмежною. Народний депутат, в силу своєї діяльності, має право отримувати конфіденційну інформацію. При цьому в запиті народного депутата, направленому на ім`я ОСОБА_2 , було чітко вказано, що необхідна інформація з питань, що стосуються депутатської діяльності. Засновником НАК «Нафтогаз України» є держава. В користуванні НАК «Нафтогаз України» є тільки державне майно, а тому запит щодо виплати особам премій та яких саме сум не може бути інформацією з обмеженим доступом. В Компанії 100 % акцій належить державі. НАК «Нафтогаз» є публічною компанією, і всі кошти є державними коштами. Статут не визначає, що ці кошти є бюджетними, вони дійсно перебувають в розпорядженні НАК «Нафтогаз». В оперативному управлінні Компанії перебуває все майно, в тому числі і кошти. Власником НАК «Нафтогаз» є держава в особі Кабінету Міністрів України. У зв`язку з тим, що у вказаному підприємстві 100 % акцій належить державі, відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 % акцій належить державі або територіальній громаді, а тому запитувана в депутатському запиті інформація не носить конфіденційний характер. Зміст запиту був зрозумілим, запитувана інформація мала суспільний інтерес, оскільки при наявності виплат премій в таких сумах відбулося підняття тарифів для народу. Запит народного депутата, який діє в інтересах народу України, був належним чином обґрунтованим, і обставини виплати премій працівникам НАК «Нафтогаз України» повинні були бути донесеними до людей. В даному конкретному випадку, як зазначила адвокат Ярмола О.В., громадський інтерес переважає. Народний депутат отримував інформацію для подальшого обговорення, в т.ч. в сесійній залі Верховної Ради України. Певна інформація була опублікована на сайті НАК «Нафтогаз України», і деякі особи були ідентифіковані. Інформація щодо використання коштів особами, які отримали премії, не запитувалась. Порушення прав осіб в наданні запитуємої інформації немає, оскільки на сайті є частково відомості, хто та яку суму премії отримав, тобто, зазначено персональні дані. Що стосується ПІБ осіб, які отримали премію, то поширення інформації щодо них не може бути порушенням прав особи, згідно ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Обмеження щодо отримання запитуємої інформації не може розповсюджуватись на підприємства, в якому більше 50 % акцій належить державі. Крім того, ці особи самі розмістили на сайті Компанії інформацію, яку на даний час вважають обмеженою, хоча в ній зазначено ще й ім`я, по-батькові, керівництво, також зазначено посади, голова правління, заступник. ОСОБА_2 в разі, якщо вважав, що інформація стосовно деяких посадових осіб є конфіденційною та не підлягає оприлюдненню, міг надати інформацію щодо осіб, інформація по яких була розміщена на сайті Компанії. Проте, він не надав будь-якої відповіді ні про жодну з осіб НАК «Нафтогаз». Що стосується оформлення депутатського запиту, то немає чітких вимог до його оформлення.

В апеляційному суді адвокат Колос Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката Титаренка М.М. в інтересах ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, пояснивши, що справді у НАК «Нафтогаз України» 100 % акцій належить державі, розпорядником яких є держава. Проте, згідно із Статутом майно Компанії складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток) у статутному капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у балансі Компанії. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії. Компанія не отримує для своєї діяльності бюджетні кошти. Отже ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як юридична особа, є власником майна, переданого їй у власність, як вклад до статутного капіталу, одержаних доходів та іншого майна, яким володіє, користується та розпоряджається самостійно. Окрім того, в березні 2019 року постановою Кабінету Міністрів України змінено тип компанії - з публічної на приватну. Також захисник вважає, що запитувана інформація про ім`я, прізвище та посаду премійованих осіб Компанії - є відомостями про фізичну особу, яка може бути ідентифікована, а тому, без згоди такої особи або наявності необхідності захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини будь-яка інформація щодо такої особи оприлюдненню не підлягає. Що стосується оприлюднення інформації на інтернет-сайті Компанії про кількість премійованих осіб, загальний розмір премії та іншої інформації, то така інформація була оприлюднена з метою інформування громадськості про видатки Компанії, проте, в ній не зазначалась будь-яка конфіденційна інформація. Також, як зазначив захисник, особи, які отримали премії, не є особами, які відповідно до вимог закону повинні подавати декларації про майновий стан.

Щодо запиту, то захисник, посиланням на рішення Конституційного Суду України, вважає, що депутатський запит не є обґрунтованим, оскільки право депутата в діяльності є обмеженим. Інформація, яку запитував народний депутат у запиті, не стосується його діяльності, так як на даний час народний депутат ОСОБА_1 є Головою Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Для вирішення якого питання народному депутату ОСОБА_1 необхідна була така інформація, залишається незрозумілим. Також народний депутат України ОСОБА_1 не є потерпілим в даному провадженні, так як йому не завдана будь-яка шкода. Що стосується суспільного обговорення, як і суспільної значущості донесення такої інформації до громадськості, в запиті таке обґрунтування було відсутнє. На сайті НАК добровільно публікується інформація щодо доходів працюючих в Компанії осіб, але ці декларації про майновий стан і доходи не пов`язані з деклараціями, які особа повинна подавати до НАЗК. Інформація, яка була запитувана народним депутатом, з урахуванням норм чинного законодавства України. Будь-яких питань на відповіді по іншим відповідям, наданим ОСОБА_2 , заперечень не було і протокол про адміністративне правопорушення в іншій частині відповіді на запит народного депутата не складався.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту постанови, яка наразі оскаржується, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі за ч. 3 ст. 188-19 КУпАП щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за ч.3 ст. 188-19 КУпАП настає за недодержання встановлених законом строків надання відповіді на запит народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на такий запит .

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про звернення народних депутатів України до Національного банку України) від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003, у частині першій статті 86 Конституції України не окреслено коло питань, вирішення яких народний депутат України може ініціювати у своєму запиті, однак зміст запиту має бути пов`язаний з компетенцією адресата.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України має також право на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також до керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю. Право на депутатське звернення є складовою повноважень народного депутата України.

Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України «Про статус народного депутата України» народні депутати України мають право знайомитись з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Порядок ознайомлення з такою інформацією, в тому числі і тією, що становить банківську таємницю, встановлюється відповідним законодавством України.

Таким чином, доводи захисника про те, що інформація, яку запитував народний депутат у запиті, не стосується його діяльності, так як на даний час народний депутат ОСОБА_1 є головою Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, є безпідставними, оскільки виконання обов`язків голови комітету не позбавляє народного депутата передбачених законом прав, обов`язків та повноважень саме як народного депутата України.

Разом з тим, у своєму запиті народний депутат України ОСОБА_1 , в порушення ч. 3 ст. 19 Закону України «Про статус народного депутата України», не вказав, для яких саме питань депутатської діяльності йому потрібна запитувана ним інформація, у тому числі конфіденційна.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами; розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI.

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Відповідно до матеріалів справи, у запиті народного депутата запитувалась інформація про перелік осіб (список із зазначенням імен та посад, розміру виплат), щодо яких правління Компанії прийнято рішення про виплату премії у зв`язку з перемогою у спорі між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» у Стокгольмському арбітражному трибуналі, тобто, інформація про виплачені працівникам премії є інформацією про матеріальний стан цих осіб, а також даними про їхні особисті майнові відносини та про явища, що відбуваються у їх професійному житті, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана інформація є конфіденційною і не може бути поширена без їхньої згоди.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що інформація, яка оприлюднена на інтернет-сайті Компанії, а саме: імена та прізвища, посади та біографічні довідки осіб, яким була виплачена премія, оприлюднена відповідно до положень ст. 90 Господарського кодексу України, а інформація про кількість премійованих осіб, загальний розмір премії та інша інформація про видатки компанії носить загальний характер, і по вказаній інформації неможливо ідентифікувати всіх осіб, які були премійовані. Також під час апеляційного розгляду встановлено, що особи, які були премійовані, не є суб`єктами декларування в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», що не заперечувалось і представником народного депутата - адвокатом Ярмолою О.В., у зв`язку з чим вказана інформація не є загальнодоступною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що запитувана інформація про ім`я, прізвище та посаду премійованих працівників Компанії є відомостями про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована, підставами для оприлюднення якої, без наявності згоди останньої, є одночасне виконання двох умов: наявність вимоги закону та необхідність захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції у постанові, яка наразі оскаржується, в запиті народного депутата України ОСОБА_1 відсутні будь-які обґрунтування того, що дана інформація стосується інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або впливає на вказані обставини.

Окрім того, як вірно встановив суд першої інстанції під час розгляду справи, підставою для подання депутатського запиту стала публікація в ЗМІ про виплату правлінню НАК «Нафтогаз України» та співробітникам компанії премії у розмірі більш як 45 млн. дол. США з одночасним підвищенням ціни на газ для споживачів, а тому перевірка законності таких нарахувань та виплат, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України», якими передбачені права народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями тощо, народний депутат, як представник державної влади, у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та у разі порушення законності може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі. Однак, ОСОБА_2 , як Голова правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не наділений повноваженнями на здійснення державного контролю у своїй галузі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з тим, що єдиним акціонером Компанії є держава, а, відтак, НАК «Нафтогаз Україна» є юридичною особою публічного права, яка не має свого власного майна, коштів чи будь-яких інших активів, які б не належали державі; що виплата премій працівникам державного підприємства коштами, що належать державі, не є інформацією про майновий стан фізичних осіб, не відображає матеріальний стан цих осіб, а є лише інформацією, яка характеризує діяльність державної компанії, усі кошти якої належать державі, а, окрім того, є виключно інформацією про діяльність самого державного підприємства, а саме щодо правильності та раціонального використання коштів державної компанії у своїй діяльності, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 ГК України, на яку посилається апелянт, як на обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Проте, згідно із Статутом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в редакції від 14 грудня 2016 року найменування Компанії повне українською мовою - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтагаз України», засновником та єдиним акціонером якого є держава (с т. 2, 3,15 Статуту), тобто, назва Компанії не містить обов`язкові слова «державне підприємство».

Згідно із ст. 27 Статуту капітал Компанії сформовано державою та оплачено за рахунок вартості переданих акцій, іншого майна та грошових коштів. Статутний капітал Компанії становить 190150481000 грн., який поділяється на 190150481000 просту іменну акцію номінальною вартістю 1000 грн. кожна (ст. 28, 29 Статуту).

Відповідно до ст. 22 Статуту майно Компанії складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у балансі Компанії.

При цьому, згідно з ст. 23 Статуту майно Компанії формується за рахунок майна, переданого засновником; кредитних та запозичених коштів; доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності; дивідендів за акціями, які належать Компанії; продукції, виробленої Компанією в результаті провадження господарської діяльності; коштів, майнових і немайнових прав, цінних паперів, іншого майна, що надходять як оплата за акції; іншого майна, набутого на законних підставах, тощо.

Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії. Компанія несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що є її власністю (ст. 24 Статуту).

Відповідно до ст. 26 Статуту все нерухоме майно, передане до статутного капіталу Компанії або набуте Компанією на законних підставах, є її власністю. Державне майно, передане Компанії в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Компанії та використовується в порядку, передбаченому пунктом 25 цього Статуту.

Згідно ж зі ст.. 10 Статуту Компанія може набувати майнових та особистих немайнових прав, обов`язків і здійснювати їх, вчиняти відповідно до вимог законодавства правочини відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

З урахуванням викладеного, положень ч. 2 ст. 80, ч. 3 ст. 85 ГК України, НАК «Нафтогаз України» є господарським товариством у формі публічного акціонерного товариства, яке є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства, доходів, одержаних від господарської діяльності товариства, іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п. 51 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до закону.

Інформація, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню, порядок та строки оприлюднення такої інформації передбачені ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Однак, вказана норма Закону не містить обов`язок оприлюднення інформації, яка зазначена у четвертому питанні запиту народного депутату України ОСОБА_1 .

Окрім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 226 внесені зміни до Статуту компанії, і на даний час Тип компанії визначений як приватне акціонерне товариство.

З огляду на обставин, встановлені у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Голова правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_2 . листом від 31 жовтня 2018 року за № 14-576/1/ВР-18 надав у повному обсязі запитувану народним депутатом України ОСОБА_1 інформацію на депутатський запит від 04 жовтня 2018 року за № 223/А4/51-15, в межах своєї компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 188-19 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Титаренка М.М. в інтересах народного депутата України ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва