Справа № 755/1600/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача 1 Пісковенко І.А., Зосименко Г.Р.,

представника відповідача 2 Багнюка Б.Б .,

3-я особа ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська Державна адміністрація), Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», 3-ті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання незаконним наказів про звільнення, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА), Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконними наказів про звільнення і поновлення на роботі. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 вересня 1967 року відновлено у м. Києві музей «Косий Капонір». Відповідно до Рішення Виконкому Київради від 18 грудня 1991 року № 949 «Про перейменування музею» йому була присвоєна назва « Історико-архітектурна пам`ятка-музей «Київська фортеця ». 21 липня 2012 року затверджено нове положення про музей, відповідно до якого Національний «Історико-архітектурна пам`ятка-музей «Київська фортеця» створений шляхом реорганізації музею «Косий капонір» та є його правонаступником, а безпосереднє управління музеєм здійснює генеральний директор. В той же час, чинне на час звільнення позивача «Положення про Історико-архітектурну пам`ятку-музей «Київська фортеця», затверджене розпорядженням КМДА від 21 липня 1998 року № 1497 містить дані, що безпосереднє керівництво пам`яткою-музеєм здійснює директор. Оскільки двох різних повних правонаступників однієї і тієї ж юридичної особи бути не може, то це означає, що Національний Історико-архітектурний «Київська фортеця» є повним правонаступником як музею «Косий напір», так і Історико-архітектурної пам`ятки-музею «Київська фортеця». При цьому, код ЄДРПОУ цих установ один і той же, а тому це одна і та ж юридична особа. Рішенням КМР від 20 грудня 2007 року № 1450/4283 «Про надання згоди на передачу до державної сфери управління комунального закладу - «Історико-архітектурна пам`ятка-музей «Київська фортеця», музей переданий до державної власності, а Указом Президента України від 03 травня 2007 року № 371/2007 «Питання історико-архітектурної пам`ятки-музею «Київська фортеця», музею надано статус Національного. Необхідність захисту прав музею виникла у зв`язку із суперечністю чинному законодавству Рішення КМР від 26 квітня 2012 року № 504/7841 «Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлового будинку (приміщення) № 2 літ. А на АДРЕСА_1 є індивідуально визначеним майном і закріплено за музеєм на праві оперативного управління, а тому орендодавцем стосовно Башти № 4 повинен бути лише музей, а у Рішенні № 504 всупереч чинному законодавству зазначений неналежний орендодавець - Головне управління комунальної власності. Крім того, передача Башти № 4, яка є невід`ємною частиною архітектурного ансамблю ІАПМ «Київська фортеця» у оренду не відповідає цілям створення архітектурного ансамблю ІАПМ «Київська фортеця», основним завданням якої є використання пам`яток культури, збереження, примноження та популяризація історико-культурних надбань, а також прилучення громадян до національної культурно-мистецької та історичної спадщини. Тому дії позивача, які полягали у обґрунтованому невиконанні порхань і листів третьої особи на виконання Рішення № 504 є повністю незаконними з огляду на ст. 19 Конституції України. Це і було фактичною причиною неправомірної догани Департаменту культури, оформленої наказом від 05 липня 2012 року № 229-к і наказу від 17 липня 2012 року № 317-к про звільнення і похідних від нього наказів від 17 вересня 2012 року № 437-к та від 05 листопада 2012 року № 537-к. Це стало причиною видання наказів Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 17 квітня 2014 року № 126-к «Про поновлення на посаді директора НІАМ «Київська фортеця» та від 21 серпня 2014 року № 3676-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». 12 березня 2015 року ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді генерального директора музею, однак з 10 квітня 2015 року відповідач почав погрожувати звільненням у випадку не підписання строкового контракту. Таким чином, з`явилися незаконні накази про звільнення від 15 червня 2015 року та від 21 вересня 2015 року. Для укладення безстрокового контракту ОСОБА_1 в серпні 2015 року звернувся до суду з позовом про зобов`язання підписати контракт, однак, рішенням суду зазначено, що правових підстав для примушування позивача укласти строковий контракт відповідач не мав.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від позовної вимоги щодо зобов`язання Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В процесі розгляду справи представник відповідача Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) надала заперечення на позов з яких вбачається, що позовні вимоги не визнаються виходячи з наступних обставин. Так, 22 липня 2015 року позивач подав до Дніпровського районного суду м. Києва позов про скасування наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к, який хвалою від 11 листопада 2015 року залишено без розгляду. Також, в інших судах розглядалися ще три справи з тими ж учасниками, але з інших предметів спору. Так, 15 червня 2015 року Департаментом культури видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України в зв`язку припиненням повноважень. У зв`язку з закінченням періоду тимчасової непрацездатності та виходом на роботу ОСОБА_1 , 21 вересня 2015 року видано наказ від 21 вересня 2015 року № 362-к «Про внесення змін до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к», а саме були внесені зміни: слова «в перший робочий день після закінчення періоду його непрацездатності» замінено словами та цифрами 21 вересня 2015 року» та доповнено словами «та інших сум, належних ОСОБА_1 при звільненні». Відповідно до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами», припинення трудового договору з позивачем та звільнення його з роботи з посади генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбулося з підстави, передбаченої п. 5 ст. 41 КЗпП України в зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб. Також звільнення позивача із займаної посади генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» було погоджено із заступником голови КМДА та при звільненні з ним було проведено повний розрахунок, зокрема, виплачено вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку та компенсацію за дні невикористаної відпустки. Крім того, посада генерального директора пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тому ОСОБА_1 , працюючи на посаді генерального директора, був посадовою особою. При цьому, положення п. 5 ст. 41 КЗпП України не містить обмеження щодо категорії посадових осіб, з якими може бути розірвано трудовий договір на цій підставі, а тому дана норма могла бути застосована при звільненні ОСОБА_1 , який був посадовою особою. Такий висновок узгоджується із роз`ясненнями Державної інспекції з питань праці від 24 липня 2014 року, у якому зазначено, що перелік посадових осіб, з якими може бути припинено трудовий договір на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України в залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий), законодавством не передбачено. Окрім цього, через помсту та особисті стосунки без узгодження з Департаментом культури та без отримання у необхідних випадках згоди профкому незаконно звільнені з роботи 5 працівників Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», на підставі чого прокуратурою Печерського району м. Києва відповідно до ч. 1 ст. 172 КК України розглянуто та внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 42015100060000168. Також Департаментом культури подано заяву до СБУ щодо фактів можливого вчиненні корупційного правопорушення ОСОБА_1 про що оголошено протокол про вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП, протокол та матеріали передвіки направлено до Печерського районного суду м. Києва.

Представник відповідача Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» подав до суду заперечення на позов, в яких зазначає, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку позовної давності, який сплинув у грудні 2015 року, а тому в позовні слід відмовити.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в задоволенні заяви позивача про відвід судді Яровенко Н.О. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року в задоволенні заяви позивача про відвід судді Яровенко Н.О. відмовлено.

Протокольною ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в задоволенні заяви позивача про відвід судді Яровенко Н.О. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року визнано заяву позивача про відвід судді Яровенко Н.О., провадження по справі зупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року (суддя Шевченко В.М.) у задоволенні заяви про відвід суддя Яровенко Н.О. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року визнано заяву позивача про відвід судді Яровенко Н.О., провадження по справі зупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року (суддя Катющенко В.П.) у задоволенні заяви про відвід суддя Яровенко Н.О. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 15 червня 2015 року № 205-к «Про звільнення ОСОБА_1 », визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 21 вересня 2015 року № 362-к «Про внесення змін до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к» та поновити його на посаді генерального директора Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця".

Представники відповідачів Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) та Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» в судовому засіданні позовні вимоги не визнають з підстав, зазначених в запереченнях на позов, просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, третю особоу ОСОБА_3., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст. 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що 10 квітня 2015 року директор Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) Д. Попова надіслала на адресу ОСОБА_1 . лист № 060-1654, де вказано, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України у тому разі коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов`язкова (т. 1 а.с. 9).

Крім того, 08 травня 2015 року директор Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) Д. Попова звернулася до ОСОБА_1 з листом № 060-2080 в якому зазначила про необхідність укладення контракту з генеральним директором Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», 12 травня 2015 року спливає термін попередження про зміну істотних умов праці, замовлені укладенням контракту з раніше прийнятим працівником (т. 1 а.с. 8).

Наказом Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) № 205-к від 16 червня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 »., ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» в перший робочий день після закінчення періоду його тимчасової непрацездатності в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, п. 5 ст. 41 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України (т. 1 а.с. 14).

Наказом Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) № 362-к від 21 вересня 2015 року «Про внесення змін до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к», внесено зміни до наказу Департаменту культури виконавчого органу КМР (КМДА) від 15 червня 2015 року № 205-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: слова в «перший робочий день після закінчення періоду його тимчасової непрацездатності» замінено словами та цифрами «21 вересня 2015 року»; доповнено наказ словами «та інших сум, належних ОСОБА_1 при звільненні» (т. 1 а.с. 13).

Наказом Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) № 14-к від 10 січня 2017 року «про призначення ОСОБА_3 .», ОСОБА_3 , призначено на посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 10 січня 2017 року, як обрану за конкурсом на контрактній основі (строком на 5 років) (т. 2 а.с. 72).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. Норму частини 1 ст. 41 КЗпП було доповнено п. 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року 1255-VII.

Вказаний закон набрав чинності 1 червня 2014 року з метою покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України, посадовими особами господарського товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) голова і члени цієї ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про господарські товариства», посадовими особами органів акціонерного товариства є голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до відомостей з ЄДРПО, Національний історико-архітектурного музею «Київська фортеця» за організаційно-правовою формою за КОПФГ є комунальною організацією (т. 2 а.с. 74).

Оскільки Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» є комунальним підприємством та не є господарським товариством, суд вважає, що підстави для застосування п. 5 ст. 41 КЗпП України до позивача ОСОБА_1 відсутні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі.

За таких умов суд приходить до висновку про порушенням відповідачем - Департаментом культури Виконавчого органу КМР (КМДА) порядку звільнення позивача, який передбачений ст. 41 КЗпП України, що в свою чергу вказує на незаконність прийнятого відповідачем наказу № 205-к від 16 червня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та необхідність його скасування.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконними та скасування наказу Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 21 вересня 2015 року № 362-к «Про внесення змін до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к» то суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки вказаний наказ є законним, похідним від наказу № 205-к від 16 червня 2015 року, так як в ньому встановлена лише дата звільнення позивача з врахуванням того, що в попередньому наказі вказана дата встановлена не була.

В судовому засіданні з пояснень позивача судом встановлено, що метою звернення його до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування наказів Департаменту культури Виконавчого органу КМР (КМДА) від 15 червня 2015 року № 205-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 21 вересня 2015 року № 362-к «Про внесення змін до наказу Департаменту культури від 15 червня 2015 року № 205-к» є безпосереднє поновлення на роботі. Встановлено, що позовну заяву, від імені ОСОБА_1 , складав юрист, оскільки сам позивач не є фахівцем в галузі права. Із назви позовної заяви вбачається, що вона містить, зокрема, і вимогу про поновлення позивача на роботі, однак, в прохальній частині дана вимога не вказана і позивач підписав дану позовну заяву, оскільки вважав, що позовна вимога про поновлення його на роботі міститься і в прохальній частині позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та розглянути питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

Що стосується заяви відповідача Національний історико-архітектурного музею «Київська фортеця» щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ч. 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ст. 9 ЦК України визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 276 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, однак, суд вважає поважними причини порушення позовної давності, оскільки в момент подачі позову до суду в установлені законом строки позивач ОСОБА_1 перебував під слідством у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, яке 27 вересня 2016 року закрито в зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (т. 3 а.с. 42), знаходився на амбулаторному лікуванні з 09 листопада 2015 року по 27 листопада 2015 року, з 07 грудня 2015 року по 18 грудня 2015 року та з 24 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року в Амбулаторії загальної практики сімейної медицини (т. 3 а.с. 127-129). Крім того, в судовому засіданні судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2 а.с. 231, 232), які повністю перебувають на його утриманні, оскільки, з пояснень позивача, його дружина померла. Вказані причини пропущення позовної давності позивачем ОСОБА_1 суд визнає поважними, оскільки вони виникли в зв`язку з тяжкими сімейними та життєвими обставинами, вони виникли незалежно від волі ОСОБА_1 та унеможливлювали його звернення до суду за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання незаконним і скасування наказу Департаменту Виконавчого органу КМР (КМДА) «Про звільнення ОСОБА_1 » 205-к від 15 червня 2016 року та поновлення на роботі, в іншій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, питання щодо судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 41 КЗпП України, ст. 89 ГК України, ст. 2 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 9, 253, 256, 258, 261, 267, 276 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 89, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська Державна адміністрація) (Код ЄДРПОУ 02231933, адреса: 01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 3), Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» (Код ЄДРПОУ 02224229, адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 24-А), 3-ті особи ОСОБА_4 , дата народження невідома (РНОКПП та паспортні дані невідомі, адреса: : АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 про визнання незаконним наказів про звільнення, поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської Ради (київської міської державної адміністрації) «Про звільнення ОСОБА_1 » № 205-к від 15.06.2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Національного історико- архітектурного музею «Київська фортеця».

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 травня 2019 року.

Суддя Н.О.Яровенко