ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2019 року № 640/3874/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ»

до

Головного управління Держпраці у Київській області

про

визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» (далі - ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МГ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 лютого 2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МГ/ФС-92, якою на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» накладено штраф у розмірі 625 950, 00 грн. Позивач вважає постанову протиправною, оскільки відповідачем, у порушення пунктів 21, 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, не були розглянуті зауваження позивача на результати інспекційного відвідування, не надано письмової вмотивованої відповіді на них та не проведений належний аналіз усіх документів та матеріалів інспекційного відвідування, що також є порушенням основних принципів здійснення державного нагляду, передбачених статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також позивач зазначає, що порушення законодавства про працю та підстави для застосування абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України відсутні, оскільки тривалість робочого часу на підприємстві не перевищувала норми, а також згідно з частиною 3 статті 107 КЗпП України, за заявою працівників, останнім були надані дні відпочинку у січні 2019 року за відпрацьовані святкові дні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), або заяву про визнання позову.

20 березня 2019 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що при почасовій оплаті праці, згідно зі статтею 106 КЗпП України, компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається, а повинна оплачуватись у подвійному розмірі годинної ставки. Також зазначив, що відповідно до статті 107 КЗпП України робота працівників, що знаходяться на почасовій формі оплати праці, у святкові і неробочі дні оплачується у розмірі подвійної годинної або денної тарифної ставки. У випадках, коли робота у святковий або неробочий день виконувалась понад норму робочого часу, працівник на свій розсуд вправі вибрати не грошову форму компенсації за роботу у святковий чи неробочий день, а компенсацію у вигляді надання йому іншого дня відпочинку. Вважає постанову про накладення на позивача штрафу такою, що винесена у відповідності до вимог законодавства, оскільки у відповідності до розрахункових відомостей та відомостей про виплату заробітної плати за жовтень та грудень 2018 року, контролюючим органом встановлено, що її не було оплачено у подвійному розмірі при роботі в надурочний час.

01 квітня 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив, у якій він посилається на те, що заявник ОСОБА_1 , на підставі заяви якого здійснено інспекційне відвідування підприємства, ніколи не працював та не працює у ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ». Крім того, зазначена заява викликає сумніви у її реальності.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2019 року до Головного управління Держпраці у Київській області надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій останній повідомив, що за домовленістю з заступником директора ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» він був допущений до роботи без оформлення трудового договору на підприємстві у кафе - бар «Скорпіон», де працював з 13 жовтня 2018 року по 23 листопада 2018 року.

Також у заяві зазначено, що 23 листопада 2018 року заявнику було відмовлено в офіційному працевлаштуванні, у зв`язку з чим він просив провести перевірку дотримання вимог трудового законодавства на підприємстві ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» (код 21618448).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, закону України «Про основні зачади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 липня 2007 року №877, постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18 серпня 2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84 та на підставі заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області прийнято наказ від 14 січня 2019 року №223 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ».

15 січня 2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування №60, яким, на період з 15 січня 2019 року по 28 січня 2019 року, направлено головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Шевчука С.О. та Дмитренко А.В. для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ 21618448).

17 січня 2019 року інспектором Шевчуком С.О. складено вимогу про надання документів №60, якою зобов`язано ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» надати копії документів за 2018 рік.

За результатами проведення інспекційного відвідування, інспектором праці Шевчуком С.О., у присутності представника ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» Вербій Д.Г. було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ60/1520/АВ від 28 січня 2019 року за висновками якого, виявлено наступні порушення:

- частини 1 статті 106 КЗпП України - у порушення вимог якої, керівництво ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» не здійснює оплату праці при роботі в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки 15 працівникам;

- частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України - у порушення вимог якої, оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проведена у подвійному розмірі у ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» 14 особам, зазначеним в акті.

На підставі викладеного, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. винесено постанову про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МГ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року, якою, на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, на ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» накладено штраф у розмірі 625 950, 00 грн.

Незгода позивача із зазначеною постановою відповідача, зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абз. 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МГ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року, винесена на підставі акту №КВ60/1520/АВ від 28 січня 2019 року, складеного за результатами здійснення відповідачем інспекційного відвідування, проведеного у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), який визначає процедуру проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).

За змістом підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

У відповідності до пунктів 19, 20, 27 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

З оскаржуваної постанови вбачається, що за результатами проведення інспекційного відвідування ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», встановлено, що згідно наданого до перевірки табелю обліку робочого часу за жовтень, грудень 2018 року працівники підприємства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 14 жовтня 2019 року та 25 грудня 2019 року працювали у святкові дні.

Однак, ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», у порушення вимог статті 107 КЗпП України, не здійснило оплату праці у подвійному розмірі за роботу у святкові дні, та не надало інший день для відпочинку.

Так, відповідно до статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Таким чином, частиною 3 статті 107 КЗпП України передбачено право працівника на обрання, за погодженням з керівництвом, виду компенсації за роботу у святковий день, а саме: грошової компенсації або надання іншого дня відпочинку.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КЗпП України, встановлено такі святкові дні:

1 січня - Новий рік

7 січня і 25 грудня - Різдво Христове

8 березня - Міжнародний жіночий день

1 травня - День праці

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)

28 червня - День Конституції України

24 серпня - День незалежності України

14 жовтня - День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня і 25 грудня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

З табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року вбачається, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 працювали 14 жовтня 2018 року у День захисника України, тобто у святковий день.

При цьому, зазначені у постанові працівники ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , не працювали у зазначений день, що підтверджується відомостями, зазначеними у табелі.

З табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року вбачається, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , працювали 25 грудня 2018 року у ОСОБА_16 , тобто у святковий день.

Також, із наведеного табелю встановлено, що працівники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у цей день не працювали.

Крім того, у матеріалах справи містяться заяви працівників, які працювали 14 жовтня 2018 року та 25 грудня 2018 року з вимогою про надання додаткового вихідного дня, у зв`язку з тим, що вони працювали у зазначені святкові дні.

Згідно з наказом ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» від 25 жовтня 2018 року №79-к «Про надання працівникам іншого дня відпочинку за роботу у святкові дні», за погодженням з профкомом, зазначеним вище працівникам було надано день відпочинку у січні 2019 року за роботу у святковий день - 14 жовтня 2018 року.

У відповідності до наказу ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» від 27 грудня 2018 року №97-к «Про надання працівникам іншого дня відпочинку за роботу у святкові дні», за погодженням з профкомом, зазначеним працівникам було також надано день відпочинку у січні 2019 року за роботу у святковий день - 25 грудня 2018 року.

З огляду на викладене, суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем частин 1 та 2 статті 107 КЗпП України щодо оплати праці у святковий день у подвійному розмірі, оскільки частиною 3 цієї статті передбачено право працівника на обрання виду компенсації.

Матеріалами справи встановлено, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обрали вид компенсації за час роботи у святкові дні шляхом надання іншого дня відпочинку, які були їм надані у січні 2019 року.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування №КВ60/1520/АВ від 28 січня 2019 року та постанові про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МТ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року, стосовно порушення позивачем вимог частин 1 та 2 статті 107 КЗпП України щодо оплати праці за роботу у святкові дні та ненадання іншого дня для відпочинку, не знайшли свого документального підтвердження.

Також, з оскаржуваної постанови вбачається, що у порушення вимог частини 1 статті 106 КЗпП України, ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» не оплачує працю за роботу в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки.

Зазначеного висновку відповідач дійшов у зв`язку з тим, що працівники ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 жовтня 2018 року та 24 грудня 2018 року працювали вісім годин, тоді як напередодні 14 жовтня 2018 року та 25 грудня 2018 року тривалість їхньої роботи має скорочуватись на годину.

При цьому, згідно розрахункових відомостей та відомостей на виплату заробітної плати за жовтень та грудень 2018 року зазначеним працівникам не було оплачено роботу у подвійному розмірі, у зв`язку з чим зазначені порушення є порушеннями мінімальних державних гарантій в оплаті праці, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з абзацом 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 7 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтями 21 та 22 закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (частина 1 статті 50 КЗпП України).

Згідно зі статтею 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Відповідно до Протоколу №7 зборів профбюро профкому ТОВ «МЖК «Оболонь» від 25 грудня 2017 року було прийнято рішення про встановлення у барі - ресторані «Скорпіон» підсумкового обліку робочого часу, відповідно до статті 61 КЗпП України, облік якого почато з 01 січня 2018 року. Обліковий період становить шість місяців.

Таким чином, з 01 січня 2018 року на підприємстві, за погодженням профкомом, було встановлено особливі умови обліку робочого часу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, не вважається надурочною і оплачується в одинарному розмірі робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня.

У той же час робота з підсумованим обліком робочого часу, як правило, передбачає надурочні години і запроваджується згідно зі статтею 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Таким чином, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується у підвищеному розмірі згідно зі статтею 106 КЗпП.

Згідно з розділом VII Методичних рекомендацій щодо правового регулювання робочого часу, затверджених наказом Державного комітету України по водному господарству від 03 березня 2004 року №47, обліковий період визначається в колективному договорі підприємства і охоплює робочий час, години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

При підсумованому обліку норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення тривалості робочого дня, що встановлена законодавством для шестиденного робочого тижня (7 годин), на кількість робочих днів, що припадають на обліковий період, з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою робочого часу за цей період.

При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, протягом якого працівник був звільнений від виконання трудових обов`язків у зв`язку з відпусткою, виконанням державних або громадських обов`язків, тимчасовою непрацездатністю тощо.

З огляду на зазначене, при розрахунку кількості робочого часу за обліковий період, враховується загальна кількість відпрацьованих годин за цей обліковий період, яка не може перевищувати норми тривалості робочого часу, визначеної трудовим законодавством, та з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що тривалість робочого часу за визначений обліковий період, який охоплює також жовтень та грудень 2018 року не перевищувала норми робочого часу.

Матеріалами справи встановлено, що на підприємстві запроваджено систему підсумкового обліку часу, періодом обліку є 6 місяців.

Таким чином, у 2018 році на підприємстві діяло два періоди обліку робочого часу - з 01 січня 2018 року до 30 червня 2018 року та з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

З табелів обліку використання робочого часу за вересень - грудень 2018 року вбачається, що у грудні 2018 року працівникам ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», при тривалості одного робочого дня - 8 годин, було розраховано за 20 робочих днів у місяці по 158 годин роботи, тобто на дві години менше.

Враховуючи зазначене, позивачем, при розрахунку тривалості робочого часу в обліковому періоді були враховані скорочення напередодні святкових днів - 14 жовтня 2018 року та 25 грудня 2018 року, у зв`язку з чим тривалість робочого часу за вказаний обліковий період дійсно не перевищила норми.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності порушень з боку ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» вимог статті 106 КЗпП України щодо оплати праці при роботі у надурочний час, оскільки перевищення тривалості понад норму робочого часу за облікові періоди судом не встановлено.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» ознак, що свідчать про порушення вимог статей 106 та 107 КЗпП України, у зв`язку з чим приходить до висновку про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ60/1520/АВ/ПТ/МТ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МТ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн., які підтверджуються платіжним дорученням №3584 від 05 березня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ 21618448, адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12-К) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) про накладення штрафу №КВ60/1520/АВ/ПТ/МТ/ФС-92 від 19 лютого 2019 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» (код ЄДРПОУ 21618448, адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12-К) понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко