Ухвала

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 766/7698/18

провадження № 61-8283ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонського області від 03 липня 2018 року

та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення заробітної плати та понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Швейна фабрика Лібовнера» (далі - ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера», товариство) на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі

98 295, 92 грн та авансові витрати у розмірі 192 552, 17 грн.

В обґрунтування свого позову зазначив, що з 14 грудня 2012 року він займає посаду директора ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера». Вважає, що заборгованість товариства із заробітної плати перед ним складає 98 295, 92 грн. Також вказав, що через тяжкий фінансовий стан підприємства та на виконання наказу № 3 від 04 січня 2013 року «Про використання коштів в підзвіт та розрахунки з підзвітними особами» він у період з травня 2015 року по грудень 2017 року власними грошовими коштами здійснив оплату по рахункам підприємства на загальну суму 192 552, 17 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня

2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1

від 18 квітня 2019 року, в якій заявник просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонського області від 03 липня 2018 року

та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року

і ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись

на його пропуск у зв`язку з тим, що повний текст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції було отримано ним 19 березня 2019 року,

що підтверджується копією розписки про отримання судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судових рішень

заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає

за можливе його поновити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим,

що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, позбавив заявника права на отримання належних виплат. Висновки судів про відсутність підстав для відшкодування зроблених ним авансових витрат вважає необґрунтованими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до положень пунктів 1-1, 9 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди, затвердження положення про винагороду членів виконавчого органу акціонерного товариства, вимоги до якого встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, крім вимог до положення про винагороду членів виконавчого органу акціонерного товариства - банку, які встановлюються Національним банком України.

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами встановлено, що позивач не довів факту виконання ним обов`язків директора товариства, кількості відпрацьованого часу, а також розміру заявленої до стягнення суми заробітної плати, яка розрахована ним самостійно за відсутності відповідних рішень наглядової ради товариства. Наявність заборгованості по заробітній платі судами не встановлена.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано докази, які б підтверджували необхідність здійснення господарських операцій, а також належність ОСОБА_1 коштів, які були сплачені на підставі квитанцій на протязі 2015-2017 року. Значну частину квитанцій не вдалось ідентифікувати. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем дій у майнових інтересах товариства (частина перша статті 1160 ЦК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить переоцінити зазначені докази, встановити інші обставини. Однак, суд касаційної інстанції, з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України, позбавлений права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому правильність застосування судами норм права не викликає розумних сумнівів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного впровадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку

на касаційне оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонського області від 03 липня 2018 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонського області

від 03 липня 2018 року та постанови Херсонського апеляційного суду

від 07 лютого 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонського області від 03 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Швейна фабрика Лібовнера» про стягнення заробітної плати та понесених витрат - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта