КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року місто Київ

Справа №377/82/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/6947/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,

секретар судового засідання Миронюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2019 року (у складі судді Теремецької Н.Ф., повний текст складено 07 березня 2019 року)

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Деснянський відділ державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, на дії виконуючого обов`язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпка Владислава Олеговича, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2019 року до суду надійшла вказана скарга, в якій заявник просив: визнати неправомірними дії виконуючого обов`язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпка В.О. щодо врахування в якості доходу під час визначення розміру заборгованості з аліментів станом на 01.09.2016 року з виконавчими листами № 377/82/16-ц (виконавчі провадження № 53603770 та № 53603764), виплаченої 17.03.2016 року Славутицьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності у розмірі 45208,49 гривень, а також поновити строк на подання даної скарги.

Скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 02.03.2016 року по справі № 377/82/16-ц, П № 2/377/82/16, з заявника стягнуто аліменти на утримання дітей: сина та дочки у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття, та аліменти на утримання дружини до досягнення дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів щомісяця.

На виконання даного рішення суду було видано виконавчі листи № 377/82/16-ц, П № 2/377/82/16 від 09.03.2016 року, які на даний час знаходяться на примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби м. Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області: виконавче провадження № 53603770 та № 53603764.

У вересні 2016 року в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В.О. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів по примусовому виконанню виконавчого листа № 377/82/16-ц від 09.03.2016 року про стягнення аліментів на утримання дітей. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2016 року була визначена в сумі 16406,72 гривень. За період з 04.02.2016 року по серпень 2016 року розмір нарахованих аліментів становив 23906,72 гривень, а розмір сплачених ним аліментів - 7500 гривень.

Крім того, у вересні 2016 року в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В.О. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів по виконанню виконавчого листа № 377/82/16-ц від 09.03.2016 року про стягнення аліментів на утримання дружини. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2016 року була визначена виконавцем в сумі 11953,39 гривень. За період з 04.02.2016 року по серпень 2016 року розмір нарахованих аліментів становив 11953,39 гривень, а розмір сплачених аліментів - 0,00 гривень.

Під час визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2016 року за вказаними виконавчими провадженнями до його доходу, з якого мали стягуватися аліменти, було включено одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності у розмірі 45208,49 гривень, яка була виплачена йому 17.03.2016 року Славутицьким міським центром зайнятості. В період з 12.01.2016 року до 16.03.2016 року він не був працевлаштований та перебував на обліку в Славутицькому міському центрі зайнятості. 16.03.2016 року виплата допомоги по безробіттю була припинена, а 17.03.2016 року йому була надана одноразова виплата допомоги для організації підприємницької діяльності у розмірі 45208,49 гривень, як фізичній особі-підприємцю. Посилаючись на ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 ст. 12 Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», а також на роз`яснення Державної фіскальної служби України, заявник вважає дії в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпка В.О., щодо врахування в якості доходу під час визначення розміру заборгованості по аліментам виплаченої допомоги для організації підприємницької діяльності у розмірі 45208,49 гривень неправомірними. Крім того, посилаючись на те, що в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В.О. розрахунки заборгованості по аліментам направлені йому не були, та до цього часу посадовими особами органів ДВС йому для ознайомлення також надані не були, тому строк для оскарження дій державного виконавця, передбачений ст. 449 ЦПК України, ним пропущено з поважних причин.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2019 року у задоволені скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, 22 березня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення. Яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що в період з 12.01.2016 по 16.03.2016 не був працевлаштований та перебував на обліку у Славутицькому міському центрі зайнятості.

16.03.2016 року виплата допомоги по безробіттю була припинена, а 17.03.2016 року була надана одноразова виплата допомоги для організації підприємницької діяльності у розмірі 45208,49 грн. Станом на 17.03.2016 року заявник зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій виконуючого обов`язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо врахування в якості доходу під час визначення розміру заборгованості з аліментів станом на 01.09.2016 року за виконавчими листами № 377/82/16-ц у виконавчих провадженнях № 53603770 та № 53603764, виплаченої 17.03.2016 року Славутицьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності у розмірі 45 208,49 грн., посилаючись на п.4 частини першої ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 8 ст. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», роз`яснення Державної фіскальної служби України (щодо видачі суми, центром зайнятості на розвиток підприємництва згідно з Порядком № 613) та вказує, що кошти, отримані ОСОБА_1 на розвиток підприємницької діяльності, не повинні враховуватися під час розрахунку розміру заборгованості по аліментам, адже, по-перше, вказана сума була отримана в період, коли ОСОБА_1 вже був зареєстрований як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, по-друге, вказана допомога має цільовий характер, а тому не є доходом, про який йдеться в ст. 195 Сімейного кодексу України.

В зв`язку із вищезазначеним висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, і як наслідок судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 1, ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.

Відзивна апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду скаржник доводи скарги підтримав.

Інші учасники процесу до апеляційного суду не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення ОСОБА_1 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.3ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги

Згідно ч. 3 ст. 71 Закону № 1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно ч.7 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю може виплачуватися для організації підприємницької діяльності.

Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення не може бути звернено на матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю (п.4 частини першої ст. 73).

Аналогічне положення містила і ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-ХІУ.

Пунктом 8 ст. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» визначено, що утримання аліментів не проводиться з матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю.

Частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд вважав встановленими наступні обставини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 пропустив строк на подачу скарги на дії державного виконавця з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Рішення суду в цій частині не оскаржено.

При вирішенні скарги по суті суд вважав встановленими такі обставини.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 02.03.2016 року по справі № 377/82/16-ц, П № 2/377/82/16, з заявника стягнуто аліменти на утримання дітей: сина та дочки у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття, та аліменти на утримання дружини до досягнення дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів щомісяця.

На виконання даного рішення суду було видано виконавчі листи № 377/82/16-ц, П № 2/377/82/16 від 09.03.2016 року, які на даний час знаходяться на примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби м. Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області: виконавче провадження № 53603770 та № 53603764.

У вересні 2016 року в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В.О. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів по примусовому виконанню виконавчого листа № 377/82/16-ц від 09.03.2016 року про стягнення аліментів на утримання дітей. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2016 року була визначена в сумі 16406,72 гривень. За період з 04.02.2016 року по серпень 2016 року розмір нарахованих аліментів становив 23906,72 гривень, а розмір сплачених ним аліментів - 7500 гривень.

Крім того, у вересні 2016 року в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В.О. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів по виконанню виконавчого листа № 377/82/16-ц від 09.03.2016 року про стягнення аліментів на утримання дружини. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2016 року була визначена виконавцем в сумі 11953,39 гривень. За період з 04.02.2016 року по серпень 2016 року розмір нарахованих аліментів становив 11953,39 гривень, а розмір сплачених аліментів - 0,00 гривень.

Спірним розміром заборгованості по аліментам є розмір заборгованості, обчислений виконуючим обов`язки начальника Славутицького міського відділу ДВС, оскільки при розрахунку заборгованості була врахована сума коштів 45208,49 за березень 2016 року, яка є одноразовою виплатою допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613, зареєстрованого в МЮУ 09 липня 2015 року за № 821/27266 (далі - Порядок), зареєстрованим безробітним з числа застрахованих осіб, яким виповнилося 18 років та які не можуть бути працевлаштовані за сприяння центру зайнятості протягом місяця у зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, за їхнім бажанням допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності.

Виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється в розмірі залишку призначеної безробітному допомоги по безробіттю, визначеного на день державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, обмеженого строком 360 календарних днів, у тому числі особам передпенсійного віку (п. 2 Розділу VII Порядку).

Згідно довідки Славутицького МЦЗ від 05.07.2018 року № 111 ОСОБА_1 за січень 2016 року виплачено 3556,13 гривень, за лютий 2016 року - 5512 гривень, з 01.03.2016 року по 16.03.2016 року - 2844,90 гривень допомоги по безробіттю, з 17.03.2016 року по 05.01.2017 року - 45208,49 гривень (одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності).

Види заробітку і додаткової винагороди, які беруться до уваги при встановленні розміру заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначено Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року зі змінами.

Згідно підпункту 13 п. 1 вказаного Переліку з допомоги по безробіттю здійснюється утримання аліментів.

Виходячи із змісту п. 1 Розділу VII Порядку, одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності безробітним є допомогою по безробіттю, тому з неї здійснюється утримання аліментів. Суд також встановив, що скаржник не довів, що одноразова виплата допомоги по безробіттю, яку отримав скаржник є матеріальною допомогою особи, яка втратили право на допомогу по безробіттю.

З урахуванням викладеного, посилання заявника на підпункт 8 п. 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком до Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року зі змінами, відповідно до якого утримання аліментів не проводиться з матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю, і на підставі якого на думку заявника не повинно здійснюватися утримання аліментів з одноразової виплати допомоги для організації підприємницької діяльності, суд до уваги не прийняв.

Таким чином, суд встановив, що виконуючим обов`язки начальника Славутицького міського відділу ДВС ГТУЮ в Київській області при розрахунку заборгованості по аліментам виконавчі дії проведені відповідно до вимог закону та правомірно була врахована сума коштів 45208,49 за березень 2016 року, яка є одноразовою виплатою допомоги по безробіттю ОСОБА_1 для організації підприємницької діяльності, оскільки вона є по сутті допомогою по безробіттю, але виплаченою одноразово наперед. І одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності не є тією матеріальною допомогою, з виплатою якої особи втрачають право на допомогу по безробіттю, і з якої на думку заявника не повинно здійснюватися утримання аліментів, тому що ОСОБА_1 не втратив право на утримання допомоги по безробіттю, він її отримав в повному обсязі, але однією сумою наперед з 17.03.2016 року по 05.01.2017 року. Виплата одноразової допомоги є підставою для припинення реєстрації в Славутицькому міському центрі зайнятості, оскільки допомога по безробіттю фактично виплачена в повному обсязі.

Судом не встановлено неправомірних дій зі сторони виконуючого обов`язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпка В.О., які не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки він діяв в межах наділених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що кошти, отримані ним на розвиток підприємницької діяльності, не повинні враховуватися під час розрахунку розміру заборгованості по аліментам, через те, що допомогу по безробіттю він отримана в період, вже як був зареєстрований як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, та через те, що вказана допомога має цільовий характер, а тому не є доходом, про який йдеться в ст. 195 Сімейного кодексу України, колегія суддів не приймає, оскільки погоджується з висновками районного суду про те, що відповідно до довідки Славутицького МЦЗ від 05.07.2018 року № 111 ОСОБА_1 з 17.03.2016 року по 05.01.2017 року було виплачено - 45208,49 гривень, які є одноразовою виплатою допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно підпункт 8 п. 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком до Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року зі змінами, утримання аліментів не проводиться з матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю .

Суд вірно встановив, що отримання одноразово допомоги по безробіттю наперед в вищезазначеній сумі не змінює правову природу цієї суми, яка залишається допомогою по безробіттю, з якої відповідно до підпункту 13 п.1 Порядку, утримання аліментів проводиться.

При цьому та обставина, що допомога по безробіттю була виплачена в той час коли, боржник мав статус фізичної особи підприємця, не свідчить про те, що з допомоги по безробіттю, яка виплачена одноразово не повинні утримуватись аліменти.

Посилання на те, що одноразова допомога по безробіттю виплачена на розвиток підприємницької діяльності також не свідчить про неправомірність дій державного виконавця, оскільки в підпункті 13 п.1 Порядку , - вказано, що з допомоги по безробіттю аліменти утримуються, і не зазначено, що якщо така допомога виплачена одноразово наперед, то утримання аліментів не проводиться.

Суду не було надано доказів, що виплачені боржнику 45208,49 грн. є матеріальною допомогою особі, яка втратила право на допомогу по безробіттю, а відповідно державний виконавець правомірно не застосував підпункт 8 п. 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком до Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року зі змінами.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, та апеляційним судом не встановлено підстав для її скасування, визначених ст. 376 ЦПК України, керуючись ст. 375 ЦПК України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: