Провадження № 2-о/344/51/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючого -судді: Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.

з участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - Державної фіскальної служби України - Юрчука Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державна фіскальна служба України, Національний банк України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся з вказаною заявою, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що громадянин України ОСОБА_2 з 01.01.2018 року втратив статус громадянина України-резидента та набув статус громадянина України - нерезидента. В обґрунтування доводів зазначив, у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання у державу Ізраїль 28.04.2017 року був знятий з реєстрації місця проживання відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується повідомленням Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА від 20.09.2017 №68020-001841534-790-01 та відміткою в паспорті громадянина України та паспорті для виїзду за кордон, у 2018 році гр. ОСОБА_2 отримав дозвіл на проживання в Республіці Кіпр, був взятий на облік у департаменті міграції, проживає в орендованому житлі та набув статусу податкового резидента Республіки Кіпр, що підтверджується сертифікатом Міністерства фінансів Республіки Кіпр. Вважає, що оскільки знятий з обліку в Україні, зареєстрований в Республіці Кіпр та має сертифікат податкового резидентства цієї держави, він повинен вважатися фізичною особою-нерезидентом в цілях застосування податкового законодавства України. Заявник рахує, що незважаючи на наявність критеріїв для визначення статусу фізичної особи в цілях обліку і сплати податків резидентом або нерезидентом, на сьогодні відсутня законодавчо закріплена процедура встановлення зазначеної обставини, єдиним способом вирішення питання щодо визначення статусу податкового резидента або нерезидента є встановленням факту, що має юридичне значення, а тому звернувся до суду із відповідною заявою з посиланням на норми ст. ст. 293-294, 315-319 ЦПК України просив заяву задовольнити.

Заявника 28.04.2017 року було знято з реєстрації місця проживання, що підтверджується копією аркуша паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , яким документований громадянин України ОСОБА_2 (а.с. 6-7) та копією повідомлення про зняття особи з реєстрації місця проживання №68020-001841534-190-01 від 20.09.2017 року (а.с.9).

За таких обставин, з метою визначення підсудності вказаної заяви представник заявника звернувся до Касаційного цивільного суду Верховного Суду (а.с.11-12), який ухвалою від 17.12.2018 року визначив підсудність справи за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області (а.с. 43-45).

04.02.2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

18.03.2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було задоволено клопотання представника заявника та постановлено ухвалу про залучення в якості заінтересованих осіб до участі в справі Державну фіскальну службу України та Національний банк України.

В судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник заінтересованої особи - Державної фіскальної служби України в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви. У своєму виступі вказав, що для визначення статусу нерезидента необхідно виходити від зворотнього щодо статусу резидента. Вказав, що в п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року. З огляду на непредставлення заявником відомостей щодо місця проживання його дружини, представник заінтересованої особи вважав, що у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки на його думку центр життєвих інтересів заявника в Україні.

Представник заінтересованої особи Національного банку України в судове засідання, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання не з`явився, причини своєї неявки не повідомляв.

Заслухавши учасників процесу, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Заявника 28.04.2017 року було знято з реєстрації місця проживання, що підтверджується копією аркуша паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , яким документований громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7, 55-56) та копією повідомлення про зняття особи з реєстрації місця проживання №68020-001841534-190-01 від 20.09.2017 року (а.с.9, 64). Підстава зняття з реєстрації - вибуття до нового місця проживання в Державу Ізраїль.

Відповідно до довідок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (а.с. 18-19) платник податків 2243318796 (РНОКПП) ОСОБА_2 не має невиконаних зобов`язань по сплаті податкових зобов`язань станом на 21.08.2017 року.

Згідно до сертифікату від 13.06.2018 року виданого Департаментом реєстрації та ліквідації компаній Нікосія Міністерства енергетики, торгівлі, промисловості та туризму вказано, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є директором компанії Мортсел Холдінгз Лімітед (а.с. 77-80)

У відповідності до Сертифікату реєстрації іноземця від 16.11.2018 року виданого Департаментом реєстрації актів цивільного стану та міграції Міністерства внутрішніх справ підтверджується, що іноземець ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований в Реєстрі іноземців, який ведеться Департаментом реєстрації актів цивільного стану та міграції, відповідно до вимог Регламенту про іноземців та імміграцію, засвідченого 19.12.2018 року (а.с.73-76).

Згідно із посвідкою на проживання НОМЕР_4 від 19.11.2018 року виданої Департаменту реєстрації актів цивільного стану та міграції, Нікосія , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має тимчасовий дозвіл на проживання до 01.11.2020 року (а.с. 81-84).

Відповідно до Сертифікату податкового резидента №08101335Y, засвідченого 27.12.2018 року, підтверджується, що ОСОБА_2 , власник паспорта НОМЕР_2 є особою «Резидент» Кіпру і відповідно до Закону Про прибутковий податок Республіки Кіпр зобов`язаний сплачувати податок за свій дохід з будь-якого джерела походження за 2018 рік (а.с. 85-88).

Згідно до договору оренди від 01.07.2018 р. в м. Лімасол, Кіпр між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній орендував житловий будинок, розташований в районі АДРЕСА_1 строком на 1 рік до 01.07.2019 року.

Листом від 12.02.2019 року за №184/С-1934 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав інформацію щодо перетинання державного кордону ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (а.с. 107), з якого вбачається, що сукупно на території України заявник перебував менше 183 днів.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України правовий статус громадян України - резидентів відрізняється від правового статусу громадян України - нерезидентів. Для вказаних категорій фізичних осіб діють різні порядки декларування доходів отриманих за межами України.

Пункт 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу України передбачає різні критерії для визнання фізичної осіб резидентами або нерезидентами, зокрема, - місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.

Статус резидента України здійснюється в порядку, передбаченому наказом ДПА України № 173 від 12.04.2002 р. "Про підтвердження статусу податкового резидента України". В той же час законодавство України не предбачає існування аналогічної юридичної процедури для підтвердження факту втрати громадянином України статусу резидента України та набуття ним статусу нерезидента.

Зі змісту пп. "в"п. 14.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України вбачається, що для визнання фізичної особи резидентом України, крім місця її постійного проживання можуть використовуватися й інші критерії. В той же час законодавство України не передбачає процедури підтвердження втрати громадянином статусу резидента України за критеріями, які не пов`язані з офомленням ним виїзду на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. При цьому чинне законодавство України не містить прямого визначення поняття "постійне місце проживання" і не передбачає, що всі громадяни України автоматично визнаються такими, що мають постійне місце проживання в Україні, якщо вони не оформили свій виїзд за кордон на постійне місце проживання.

Відповідно до абзацу четвертого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

З наведеного випливає, що громадянин України не може визнаватися таким, що постійно проживає в Україні, якщо фактично він перебуває на її території менше ніж шість місяців на рік.

Стаття 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97 від 17.07.1997 року кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Рішенням Конституційного суду України від 14.11.2001 р. у справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) було встановлено, що порядок, за яким вибір особою місця проживання залежить, від рішення паспортної служби органів внутрішніх справ, розглядається як такий, що обмежує право особи на вільний вибір місця проживання.

З наведеного вбачається, що факт постійно чи тимчасового проживання громадянина України на території України чи за її межами не може підтверджуватися тільки паспортом для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання, оскільки громадянин, який має такий паспорт, може фактично проживати на території України, в той час як громадянин, який має паспорт для виїзду за кордон без відповідної відмітки, може без обмеження часу фактично проживати на території іншої країни.

При цьому відсутність перебування громадянина на консульскому обліку в закордонних дипломатичних установах також не може розглядатися як безспірна ознака постійного проживання такого громадянина в Україні, оскільки відповідно до пункту 1,7 Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 року № 337, прийняття на консульський облік здійснюється на добровільній основі.

З наведеного вбачається, що процедура оформлення виїзду громадянина України за кордон на постійне місце проживання не може ототожнюватися з процедурою підтвердження його статусу резидента чи нерезидента.

Суд не приймає до уваги доводи представника заінтересованої особи Державної фіскальної служби України, про наявність у заявника центру життєвих інтересів в Україні, з огляду на не представлення суду жодних доказів, в підтвердження свого посилання.

Так, у відповідності до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, вказано, що достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

При цьому «центр життєвих інтересів», як категорія податкового права допомагає визначити резидентський статус фізичної особи для її оподаткування в Україні та дає змогу визначити у відповідних угодах про уникнення подвійного оподаткування право конкретної держави оподатковувати таку фізичну особу. В той же час поняття «центр життєвих інтересів» не має визначення в національному чи міжнародному праві, а також в судовій практиці. У коментарі до Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (1977 року) запропоновано критерії оцінювання «центру життєвих інтересів» фізичної особи, а саме: її сімейні та соціальні зв`язки, зайнятість, політична, культурна та інша діяльність, місце ведення бізнесу чи місце, з якого особа управляє своєю власністю. Однак такі критерії є суто рекомендаційними і не здатні врахувати усіх життєвих ситуацій.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що у 2018 році заявник перебував на території України сукупно менше 183 днів, не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання на території України, має постійне місце проживання за кордоном, є директором компанії Мортсел Холдінгз Лімітед (Нікосія, Кіпр), зареєстрований в Реєстрі іноземців, який ведеться Департаментом реєстрації актів цивільного стану та міграції Кіпру, має тимчасовий дозвіл на проживання до 01.11.2020 року в Республіці Кіпрі, і є особою «Резидент» Кіпру і відповідно до Закону Про прибутковий податок Республіки Кіпр зобов`язаний сплачувати податок за свій дохід з будь-якого джерела походження за 2018 рік.

Враховуючи все вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає непереконливими доводи представника заінтересованої особи Державної фіскальної служби України щодо відсутності центру життєвих інтересів заявника з Республікою Кіпр, лише з огляду на те, що суду не надано доказів заявником, що його дружина виїхала разом з заявником за межі України.

У відповідності до пп. "в" п. 14.1.213 ст. 14 ПК України фізична особа-резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Згідно ч.1 ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка ратифікована 04.07.2013 та набрала чинності для України 07.08.2013, під терміном "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.

А ч. 2 вказаної вище статті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи вказує :

Якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається згідно з такими правилами:

a) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має місце постійного проживання, якщо вона має місце постійного проживання в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має тісніші особисті й економічні зв`язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має місця постійного проживання в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона зазвичай проживає;

c) якщо вона зазвичай проживає в обох Договірних Державах або коли вона зазвичай не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або не є національною особою жодної з них, то компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

З матеріалів справи вбачається, що заявника знято з реєстрації місця проживання в Україні в 2017 році (а.с. 6-7, 9), що він має тимчасовий дозвіл на проживання до 01.11.2020 року в Республіці Кіпр (а.с. 81-84) що заявник є володільцем (орендарем) житлової нерухомості на території Республіки Кіпр в м. Лімасол (1 Кості Палама 4550) (а.с. 89-99), що заявник є директором компанії, яка веде господарську діяльність на території Республіки Кіпр (а.с. 77-80), що заявник є особою «Резидент» Кіпру і відповідно до Закону Про прибутковий податок Республіки Кіпр зобов`язаний сплачувати податок за свій дохід з будь-якого джерела походження за 2018 рік (а.с. 85-88), що протягом 2018 року на території України заявник перебував менше 183 днів (а.с. 107).

Підсумовуючи наведене суд доходить висновку, що центр життєвих інтересів заявника знаходиться саме на території Республіки Кіпр, де проживає і орендує житло заявник та знаходиться і здійснює господарську діяльність підприємство, що очолюване заявником, та де він має статус «податкового резидента».

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 за наслідками 2018 року втратив статус громадянина України - резидента та набув статус громадянина України - нерезидента, а тому його заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 315 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що громадянин України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Печерським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 20.09.2013 року, РНОКПП - НОМЕР_3 ) з 01.01.2018 року втратив статус громадянина України - резидента та набув статус громадянина України - нерезидента.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Шамотайло О.В.