ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2019 року

м. Дніпро

справа № 280/4804/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2018 р. (суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)

у справі № 280/4804/18

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вимог ч.2 ст.40 та ст.29 цього Закону;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 рр., а саме 5377,90 грн.), та вимог ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом підвищення пенсії на 114% та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2018 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано необґрунтованістю позовних вимог позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що з 01.12.1997 року йому призначено пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Станом на день призначення пенсії позивачу виповнилось 52 роки. Отже, пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачу призначено бути не могло, оскільки позивач досяг пенсійного віку, встановленого цим Законом, а саме 60 років.

01.12.2005 року позивачу виповнилось 60 років, тому з 02.12.2005 року позивач отримав право призначення пенсії за віком на загальних підставах. Умовою для призначення даного виду пенсії є досягнення 60 років. Таким чином, позивачу має бути призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26, з урахуванням ч. 2 ст. 40 та ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне рахування" тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Подібна правова позиція була також висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 185/1474/17.

Зазначає, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", котрий передбачає інші підстави та порядок виплати пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше.

Крім того, після отримання права на пенсію відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, при призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивачу має бути розраховано пенсію з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки, тобто 5377,90 грн.

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся після досягнення позивачем 72-го віку, а саме в серпні 2018 року.

Таким чином, відповідно до ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія позивача має бути підвищена на 114 % (152 місяці х 0,75% = 114 %).

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивачу первинно уже була призначена пенсія за віком у 1997 році, тому підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки та підвищення пенсії на підставі ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу.

Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується з судовими рішеннями Верховного Суду, зокрема від 13.11.2018 р. у справі №185/860/17, від 23.10.2018 р. у справі №334/2653/17.

Просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебував на обліку у відповідача та з 01.12.1997 року отримував пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, в зв`язку з наявністю стажу роботи на посадах, передбачених Списком №1, відповідно до норм п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

14 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, в якій просив:

- призначити позивачу пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за 2 календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії: тобто 2016-2017 роки (5377,90 грн.);

- надати роздруківку (розпорядження про нарахування пенсії, зазначити детальний розрахунок заробітку і періодів, які враховуються для нарахування усіма розрахованими та наявними у пенсійній справі коефіцієнтами);

- здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням підвищення, передбаченого ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за більш пізній вихід на пенсію.

Листом відповідача від 30.08.2018 р. №539/Л-9 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки розмір пенсії за віком обраховано відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 р. №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перерахований з 01.01.2004 р.. Крім того, з 01.10.2017 було здійснено осучаснення заробітної плати, з якої обчислена пенсія, із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три попередні роки (2014, 2015, 2016 роки).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, оскільки:

- з 01.12.1997 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі заяви позивача від 14.01.1998 р.;

- дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №316/734/16-а висловили свою позицію стосовно того, що ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14;

- вказаний висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, який полягає в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду (пенсія за вислугу років) і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як вперше;

- позивач реалізував право виходу на пенсію у 1997 році за Законом України "Про пенсійне забезпечення", тому його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповіно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №336/850/17, провадження №К/9901/21362/18) дійшов висновку, що "особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"...

Аналіз зазначених норм свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2018 (справа №334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа №185/860/17).

Отже, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, заява позивача до відповідача стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача збільшити розмір пенсії за віком, відповідно до ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Позивач скористався своїм правом виходу на пенсію за віком на пільгових умовах у 1997 році за Законом України "Про пенсійне забезпечення", тому його звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах у 2018 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, а вимоги про підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2018 р. у справі №280/4804/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко