Номер провадження 2/541/369/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарі - Калініченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька,

в с т а н о в и в :

26.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька. 27.11.2018 на підставі ухвали, вищезазначена справа передана за територіальною юрисдикцією на розгляд до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 та є непрацездатним та хворіє на цукровий діабет, що призвело до ампутації пальця на нозі. В зв`язку із його хворобою потребує додаткових витрат на життя та лікування. Його пенсії не вистачає тому він потребує матеріальної допомоги від сина, який працює та отримує заробітну плату, однак добровільної допомоги батьку не надає. Просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісяця.

Відповідач направив відзив на позов, в якому просив відмовити в позові. В обґрунтування заперечень послався на те, що він хворіє на цукровий діабет 2 типу, в тяжкій формі з 2003 року. У нього прогресує катаракта обох очей. Діабетична периферична сенсо-моторна полінейропатія нижніх кінцівок, діабетична енцефалопатія 2 ступеня, остеохондроз шиї та попереку.

В зв`язку з цими хворобами, йому призначено лікування, дієта і він потребує постійного медичного лікування і санаторно-курортного лікування 2 рази на рік. Так, лише за останні 5 місяців, він перебував на лікарняному двічі з 08.11.2018 по 23.11.2018 та 04.02.2019 по 08.02.2019, що теж відобразилося на його прибутку та витратах.

На його утриманні знаходиться дочка ОСОБА_3 , яка навчається в Київському університеті імені Бориса Грінченка з 01.09.2016 по 30.06.2020, на денній формі навчання. Він сплачує кошти за її навчання та проживання в гуртожитку. Оплата за весь строк навчання складає за 4 роки - 79230,80 грн., яка кожен рік підвищується з урахуванням рівня інфляції. Вартість гуртожитку складає 5200 грн. за рік. Крім цих витрат, ще витрати на її проїзд, на її харчування, одяг, канцелярські товари, підручники.

Його заробітної плати не вистачає на всі ці потреби і тому у нього виникла заборгованість за оплату комунальних послуг. Дохід та витрати за 2018 рік становить 84 799,03 грн. (отримана заробітна плата) - 39323,28 грн. (витрати на комунальні послуги, оплата за навчання, проживання в гуртожитку дочки, витрати на ліки, які вживає кожен день) = 45 475,75 грн./12 місяців =3 789,65 грн. в місяць залишається після сплати витрат. Крім того з цієї суми необхідно відраховувати витрати, які він несе перебуваючи на лікуванні в лікарні, кошти дочці на харчування в м. Києві, проїзд, підручники, зошити, одяг. Крім того йому теж потрібні кошти на харчування, одяг, засоби особистої гігієни, пральний порошок тощо.

Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач є батьком відповідача оскільки прізвище позивача « ОСОБА_1 », а у його свідоцтві про народження прізвище батька зазначено « ОСОБА_2 ». Крім того позивачем не надано доказів того, що він дійсно потребує матеріальної допомоги. В задоволенні позову просив відмовити.

Позивач у судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу в його відсутність, позов задовольнити, як такий, що є доведеним (а.с.139).

У судове засідання представник позивача ОСОБА_6 , не з`явився, заяв та клопотань на адресу суду від нього не надходило, про день та час розгляду справи повідомлений телефонограмою (а.с.126).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи належно повідомлений за місцем реєстрації, відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, просив справу розглянути у його відсутність (а.с. 46,47,72,73, 124).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та додані до них докази, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з довідкою про доходи №4319373541333342 виданої Кременчуцьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні і отримує пенсію у розмірі 3317,27 грн. Його дохід за період з 01.08.2018 по 31.01.2019 складає 19858,62 грн.

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №863, випискою № 1597 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1420, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, хворіє на цукровий діабет ІІ типу, середньої тяжкості, в ст. субкомпенсації. СДС. Повний діагноз Діабетична ангіопатія, полінейропатія. Трофічна виразка ІІІ пальця правої стопи. В зв`язку із чим була проведена операція - ампутація пальця на нозі (а.с.9-11).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає в АДРЕСА_2 з лютого 2018 року у своєї сестри (а.с.8).

Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.

Так, статтею 48 Конституції України кожному гарантовано право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до довідки про доходи відповідача, ОСОБА_2 за 2018 рік отримав заробітну плату 84799,03 грн. Тобто його середня заробітна плата становить 7066,59 грн. в місяць (а.с.117,119). ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет 2 типу, в тяжкій формі з 2003 року. У нього прогресує катаракта обох очей. Діабетична периферична сенсо-моторна полінейропатія нижніх кінцівок, діабетична енцефалопатія 2 ступеня, остеохондроз шиї та попереку (а.с. 81-85,87). На його утриманні знаходиться дочка ОСОБА_3 , яка навчається в Київському університеті імені Бориса Грінченка з 01.09.2016 по 30.06.2020, на денній формі навчання. Відповідно до договору 364/16д-8Ф від 08.08.2016 та додаткового договору від 31.05.2018 оплата за весь строк навчання складає за 4 роки - 79230,80 грн., з урахуванням рівня інфляції (а.с.113,114). Відповідно до Угоди №3 С/8/5-17Г від 01.09.2018, оплата за проживання в гуртожитку складає 5200 грн. за рік (а.с.115).

Частиною 1 статті 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Правовий аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання у повнолітніх дочки, сина по утриманню своїх батьків виникають на підставі сукупності юридичних фактів, а саме: 1) походження дитини від матері, батька; 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.

Судом встановлено, що в матеріалах справи є копія свідоцтва про надходження ОСОБА_2 в якому його батьком зазначений ОСОБА_1 (а.с. 6). Отже, прізвище батька відповідача, зазначене в свідоцтві про його народження відрізняється від прізвища позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с.4). Інших доказів на підтвердження його родинних відносин із відповідачем, позивач не надав. Та не ставив вимогу про встановлення факту родинних відносин між ним та відповідачем. Оскільки відповідач заперечує факт родинних відносин із позивачем.

За правилами ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, непрацездатними громадянами в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Разом з тим, статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суди при постановленні рішень мають зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Відповідно до п. 2 Методики визначення прожиткового мінімуму, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби статистики України від 03.02.2017 року № 178/147/31, прожитковий мінімум на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, складається з вартісних величин: набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я; мінімального набору непродовольчих товарів, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; мінімального набору послуг, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 10.10.2018 року у справі № 301/160/17, необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому, до уваги має братися отримання батьками пенсії, держаних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вказане узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 року в справі № 6-3066цс15, а також Верховним Судом в постанові від 19.09.2018 року у справі № 494/1682/15-ц, за змістом якого право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, зазначене співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має вирішальне значення під час вирішення спору за вимогами, пред`явленими на підставі статей 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові від 10.01.2019 року у справі № 369/7004/17.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення з повнолітнього сина аліментів на своє утримання, позивач вказує, що є пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 3317,27 грн., розмір якої є недостатнім для забезпечення його потреб на лікування, харчування, а відповідач ухиляється від обов`язку щодо утримання свого непрацездатного батька.

Враховуючи викладене, положення ст. 202 СК України, особа на підтвердження своїх вимог про стягнення з повнолітнього сина аліментів на своє утримання повинна довести належними і допустимими доказами наявність обставин, з якими законодавець пов`язує виникнення такого обов`язку, зокрема, наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць становить: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

В свою чергу, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Відповідно до довідки про доходи розмір пенсії позивача за січень 2019 року складає 3317,27 грн, що значно перевищує встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць: - 1497 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, вбачається, що позивач отримує пенсію, що забезпечує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, відтак, не є таким, що потребує матеріальної допомоги в розумінні ст. 202 СК України.

Враховуючи вищевказане, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, суд прийшов до висновку, що позов є недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202-205 СК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-81, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя:

С. В. Андрущенко-Луценко