Провадження № 2/537/302/2019

Справа № 537/5841/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2019 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. з участю секретаря Посмітної О.М., Герасименко Л.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кременчуці впорядку загальногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт перебування її на утриманні свого чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В заяві вказала, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 1971 року. В подальшому через розлади в сім`ї шлюб був розірваний на кілька місяців та знову зареєстрований у 2000 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер в м.Стерлітамак Республіки Башкортостан Російської Федерації. Вказала, що не дивлячись на відсутність зареєстрованого місця проживання в Україні ОСОБА_3 , вони проживали однією сім`єю, він періодично виїздив у Російську Федерацію та повертався в Україну, потім вони разом їхали до його зареєстрованого місця проживання та поверталися разом до України в м. Кременчук. Також зазначила, що ОСОБА_3 отримав громадянство Російської Федерації та зареєстрував там місце проживання, щоб отримувати пенсію як військовослужбовець, оскільки там його пенсія значно перевищувала пенсію, яка призначалася в Україні. До отримання російського громадянства її чоловік перебував на обліку у Кременчуцькому військовому комісаріаті. На момент смерті чоловіка вона перебувала на обліку у Кременчуцькому об`єднаному ПФУ Полтавської області та отримувала пенсію за вислугою років, тобто була непрацездатною особою, і основний дохід сім`ї становила пенсія її чоловіка, який був годувальником сім`ї. При зверненні до Пенсійного фонду України вона отримала роз`яснення, що факт перебування на утриманні встановлюється рішенням суду. Оскільки встановлення даного факту їй необхідне для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, просила заяву задовольнити.

Представником відповідача Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області Тараторіним А.Р. подано до суду письмові пояснення, де вказано, що Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області є неналежним відповідачем у справі, оскільки призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, здійснюють головні управління ПФ України.

Представником Головного управлінням ПФ України в Полтавській області надіслано до суду відзив, в якому вказано, що ОСОБА_3 не перебував на обліку в Головному управлінні ПФ України в Полтавській області та не отримував ніякого виду пенсії, а тому управління не є належним відповідачем у справі. Вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів про спільне проживання з годувальником саме на момент смерті, а також доказів того, що матеріальна допомога, яку вона отримувала від чоловіка, була для неї постійним і основним джерелом існування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили суд встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті. Вказали, що встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка на день його смерті ОСОБА_1 необхідне для звернення до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Раніше Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вже розглядало її заяву та листом від 14.08.2018 року рекомендувало звернутися до суду.

ОСОБА_1 суду також надала пояснення, відповідно до яких вона та її чоловік, ОСОБА_3 проживали постійно з 1971 року однією сім`єю. Вони на кілька місяців з особистих непорозумінь розривали шлюб у 2000 році, після його повторного укладення весь час проживали разом. Оскільки її чоловік був військовослужбовцем, він після розпаду Радянського Союзу через скрутне матеріальне становище сім`ї оформив громадянство Російської Федерації для того, щоб отримувати пенсію як військовослужбовець у Росії, оскільки там її розмір був значно вищий, ніж в Україні. Кошти, що ним отримувалися, витрачалися на навчання сина та на її утримання, оскільки її пенсія була мінімальною. Незважаючи на громадянство Російської Федерації чоловіка вони спочатку увесь час проживали в АДРЕСА_1 . Після введення вимоги, за якоюгромадянин РосійськоїФедерації неміг знаходитисяв Українібільше трьохмісяців, чоловік періодично кілька разів на рік виїздив до Росії, де вони купили квартиру, потім повертався в Україну, потім вони разом на кілька місяців їхали до Росії та поверталися в Україну. Увесь цей час їхні доходи були спільними, витрачалися на побутові потреби, вона отримувала мінімальну пенсію, а основний доход сім`ї становила пенсія її чоловіка, яку вони витрачали для задоволення в тому числі її потреб, харчування, лікування тощо. Коли чоловік перебував у Росії, він надсилав їй кошти шляхом банківських переказів та привозив отриману пенсію їй, коли повертався до України. Також пенсію чоловіка їй з Росії, коли той перебував в Україні, перераховував його товариш. У 2013 році її чоловік, перебуваючи в Україні, захворів, потім вони вдвох поїхали в Росію, де в м.Стерлітамак Республіки Башкортостан Російської Федерації ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона здійснила його поховання, пізніше встановила пам`ятник. Оскільки пенсія чоловіка становила основну частину їхнього доходу, з його смертю вона втратила постійне і основне джерело засобів до існування.

Представники відповідачів Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Головою комісії з припинення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надіслано суду заяву з проханням врахувати пояснення, надані суду, та розглядати справу за відсутності представника. Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві зазначено прохання проводити розгляд справи без участі представника управління.

Суд, вислухавши позивача та її представника, свідка ОСОБА_4 , дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку посилається позивач, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно із ч.1,2 статті 30Закону України«Про пенсійнезабезпечення осіб,звільнених звійськової служби,та деякихінших осіб» правона пенсіюв разівтрати годувальникамають непрацездатнічлени сімейзагиблих,померлих аботаких,що пропалибезвісти військовослужбовців,осіб,які маютьправо напенсію зацим Законом,які перебувалина їхутриманні (стаття31). Згідно ст..31 цього Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Аналогічні положення передбачені ст.36Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» та ст.ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як вбачається з свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , копії паспорта ОСОБА_1 та копії свідоцтва про одруження НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 з 13.08.1971 по 06.03.2000 та з 11.08.2000 року. ОСОБА_3 належав до офіцерського складу запасу, що підтверджується копією військового квитка, виданого 23.12.1985 року, з 1986 року по 02.02.1994 рік працював на різних посадах у м. Кременчуці Полтавської області, що підтверджується трудовою книжкою, з 10.09.1997 року працював у м. Стерлітамак Російської Федерації.

Згідно пояснень позивача та показань свідка ОСОБА_4 , яка є дочкою позивачки та померлого ОСОБА_3 , що визнається позивачем та не заперечується відповідачами, подружжя проживало то за місцем реєстрації дружини, то за місцем реєстрації чоловіка. ОСОБА_3 приїздив в Україну не рідше 3-4 разів на рік, після чого до його місця проживання їхала її матір, ОСОБА_1 . З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона періодично виїздила до Російської Федерації, на час смерті чоловіка також перебувала в Росії.

З 05.03.1997 та до дня смерті ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією його паспорта. Позивач ОСОБА_1 з 20.01.1988 по теперішній час зареєстрована як проживаюча по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта. Суд зазначає, що виникнення права на отримання пенсії у разі втрати годувальника не залежить від спільного чи роздільного проживання осіб, що перебувають у шлюбі.

Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 08.04.2014 підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Стерлітамак Республіки Башкортостан Російської Федерації.

З виписки від 23.04.2014 Уральського банку Сбербанку РФ по особовому рахунку ОСОБА_3 за 2014 рік (пенсійна справа НВ/50973, дозвіл на виплату пенсії сер.Н № 395049, строк дії пенсійного листа по 15.04.2014), наданої відповідачем ГУ в Полтавській області пенсійного Фонду України ОСОБА_1 на її запит, вбачається, що ОСОБА_3 щомісячно отримував пенсію у сумі 31633,86 рублів протягом лютого-квітня 2014 року, що еквівалентно згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 02.04.2014 (час отримання останньої пенсійної виплати ОСОБА_3 ) 10031,10 грн.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 та довідки № 1618001499 ОСОБА_1 перебуває на обліку саме в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області, яке, на думку суду є належним відповідачем у справі, та отримує пенсію за вислугу років, розмір пенсії за січень- квітень 2014 року становила 1062,09 грн.

Вказаними доказами підтверджується, що пенсійні виплати ОСОБА_3 значно перевищували розмір пенсії, що отримувала на день смерті чоловіка позивачка. Факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що у подружжя був спільний бюджет, більшість сімейних витрат фактично оплачувалося за пенсійні кошти ОСОБА_3 , він постійно надавав кошти матері, ОСОБА_1 , кожного разу, коли приїздив в Україну, в обсязі, необхідному для задоволення потреб сім`ї, а у періоди, коли перебував за місцем своєї реєстрації в Російській Федерації, висилав кошти поштою. Також свідок вказала, що її матір постійно привозила кошти від батька, коли їздила до нього. Отримані кошти вона витрачала на придбання продуктів харчування, лікування, ремонт квартири та інші потреби.

Факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка також підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк» про грошові перекази від ОСОБА_3 на ім.»я ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 по 31.12.2014 в сумах від 6000 до 20000 рублів. Останній переказ здійснено ОСОБА_5 16.12.2013 року у сумі 20000 рублів, за поясненнями позивачки, з пенсійної картки чоловіка, коли він перебував в Україні. Довідкою № 38 від 06.11.2018 підтверджено, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНПМ «Кременчуцька перша міська лікарня ім.. Т.О. Богаєвського» з 19.12.2013 по 06.01.2014.

Враховуючи надані позивачкою докази та свідчення свідка, які не спростовані відповідачами, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 доведено, що вона одержувала від ОСОБА_3 допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Суд також зазначає, що наданою копією акту про проживання від 23.08.2018, не може бути підтверджено факту перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка на день його смерті, як зазначено в акті, а особи, зазначені в ньому, в якості свідків судом не допитувалися за відсутності такого клопотання.

Враховуючи, що шлюб між ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 розірваним не був,вона одержувалавід ОСОБА_3 допомогу,яка буладля неїпостійним іосновним джереломзасобів доіснування, суд приходить до висовку, що позивач відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивачки до ГУ ПФ України в Полтавській області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка підлягають задоволенню, в задоволенні вимог до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області слід відмовити, оскільки цей відповідач є неналежним.

Керуючись ст.ст.5,10,13,19,76,77,81,265,315ЦПК України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка, ОСОБА_3 , на день його смерті.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення п итання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 17 травня 2019 року о 16 год. 00 хв.