КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Київ

Справа № 22-ц/824/5187/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Коваль О.А.

Унікальний №759/15259/18 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього ОСОБА_3 , третя особа: середня загальноосвітня школа №162 Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ОСОБА_4 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього ОСОБА_3 , третя особа: середня загальноосвітня школа №162 Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

Просила відшкодувати заподіяну майнову шкоду в розмірі 9 910,00 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 22 лютого 2018 року о 16 год. 10 хв. у приміщенні середньої загальноосвітньої школи № 162 Святошинського району м. Києва після закінчення уроків, учень 8-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на той момент ще не виповнилось 14 років, без будь-якої сварки чи попередження наніс тенісною ракеткою удар по обличчю неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останньому було вибито 21-ший зуб, а 11-тий пошкоджено.

В результаті таких дій неповнолітнього ОСОБА_1 була змушена звернутись за стоматологічною допомогою для малолітнього сина, на загальну суму 9 910,00 грн.

В результаті спричинених фізичних страждань, набутих фізіологічних труднощів в забезпеченні біологічної потреби харчування, необхідності відвідування лікарів-стоматологів, які призвели до порушення звичного ритму життя малолітній ОСОБА_5 зазнав моральних страждань, розмір яких законний представник оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього сина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 9 910,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3 733,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3 733,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 2019 року, подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ненадання правової оцінки документам наявним в матеріалах справи, ненадання належної оцінки доказам, відсутність законного обґрунтування, відсутність спеціальних норм права, неправильне застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилались на те, що позовна заява не містить ознак спричинення матеріальної шкоди та як наслідок і моральної, будь-яких доказів на підтвердження факту існування причинно-наслідкового зв`язку між отриманими малолітнім ушкодженнями та протиправними діями неповнолітнього суду не надано.

Складений представниками навчального закладу акт базується на словах осіб, які не були свідками події, через декілька днів після інциденту, без відібрання пояснень від учнів та їх батьків та без належного доведення до відома батьків змісту вказаного акту. Наголошували на неналежності даного доказу та безпідставному покладені його в основу оскаржуваного рішення.

Про фактичне існування акту апелянти дізнались під час розгляду справи судом першої інстанції.

Судом першої інстанції було цілком проігноровано основні положення ст.1166 ЦК України та надані в ході розгляду справи заперечення. Визначена сукупність загальних умов при наявності яких можливе примусове відшкодування майнової шкоди, так і не була встановлена.

В ході розгляду справи головуючий в суді першої інстанції постійно заважав законному представнику неповнолітнього давати вільні пояснення по справі, в той же час всіляко допомагаючи стороні позивача.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просила задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Апелянт ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Надіслав на адресу Київського апеляційного суду заяв про розгляд справи за його відсутності, та просив апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Третя особа середня загальноосвітня школа №162 Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про дату час і місце розгляду справи по суті, свого представника до суду не направила.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, присутніх учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок нещасного випадку 22 лютого 2018 року о 16 год. 10 хв. в коридорі, після уроків, середньої загальноосвітньої школи №162 Святошинського району м. Києва, між потерпілим - учнем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його однокласником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникла сутичка, внаслідок якої останній вдарив по обличчю ОСОБА_5 тенісною ракеткою і пошкодив йому передні зуби (один вибив, а другий травмував). (а.с.6)

Згідно консультаційного висновку спеціаліста № 701 Стоматологічного медичного центру НМУ імені О.О. Богомольця, складено 23 лютого 2018 року, у ОСОБА_5 виявлено травматологічний пульпіт: 11 зуба (відсутня коронка зуба), та травматичний періодонтит 21 зуба. (а.с.7, 17)

Згідно довідки Приватного підприємства «Приватна сучасна стоматологія» від 26 квітня 2018 року №2, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов курс терапевтичного та ортопедичного лікування в клініці з діагнозом: «гострий травматичний пульпіт (обмежений) та дефект коронкової частини 11 зуба; гострий апікальний травматичний періодонтит 21 зуба». Сума наданих послуг складає - 9 910,00 грн., і включає в наступні витрати: 1) консультація лікаря стоматолога-ортопеда - 50,00 грн.; 2) проба на алергію - 30,00 грн.; 3) інфільтраційна анестезія в область 11, 21 зубів - 80,00 грн.; 4) надання невідкладної допомоги при пульпіті 11 зуба - 150,00 грн.; 5) надання невідкладної допомоги при періодонтиті 21 зуба - 200,00 грн.; 6) обробка каналів 11, 21 зубів - 200,00 грн.; 7) пломбування каналу пастою, що твердіє 11 зуба - 200,00 грн.; 8) пломбування каналу Єндометазоном 21 зуба - 100,00 грн.; 9) рентген контроль 21,11 зубів - 50,00 грн.; 10) тимчасова пломба в 11, 21 зубах - 100,00 грн.; 11) заміна тимчасової пломби, реставрація 21 зуба - 800,00 грн.; 12) виготовлення куксової вкладки (цирконієва) в 11 зубі - 3 500,00 грн.; 13) фіксація куксової вкладки (цирконій) 11 зуба - 100,00 грн.; 14) зняття відбитка еластичною масою 11 зуба - 150,00 грн.; 15) металокерамічна коронка на основі оксиду цирконію 11 зуба - 4 000,00 грн.; 16) цементування м/к коронки на постійний цемент подвійного твердіння 11 зуба - 200,00 грн. (а.с.8)

17 травня 2018 року уповноваженим представником позивача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 - адвокатом Ковалем М . М. було направлено на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пропозицію стосовно позасудового вирішення спору та відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 9 910,00 грн. (а.с.9-10)

25 травня 2018 року на адресу позивача ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_1 було направлено відповідь на пропозицію стосовно позасудового вирішення спору, яка мітила зворотню пропозицію щодо часткового відшкодування витрачених коштів у розмірі 2 500,00 грн. (а.с.11-12)

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача покладено обов`язок по доведенню факту відсутності у його діях вини стосовно завдання шкоди позивачу. Відсутність таких доказів, а також право позивача вільно обирати місце свого лікування та лікування своєї дитини, дає підстави вважати доведеним позивачем розмір понесених витрат на лікування та стягнення їх з відповідачів.

З огляду на відсутність у фізіологічному становищі потерпілого стійких непоправних змін, лише тимчасово існуючу необхідність проведення стоматологічного лікування, триваючі товариські відносини між потерпілим та кривдником, які не зазнали змін, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень, суд першої інстанції вважав за можливе визначити розмір завданої моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.

Також судом було вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідачів на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. та 704,80 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідачів завданої матеріальної та моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи,- якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

За роз`ясненнями, що містяться в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зі змінами та доповненнями, суд касаційної інстанції роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Отже, за положеннями зазначеної норми права особа, яка спричинила ушкодження здоров`я малолітньої або неповнолітньої особи зобов`язана відшкодувати зокрема витрати на її лікування, постійний догляд, посилене харчування та інші витрати.

При чому, позивач повинен довести факт пошкодження здоров`я, наявність дій або бездіяльності відповідача та наявність матеріальної шкоди спричиненої такими діями або бездіяльністю. Відсутність вини у спричинені шкоди та відсутність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю повинна довести особа, яка підозрюється що шкода спричинена її діями або бездіяльністю.

На обґрунтування своїх заперечень та апеляційної скарги відповідачі посилались як на доказ завищеного розміру понесених позивачем витрат, надані ФОП ОСОБА_7 та Госпрозрахунковою стоматологічною поліклінікою Святошинського району розрахунки вартості аналогічних послуг в разі проходження процедури лікування в даних клініках. (а.с.45-46)

Водночас вказані розрахунки жодним чином не спростовують необхідність проведення малолітньому ОСОБА_5 зазначених маніпуляцій та процедур, і підтверджуються медичними документами наявними в матеріалах справи. (а.с.7-8,17)

Відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд зобов`язаний сприяти у здійснені сторонами своїх прав.

Крім того, за загальним правилом ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком судів.

В ході розгляду справи будь-яких сумнівів щодо кількості проведених стоматологічних процедур та їх необхідності відповідачами не висловлювалось та не заявлялось, з клопотаннями про призначення у справі медичної експертизи вони не звертались.

Посилання апелянтів на відсутність доказів протиправних дій ОСОБА_3 та причинно-наслідкового зв`язку між ними та отриманими малолітнім ОСОБА_5 ушкодженнями, оцінюються критично колегією суддів.

У своїй відповіді на пропозицію стосовно позасудового вирішення спору від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 (а.с.11-12) вказувала, що сутичка яка мала місце між дітьми була спровокована самим потерпілим, який систематично знущався та принижував її сина, а тому його агресивна реакція була очікуваним наслідком. Разом з тим умислу щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не мав, на чому наголошував і в своїх письмових поясненнях наданих директору середньої загальноосвітньої школи №162 ОСОБА_8 22 лютого 2018 року.

Враховуючи дані обставини, твердження апелянтів щодо відсутності доказів протиправності дій ОСОБА_3 , причинно-наслідкового зв`язку між ними та отриманими ОСОБА_5 ушкодженнями, складення акту навчальним закладом без відібрання пояснень від учнів та батьків, а також необізнаність з існування цього акту до моменту звернення позивача до суду, спростовуються текстом відповіді підписаної самим апелянтом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів, як батьків малолітнього, вартість понесених позивачем витрат на лікування потерпілого.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічні роз`яснення викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами та доповненнями.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доводи стосовно ігнорування судом першої інстанції наданих в ході розгляду справи заперечень та неврахування їх під час винесення оскаржуваного рішення, колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки заявлений позивачем розмір моральної шкоди було зменшено до розміру 1 000,00 грн. саме через врахування доводів сторони відповідача, що відображено в тексті рішення.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів і заявленої моральної шкоди, однак в значно меншому розмірі, враховуючи характер відносин між дітьми, також є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та адвокатом адвокатського об`єднання «Коваль & Партнери» Ковалем М.М. 17 травня 2018 року було укладено Договір №1/2018-АО про надання правової допомоги у цивільній справі. Предметом даного договору у пункті 1.1. статті 1 вказано правову допомогу, яка надається довірителю представником у цивільній справі про відшкодування шкоди завданої її неповнолітньому сину ОСОБА_5 малолітньою особою ОСОБА_3 (батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_2 )

За умовами пункту 3.1. статті 3 цього договору за надання правової допомоги передбаченої п.1.1. цього договору довіритель сплачує представнику грошову винагороду: в сумі 5 000,00 грн., за підготовку з цього приводу цивільного позову та представництво інтересів довірителя перед особами. (а.с.13-14)

Будь-яких доказів проведення позивачем розрахунку на підставі укладеного договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, матеріали справи не містять.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В супереч вказаним вище положенням судом першої інстанції не було здійснено належного дослідження наданих стороною позивача документів в обґрунтування понесених нею витрат. Висновки суду щодо недоведеності стороною відповідача не співмірності витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у стягненні витрат на правову допомогу.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є законними представниками малолітнього ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 41 копійка.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 травня 2019 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль