Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. № 520/3878/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було протиправно відмовлено йому у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання та у переведенні його з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на момент смерті його дружини ОСОБА_2

Ухвалою від 19.04.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що щомісячне довічне грошове отримування не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування (за рахунок коштів Державного бюджету), що принципово унеможливлює ототожнення понять «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». Враховуючи те, що дружина позивача отримувала щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення ст.53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо переводу позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, останній до Управління звернувся з відповідного питання з заявою довільного змісту, а тому, йому на вказану заяву було надано відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на протиправності дій відповідача у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 було 06.05.1978 року зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що встановлено зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

При цьому, за життя, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, який обчислено відповідно до довідки Харківського апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач звернувся до відповідача 01.04.2019 року з заявами про нарахування та виплату допомоги на поховання та у переведенні його з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на момент смерті його дружини ОСОБА_2 , оскільки розмір зазначеного значно перевищує його пенсію за віком та він перебував на утриманні своєї дружини та не мав інших джерел доходу, про що надано відповідні довідки пенсійного фонду про розмір пенсії позивача та його дружини.

З матеріалів справи встановлено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 значно перевищує розмір пенсії за віком позивача.

На вказані заяви позивач отримав листи відповідача від 15.04.2019 року про відсутність підстав для вчинення вказаних дій.

Так відсутність підстав для нарахування та виплати допомоги на поховання обумовлена приписами ч.7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в контексті того, що відповідні видатки несе Державна судова адміністрацій України, а не органи пенсійного фонду, а відповідний порядок компенсації затверджено Рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 року № 62.

Відсутність підстав для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на момент смерті його дружини ОСОБА_2 , у свою чергу, обумовлено тим, що позивач не звертався до відповідача з даного питання з заявою в порядку, передбаченому Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. та тим, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись з зазначеним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Так, вирішуючи справу в частині відмови в нарахуванні та виплаті допомоги на поховання, суд вказує наступне.

Статтею 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суд вказує, що право на призначення пенсії за віком за нормами та на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 реалізовано не було, натомість остання отримувала щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Фактично, щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування, що принципово унеможливлює ототожнення понять «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання суддям».

Тому, враховуючи отримання ОСОБА_2 саме щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантії до нього не можуть бути застосовані, а відтак, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання визначеної ст.53 названого Закону.

Водночас, пунктом 7 статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Рішенням Ради суддів України №62 від 16.09.2016 року, визначено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та яким визначено механізм компенсації визначених витрат.

Так, відповідно до пунктів 4,6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.

З викладеного вбачається, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів.

За таких обставин, невиплата позивачу допомоги на поховання, що передбачена ст.53 названого Закону не свідчить про порушення відповідачем його прав на соціальні виплати.

Отже, позов у відповідній частині не підлягає задоволенню.

Щодо решти позову, в частині оскарження дій відповідача по відмові позивачу у переведенні його з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на момент смерті його дружини ОСОБА_2 , суд вказує, що вирішальними моментами є надання оцінки обставинам, чи має позивач відповідне право та належність його реалізації.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на час смерті ОСОБА_2 та звернення позивача до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника останній був непрацездатним у зв`язку з досягненням пенсійного віку та до дня смерті дружини перебував на її утриманні, а тому відповідав усім вимогам, які необхідні для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Щодо посилань відповідача на те, що при розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного утримання на час настання смерті, суд зазначає наступне.

З огляду на ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно ст. 142 ч. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена дружині позивача, у зв`язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Відтак, право на переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить ніяких виключень щодо годувальників.

Крім того, слід зазначити, що відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об`єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною виплатою за рахунок державних коштів.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Пічкур проти України»), якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Підсумовуючи наведене, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, позивач має право на переведення його з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на момент смерті його дружини ОСОБА_2 , відповідні посилання відповідача з приводу того, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд відхиляє, виходячи з вищевказаного.

Разом з тим, маючи відповідне право, позивач звернувся за його реалізацією не у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок) передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно із пунктами 4.2, 4.3 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Вказаний порядок позивачем не дотримано, оскільки відповідну заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника позивачем подано в довільній формі.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Виходячи з аналізу наведених норм, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Разом з тим, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою в порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, останнім не приймалось відповідного рішення, яке могло б бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства у розумінні ст.ст. 2, 5 КАС України.

Лист - відповідь від 15.04.2019 року про відсутність підстав для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з яким висловив незгоду позивач, не є рішенням суб`єкту владних повноважень у розумінні КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем у зв`язку з викладеним вище не реалізовано наданих законом дискреційних повноважень щодо розгляду питання про перехід позивача з одного виду пенсії на інший, в даному випадку відсутній предмет судового захисту та, відповідно, відсутні підстави для зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала дружина позивача на момент смерті.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності належного звернення пенсіонера до відповідного пенсійного органу в порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, висловлена Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2018 року (справа № 805/465/18-а), від 30 жовтня 2018 року (справа № 369/7555/17).

Посилання позивача, наведені у відповіді на відзив, щодо усної відмови у прийнятті документів в установленому законодавством порядку нічим не підтверджені та не звільняють позивача від відповідного обов`язку реалізації свого права у такому порядку.

Отже, для того, щоб здійснити реалізацію переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, право позивача на що підтверджено у судовому порядку, останній повинен звернутись до відповідача з заявою та необхідним пакетом документів в порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що розглядом справи доведено та матеріалами справи підтверджено, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відповідач діяв правомірно.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 травня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.