ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №820/3987/17

адміністративне провадження №К/9901/26106/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі № 820/3987/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач, ХМЦЗ), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними дії відповідача під час здійснення прийому 30 серпня 2017 року з перегляду вакансій без врахування стану його здоров`я, освіти, необхідного стажу і досвіду роботи.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що під час чергового прийому у відповідача, до якого він прибув з метою отримання соціальних послуг на випадок безробіття, відповідач підбирав йому непідходящу за станом здоров`я роботу за вакансіями діловод, архівіст, соціолог, викладач із соціальної педагогіки, документознавець, бібліотекар. Здійснюючи прийом, відповідач у незаконний спосіб проігнорував медичну довідку, якою позивачу не рекомендована праця, пов`язана із довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженнями, психоемоційними перевантаженнями постійно. Переглянуті вакансії пов`язані із довготривалим перебуванням на ногах та психоемоційним перенавантаженням, які притаманні вказаним професіям.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки).

На підставі звернення за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, позивач з 27 вересня 2016 року зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки №203916092700052 .

Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27 вересня 2016 року №НТ160927, ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27 вересня 2016 року та призначена виплата допомоги по безробіттю з 04 жовтня 2016 року по 28 вересня 2017 року.

Згідно даних персональної картки ОСОБА_1 №203916092700052 від 27 вересня 2016 року у графі "1. Професійний досвід та освіта, що є підставою для підходящої та іншої роботи" вказано професія/посади позивача 2412.2(12) фахівець з питань зайнятості (хедхантер) та 2419.3 - спеціаліст державної служби з досвідом роботи менше ніж 0,5 року за кожною зі вказаних спеціальностей.

Також, позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05 липня 2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач 27 червня 2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.

З копії особової справи ОСОБА_1 вбачаються обмеження у навантаженнях під час трудової діяльності.

01 березня 2017 року ОСОБА_1 до ХМЦЗ було подану заяву про долучення до особової справи копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3354 від 17 жовтня 2016 року, виданої комунальним закладом "Харківська міська поліклініка № 20". Згідно графи 8 "Лікувальні і трудові рекомендації" копії вказаної виписки позивачу за станом здоров`я не рекомендовано роботу, пов`язану з підняттям ваги вище п`яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перенавантаженнями постійно.

Під час прийому позивача 30 серпня 2017 року фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості були переглянуті вакансії: "діловод", "архівіст", "соціолог", "викладач із соціальної педагогіки", "документознавець" - вакансії відсутні. Також була опрацьована вакансія "бібліотекар Державного професійно-технічного закладу ЦПТО №4" - дана вакансія була непідходяща, у зв`язку з тим, що роботодавцем заявлено про вимогу повної вищої освіти за спеціалістю книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія. Також позивача було проінформовано про актуальну вакансію юрисконсульт КП "Центр поводження з тваринами" та рекомендовано відвідати спеціаліста з профнавчання, що підтверджується додатком №1 до Персональної картки за 30 серпня 2017 року.

Крім того, 30 серпня 2017 року позивача проінформовано про початок навчання за професією "кравець" в Харківському центрі професійно-технічної освіти, яке починається 01 вересня 2017 року. Додатково позивачу рекомендовано надати медичну довідку ф. №0860 до Центру зайнятості до 08 вересня 2017 року для зарахування до групи на навчання (а.с.52).

Вважаючи, що відповідачем під час прийому 30 серпня 2017 року не здійснено визначених законом дій щодо сприяння у його працевлаштуванні, які полягають у встановленні професій, які для нього є підходящою роботою та пошуку роботи без урахування його стану здоров`я, освіти, стажу і досвіду під час прийому, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач сприяв у пошуку роботи, здійснював активний пошук роботи, вживав цілеспрямованих заходів щодо його працевлаштування, проводив професійну орієнтацію безробітних та сприяв у проходженні підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням поточних та перспективних потреб Харківського ринку праці шляхом пошуку вакансій, що відповідають кваліфікації та стану здоров`я позивача.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, переглядаючи 30 серпня 2017 року для позивача вакансії діловод, архівіст, соціолог, викладач із соціальної педагогіки, документознавець, бібліотекар, не врахував таких чинників, як тривалість роботи за професію (спеціальністю), кваліфікацію, досвід, тривалість безробіття, позаяк ОСОБА_1 не має стажу роботи за вказаними спеціальностями. Крім того, відповідачем не враховано застереження, вказані у виписці з медичної картки позивача щодо довготривалого перебування на ногах та психоемоційного перенавантаження, які притаманні професіям діловода, архівіста, соціолога, викладача із соціальної педагогіки, документознавця, бібліотекаря, оскільки пов`язані з високою комунікативністю, соціальною активністю, відрядженнями. Скаржник вказує на те, що під час прийому йому не було запропоновано підходящу роботу з урахуванням його здібностей, стану здоров`я, професійного досвіду тощо, не було видано жодного направлення на роботу у зв`язку з відсутністю підходящої роботи або із наявністю робіт, які йому не підходили за рівнем освіти. ОСОБА_1 також наголошує на тому, що він є безробітним вже близько двох років, що доводить протиправну бездіяльність відповідача протягом цього часу у сприянні позивачу у пошуку підходящої роботи.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін. Наголошено на тому, що обсяг соціальних послуг, наданих позивачу протягом його перебування на обліку в ХМЦЗ, свідчить про вжиття центром усіх можливих та передбачених Законом України «Про зайнятість населення» заходів щодо працевлаштування позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон №5067-VI) основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, зокрема, є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення.

Статтею 32 Закону №5067-VI визначено, що професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов`язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.

Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Згідно приписів статті 33 Закону №5067-VI професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом:

1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар`єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;

2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров`я та з урахуванням потреби ринку праці;

3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.

Згідно частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов`язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані, зокрема, самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону №5067-VI підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Відповідно до пункту 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (далі - Порядок №198), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Пунктом 19 Порядку №198 встановлено, що у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров`я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Відповідно до пункту 20 Порядку №198 для безробітних, які не мають професії або працювали на роботах, що не потребують спеціальної підготовки, та зареєстровані у центрі зайнятості більш як шість місяців, підходящою роботою також є участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.

Для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім осіб, яким до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку залишилося два і менше роки), підходящою роботою також є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, які відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями.

З аналізу вищенаведеного слідує, що функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов`язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган. При цьому обов`язку центру зайнятості у сприянні особі у пошуку підходящої особи кореспондує і обов`язок безробітного у відповідності статті 44 Закону №5067-VI самостійно здійснювати пошук підходящої для себе роботи, а також бути готовим приступити до роботи за професією або підходящої роботи.

Слід зауважити, що законом передбачено, що у випадку неможливості надання безробітному роботи за професією, йому пропонується підходяща робота з урахуванням його здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці. Таким чином, обов`язок органу зайнятості населення щодо пропозиції безробітному як роботи за професією, так і підходящої роботи залежить від наявності відповідних вакансій.

Як встановили суди, відповідачем вчинялись дії щодо надання позивачу відповідних консультаційних послуг з питань працевлаштування, зокрема під час відвідування центру зайнятості 30 серпня 2017 року переглянуто низку вакансій, які відповідали кваліфікації позивача, але не підійшли йому за станом здоров`я. Крім того, відповідач поінформував ОСОБА_1 про початок навчання за професією «кравець».

Суди встановили, що також підтверджується і матеріалами справи, що з 27 вересня 2016 року спеціалістами ХМЦЗ надавався ОСОБА_1 комплекс послуг, спрямованих на його працевлаштування, а саме, разом із позивачем постійно переглядались та опрацьовувались вакансії, а також видавались останньому направлення на працевлаштування, пропонувалось пройти навчання за іншими спеціальностями.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про зайнятість населення» щодо встановлення професій, з урахуванням особливостей освіти, здоров`я та інших умов для позивача, щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою для позивача за станом здоров`я, освітою, тощо, бездіяльності щодо сприяння у працевлаштуванні позивача з боку відповідача встановлено не було, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду