ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №460/5659/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17922/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/5659/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Новояворівського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Новояворівського міського центру зайнятості на постанову Яворівського районного суду Львівської області, прийняту 29 червня 2017 року у складі судді Карпин І.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Ільчишин Н.В., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд позовом та заявою про збільшення позовних вимог до Новояворівського міського центру зайнятості в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні допомоги по безробіттю, зобов`язати відповідача провести перерахунок допомоги по безробіттю із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» з 30 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року та з 01 липня 2011 року до 19 грудня 2012 року, а також провести виплату допомоги по безробіттю з урахуванням індексації та виплачених протягом січня-квітня 2013 року сум, зобов`язати відповідача здійснити нарахування йому компенсації за несвоєчасно виплачену допомогу по безробіттю за період з 26 квітня 2013 року до дня прийняття постанови про вирішення спору по суті, а також виплатити таку компенсацію, стягнути судові витрати.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Постановлено:
Зобов`язати Новояворівський міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю із зарахуванням до страхового стажу періоду його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» з 30 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року та з 01 липня 2011 року до 19 грудня 2012 року та провести виплату допомоги по безробіттю з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язати Новояворівський міський центр зайнятості здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасно виплачену нараховану допомогу по безробіттю з квітня 2013 року по день звернення до суду за захистом порушеного права - 20 грудня 2016 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки, працював з 29 грудня 1978 року по 31 травня 2002 року, та з 03 червня 2002 року по 19 грудня 2012 року на Львівському заводі автонавантажувачів (яке в подальшому реорганізовувалося та перейменовувалося на ВО «Автонавантажувач», ВАТ «Львівський автонавантажувач», ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», ЗАТ «Автонавантажувач», ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»).
ОСОБА_1 після звільнення з роботи з 11 січня 2013 року перебував на обліку у Новояворівському міському центрі зайнятості, йому було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю.
Як вбачається із повідомлення Новояворівського міського центру зайнятості від 07 листопада 2016 року, за період перебування на обліку ОСОБА_1 нараховано допомогу по безробіттю у сумі 21943,73 грн: січень 2013 - 1776,00 грн; лютий 2013 - 4469,01 грн; березень 2013 - 4588,00 грн; квітень 2013 року - 4310,27 грн; травень 2013 - 2746,76 грн; червень 2013- 544,00 грн; липень 2013 - 544,00 грн; серпень 2013 - 544,00 грн; вересень 2013- 544,00 грн; жовтень 2013- 544,00 грн; листопад 2013 - 544,00 грн; грудень 2013 - 544,00 грн; січень 2014 - 245,69 грн. Виплачено допомогу по безробіттю в сумі 14632,54 грн, утримано - 7311,19 грн.
Розмір нарахованої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 було зменшено, оскільки його страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітного, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування становив менше шести місяців.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2016 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» з 30 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року та з 01 липня 2011 року до 19 грудня 2012 року, період його перебування на обліку як безробітного в Новояворівському міському центрі зайнятості з 20 січня 2013 року по 14 січня 2014 року, та зобов`язано провести перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 з 10 лютого 2015 року відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час розгляду справи судом встановлено з оглянутих копій розрахункових листів та довідок, що за період з 30 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року та з 01 липня 2011 року до 19 грудня 2012 року при виплаті заробітної плати позивачу ОСОБА_1 утримувалися страхові внески (з 01 січня 2011 року - єдиний соціальний внесок).
Як вбачається із листа Новояворівського міського центру зайнятості від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 25 жовтня 2016 року звертався до центру зайнятості із заявою про перерахунок виплати допомоги по безробіттю, однак йому було відмовлено у зв`язку з тим, що на момент розгляду заяви його страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітного, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування становив менше шести місяців, тому відсутні підстави для перерахунку даної допомоги. Водночас зазначено, що у разі надходження з державного реєстру даних про сплату єдиного внеску може бути здійснено перерахунок виплати допомоги по безробіттю згідно з даними Державного реєстру за його заявою або за рішенням суду.
ОСОБА_1 за результатами обміну даними з ПФУ про дохід особи (дата відповіді 13 січня 2013 року) було призначено виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу більше 10 років. За результатами наступного обміну даними з ПФУ та даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітного, становить менше шести місяців, тому було прийнято рішення щодо відміни виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу.
Відповідач пояснив, що з метою отримання уточнених даних щодо сплати єдиного соціального внеску ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Новояворівський міський центр зайнятості періодично надсилав електронні запити до Державного реєстру застрахованих осіб, однак інформація про сплату єдиного соціального внеску була відсутня.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несплата роботодавцем - ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення права такого працівника на отримання соціальних гарантій, оскільки вини позивача в несвоєчасній сплаті працедавцем страхових внесків немає.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у справі та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідач, приймаючи рішення щодо відміни виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, керувався положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За змістом вказаної норми, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Отже, оскільки страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітного, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування становив менше шести місяців, то відповідач вважав, що наявні підстави для призначення позивачу допомоги лише у мінімальному розмірі.
Між тим, суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 21 зазначеного закону страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Частинами 2, 3 статті 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI передбачено, що ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування
Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.
Суди встановили, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітного, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, існує ситуація, у якій позивач отримує зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.
Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики до практики Європейського суду з прав людини.
Так, згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.
З урахуванням наведеного, суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідача провести перерахунок допомоги по безробіттю із зарахуванням до страхового стажу період роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» з 30 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року та з 01 липня 2011 року до 19 грудня 2012 року року та провести виплату допомоги по безробіттю з урахуванням виплачених сум.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Новояворівського міського центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі № 460/5659/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду
