ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 травня 2019 року

Справа № 160/4324/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна , перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частиною 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КАС України встановлено здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 ст. 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь ( ч. 2 ст. 43 КАС України).

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", (п. 57).

Судом встановлено, що позовну заяву підписано представником позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 20.07.2017 року.

У вказаній довіреності, як документ, який засвідчує особу ОСОБА_1 , вказано закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 09.09.1999 року.

В матеріалах справи наявна ксерокопія першого аркушу закордонного паспорту громадянина України ОСОБА_1 , НОМЕР_1 .

Також, у вказаному закордонному паспорті громадянина України ОСОБА_1 зазначено, що закордонний паспорт дійсний до 09.09.2009 року.

На момент звернення до суду термін дії закордонного паспорта України ОСОБА_1 сплинув.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи.

Відповідно частини 2 статті 59 КАС України, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 та пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів та посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 75 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Крім того, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (частина п`ята статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 6 статті 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що повноваження представника сторони мають бути підтверджені оригіналом довіреності або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, а саме: особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.

Судом встановлено, що до позовної заяви подана ксерокопія довіреності від 20.07.2017 року посвідчена в місті Рішон Ле- Ціон .

Водночас, долучена до матеріалів позовної заяви ксерокопія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку (засвідчена печаткою ТОВ «В.Меламед. Юридичний офіс (Ізраїль-Україна)», тому не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала позовну заяву, на вчинення такої дії. Тобто, позовна заява підписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду по справах №822/2239/17 від 01.03.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72532089), №161/12970/17 від 08.05.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73843800), №815/3711/17 від 08.05.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73874486).

Згідно вимог п.3 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо:

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі наведеного, керуючись статтями 16, 43, 57, 59, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу.

Копію ухвали та позовну заяву з додатками направити особі, що подала позов - ОСОБА_2 .

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

Суддя

О.В. Єфанова