Справа № 161/10703/18

Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/535/19 Категорія: 13

Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня», Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Є» про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калініченко Наталії Анатоліївни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» (скорочено ПП «ПВД «Твердиня»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Є» (скорочено ТОВ «Книгарня «Є») про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є суб`єктом авторського права автором літературного твору «Злато Cонця, синь Води». 17.12.2014 між нею, як замовником, та відповідачем ПП «ПВД «Твердиня», як виконавцем укладено договір № 20/14 на видання книги. Умовами договору було встановлено видавництво 200 примірників книги. Жодних письмових дозволів на друк додаткових примірників твору автор не надавала, інших договорів не укладала, тираж книг не збільшувала. У 2018 році позивачу стало відомо, що відповідачем ТОВ «Книгарня «Є» через Інтернет ресурс здійснюється продаж контрафактних примірників твору «Злато Сонця, синь Води». На адвокатський запит відповідач ТОВ «Книгарня «Є» повідомив, що в період з 16.01.2015 по 02.05.2018 ним було придбано твори позивача в ПП «ПВД «Твердиня» в кількості 39 примірників. Дана обставина стверджується договором поставки від 16.01.2015 № 01/15/24. Станом на травень 2018 року у відповідача ТОВ «Книгарня «Є» залишається 28 примірників книги, 11 примірників було реалізовано, в тому числі через мережу Інтернет. З повідомлення відповідача ПП «ПВД «Твердиня» з`ясовано, що окрім видавництва 200 примірників книги «Злато Сонця, синь Води», видавництвом здійснено друк ще 50 екземплярів за усною домовленістю з автором книги. За період з 01.02.2015 по 02.05.2018 здійснено поставку книг: ТОВ «Книгарня «Є» 38 примірників, книгарня «Книжковий дворик» (м. Львів) 5 примірників, 3 примірники реалізовано видавництвом, 4 примірники наявні у видавництві. Позивач вказує, що жодних усних домовленостей на друк 50 примірників книги з видавництвом в неї не було. 50 примірників твору ОСОБА_1 використані відповідачами як шляхом відтворення так і шляхом розповсюдження без дозволу автора, а тому є контрафактною продукцією. Відтак, дії відповідача ПП «ПВД «Твердиня» порушують авторське право позивача, в тому числі майнові права автора. Відповідач ПП «ПВД «Твердиня» порушив авторські права шляхом відтворення та розповсюдження, порушення авторських прав відповідачем ТОВ «Книгарня «Є» полягає у розповсюдженні контрафактної продукції. Позивач вважає, що вона має право на компенсацію замість відшкодування збитків або стягнення доходу від реалізації контрафактної продукції відповідно до положень Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому просила стягнути з відповідача ПП «ПВД «Твердиня» компенсацію в розмірі 74460 грн, з відповідача ТОВ «Книгарня «Є» - 37230 грн, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» (код ЄДРПОУ 33170589) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 74460 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» в дохід держави 768,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Книгарня «Є», представник позивача ОСОБА_1 . адвокат Калініченко Н. А. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини того, що спірна продукція виготовлена з порушенням авторських прав позивача, а отже з порушенням законодавства України, суд прийшов до помилкових висновків про відсутність в діях відповідача ТОВ «Книгарня «Є» порушення прав позивача, адже ТОВ «Книгарня «Є» фактично здійснювала розповсюдження контрафактної продукції.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, представник позивача просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Книгарня «Є» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ТОВ «Книгарня «Є» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що саме відповідачем ПП «ПВД «Твердиня» здійснено порушення прав позивача, а в діях відповідача ТОВ «Книгарня «Є» відсутня вина щодо порушення авторських прав.

Позивач, її представник, представники відповідачів, будучи повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Книгарня «Є», суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог позивача до ТОВ «Книгарня «Є», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТОВ «Книгарня «Є» здійснював виключно розповсюдження книг на підставі укладеного договору поставки, а не видання чи передрук вказаної у позові книги. Отримані для реалізації книги містили знак охорони авторського права, в тому числі «ПВД «Твердиня», а тому жодних обставин, які б давали підстави вважати, що вказаний відповідач знав про порушення авторського права позивача і умисно його порушив судом, не встановлено, а отже суд дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем ТОВ «Книгарня «Є» прав позивача, оскільки він діяв з дотриманням прав та обов`язків розповсюджувачів видавничої продукції, визначених ст. 26 Закону України «Про видавничу справу».

За ст. 435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав має право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до пункту «б» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: - латинська літера «c», обведена колом, - ©; - ім`я особи, яка має авторське право; - рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про видавничу справу» розповсюджувач видавничої продукції має право: здійснювати роздрібну і оптову купівлю-продаж видавничої продукції; самостійно формувати свої виробничі плани, визначати масштаби своєї діяльності, добирати видавничу продукцію за тематичною спрямованістю; приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на розповсюдження видавничої продукції, погоджувати замовлення з видавцями та виготівниками видавничої продукції; встановлювати виробничі відносини з іноземними видавцями, виготівниками чи розповсюджувачами видавничої продукції з метою її ввезення або вивезення. Розповсюджувач зобов`язаний: здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України; подавати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну статистичну звітність про вивезення за межі України і ввезення видавничої продукції в Україну.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону «Про авторське право і суміжні права»); шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Книгарня «Є» здійснює розповсюдження видавничої продукції на підставі Свідоцтва про внесення суб`єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії КІ №122 від 08.04.2009 (а.с. 119).

16.01.2015 між ТОВ «Книгарня «Є» (Покупець) та відповідачем ПП «ПВД «Твердиня» (Постачальник) укладено договір поставки № 01/15/24 та додаткові угоди до нього (а.с. 120-126), за умовами якого Постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати Покупцю для подальшої реалізації книги, листівки, диски формату CD, MP3, DVD та іншу супутню продукцію у відповідності з поданими Покупцем замовленнями, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.5. Договору Постачальник гарантує, що він на законних підставах володіє товаром та має всі повноваження щодо його розпорядження, продажу, відчуження. Постачальник також гарантує, що товар під забороною (арештом), у заставі, в податковій заставі не перебуває, а також стосовно товару відсутні будь-які судові спори та будь-які права інших третіх осіб. Постачальник гарантує, що розпоряджаючись товаром він ні в який спосіб та ніяким чином не порушує права третіх осіб в тому числі будь-які авторські права третіх осіб.

З наявних в матеріалах справи копій накладних (а.с. 23-46, 127-150) вбачається, що відповідач ПП «ПВД «Твердиня» поставляв книги відповідачу ТОВ «Книгарня «Є» в мережу магазинів по території України.

На книгах, які отримані на реалізацію містився знак охорони авторського права: «© ПВД «Твердиня».

На підставі наведених вище норм закону та встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено порушень відповідачем ТОВ «Книгарня «Є» прав позивача, оскільки він діяв з дотриманням прав та обов`язків розповсюджувачів видавничої продукції, визначених ст. 26 Закону України «Про видавничу справу», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Є» на користь ОСОБА_1 37230,00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

В апеляційній представник позивача стверджує, що у діях відповідача ТзОВ «Книгарня «Є» наявна вина у формі необережності, однак таке твердження не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає чинному законодавству та обставинам справи. З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «Книгарня «Є» здійснювало виключно продаж придбаних відповідно до договору поставки № 01.15 від 16 січня 2015 року у відповідача ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» книг автора ОСОБА_1 і здійснював продаж цієї продукції, придбаної на законних підставах. Положення Цивільного Кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» та будь-які акти цивільного законодавства не встановлюють особливих вимог щодо укладення договорів поставки книжкової продукції, зокрема, не містять імперативних норм щодо перевірки підстав набуття авторського права контрагентами-постачальниками.

З огляду на положення ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідач ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» ввів у цивільний обіг примірник твору «Злато Сонця, синь Води» автор ОСОБА_1 , шляхом його першого продажу, а тому, враховуючи, що ТзОВ «Книгарня «Є» не здійснювало розповсюдження твору шляхом його першого продажу і не мало підстав вважати, що авторські права позивача порушені, в його діях відсутні порушення вимог Закону «Про авторське право і суміжні права».

Покликання в апеляційній скарзі на ч. 1 ст. 614 ЦК України є безпідставним, оскільки між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «Книгарня «Є» існують позадоговірні відносини, тоді як дана норма закону передбачає підстави відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належне обґрунтування.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калініченко Наталії Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Є» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.

Головуючий

Судді