ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/134/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
представника позивача 1: Мартиновської З.І.;
представника позивача 2: Пугайко І.І., Кальченка С.В . , Дідовець Р.С. ;
представника відповідача 1: Мнацаканяна С.А.;
представника відповідача 2: Команського О.-А.С. ;
представника відповідача 3: Дубняк Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (зал № 16) апеляційні скарги Служби безпеки України, Державного агентства України з питань кіно на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноквартал» до Міністерства культури України, Державного агентства України з питань кіно, Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування постанови та наказів,
В С Т А Н О В И В :
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія студія 1+1» (далі - позивач 1, ТОВ "студія 1+1") з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач 1, Мінкультури України), Державного агентства України з питань кіно (далі - відповідач 2, Держагентство з питань кіно) з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 «Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення Служби безпеки України» від 28 листопада 2017 року № 1257 в частині доповнення Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ;
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 29 листопада 2017 року № 257 в частині анулювання державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів:
№ 11.4830.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4831.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4832.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4833.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4834.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 19.2446.2016Т від 08 червня 2016 року.
15 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання Міністерства культури України про об`єднання в одне провадження справ № 826/18070/17 (знаходилася у провадженні судді Маруліної Л.О.) та № 826/134/18, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 29 березня 2018 року справи об`єднано в одне провадження, присвоєно спільний номер 826/134/18.
Додатково до зазначених вище позовних вимог позивачем 2 у справі також є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіноквартал" (далі - ТОВ "Кіноквартал"), відповідачем 3 у даній справі є Служба безпеки України (далі - СБУ), а предметом розгляду у даній справі також є:
- визнання протиправними дій СБУ щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 ;
- визнання протиправною та скасування постанови СБУ від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки;
- визнання протиправними дій СБУ стосовно звернення до Мінкультури України щодо внесення громадянина РФ ОСОБА_3 до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оформленого листом СБУ від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764;
- визнання протиправними дій відповідача 1 щодо розміщення на офіційному веб-сайті Мінкультури України у Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, відомостей стосовно громадянина РФ ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів № 11.4830.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4831.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4832.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4833.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4834.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 19.2446.2016Т від 08 червня 2016 року позивачу 1 належить виключне право на публічне сповіщення на території України аудіовізуальних творів "Свати 2", "Свати3", "Свати 4", "Свати 5", "Свати 6", "Свати. Життя без гриму (Як це було)" (надалі - Твори).
Проте, 21 листопада 2017 року СБУ прийнято оскаржуване рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном на три роки.
Зазначені відомості СБУ надіслала до Мінкультури України листом від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764 для внесення до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі якого відповідачем 1 прийнято оскаржуваний наказ № 1257 "Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці", доповнивши Перелік громадянином РФ ОСОБА_3
У свою чергу відповідач 2 прийняв оскаржуване рішення (наказ № 257 від 29 листопада 2017 року) про скасування державної реєстрації та анулювання вищеперерахованих прокатних посвідчень на право розповсюдження та демонстрування фільмів.
Зазначені дії та рішення відповідачів позивачі вважають протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті всупереч чинному законодавству України, з перевищенням повноважень органів, наслідком яких стала неможливість позивачів здійснювати господарську діяльність щодо сповіщення у телевізійному ефірі на території України, а також надання прав на демонстрацію фільмів іншим суб`єктам господарювання.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.03.2019 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноквартал» до Міністерства культури України, Державного агентства України з питань кіно, Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування постанови та наказів задоволено.
Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 .
Визнано протиправною та скасовано постанову Служби Безпеки України від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки.
Визнано протиправними дії Служби Безпеки України стосовно звернення до Міністерства культури України щодо внесення громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оформленого листом від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України "Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення Служби безпеки України" від 28 листопада 2017 року № 1257 в частині доповнення громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства України з питань кіно від 29 листопада 2017 року № 257 в частині анулювання державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів:
№ 11.4830.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4831.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4832.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4833.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 11.4834.2016Т від 07 грудня 2016 року;
№ 19.2446.2016Т від 08 червня 2016 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Службою безпеки України подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними рішеннями жодним чином не порушуються права позивачів, оскільки останні є актами індивідуальної дії, а відтак стосуються безпосередньо фізичної особи ОСОБА_3 Натомість останній не уповноважував свого представника здійснювати захист свого порушеного права. Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови СБУ дотримано порядок прийняття рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, а висновок суду, що довідка містить неповні відомості має формальний характер. У довідці наявні достатні факти порушень ОСОБА_3 . законодавства України, а відсутність формальних відомостей на думку апелянта жодним чином не могло призвести до необґрунтованого прийняття на її підставі постанови СБУ від 21.11.2017 р. № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину РФ ОСОБА_3 .
Окрім того, на думку апелянта, при прийнятті оскаржуваної постанови СБУ Службою Безпеки України було враховано всі вимоги законодавства та є достатня кількість підстав вважати, що такі дії як відвідування АР Крим у спосіб, що суперечить законодавству України та свідчить про незаконний перетин державного кордону України та висловлювання такі як антиукраїнська позиція, що виражалася у поширених ЗМІ інтерв`ю, образ в бік українських громадян України у м. Таллін суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а, отже, відповідно до законодавства такі дії є підставою для прийняття СБУ рішення про заборону в`їзду особі на територію України.
Також апеляційну скаргу подано Державним агентством України з питань кіно, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Держкіно діяло в межах своєї компетенції та повноважень. Вважає висновки суду першої інстанції неправильними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що 28.11.2017 р. Міністерством культури України на своєму офіційному веб-сайті, який діє відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 р. № 539/97-ВР та на якому на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» від 05.02.2015 р. № 159-VIII Міністерством культури України в окремій рубриці оприлюднюється Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці було оновлено зазначений Перелік осіб, шляхом включення у нього відомостей про громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в розумінні положень абзацу 32 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про кінематографію» є учасником фільмів (телевізійних серіалів) «Свати 2», «Свати 3», «Свати 4», «Свати 5», «Свати 6», «Свати. Життя без гриму (Як це було)», на які Держкіно протягом 2016-2017 років були видані прокатні посвідчення. З огляду на вказаний юридичний факт ОСОБА_4 виключено в межах своєї компетенції та повноважень та на виконання вимог закону та звернення Служби безпеки України від 28.11.2017 р., своїм наказом № 257 від 29.11.2017 р. скасувало державну реєстрацію фільмів «Свати 2», «Свати 3», «Свати 4», «Свати 5», «Свати 6», «Свати. Життя без гриму (Як це було)» та визнано недійсними видані на них прокатні посвідчення № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2, № НОМЕР_2, № НОМЕР_2, № НОМЕР_2 від 07.12.2016 р. та № 19.2446.2016Т від 08.06.2016 р.
Таким чином, апелянт вважає, що вищевказане рішення було прийнято Держкіно у відповідності до вимог чинного законодавства та без жодних порушень.
Просить також суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що Держкіно згідно чинного законодавства не наділено компетенцією та не має прав й повноважень перевіряти наявність компетенції, правомірність дій, а також законність, правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень іншими органами державної влади та державними органами, зокрема, й рішення Служби безпеки України.
Представником ТОВ «Кіноквартал» подано відзив на апеляційну скаргу Служби безпеки України, в якому просить залишити апеляційну скаргу Служби безпеки України без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовуючи свої заперечення на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції виніс обґрунтоване та законне рішення, встановивши при цьому порушення Служби безпеки України в частині складання документів, які передують прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну та безпосередньо прийняттю такого рішення.
Зазначає, що оскаржуваними діями та рішеннями відповідачів 1, 2, 3 здійснено свавільне втручання у право володіти своїм майном, яке гарантовано та захищене відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у право на свободу передавати інформацію, яке охоплюється захистом ст. 10 цієї Конвенції, а також у право, закріплене ст. 14 зазначеної Конвенції, не зазнавати дискримінаційного поводження при реалізації інших «конвенційних» прав.
Також представником ТОВ «Кіноквартал» подано відзив на апеляційну скаргу Державного агентства України з питань кіно, в якому просить залишити апеляційну скаргу Державного агентства України з питань кіно без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовуючи свої заперечення на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято обґрунтовано та законно, оскільки автоматично визнано протиправними дії відповідача 3 та прийняте ним рішення.
Відповідачем 1 відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не є перешкодою для подальшого розгляду справи.
Державним агентством України з питань кіно подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та, перевіривши матеріали справи на предмет дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів № 11.4830.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4831.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4832.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4833.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 11.4834.2016Т від 07 грудня 2016 року, № 19.2446.2016Т від 08 червня 2016 року позивачу 1 належить виключне право на публічне сповіщення на території України аудіовізуальних творів "Свати 2", "Свати 3", "Свати 4", "Свати 5", "Свати 6", "Свати. Життя без гриму (Як це було)". Також передані права на фільм "Свати" належать відповідачу 2 згідно державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів №11.12502.2008Т від 24 грудня 2008 року.
Службою безпеки України 21 листопада 2017 року прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду на територію України громадянину РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на три роки та направлено її листом від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764 на адресу Мінкультури України.
У зазначеному листі СБУ повідомило, що наявні у відкритому доступі матеріали свідчать про те, що протягом 2014-2017 років ОСОБА_3 у порушення норм міжнародного права та законодавства України відвідував окупований півострів Крим, де брав участь у зйомках російського пропагандистського фільму під назвою "Крым". Окрім того, у відкритому доступі в мережі Інтернет є відеоматеріали інтерв`ю ОСОБА_3 , яке він дав одному з російських телеканалів та у якому зробив заяву, направлену на порушення територіальної цілісності України, зокрема, стверджував, що "Крим повинен був повернутися в лоно своє - Росію".
Також у листі зазначено, що публікаціями у ЗМІ зафіксовано інцидент за участі ОСОБА_3 , під час якого він у м. Таллін ( Естонія ) разом з іншими російськими діячами культури здійснив напад на українських громадян, який супроводжувався образами - "фашисти" та "бандерівці" і закінчився нанесенням тілесних ушкоджень. За даним фактом поліцією м. Таллін відкрито кримінальне провадження за вчинення насильницьких дій.
Аргументуючи звернення, СБУ посилається також на пункт 1 частини п`ятої Рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією", введеного в дію Указом Президента України № 85/2015.
На підставі вказаного листа відповідачем 1 прийнято наказ № 1257 "Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення СБУ та його оприлюднення на офіційному веб-сайті", згідно з яким Перелік доповнено громадянином РФ ОСОБА_3
Надалі Держагентство України з питань кіно прийняло наказ "Про скасування державної реєстрації фільмів" від 29 листопада 2017 року № 257, яким зокрема, скасовано з 29 листопада 2017 року державну реєстрацію та визнано недійсним прокатне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів від 24 грудня 2008 року № 11.12502.2008Т.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивачі звернулись до суду із позовом за захистом їх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Служба безпеки України, приймаючи оскаржуване рішення, керувалася неперевіреними та непідтвердженими у встановленому порядку відомостями, а також тим, що довідка від 19.10.2017 р. Реєстр. № 5/4/1-20124 на підставі якої Службою безпеки України прийнято оскаржуване рішення складена з порушенням норм Інструкції № 344 від 01.06.2009 р. Також суд першої інстанції зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідачів здійснено свавільне втручання у право позивачів на мирне володіння своїм майном, передбачене Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно положень статей 1-4, 24 Закону України "Про Службу безпеки України" СБУ - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Діяльність СБУ, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.
Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема, брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначений Інструкцією про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом СБУ від 01 червня 2009 року № 344 (далі - Інструкція № 344).
Відповідно до положень пункту 2 Інструкції № 344 рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
Відповідно до положень пунктів 3, 4, 6, 7, 10, 12 Інструкції № 344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка, у якій зазначаються:
1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство), або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорту або іншого документу, який посвідчує особу, місце народження, місце роботи, посаду, місце проживання, контактний телефон;
2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду;
3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;
4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років);
5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема:
- обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння;
- результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками СБУ, МВС України та банку даних Нацбюро Інтерполу в Україні;
- наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням);
- наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
Довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.
На підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну.
З наведеного вбачається, що рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі приймається у випадку достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
Окрім того, прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі має передувати низка процедур, зокрема, відповідним підрозділом готується довідка, у якій повинні бути відображені відомості та обґрунтування обставин, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі.
Так, судом першої інстанції для повного, об`єктивного, всебічного розгляду та вирішення справи, витребувано у відповідача 3 додаткові докази, серед іншого - Довідку, на підставі якої прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду в Україну громадянина РФ ОСОБА_3 та усі матеріали, на підставі яких такі довідка та постанова приймались. Враховуючи те, що зазначені матеріали, зокрема й Довідка, мають гриф секретності "Таємно", вказані докази зобов`язано подати до Режимно-секретного органу Окружного адміністративного суду міста Києва.
На виконання вимоги суду, відповідачем 3 до Режимно-секретного органу суду надано Довідку Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 19.10.2017 Реєстр. № 5/4/1-20124, на підставі якої прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_3 , разом з іншими матеріалами.
Як зазначалося вище, вимоги щодо складання довідки визначені п. 3 Інструкції № 344, затвердженої наказом СБУ від 01.06.2009 № 344.
Проаналізувавши зміст поданої довідки від 19.10.2017 року Реєстр. № 5/4/1-20124, судом першої інстанції встановлено, що вона складена з порушенням норм Інструкції № 344, а саме:
п.п. 2 п. 3 - в довідці не зазначено які саме обставини, із зазначенням фактів стали підставою для висновку про вчинення ОСОБА_3 небезпечного діяння, відсутні посилання на відповідну статтю Кримінального кодексу України;
п.п. 3 п. 3 - не зазначено в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;
п.п. 5 п. 3 - в довідці не зазначено відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну ОСОБА_3 , зокрема не зазначено, які саме обставини і характер вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння взяті до уваги при визначенні такого строку; не зазначено про результати перевірки вказаної особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; не вказано про наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); відсутні відомості щодо наявності майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
Надана відповідачем 3 інформація у вигляді відеофайлу "ВИДЕО.МР4" розміром 199МБ з часом створення та зміни 19.07.2018 року на оптичному носії, що приєднаний до матеріалів справи, суд першої інстанції з огляду на приписи 73 КАС України визнав неналежним, оскільки створений після складення та прийняття згаданих вище - Довідки та Постанови Відповідача 3, та зміст такого відеофайлу не міг бути взятим до уваги при їх складенні та прийнятті. Разом із цим, враховуючи, що Відповідачем 3 не додержано вимог щодо посвідчення такого носія інформацію з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинний на момент подачі до суду такого доказу) та Закону України "Про електронні довірчі послуги", який діє на момент винесення рішення, щодо підпису та завірення в установленому порядку електронним підписом, тому з огляду на обмеження, визначені статтею 74 КАС України, такий файл судом оцінено також, як недопустимий доказ.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про однобокий підхід, незабезпечення повного встановлення та з`ясування фактичних обставин при складанні довідки, недотримання вимог Інструкції № 344, що в подальшому призвело до необґрунтованого прийняття на її підставі постанови СБУ від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки.
Суд першої інстанції зазначив, що твердження відповідача 3, викладені у довідці та у листі від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764 зводяться фактично до викладу неперевіреної інформації про те, що нібито протягом 2014-2017 років ОСОБА_3 в порушення норм міжнародного права та законодавства України відвідував окупований півострів Крим, де брав участь у зйомках російського пропагандистського фільму під назвою "Крым", у відкритому доступі в мережі Інтернет є відеоматеріали інтерв`ю ОСОБА_3 , яке він дав одному з російських телеканалів, та у якому зробив заяву, направлену на порушення територіальної цілісності України, а також у листі зазначено, що публікаціями у ЗМІ зафіксовано інцидент за участі ОСОБА_3 , під час якого він у м. Таллін ( Естонія ), разом з іншими російськими діячами культури здійснив напад на українських громадян та за даним інцидентом відкрито кримінальне провадження правоохоронними органами Естонії.
Як вбачається зі змісту листа від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764, твердження СБУ ґрунтуються виключно на відомостях, отриманих з Інтернет-джерел, за відсутності будь-якої правової кваліфікації дій, які начебто вчинені ОСОБА_3 . Відомості щодо перевірки достовірності такої інформації суду протягом розгляду справи не надано.
Встановлені в цій частині обставини дали суду першої інстанції підстави для висновку, що, керуючись неперевіреними та непідтвердженими у встановленому порядку відомостями, СБУ прийняла рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_3 терміном на три роки, направивши відповідачу 1 звернення щодо внесення вказаної особи до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.
Водночас, виходячи з наведених вище положень законодавства, не кожна особа, якій заборонено в`їзд в Україну автоматично вважається такою, що становить загрозу національній безпеці держави, проте діями відповідача 3, зокрема, направленням листа від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764, громадянина РФ ОСОБА_3 кваліфіковано як особу, яка саме становить загрозу національній безпеці.
Окрім того, у листі від 25 листопада 2017 року, СБУ посилається на положення пункту 1 частини п`ятої Рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією", введеного в дію Указом Президента України № 85/2015. Проте, зі змісту зазначеного пункту Рішення вбачається, що РНБО наказує Кабінету Міністрів України за участю Нацради України з питань телебачення і радіомовлення вжити невідкладних заходів щодо припинення російської інформаційної агресії, здійснюваної з використанням іноземних та вітчизняних засобів масової інформації, проте жодних повноважень СБУ, крім вже передбачених законодавством, зазначені положення рішення РНБО не надають.
Оцінюючи описані вище дії СБУ, суд першої інстанції звернув увагу на наявність в матеріалах справи відповіді від 23 березня 2018 року № 5/1-К-33/31 (т.3 а.с.27), адресованій представнику позивача 2 - ОСОБА_6 .А., у якому відповідач 3 підкреслює, що СБУ використовуються виключно фактичні, перевірені дані при прийнятті рішень про необхідність інформування Міністерства культури України щодо включення акторів до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, відповідно до статті 15 Закону України «Про кінематографію», а також при документуванні інших правопорушень.
Зазначені твердження йдуть у розріз із застосуванням при прийнятті оскаржуваної постанови від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 відомостей, що стосуються ОСОБА_3 , які отримані виключно з Інтернет-джерел, за відсутності перевірки достовірності та належної правової кваліфікації його дій.
Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких реальних доказів чи інших підтверджень тих обставин, що ОСОБА_3 своїми діями створив реальну або потенційну загрозу національній безпеці України, суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження позивачів щодо протиправності дій СБУ щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 ; протиправності постанови СБУ від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки, та дій стосовно звернення до Мінкультури України щодо внесення громадянина РФ ОСОБА_3 до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оформленого листом від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764.
Як вбачається з пояснень представника відповідача 1, прийняття Мінкультури України наказу від 28 листопада 2017 року № 1257, яким доповнено Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, громадянином Російської Федерації Добронравовим Ф.В., та оприлюднення вказаних відомостей на офіційному веб-порталі відбулося на підставі отриманого від СБУ листа від 25 листопада 2017 року № 5/4/1-22764 за відсутності альтернативних варіантів поведінки, окрім як прийняття відповідного рішення щодо оновлення Переліку.
Отже, визнання протиправними відповідних дій СБУ щодо підготовки довідки та направлення зазначеного листа від 25 листопада 2017 року до Мінкультури України є підставою для скасування відповідного протиправного рішення відповідача 1 щодо доповнення Переліку осіб, які створюють загрозу для національної безпеки в частині відомостей щодо громадянина РФ ОСОБА_3
В частині позовних вимог до відповідача 2, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пунктів 1,2,4,8 Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 277 (далі - Положення № 277) Держагенство з питань кіно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Держкіно у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Держкіно відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, видає державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 15 Закону України "Про кінематографію" право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб`єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів.
Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути анульоване та скасована державна реєстрація фільму у разі:
- виявлення в документах, поданих суб`єктом кінематографії, недостовірних відомостей;
- дострокового припинення дії угод (контрактів, договорів), укладених розповсюджувачем фільму з авторами фільму, або особою, яка має виключне право на фільм;
- виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.
Таким чином, наявність у відповідача 3 інформації про внесення громадянина РФ ОСОБА_3 , який є одним з учасників Творів, які належать позивачам, до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, зобов`язувала його розглянути питання щодо наявності або відсутності підстав для анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування Творів, що ним і було зроблено та видано оскаржуваний наказ від 29 листопада 2017 року № 257 "Про скасування державної реєстрації фільмів" та визнання недійсним державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів від 24 грудня 2008 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 Т та скасування державної реєстрації фільму "Свати".
Проте, за умов визнання протиправними дій щодо складення довідки та скасування судом постанови СБУ від 21 листопада 20178 року № 5/4/1-22529, а також наказу Мінкультури України від 28 листопада 2017 року № 1257, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 29 листопада 2017 року № 257 як такого, що прийнято на підставі неправомірного рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У даному випадку судом встановлено, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідачі діяли необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не у спосіб, визначений законами України, упереджено та недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, проявивши дискримінацію.
Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок прийняття протиправних рішень усіма відповідачами здійснено свавільне втручання у право позивачів на мирне володіння своїм майном, передбачене Протоколом Першим до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Своїми рішеннями у справах "Маркс проти Бельгії, 1979", "Гасуз Дозір унд Фьодертекнік ГмбХ проти Нідерландів, 1995", "Полтораченко проти України, 2005" Європейський суд з прав людини безпосередньо визнав, що статті 1 Першого Протоколу до Конвенції гарантує право власності, при цьому це поняття не повинно розумітися у суто технічному аспекті - це поняття набагато ширше і має автономне значення, яке не залежить від кваліфікації у національному праві. Право власності не обмежується лише володінням матеріальними речами: певні інші права та інтереси, які становлять мано, можуть розглядатися як "права власності" і, таким чином, як володіння для цілей названого положення.
Отже, право мирного володіння майном стосується великої кількості речей, майнових прав та інтересів, які "складають майно".
Окрім того, поняття "дискримінації" розтлумачено у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні "Андрєєва проти Латвії, 2009", як неоднакове поводження з різними особами у подібних ситуаціях без об`єктивних та виправданих причин. При цьому відсутність об`єктивних та виправданих причин слід розуміти таким чином: різне ставлення до осіб не переслідує легітимної мети або не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, яка переслідується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Наведеними висновками суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, спростовуються твердження Служби безпеки України стосовно відсутності порушення прав позивачів оскаржуваними рішеннями та дотримання останньою порядку прийняття рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не може визнати формальними порушення, які були допущенні Службою безпеки України, під час складання довідки від 19.10.2017 р., на підставі якої прийнято оскаржуване рішення від 21.11.2017 р. № 5/4/1-22529, оскільки, в даному випадку, йдеться не про допущенні помилки в її оформленні, а про порушення під час її складання вимог нормативно-правового акта та незазначення відомостей, які є обов`язковими в силу його вимог.
Посилання апелянта на аналогічну практику в даній категорії справ, зокрема, у справах № 826/8498/18, № 826/19388/16, в яких заборону в`їзду громадянам РФ визнано правомірною, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини у даних справи, є відмінними від справи, що переглядається. В даних справах встановлено факт незаконного перетину позивачами кордону (перебування на окупованій території), який став однією із підстав для прийняття рішень на користь Служби безпеки України.
Натомість, в даній справі, ані факт протиправного перетину ОСОБА_3 кордону, ані факт його перебування на непідконтрольній території належними та достовірними доказами не підтверджено. Окрім того, в даних справах позивачами є самі особи, відносно яких прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України.
Також відповідачем 2 не надано жодних доказів того, що на непідконтрольній території проводилися зйомки пропагандистського фільму «Крим». Вказані відомості відсутні також і в загальнодоступних джерелах.
Представник позивача 2 зазначає, що ані позивач, ані його представники не є представниками громадянина РФ ОСОБА_3 , тому вони не можуть підтверджувати чи заперечувати вказані обставини. Натомість метою звернення позивача 1 із адміністративним позовом є захист його порушених прав та законних інтересів.
Так, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та дій відповідача 1, Держкіно прийнято оскаржуваний наказ № 257 від 29.11.2017 р., яким скасовано державну реєстрацію фільмів «Свати 2», «Свати 3», «Свати 4», «Свати 5», «Свати 6», «Свати. Життя без гриму (Як це було)» та визнано недійсними видані на них прокатні посвідчення № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2, № НОМЕР_2, № НОМЕР_2, № НОМЕР_2 від 07.12.2016 р. та № 19.2446.2016Т від 08.06.2016 р., чим прямо порушено права позивача 1.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позбавлення права позивача 1 на оскарження рішення Служби безпеки України від 28 листопада 2017 року № 1257 в частині доповнення Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці громадянином Російської Федерації Добронравовим Федором ОСОБА_7 , буде свідчити про позбавлення його права на ефективний засіб юридичного захисту, яке гарантовано та захищено ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призведе до порушення його прав та законних інтересів.
Колегія суддів приймає до уваги доводи Держкіно стосовно відсутності в його діях протиправності, разом з тим зауважує, що судом першої інстанції було задоволено позовну вимогу та скасовано наказ Державного агентства України з питань кіно від 29 листопада 2017 року № 257 в частині анулювання державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів: № 11.4830.2016Т від 07 грудня 2016 року; № 11.4831.2016Т від 07 грудня 2016 року; № 11.4832.2016Т від 07 грудня 2016 року; № 11.4833.2016Т від 07 грудня 2016 року; № НОМЕР_2 від 07 грудня 2016 року; № 19.2446.2016Т від 08 червня 2016 року як похідну вимогу та як такий, що прийнятий на підставі визнаної протиправною та скасованої постанови СБУ від 21 листопада 2017 року № 5/4/1-22529 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Служби безпеки України, Державного агентства України з питань кіно залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді : В.В. Кузьменко
Є .І. Мєзєнцев
Повний текст постанови виготовлено 16.05.2019 р.
