ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/5653/18 Суддя першої інстанції: Виноградова О.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, яке проголошене о 12 год. 06 хв. та складене у повному обсязі 21 грудня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області в особі Кваліфікаційної палати про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасування рішення Кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 жовтня 2018 року про відмову позивачу в допуску до складення кваліфікаційного іспиту;
- зобов`язання Кваліфікаційну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області допустити ОСОБА_1 . до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю згідно поданої 5 жовтня 2018 року заяви та доданих до неї документів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення терміну «повна вища юридична освіта». Також позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано принцип верховенства права.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Про вищу освіту».
Під час судового засідання позивач підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Відповідач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернуся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в допуску до складення кваліфікаційного іспиту з підстав відсутності необхідного стажу роботи в галузі права.
Не погоджуючись зазначеним рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що саме з дати видачі диплома магістра у позивача відраховується стаж роботи у галузі права, який враховується при вирішенні питання допуску до складення кваліфікаційного іспиту.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Положеннями ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2016 році закінчим Академію праці, соціальних відносин і туризму, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство» та кваліфікацію «бакалавр права», у зв`язку з чим 30 червня 2016 року отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_3 .
У 2018 році позивач здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Право», у зв`язку з чим 28 лютого 2018 року отримав диплом магістра серії НОМЕР_2 .
Згідно з трудовою книжкою у ОСОБА_1 на час звернення із заявою про допуск до кваліфікаційного іспиту був наявний стаж роботи на посаді спеціаліста юридичного відділу виконавчого апарату Білоцерківської районної ради з 05 вересня 2016 року по 05 жовтня 2018 року - 2 роки та 1 місяць.
Відмовляючи у допуску позивача до кваліфікаційного іспиту, Кваліфікаційна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області виходила з того, що стаж роботи позивача після здобуття ним кваліфікації магістр з права на посаді спеціаліста юридичного відділу виконавчого апарату Білоцерківської районної ради складає 7 місяців та 8 днів, що є недостатнім стажем роботи у галузі права.
Звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що до стажу роботу в галузі права слід зараховувати стаж його роботи на зазначеній посаді з 05 вересня 2016 року, оскільки на час прийняття на відповідну посаду мав диплом про вищу освіту за ступенем «бакалавр».
У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для цілей цієї статті повною вищою юридичною освітою є повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку. У свою чергу стаж роботи в галузі права - це стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.
Разом з тим, поняття повної вищої освіти містилося у ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ , який діяв до 06 вересня 2014 року. Із зазначеної дати набрав чинності новий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII, який встановив інший підхід до рівнів вищої освіти та не містить визначення поняття «повна вища освіта».
Після набрання чинності Законом України «Про вищу освіту» № 1556-VII зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині вимог до освіти та стажу роботи адвоката - не вносилися.
З огляду на те, що на даний час бакалавр є одним зі ступенів вищої освіти, позивач вважає, що до стажу роботи в галузі права слід зараховувати період роботи за спеціальністю після отримання диплому бакалавра.
Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відсутність у чинному законі поняття «вища юридична освіта» не може бути перешкодою для реалізації позивачем права на допуск до складення кваліфікаційного іспиту як складової порядку набуття права на здійснення адвокатської діяльності.
Колегія суддів враховує, що прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII не містять норм, які б прямо встановлювали рівень вищої освіти, який би відповідав такому рівню вищої освіти, передбаченому Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ , як повна вища освіта.
Освітні рівні вищої освіти були визначені у ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ . Вказана норма права встановлювала такі рівні як неповна вища освіта, базова вища освіта та повна вища освіта.
У свою чергу ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що до стажу роботи в галузі права зараховується стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею саме повної вищої освіти, тобто найвищого з рівнів вищої освіти, передбаченого Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ.
Новий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII у ч. 1 ст. 5 визначає такі рівні вищої освіти як початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень, другий (магістерський) рівень, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень та науковий рівень.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва та доктор наук.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180 - 240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра або молодшого спеціаліста визначається закладом вищої освіти.
За вказаного правового регулювання, колегія суддів при вирішенні апеляційної скарги виходить з того, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає віднесення до стажу роботи в галузі права періоду роботи за спеціальністю після здобуття найвищого з трьох рівнів вищої освіти, які були передбачені Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ .
У зв`язку з цим ототожнення будь-якого з п`яти рівнів вищої освіти, визначених Законом України «Про вищу освіту» № 1556-VII із повною вищою освітою за Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ колегія суддів вважає необґрунтованим та невиправданим.
Вирішуючи питання про можливість ототожнення саме бакалаврського рівня вищої освіти за Законом України «Про вищу освіту» № 1556-VII із повною вищою освітою за Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ колегія суддів враховує, що зазначений рівень відповідає освітньому ступеню «бакалавр».
У свою чергу бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти.
Відтак, бакалаврський рівень вищої освіти, який здобувається на першому ступені вищої освіти не може відповідати найвищому рівню вищої освіти - «повна вища освіта».
Згідно з п.п. 2, 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на викладені норми права та їх аналіз у сукупності і взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що рішення Кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 жовтня 2018 року про відмову позивачу в допуску до складення кваліфікаційного іспиту - відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Зазначене рішення прийняте з урахуванням необхідного та справедливого балансу між необхідністю забезпечення доступу до професії адвоката та допуску до складення кваліфікаційного іспиту фахівців з вищою освітою відповідного рівня.
Колегія суддів також враховує, що рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 106 було затверджено роз`яснення з питань стажу роботи в галузі права для набуття особою права на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно вказаного роз`яснення освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр» за спеціальністю «правознавство» не може бути прирівняний до освітнього рівня повна вища юридична освіта.
Для здобуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні слід враховувати стаж роботи в галузі права після здобуття претендентом повної вищої юридичної освіти (вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра та/або після отримання диплома спеціаліста, магістра).
У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.
Зазначена обставина додатково вказує на те, що рішення Кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 22 жовтня 2018 року про відмову в допуску ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 11 грудня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк
Постанова складена у повному обсязі 15 травня 2019 року.
