ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3741/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2019 року, суддя Келеберда В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Генеральна прокуратура України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування наказу Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року №12-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплівнарної відповідальності та про визнання висновку службового розслідування від 11 жовтня 2016 року таким, що проведений незаконно, а його результати не знайшли свого підтвердження.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року №12-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач Генеральна прокуратура України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції , позовну заяву залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 07 червня 2016 року № 654-ц ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки.

Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік позивачем подано 31 березня 2016 року.

Анкету доброчесності прокурора позивачем подано 07 липня 2016 року.

На електронну пошту Генеральної прокуратури України 16 серпня 2016 року надійшла інформація щодо можливої недоброчесності, невідповідності майнового стану ОСОБА_1 його доходам, одержаним із законних джерел, а також недостовірного декларування останнім свого майна у порядку, встановленому законодавством. За вказаною інформацією у користуванні ОСОБА_1 перебуває дороговартісний автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , який він з метою приховування свого фактичного рівня життя та дійсного майнового стану зареєстрував на свого родича - ОСОБА_2 , а також умисно не вказав цей транспортний засіб у Декларації за 2015 рік, а до Анкети вніс заздалегідь неправдиві відомості (а.с. - 47).

З інформацією аналогічного характеру до Генеральної прокуратури України також звернулися представники Громадських організацій "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" та "Центр протидії корупції" 19 серпня 2016 року та 25 серпня 2016 року відповідно (а.с. - 42-46).

З метою перевірки інформації щодо можливої недоброчесності, невідповідності майнового стану позивача, його доходам, одержаним із законних джерел, а також недостовірного декларування майна у порядку встановленому Законами України "Про запобігання і протидії корупції" та "Про запобігання корупції" проведено службове розслідування на підставі наказу Генерального прокурора України від 12 вересня 2016 року № 335.

Зазначене службове розслідування проводилось на підставі наказу №335 від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого призначено службове розслідування для проведення якого утворено комісію у складі голови комісії Титарчука І.Г . - заступника начальника відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, Чоломбитько М.В . - прокурора відділу, Власюка С.Г . - прокурора відділу та Криницького О.В. - прокурора відділу. Крім того, для участі у службовому розслідуванні залучено представника громадськості - голову ГО «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО» ОСОБА_6 (а.с.49).

Відповідно до висновків службового розслідування зазначено, що підтверджено факт недостовірного декларування майна, а саме - невнесення позивачем до розділу 6 (Відомості про транспортні засоби) графи 35 (автомобілі легкові) Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік відомостей щодо автомобіля марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

В ході проведення службового розслідування позивачем надано пояснення про те, що зазначений автомобіль належить на праві власності бабусі позивача ОСОБА_2 , а він протягом 2015 року лише декілька разів керував даним автомобілем для того, щоб доставити його на станцію для проведення технічного обслуговування та забрати його.

Зважаючи на те, що бабуся не є членом родини позивача та оскільки позивач фактично не користувався даним автомобілем, не ніс витрат по його утриманню, позивачем не було включено до Декларації за 2015 рік відомості про нього.

Згідно наказу Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року № 12-дц, за висновком службового розслідування від 11 жовтня 2016 року за порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, заступнику начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сферах економіки - начальнику управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України старшому раднику юстиції Сусу Дмитру Миколайовичу оголошено догану.

З вказаним наказом позивач ознайомився під розпис 23 лютого 2017 року, незважаючи на те, що на наказі позивач зазначив помилково 23 січня 2017 року.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до наказу Генерального прокурора України від 08 серпня 2016 року № 65-щц у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури було ліквідовано, а отже особи, які входили до складу комісії з проведення службового розслідування, не є легітимними.

Отже, службове розслідування та проведення перевірки доброчесності відносно позивача було здійснено особами, які не мали на те відповідних повноважень.

Відповідно до статті 19 Закону прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.

Прокурор зобов`язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.

Прокурор періодично проходить підготовку у Національній академії прокуратури України, що має включати вивчення правил прокурорської етики.

Прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Прокурор зобов`язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

Таємну перевірку доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Разом з тим, підпунктом 5 пункту 5-1 Перехідних положень Закону передбачено, що дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-ХІІ (далі - Статут).

Статтею 2 Статуту передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Статтею 8 Статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Прокурор або слідчий, стосовно якого складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонений керівником відповідного органу прокуратури від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

Прокурор або слідчий, який повідомив про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншим працівником прокуратури, не може бути звільнений чи змушений до звільнення з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Разом з тим, основні принципи і моральні норми, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконання своїх службових обов`язків та поза службою, визначено Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, який затверджено наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123.

Статтею 16 Кодексу визначено, що працівники прокуратури в установленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" порядку щороку подає за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 затверджено Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України оприлюднено Анкету.

Згідно з пунктом 8 Порядку, у разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором в Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені. Підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації.

Службові розслідування, призначені з метою перевірки недостовірності (в тому числі неповноти) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, проводяться за участю уповноважених осіб (пункт 12 Порядку).

Якщо за наслідками службового розслідування, призначеного під час таємної перевірки доброчесності, встановлено вчинення прокурором дисциплінарного проступку, він притягається до відповідальності відповідно до вимог законів.

Пунктом 2.2.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яку затверджено наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 та яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що службове розслідування (перевірка) може проводитися за наявності звернень (скарг, заяв) громадян, запитів та звернень народних депутатів України, повідомлень на "телефон довіри" та "електронну пошту довіри", органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян та засобів масової інформації з відомостями про ганебний вчинок працівників прокуратури, а також про події за їх участі, які можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яку затверджено наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 та яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, в якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета, строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, її посада.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом № 1697-VII.

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

За приписами ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Судова колегія враховує, що Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року № 3206-VI втратив чинність на підставі Закону України "Про запобігання корупції" 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (26.10.2014 року), та введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності (26.04.2015 року).

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

У 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають згідно зі статтею 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов`язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та подачі декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 року своєчасно та за формою, що була додана до вказаного Закону, тобто паперову декларацію.

Що стосується посилання в оскаржуваному наказі на Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №205 від 16.06.2016 року, то вона стосується не декларації про майно, доходи та витрати, зобов`язання фінансового характеру, а подання до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповненої анкети доброчесності прокурора за формою, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205.

Отже, судовою колегією не встановлено доказів порушень позивачем правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тобто вчинення дисциплінарного проступку і відповідачем не надано таких доказів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання в оскаржуваному наказі від 11.11.2016 року №12-дц на зазначення позивачем недостовірних тверджень в Анкеті доброчесності прокурора не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності виходячи з вимог статті 43 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено виключний перелік підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Згідно Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

Таємну перевірку доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Разом з тим, підпунктом 5 пункту 5-1 Перехідних положень Закону передбачено, що дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-ХІІ (далі - Статут).

Статтею 2 Статуту передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Статтею 8 Статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Прокурор або слідчий, стосовно якого складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонений керівником відповідного органу прокуратури від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

Прокурор або слідчий, який повідомив про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншим працівником прокуратури, не може бути звільнений чи змушений до звільнення з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Разом з тим, основні принципи і моральні норми, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконання своїх службових обов`язків та поза службою, визначено Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, який затверджено наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123.

Статтею 16 Кодексу визначено, що працівники прокуратури в установленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" порядку щороку подає за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Окрім того, наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 затверджено Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України оприлюднено Анкету.

Згідно з пунктом 8 Порядку, у разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором в Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені. Підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації.

Службові розслідування, призначені з метою перевірки недостовірності (в тому числі неповноти) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, проводяться за участю уповноважених осіб (пункт 12 Порядку).

Якщо за наслідками службового розслідування, призначеного під час таємної перевірки доброчесності, встановлено вчинення прокурором дисциплінарного проступку, він притягається до відповідальності відповідно до вимог законів.

Пунктом 2.2.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яку затверджено наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 та яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що службове розслідування (перевірка) може проводитися за наявності звернень (скарг, заяв) громадян, запитів та звернень народних депутатів України, повідомлень на "телефон довіри" та "електронну пошту довіри", органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян та засобів масової інформації з відомостями про ганебний вчинок працівників прокуратури, а також про події за їх участі, які можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яку затверджено наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 та яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, в якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета, строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, її посада.

Окрім того, частиною третьою статті 51 Закону передбачено, що повноваження прокурора припиняються у зв`язку з:

1) досягненням шістдесяти п`яти років;

2) смертю;

3) визнанням його безвісно відсутнім або оголошенням померлим;

4) рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Відповідно до статті 64 Закону повноваження прокурора зупиняються в разі:

1) відрядження його до Вищої ради юстиції, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України, іншого органу для участі в його роботі на постійній основі - до повернення з відрядження;

2) звільнення прокурора з адміністративної посади - до прийняття рішення про призначення його на іншу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймав адміністративну посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора;

3) відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього - до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

4) відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", - до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

5) відсторонення від посади в порядку, передбаченому стятими 154-158 Кримінального процесуального кодексу України, - до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

На час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об`єктивність перевірки.

Відповідно до вимог частини першої статті 43 Закону, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Згідно зі статтею 49 Закону на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора України);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з заперечень Генеральної прокуратури України, що 31 березня 2016 року ОСОБА_1 подано Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік та 07 липня 2016 року Анкету доброчесності прокурора (а.с. - 50-55).

Колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи судом встановлено, що спірний наказ прийнятий на підставі висновків службового розслідування, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є підставами для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року № 12-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Суд вірно не прийняв до уваги посилання позивача на незаконність висновку службового розслідування та незаконність його проведення, що є підставами для його скасування, оскільки відновлення порушених прав позивача відбулось шляхом скасування наказу Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року № 12-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зважаючи також на те, що висновок службового розслідування має констатуючий характер, а тому не породжує жодних юридичних наслідків для позивача.

Наказом Генерального прокурора України від 08 серпня 2016 року № 65-рц у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України ліквідовано управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури, які входили до складу комісії з проведення службового розслідування, що також враховано судом при оцінці законності оскаржуваного незаконним наказу в цілому.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та скасування наказу Генерального прокурора України наказ від 11 листопада 2016 року № 12-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується строків звернення до суду з даним позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом позивач звернувся до суду 14.03.2017 року.

Як встановлено судом першої інстанції з наказом №12-дц від 12 листопада 2016 року позивач ознайомився 23 лютого 2017 року, а не 23 січня 2017 року. Спростування таких доводів позивача відповідачем надано не було.

Доводи апелянта про те, що позивач не подав до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, колегія судідв не бере до уваги, оскільки чинний на час звернення з позовом КАС не передбачав подачі такої заяви.

Так, відповідно до ст. 100 КАС України адміністартивний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, про що постановлює увхалу.

Разом з тим, колегія суддів враховує також і судову практику Європейського Суду з прав людини.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини справи та суть заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом вірно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо залишення позову без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Повний текст виготовлено: 16 травня 2019 року.