РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 травня 2019 року

м. Рівне

№817/392/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головне управління ДФС у Рівненській області

до

Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Рівненській області) в березні 2017 року звернулось до адміністративного суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - відповідач, РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал") про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 3 368 503,68 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість по податку на додану вартість в сумі 3 368 503,68 грн, яка виникла на підставі податкових декларацій позивача з податку на додану вартість від 18.11.2016 на суму 914766 грн, від 20.12.2016 на суму 1140018 грн, від 19.01.2017 на суму 1303786 грн, уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ від 01.12.2016 на суму 6312 грн, самостійно нарахованої штрафної санкції в розмірі 190 грн, нарахованої пені на суму 4341,68 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Жуковська Л.А.) від 13.03.2017 позовна заява залишалась без руху.

Ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.09.2017 задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження у справі до зарахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції з державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018, у зв`язку з перебуванням судді Жуковської Л.А. у відпустці, справу № 817/392/17 визначено до розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду в складі судді Дорошенко Н.О. від 21.09.2018 справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.12.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не прибув, відзиву на позов не подав. Заявляв клопотання про витребування від позивача додаткових доказів, які судом було задоволено.

В судовому засіданні 16.01.2019 оголошено перерву до 06.02.2019 у зв`язку з витребуванням за ініціативою суду від позивача додаткових доказів існування спірного податкового боргу з податку на додану вартість у відповідача з часу виникнення такого податкового боргу станом на час судового розгляду справи та інтегрованої картки платника податку за час існування спірних правовідносин.

В судове засідання 06.02.2019 представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення судового засідання з метою підготовки заяви про уточнення позовних вимог, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено до 06.03.2019.

Від представника відповідача 08.02.2019 надійшла заява про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Офісу великих платників податків ДФС. В обґрунтування поданої заяви відповідач покликався на те, що на час подання податкової звітності, на підставі якої виник спірний податковий борг, відповідач як платник податків перебував на обліку в СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС, яку реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.

Суд вважає, що судове рішення в даній справі жодним чином не впливає на права, інтереси чи обов`язки Офісу великих платників податків ДФС, що не дає підстав для залучення такої особи до участі у справі в порядку статті 49 КАС України. Окрім цього, всупереч приписам ч.2 ст.49, ч. 2 ст.180 КАС України означена заява подана відповідачем після закриття підготовчого провадження, на стадії судового розгляду справи по суті. Відтак, суд вважає відсутніми підстави для зміни суб`єктного складу учасників даної справи.

В судове засідання 06.03.2019 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав клопотання про витребування від позивача облікової картки платника податків за період з 01.01.2016 по 06.02.2019, яке просив розглянути без його участі. У зв`язку з цим суд зауважує, що означені докази витребувались судом в попередніх судових засіданнях, про що зазначено вище по тексту судового рішення.

Від позивача 06.03.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, за змістом якої контролюючий орган зазначив, що у період з відкриття провадження у даній справі до теперішнього часу, а саме у липні 2017 року відповідачем сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 14 118 540,8 грн, відтак в порядку черговості зарахування платежів було погашено частину податкового боргу, що є предметом розгляду у справі № 817/392/17. Позивач вказав, що станом на 06.03.2019 за відповідачем рахується непогашеним із заявленої суми позовних вимог податковий борг, зокрема: залишку з податкової декларації з ПДВ № 9266905452 від 19.01.2017 на суму 516 057 грн; уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ № 9015670967 від 01.12.2016 на суму 6 312 грн; самостійно нарахованої штрафної санкції згідно з уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ № 9015670967 у розмірі 190 грн; нарахованої пені на суму 26,55 грн. З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача податковий борг по податку на додану вартість з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику, на суму 522 585,55 грн (а.с.193).

Таким чином, загальна сума податкового боргу з ПДВ, заявлена до стягнення з позивача контролюючим органом з урахуванням наведеної вище заяви, становить 522 585,55 грн.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог ухвалою від 06.03.2019 розгляд справи відкладено до 25.03.2019.

21.03.2019 від представника відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення, за змістом яких, у зв`язку з надходженням на адресу підприємства заяви про зменшення позовних вимог, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" заперечує наявність заборгованості в розмірі 190 грн у зв`язку з самостійною сплатою штрафної санкції згідно з уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ №9015670967 у розмірі 190 грн платіжним дорученням № 751 від 09.02.2017. Також відповідач заперечив правомірність застосування штрафної санкції в розмірі 26,55 грн за період з 30.03.2016 по 09.02.2017, оскільки вважає її необґрунтованою. В решті позов з урахуванням зменшення суми позовних вимог відповідач не заперечив (а.с.219).

В судове засідання 25.03.2019 представники сторін не прибули, подали заяви про розгляд справи без їх участі. У зв`язку з цим судом ухвалено розгляд справи здійснити в письмовому провадженні.

03.04.2019 від представника позивача надійшло письмове пояснення щодо обставин, викладених відповідачем у додаткових поясненнях, в якому представник позивача зазначив, що відповідно до вимог п.87.9 ст.87 ПК України сплачений відповідачем штраф згідно з платіжним дорученням № 751 від 09.02.2017 в розмірі 190 грн було зараховано у зменшення боргу минулих років за податковою декларацією з податку на додану вартість №925673226, що відображено в наданій позивачем інтегрованій картці платника податку. Щодо доводів відповідача про неможливість встановити походження боргу в розмірі 26,55 грн, позивач, покликаючись до положень пп.129.1.3 п.129.1, п.129.3 ст.129 ПК України, зазначив, що після зарахування вищевказаної суми 190 грн в рахунок боргу за декларацією № 9256732264 від 18.12.2015 було автоматично нараховано пеню за період з 30.03.2016 по 09.02.2017. Зазначені операції відображені в Інтегрованій картці платника податку. Зазначені пояснення позивач просив врахувати при розгляді справи (а.с.231).

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача за змістом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи та додатково поданих письмових поясненнях, дослідивши надані сторонами за власною ініціативою та витребувані судом докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

За даними обліку контролюючого органу за РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" станом на час звернення до суду обліковувався податковий борг з податку на додану вартість на підставі поданої платником податків податкової звітності, а саме:

на суму 914 766 грн - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9221710538 від 18.11.2016 (а.с.13-14),

на суму 1 140 018 грн - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9246303499 від 20.12.2016 (а.с. 11-12),

на суму 1 303 786 грн - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9266905452 від 19.01.2017 (а.с.9-10),

на суму 6 312 грн - на підставі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість № 9015670967 від 01.12.2016 (а.с.7-8),

на суму 190 грн самостійно нарахованої штрафної санкції відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість № 9015670967 від 01.12.2016 (а.с.7-8).

За визначенням, наведеним в п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст.203 ПК України установлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, сума самостійно визначеного платником податків податкового зобов`язання в наведеній вище податковій звітності з ПДВ є узгодженою, а несплата суми податкового зобов`язання у строки, встановлені податковим законодавством, зумовила звернення контролюючого органу до суду з даним позовом.

Після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд встановив, що відповідачу нарахована пеня по податку на додану вартість в сумі 4341,68 грн по картці особового рахунку 09.02.2017 та 28.11.2016 (а.с.4-5).

Таким чином, за відповідачем обліковувалася заборгованість по податку на додану вартість на суму 3 368 503,68 грн, що відповідає даним інтегрованої картки платника податку та підтверджується розрахунком виникнення податкового боргу (а.с.3, 4-5).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 59.4 ст.59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач суму податкового зобов`язання в строки, установлені законом, не сплатив. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано та надіслано відповідачу в порядку, встановленому пунктом 42.2 статті 42 ПК України, податкову вимогу форми "Ю" від 03.07.2013 №645-19 на суму податкового боргу 777980,46 грн, яка вручена під підпис уповноваженій особі платника податків (а.с.6).

Податкова вимога платником податків у встановленому порядку оскаржена не була. При цьому, факт безперервного існування податкової заборгованості підтверджується даними інтегрованої картки платника податків та відповідачем не заперечується. Зокрема, станом на 01.01.2017 за відповідачем обліковується загальна сума заборгованості по ПДВ в розмірі 14 128 918,80 грн.

Дослідженням інтегрованої картки платника податків встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 14 118 540,80 грн платіжним дорученням № 1 від 23.06.2017 (а.с.62, 213).

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд встановив, що після зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, на час вирішення судового спору за РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" обліковується непогашена сума податкового боргу в частині заявлених у позові позовних вимог, в сумі 522 582,55 грн, а саме:

залишок задекларованого податкового зобов`язаненя в податковій декларації з ПДВ № 9266905452 від 19.01.2017 на суму 516 057 грн,

по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ № 9015670967 від 01.12.2016 на суму 6 312 грн,

самостійно нарахованої штрафної санкції згідно з уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ № 9015670967 від 01.12.2016 в сумі 190 грн,

нарахованої пені на суму 26,55 грн (а.с.196-213), що й зумовило зменшення контролюючим органом суми податкової заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача в даній справі.

При цьому суд враховує, що відповідач зменшені позовні вимоги в загальній сумі 522 585,55 грн заперечив лише в частині штрафної санкції в сумі 190 грн, вказавши, що ця сума ним сплачена до бюджету, та штрафної санкції в сумі 26,55 грн, покликаючись на необґрунтованість її застосування.

Вказані доводи відповідача суд відхиляє, з урахуванням такого.

Суд встановив, що платіжним дорученням № 751 від 09.02.2017 відповідач сплатив 190,00 грн штрафу по уточнюючій податковій декларації з ПДВ (самостійно виявлена помилка) за грудень 2016 року (а.с.220).

За даними інтегрованої картки платника податків, вищевказана сума відповідно до приписів ст.87 ПК України була зарахована у зменшення боргу минулих років, а саме по податковій декларації з ПДВ № 9256732264 від 18.12.2015 (а.с.196).

Відповідно до п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України (в редакції на час нарахування вищевказаної пені) пеня нараховується при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день надходження коштів на казначейський рахунок у рахунок погашення боргу.

Відтак, після зарахування суми 190,00 грн, сплаченої платіжним дорученням № 751 від 09.02.2017, контролюючим органом в автоматичному режимі правомірно нараховано пеню за період з 30.03.2016 по 09.02.2017, що відображено в ІКП (а.с.196).

В решті зменшена позивачем сума податкового боргу платником податків не заперечується, жодними доказами не спростована, докази погашення узгодженого податкового зобов`язання відповідачем не надані, а судом не встановлені.

Враховуючи, що відповідач не подавав відзиву на позов, однак висловлював в клопотанні про зупинення провадження у справі доводи про те, що він здійснює погашення податкового боргу по податку на додану вартість за рахунок субвенції з державного бюджету, суд вважає за необхідне надати оцінку таким аргументам відповідача.

Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі - Порядок № 332), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Пунктом 3 Порядку № 332 унормовано, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332).

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332, місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Суд встановив, що відповідно до наведених вище приписів статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Порядку № 332 відповідачем та уповноваженими органами було укладено, зокрема, Договори про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017 та № 4 від 11.09.2017, відповідно до п.7 яких передбачено, що після надходження у встановленому порядку коштів на погашення різниці в тарифах РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перераховує до загального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу (а.с.79-85).

Таким чином, кошти субвенції з Державного бюджету відповідно до Порядку № 332 підлягають спрямуванню на погашення податкового боргу з податку на додану вартість відповідними комунальними підприємствами - надавачами послуг.

Стаття 67 Конституції України встановлює обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.3.1 ст.3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить обов`язок платника податків сплатити до бюджету узгоджену суму податкового зобов`язання в залежність від одержання субвенції з Державного бюджету, а неотримання субвенції не є підставою для звільнення платника податків від виконання податкового обов`язку.

Суд підкреслює, що згідно з п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.2 цієї статті органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статі 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Рівненській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству та обставинам справи. Аргументи відповідача не спростовують правомірності позовних вимог та не дають суду підстав для їх відхилення.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028 м. Рівне, вул. С.Бандери,2, код ЄДРПОУ 03361678) про стягнення коштів за податковим боргом задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028 м. Рівне, вул. С.Бандери,2, код ЄДРПОУ 03361678), яке має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику, на суму податкового боргу 522 585,55 грн (п`ятсот двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 55 коп), які перерахувати на рахунок № 31115029700002 ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, ЄДРПОУ 38012714, код платежу - 140101000, одержувач УК у м. Рівному/м. Рівне/ 140101000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 травня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.