ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Справа №902/1567/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

Регіонального відділення Фонду державного майна України - Юрченко Т.П. (довіреність №03 від 11.01.2019 р.)

ФОП Пивовар Л.А. - (посвідчення водія ВІА №253467)

представник ФОП Пивовар Л.А. - Томляк Т.С. (договір про надання правничої допомоги №11 від 06.12.2018 р.)

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

- не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 14.02.2019 року)

за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області

до Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни

про стягнення коштів, зобов`язання звільнити будівлю лазні

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області

до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 30 532,00 грн. вартості витрат невідокремлених поліпшень орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в дохід Державного бюджету України 3 759,34 грн. боргу з орендної плати, 18 167,21 грн.. - неустойки.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Пивовар Людмилі Анатолівній звільнити будівлю лазні загальною площею 91,1 кв.м. , що розташована за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вулиця Центральна , та передати її за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 2 436 витрат зі сплати судового збору та 6 932,80 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 30 532,00 грн. вартості витрат невідокремлених поліпшень орендованого майна відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом - ФОП Пивовар Л.А. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити Фонду державного майна України по Вінницькій області у задоволенні первісного позову про стягнення коштів, зобов`язання звільнити будівлю лазні, зустрічний позов ФОП Пивовар Л.А. до Фонду державного майна України по Вінницькій області доГоловного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 30 532 грн. витрат невідокремлених поліпшень орендованого майна - задоволити.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в рішенні зазначає, що ухвалою суду від 24.05.2018, за клопотанням позивача за зустрічним позовом, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Проте, ФОП Пивовар Л.А. не подавала до суду заяви про проведення такої експертизи в порядку встановленому ст. 99 ГПК України, отже суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на клопотання якого ФОП Пивовар Л.А. ніколи не подавала і яке відсутнє в матеріалах справи.

При цьому, ФОП Пивовар Л.А. повідомляла суд, що не може здійснити оплату вартості експертних послуг, у зв`язку із важким матеріальним становищем, інвалідністю (докази наявні в матеріалах справи), погіршенням стану здоров`я та постійним перебуванням на лікуванні, на що щоденно витрачаються кошти.

В підтвердження постійного лікування ФОП Пивовар Л.А. долучала до матеріалів справи належним чином засвідчені кошї довідки Літинської центральної районної лікарні №572 від 28.11.2018 року, довідки до акту огляду медико- соціальною експертною комісією від 10.01.2018 року та виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 569464.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку правомірності дій Регіонального відділення щодо надсилання вказаного повідомлення ФОП Пивовар Л.А. та розірвання договору оренди в односторонньому порядку, також судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права: ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача силати неустойки у розмірі подвійної плати та користування річчю за час прострочення.

При цьому, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на те, що Договір №71-ГТ оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду, але знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Племзавод України" від 24 жовтня 2001 року було розірвано позивачем в односторонньому порядку з 04.09.2014 року відповідно до повідомлення про відмову від договору оренди від 24.01.2001року №71 - ГТ державного майна.

Відповідно до вказаного повідомлення про відмову від договору оренди від 24.01.2001 року №71 - ГТ державного майна позивач повідомив відповідача про те, що регіональне відділення відмовляється від договору оренди від 24.01.2001 року №71-ГТ.

Крім того, в абзаиі третьому повідомлення про відмову від договору оренди від 24.01.2001року №71-ГТ державного майна позивач зазначив наступне: "Відповідно до пункту 5.7. договору оренди від 24.01.2001 №71-ГТ. ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 785 Цивільного кодексу України орендар зобов`язаний негайно повернути орендоване державне майно балансоутримувачу - ВАТ "Племзавод "Україна".

Тобто, вказаним повідомленням позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди від 24.01.2001 року М71-ГТ та обов`язок повернути орендоване майно саме балансоутримувачу - ВАТ "Племзавод" "Україна", однак ФОП Пивовар Л . А . на могла повернути орендоване державне майно балансоутримувачу - ВАТ "Племзавод" "Україна".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 5 жовтня 2010 року справа №5/48-09 Відкрите акціонерне товариство "Племзавод "Україна" як юридичну особу було ліквідовано і провадження у справі № 5/48-09 припинено.

З вище викладеного вбачається, що відповідач не міг повернути орендоване державне майно балансоутримувачу - ВАТ "Племзавод "Україна", оскільки таке підприємство було ліквідовано ще у 2010 році.

Окрім того, з 2010 року будівля лазні загальною площею 91,1 м², що розташоване за адресою Вінницька область Літинський район, село Сосни, вул. Центральна не перебуває на балансі будь-якого підприємства, установи чи організації, поряд з цим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області не взяло вказану будівлю на свій баланс, усі дії щодо утримання вказаного майна здійснює безпосередньо ФОП Пивовар Л.А.

За весь період розгляду даної справи в Господарському суді Вінницької області Позивач за первісним позовом не надав до суду документи, які підтверджували б право власності на вказану будівлю лазні, при цьому в матеріалах справи є довідка Фонду державного майна, про те, що в державній власності перебуває будівля лазні за адресою: 22312 , Вінницька область, Літинський район , село Сосни, вулиця Центральна, буд. 7. Отже, Регіональним відділенням взагалі не надано суду жодних доказів, які підтверджували б, що саме будівля лазні, яка згідно договору оренди була передана ФОП Пивовар Л.А. перебуває у державній чи будь якій іншій власності. Адже, будівля лазні за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вулиця Центральна , буд . 7 і будівля лазні за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район , село Сосни, вулиця^Центральна є різними об`єктами нерухомого майна, проте суд першої інстанції не надав будь яку оцінку таким розбіжностям в доказах наданих первісним позивачем.

При цьому, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на будівлю лазні загальною площею 91,1 кв.м., що розташована за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вулиця Центральна не зареєстроване.

До моменту отримання повідомлення про відмову від договору оренди орендодавець жодного разу не звертався до орендаря з вимогою про сплату орендної плати.

Крім того, протягом 2014 року - 30 січня 2014 року, 14 березня 2014 року, 25 червня 2014 року ФОП Пивовар Л.А. неодноразово зверталась до відповідача з листами про продовження дії договору оренди, що свідчило про її бажання продовжувати орендні відносини.

За таких обставин, у ФОП Пивовар Л.А . відсутня вина у простроченні повернення орендованого майна після розірвання Договору оренди, що з урахуванням положень ст.-ст. 614, 610 - 612 Цивільного кодексу України свідчить і про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення орендодавцю (позивачу).

Статтею 26 Законом України "Про оренду державного майна" не передбачено права розірвання договору оренди державного майна на підставі повідомлення орендодавця про одностороннє розірвання договору оренди. Тобто, позовні вимоги позивача за первісним позовом є безпідставними.

На момент укладення договору №71-ГТ оренди та підписання Акту прийому-передачі орендованого майна воно не могло використовуватися орендарем за цільовим призначенням, оскільки перебувало у незадовільному стані та потребувало ремонту, тому протягом 2006 року позивачем здійснено ремонт орендованого приміщення, вартість якого повинен відшкодувати орендодавець, оскільки такі ремонтні роботи були погоджені останнім.

Орендар листом від 31 жовтня 2001 року звернувся до орендодавця 01.11.2001 року вх. №3198 з проханням погодити згідно з умовами договору оренди нерухомого майна від 24.10.2001 року №71-ГТ проведення ремонтних робіт по капітальному ремонту лазні (невід`ємні поліпшення). При цьому вказавши вартість невід`ємних поліпшень у розмірі 30 854, 00 грн. та надавши орендодавцю зведений кошторис вартості будівництва та кошториси, ресурсні кошториси на будівельні роботи, розроблені на замовлення орендаря проектно- вишукувальним інститутом "Вінницяагропроект".

Орендодавець листом від 01.11.2001 року №1-16/3129-1 розглянув надані орендарем акт технічного обстеження об`єкта оренди, матеріали проектно-кошторисної документації на невід`ємні поліпшення і надав згоду на проведення робіт, визначених кошторисом у сумі ЗО 854, 00 грн. за рахунок власних коштів.

Суд першої інстанції не надав оцінку експертній оцінці вартості будівлі лазні по вул. Центральній у с. Сосни Літинського району Вінницької області, що знаходиться на балансі ВАТ "Племзавод "Україна", яка проводилась у 2001 році на момент укладення Договору №71-ГТ оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду, але знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Племзавод "України" з метою визначення розміру орендної плати, в якій було зафіксовано незадовільний стан будівлі лазні, що унеможливлювало використання вказаного приміщення орендарем за цільовим призначенням.

Заявлені зустрічним позивачем вимоги обгрунтовані проведенням невід`ємних поліпшень орендованого майна. Одним із визначальних при вирішенні питання про зарахування вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна в рахунок плати за користування річчю є отримання орендарем згоди орендодавця на здійснення саме невід`ємних поліпшень, то і було отримано орендарем від орендодавпя.

При цьому, перелік робіт, які погоджуватись орендодавцем в 2001 році та види робіт, які проводились у 2006 році повністю відповідають один одному. Тобто роботи по поліпшенню орендованого майна зустрічним позивачем виконані у відповідності з чинним законодавством та умовами договору.

Проте, суд першої інстанції не надав оцінку вказаним доказам та обставинам справи.

Північно -західним апеляційним господарським судом листом №902/1567/15/1241/19 від 12.03.2019 року було витребувано справу №902/1567/15 з господарського суду Вінницької області.

25.03.2019 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №902/1567/15.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 року відновлено Фізичній особі-підприємцю Пивовар Людмилі Анатоліївні пропущений строк на апеляційне оскарження відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 та призначено її до розгляду на 13 травня 2019 р.

15.04.2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Пивовар Людмили Анатоліївни надійшло клопотання, в якому просив провести судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Вінницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року клопотання ФОП Пивовар Людмили Анатоліївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1567/15 задоволено, доручено господарському суду Вінницької області забезпечити проведення судового засідання 13.05.2019 року у справі № 902/1567/15 в режимі відеоконференції.

13.05.2019 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 13.05.2019 року до господарського суду Вінницької області з`явились ФОП Пивовар Л.А. та її представник.

До Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області не з`явився.

Сторони про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ФОП Пивовар Л.А. та її представник в судовому засіданні 13.05.2019 року підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пивовар Людмилою Анатоліївною (Орендар) було укладено Договір про оренди держаного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду, але знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Україна" (т.1, а.с. 22-24).

Згідно з предметом Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення - будівлю лазні (надалі - Майно), загальною площею 91, 1 кв. м, розміщені за адресою: 22312, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Сосни, вул. Центральна. Вартість зазначених нежитлових приміщень визначена експертним шляхом і становить 37 215, 00грн.. Майно передалося в оренду для використання його за призначенням.

Згідно з п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря право власності на це майно. (п. 2.2. Договору)

У разі припинення цього договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю (або юридичній чи фізичній особі вказаній Орендодавцем). (п. 2.4. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786, зі змінами до неї, затвердженими постановою КМУ від 19.01.2000 № 75, і становить 744,30 грн. за рік. Орендна плата без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2001 року 62, 03 грн.

Орендна плата перераховується до державного бюджету ( казначейства) - щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом. (п. 3.3. Договору)

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством. (п. 3.4. Договору)

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. (п. 3.5. Договору)

Відповідно до п. 6.3. Договору Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Відповідно до п. 7.4. Договору Орендодавець зобов`язується відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім відокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявністю дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. Поліпшення, здійснені без дозволу Орендодавця, відшкодуванню не підлягають.

Розділом 10 визначено строк чинності Договору.

10.1 Цей Договір укладено строком на 6 місяців, що діє з 24.10.2001 року по 24.05.2002 року включно.

10.6 У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені цим Договором.

Додатком 1 до Договору визначено розрахунок річної орендної плати в розмірі 744,30 грн. та місячний розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції (базовий) - 62,03 грн. (т.1, а.с. 25).

За актом прийняття-передачі орендованого державного майна від 24.10.2001 Орендодавець погодив передачу орендованого державного майна, яке Балансотримач - ВАТ «Племзавод «Україна»» передав, а Орендар прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення лазні, за адресою: 22312, Вінницька обл., Літинський р-н., с. Сосни, вул. Центральна, загальною площею 91,1 кв. м на термін з 24.10.2001 по 24.05.2002, вартість якого згідно з бухгалтерськими даними станом на 20.08.2001 р. становить: відновна - 21,0 тис. грн.; залишкова - немає. В подальшому вартість майна була визначена експертним шляхом і склала 37 215 грн. (т.1, а.с.26).

Додатковою угодою №1 від 27.05.2002 до Договору викладено п. 10.1 розділу "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору" у такій редакції: "Даний Договір діє з 24.10.2001 по 24.05.2003" (т.1, а.с. 27).

Додатковою угодою № 2 від 03.06.2003 до Договору викладено п. 10.1 розділу «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» у такій редакції: "Даний Договір діє з 24.10.2001 по 24.05.2004" (т.1, а.с. 28).

10.07.2008 між Сторонами підписано Додаткову угоду № 3 від 10.07.2008 до Договору про наступне:

- у розділі 3 "Орендна плата": в п. 3.3 слова та цифру «щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом замінити на слова та цифру "щомісяця до 10 числа";

- у розділі 5 "Обов`язки орендаря": в п.5.6 слова та цифру "щокварталу, до 12 числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу" замінити на слова та цифру "щомісяця до 10 числа";

- у розділі 6 "Права орендаря": п.6.2, п.6.4, п.6.6 виключити; п. 6.3, п. 6.5 вважати відповідно п.6.2, п.6.3;

- у розділі 7 "Обов`язки Орендодавця": п. 7.3 виключити;

- у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору": в п.10.6 після слів "що передбачені цим Договором" слід читати «за умови здійснення незалежної оцінки об`єкта оренди на дату продовження цього договору". (т.1, а.с.31)

25.01.2010 між Сторонами підписано Додаткову угоду № 4 до Договору про наступне:

- п. 3.1 розподілу 3 "Орендна плата» договору оренди у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від. 04.10.1995 №786, зі змінами до неї, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 762 (далі - Методика розрахунку), та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - грудень 2009 року - 378,20 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2010 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2010 року)".

Ця додаткова угода набирає чинності та діє з 01.01.2010 року (т.1, а.с. 34,35).

За доводами Регіонального відділення ФОП Пивовар Л.А. впродовж усього строку дії Договору неналежним чином виконувала зобов`язання по сплаті орендної плати. Відповідно до розрахунку боргу по орендній платі, заборгованість виникла в період з січня по 04 вересня 2014 року, і розмір якої становив 3 759,34 грн.

Зважаючи на неналежне виконання ФОП Пивовар Л.А. договірних зобов`язання щодо сплати орендної плати, Регіональним відділенням направлено на адресу ФОП Пивовар Л.А. повідомлення № 18-10/2450 від 28.08.2014 про відмову від Договору, яке отримано останньою 04.09.2014 (т.1, а.с. 44,45).

Порушення зобов`язань за Договором стало підставою звернення Фонду державного майна України по Вінницькій області з позовом до суду про стягнення 3 766,16 грн боргу по орендній платі, 540,55 грн пені, 18 167,21 грн неустойки, 232,57 грн трьох відсотків річних, 2 436,77 грн інфляційних втрат та повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.12.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1567/15.

04.01.2016 позивачем подано заяву про зміну предмету позову №10-06/3606 від 20.12.2015, відповідно до вимог якої останній просив суд: стягнути з Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни заборгованості в сумі 25 143,26 грн., з яких: 3766,16 грн. - борг по орендній платі; 540,55 грн. - пеня; 18 167,21 грн - неустойка; 232,57 грн. - три відсотки річних; 2 436,77 грн. - інфляційні втрати. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Пивовар Людмилу Анатолівну звільнити будівлю лазні загальною площею 91,1 кв.м., що розташована за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вулиця Центральна, та передати її за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Вінницькій області.

26.01.2016 від позивача надійшла заява № 10-06/215 від 26.01.2016 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній заявляє до стягнення з відповідача 3766,16 грн боргу по орендній платі, 114,72 грн пені, 18167,21 грн неустойки, 232,57 грн трьох відсотків річних та 2436,77 грн інфляційний втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.01.2016 прийнято до розгляду заяви позивача зміну предмету позову № 10-06/3606 від 20.12.2015 та № 10-06/215 від 26.01.2016 про зменшення позовних вимог. Призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справи зупинено до закінчення проведення судово-економічної експертизи і отримання висновку експертизи судом або повернення суду даної судової справи.

25.05.2016 до господарського суду Вінницької області надійшло повідомлення №361/16-21 від 11.05.2016 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку.

19.07.2016 до суду надійшла заява №10-07/2156 від 19.07.2016 позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3766,16 грн боргу по орендній платі, 114,72 грн пені, 18167,21 грн неустойки, 175,48 грн три проценти річних та 311,75 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 у справі №902/1567/15 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи і отримання її висновку судом або повернення суду даної судової справи.

06.10.2016 до господарського суду Вінницької області надійшло повідомлення №2046/16-21 від 04.10.2016 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.10.2016 провадження у справі № 902/1567/15 поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2016.

05.12.2016 до господарського суду Вінницької області надійшла заява б/н від 02.12.2016 позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 762,91 грн боргу по орендній платі та 18 167,21 грн неустойки.

Ухвалами господарського суду Вінницької області від 06.12.2016 заяву позивача б/н від 02.12.2016 судом прийнято до розгляду. Призначено у справі №02/1567/15 комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи і отримання висновків експертиз або повернення до суду даної судової справи.

15.03.2017 до господарського суду Вінницької області надійшли повідомлення №3643/16-21 від 21.02.2017 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи. Цією ж датою до суду надійшло повідомлення №3642/17-21 від 21.02.2017 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.03.2017, з метою з`ясування причин невиконання сторонами вимог суду, провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2017.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.04.2017 матеріали справи №902/1567/15 направлено до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою від 06.12.2016.

31.07.2017 до суду надійшло повідомлення від 17.07.2017 № 2395/17-21 до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи по причині ненадання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку та нездійсненням оплати експертних послуг.

Станом на 06.11.2017 до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №2394/17-21 від 28.09.2017 та матеріали справи 902/1567/15 з експертної установи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.11.2017 провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

20.11.2017 до господарського суду Вінницької області надійшла заява №10-07/3527 від 17.11.2017 позивача про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 3759,34 грн боргу по орендній платі та 18167,21 грн неустойки.

За результатами судового засідання 14.12.2017 судом прийнято ухвалу, якою: прийнято до розгляду заяви позивача №10-07/3527 від 17.11.2017 про зменшення позовних вимог; продовжено строк розгляду справи на 15 днів; оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2017.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.12.2017 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 18.01.2018.

15.01.2018 до господарського суду Вінницької області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 30 532,00 грн. вартості витрат невідокремлених поліпшень орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.01.2018 зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення 30 532,00 грн. вартості витрат невідокремлених поліпшень орендованого майна об`єднано в одне провадження з первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни про стягнення коштів та зобов`язання звільнити будівлю лазні для спільного розгляду. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 18.01.2018.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.01.2018 підготовче засідання відкладено на 26.02.2018.

При розгляді справи 26.02.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.03.2018.

В судовому засіданні 12.03.2018 судом оголошено перерву до 27.03.2018.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.03.2018 залучено до участі у справі співвідповідачем за зустрічним позовом Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Підготовче засідання відкладено на 24.04.2018.

19.04.2018 до господарського суду Вінницької області надійшла заява позивача №10-09/1359 від 19.04.2018 про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом відповідно до якої позивач просив:

стягнути з Фізичної особи - підприємця Пивовар Людмили Анатолівни 3 759,34 грн - боргу по орендній платі, 18 167,21 грн. - неустойки; 114,72 грн - пені, 175,47 грн. - три відсотки річних, 311,29 грн - інфляційних втрат;

Фізичній особі - підприємцю Пивовар Людмилі Анатолівні звільнити будівлю лазні загальною площею 91,1 кв.м., що розташована за адресою: 22312, Вінницька область, Літинський район, с. Сосни, вул. Центральна, та передати її за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області;

стягнути з Фізичної особи - підприємця Пивовар Людмили Анатолівни судовий збір в сумі 2436,00 грн та судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 6 932,80 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.04.2018, розгляд справи розпочато спочатку, зобов`язано позивача за первісним позовом визначитись з позовними вимогами за первісним позовом, підготовче засідання відкладено на 24.05.2018.

21.05.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надійшла заява № 10-06/1632 від 18.05.2018 про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, в якій просить:

стягнути з Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в дохід Державного бюджету України борг з орендної плати у сумі 3 759,34 грн. та неустойку у сумі 18 167,21 грн., всього 21 926,55 грн.;

Фізичній особі-підприємцю Пивовар Людмилі Анатоліївни звільнити будівлю лазні загальною площею 91,1 кв. м, що розташована за адресою: 22312 , Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вулиця Центральна , та передати її за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області;

стягнути з Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 2 436,00 грн. судового збору та 6 932,80 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 24.05.2018, за клопотанням позивача за зустрічним позовом, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

25.06.2018 до господарського суду Вінницької області надійшов лист №3099/3100/18-21/691 від 13.06.2018 за підписом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. до якого долучено клопотання судового експерта Кальніченка О.Б. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.06.2018 вказане клопотання задоволено, зобов`язано ФОП Пивовар Л.А. надати додаткові матеріали.

03.09.2018 до суду надійшов лист №3099/3100/18-21/935 від 29.08.2018 за підписом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. щодо погодження строків проведення судової будівельно-технічної експертизи з клопотанням про оплату експертизи, до якого долучено оригінал рахунку №15983 від 29.08.2018.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.09.2018 задоволено клопотання завідувача Вінницького відділення Криловського В.С.

13.09.2018 до господарського суду Вінницької області від представника ФОП Пивовар Л.А. надійшли пояснення, в яких зазначено про неможливість виконати вимоги пункту 8 ухвали Господарського суду Вінницької області від 24 травня 2018р. та вимоги п.3 ухвали Господарського суду Вінницької області від 04.09.2018р. у зв`язку з важким матеріальним становищем, інвалідністю, погіршенням стану здоров`я та постійним перебуванням на лікуванні.

Станом на 19.11.2018 матеріали господарської справи № 902/1567/15 повернуто до суду Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з листом №3099/3100/18-21 від 22.10.2018 про залишення ухвали суду від 24.05.2018 без виконання, у зв`язку з не наданням додаткових доказів, необхідних для проведення експертизи та у зв`язку з не проведенням оплати вартості експертних послуг.

Ухвалоюгосподарського суду Вінницької області від 19.11.2018, з урахуванням ухвали від 26.11.2018, з метою з`ясування причин невиконання сторонами вимог ухвали суду від 27.06.2018 та 04.09.2018, провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 07.12.2018.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 16.01.2019.

Ухвалою суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 05.02.2019.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд Вінницької області дійшов висновку про задоволення первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ФОП Пивовар Л.А. про стягнення коштів, зобов`язанння ФОП Пивовар Л.А. звільнити будівлю лазні та відмову у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 30 532,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за Договором щодо передачі орендованого майна Регіональним відділенням виконано належним чином. Тоді як ФОП Пиповар Л.А. взяті на себе зобов`язання виконувала не належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 3 759,34 грн.

Регіональним відділенням направлено на адресу ФОП Пивовар Л.А. повідомлення №18-10/2450 від 28.08.2014 про відмову від Договору, яке отримано останньою 04.09.2014. (т.1, а.с. 44,45)

В свою чергу ФОП Пивовар Л . В . заперечує наявність боргу по орендній платі в заявлено розмірі, та наголошує на тому, що стягнення заборгованості по сплаті орендної плати можливе лише після відшкодування вартості витрат на невідокремлені поліпшення орендованого майна.

Враховуючи заперечення ФОП Пивовар Л.В. щодо наявності боргу, а також зважаючи на складні розрахунки та складність обчислення, судом першої інстанції за клопотанням ФОП Пивовар Л.В., було призначено у справі №902/1567/15 судово-економічну експертизу. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1.Чи підтверджуються документально розрахунок заборгованості, наданий позивачем, щодо нарахування ФОП Пивовар Л.А. заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 24.10.2001 № 24.10.2001 № 71- ГТ в сумі 3762, 91 та неустойки за фактичне використання орендованого майна після закінчення договору оренди в сумі 18167,21 грн.?

2. Якщо подані позивачем в судову справу розрахунки заборгованості по орендній платі та неустойки проведені невірно і не відповідають первинним документам, проведені з помилками, та навести правильний розрахунок з визначенням суми простроченої заборгованості за оренду майна та неустойки.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Частинами 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованими судовим експертом, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим ст. 98 ГПК України, сторонами будь-яких заперечень щодо висновку експерта не подано, господарський суд, оцінивши висновок за правилами ст. 86 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак приймає його в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України.

За результатами проведення судово-економічної експертизи №2394/17-21 було встановлено наступе:

По першому питанню: розрахунок заборгованості, наданий позивачем, щодо нарахування ФОП Пивовар Л.А. заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 24.10.2001 №71-ГТ документально підтверджується в сумі 3759,34 грн., що на 3,57 грн. менше ніж по розрахунку Регіонального відділення фонду Державного майна по Вінницькій області. Відхилення складають в сумі 3,57 грн (29819,15-29815,58), які виникли в результаті математичних заокруглень. Розрахунок неустойки за фактичне використання орендованого майна після закінчення договору оренди в сумі 18 167,21 грн. документально підтверджується.

Відповідно до дослідницької частини висновку експерта, згідно наданих на дослідження квитанцій банку та інформації про Стан надходження орендної плати по Договору в редакції додаткової угоди № 4, станом на 21.06.2016 про сплату грошових коштів за оренду встановлено, що за період з 24.10.2001 по 07.09.2014 ФОП Пивовар Л . А. сплачено 26 056,24 грн, а за цей період нараховано орендної плати в сумі 29 815,58 грн.

По другому питанню: питання "Якщо подані позивачем в судову справу розрахунки заборгованості по орендній платі та неустойки проведені невірно і не відповідають первинним документам, проведені з помилками, та навести правильний розрахунок з визначенням суми простроченої заборгованості за оренду майна та неустойки" не відноситься до завдань економічної експертизи та компетенції експерта економіста.

Матеріали справи свідчать, що Регіональне відділення в заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог просило стягнути з ФОП Пивовар Л.А. борг з орендної плати у сумі 3 759,34 грн. та неустойку у сумі 18 167,21 грн.

Однак, незважаючи на те, що розгляд справи судом першої інстанції неодноразово відкладався у зв`язку із необхідністю витребувати в сторін додаткові докази, надати письмові пояснення, тощо ФОП Пиповар Л.А. не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області щодо наявності заборгованості по орендній платі, а також її розміру.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів колегія суддів вважає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України доведено факт існування заборгованості з орендних платежів, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимга позивача за первісним позовом про стягнення з ФОП Пиповар Л.А. заборгованості по орендній платі за Договором оренди в розмірі 3 759,34 грн є правомірною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення з ФОП Пивовар Л.А. неустойки у сумі 18 167,21 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до п.5.7 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю (Балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичної зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в празі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2014 Регіональним відділенням направлено ФОП Пивовар Л.А. повідомлення № 18-10/2450 від 28.08.2014 про відмову від Договору, яке отримано останньою 04.09.2014.

05.09.2014 Регіональним відділенням видано наказ № 539/1 про припинення дії Договору у зв`язку з відмовою Орендодавця від Договору (т. 2 а.с. 17 - 19).

За змістом ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За таких обставин, Договір оренди державного майна №71-ГТ від 24.10.2001 є розірваним з 04.09.2014.

Разом з тим, ФОП Пивовар Л.А. не повернула Регіональному відділенню орендоване приміщення, у зв`язку з чим Регіональним відділенням нараховано неустойку за період з 05.09.2014 по 31.10.2015, розмір якої склав 18 167,21 грн.

Розмір заявленої до стягнення неустойки підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком, а також висновком судової експертизи №2394/17-21.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення з ФОП Пивовар Л.А. неустойки у сумі 18 167,21 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення об`єкта оренди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно із ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Пунктом 5.7. Договору оренди сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Однак, ФОП Пивовар Л.А. всупереч вимогам Закону та умов договору оренди не виконано обов`язок щодо повернення майна орендодавцю.

А тому, посилання апелянта на неможливість повернення орендованого майна ВАТ "Племзавод "Україна", яке знаходилось на його балансі у зв`язку з тим, що ВАТ "Племзавод "Україна" було ліквідолвано ще у 2010 році, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відповідно до вимог чинного законодавства орендоване майно повертається орендодавцю, а за наявності балансоутримувача орендоване майно повертається балансоутримувачу.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази письмових звернень ФОП Пивовар Л.А. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про повернення орендованого майна орендодавцеві або про неможливість повернення його балансоутримувачу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню судом як обґрунтовані та правомірні.

Щодо зустрічних позовних вимог ФОП Пивовар Л.А. про стягнення з Фонду державного майна України по Вінницькій області 30 532,00 вартості витрат на невідокремлені поліпшення орендованого майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Статтею 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Отже, виключно за згодою наймодавця можуть бути здійснені поліпшення речі, переданої у найм. Згода наймодавця може бути зроблена в різних формах: або шляхом включення такого положення до договору найму, або шляхом видачі наймодавцем окремого документу (листа, повідомлення тощо).

Юридична доля поліпшень, зроблених наймачем, залежить від двох обставин: а) чи можуть поліпшення бути відокремлені від речі без її пошкодження; б) чи була надана згода наймодавця на проведення поліпшень.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, то незалежно від того, можна їх відокремити від орендованого майна чи ні, наймач отримує право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Вибір способу відшкодування здійснюється наймачем або за погодженням сторін.

Відповідно до п. 6.3. Договору Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Відповідно до п. 7.4. Договору Орендодавець зобов`язується відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім відокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявністю дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. Поліпшення, здійснені без дозволу Орендодавця, відшкодуванню не підлягають.

За доводами ФОП Пивовар Л.А. , остання 01.11.2001 звернулась до Регіонального відділення з листом №3198 від 31.10.2001, в якому просила погодити згідно з умовами Договору проведення ремонтних робіт по капітальному ремонту лазні, на що Регіональне відділення листом від 01.11.2001 №1-16/3129-1 надав згоду на проведення робіт, визначених кошторисом в сумі 30 854,00 грн за рахунок власних коштів.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї кошторисів листом від 01 листопада 2001 року №1-16/3129-1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Війницькій області надало дозвіл на проведення робіт, визначених кошторисом, у сумі 30 854,00 грн. (у тому числі вартість робіт без врахування податку на додану вартість 25 712,00 грн.) за рахунок власних коштів.

З вище викладеного вбачається, що Регіональним відділенням надавався дозвіл виключно на той об`єм робіт та у тих сумах, що зазначені в проектно-кошторисній документації.

Однак, з акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року вбачається, що ФОП Пивовар Л.А. виконано роботи, які суттєво відрізняються від тих, на які надано дозвіл Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області в 2001 році (т. 5 а.с. 30 - 34).

Так, згідно проектно-кошторисної документації від 2001 року зведений кошторисний розрахунок встановлено на суму 30 854,00 грн., з яких:

- будівельно-монтажні роботи на суму 22 815,00 грн.;

- вартість устаткування - 0,00 грн.

- інші витрати на суму 2 897,00 грн.;

- податок на додану вартість 5 142 грн.

Колегія суддів увагу на те, що вартість робіть на яку надавався дозвіл в 2001 році, без урахування податку на додану вартість становить 25 712 грн., а саме:

- глава 2 ремонт лазні - 21 097,00 грн. Вказана сума складається з будівельних робіт по ремонту лазні (19 750,00 грн. в тому числі і накладні виробничі витрати на суму 3 722,00 грн.), та спеціальних будівельно- монтажних робіт (1 347,00 грн.) - тобто вказана сума складається з прямих витрат і загальновиробничих витрат;

- глава 8 (кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд виробничого та допоміжного призначення, передбачених робочим проектом - 274,00 грн.;

- глава 9 (додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період, а також витрати по перевезенню працівників будівельно- монтажних організацій автомобільним транспортом) - 473,00 грн.;

- глава 10 (утримання служби замовника, включаючи витрати на технічний нагляд) - 546,00 грн.;

- глава 12 (кошторисна вартість проектних робіт та вартість експертизи проектно-кошторисної документації) - 518,00 грн.;

- кошторисний прибуток - 1 292,00 грн.;

- кошти на покриття ризиків всіх учасників будівництва - 550 грн.;

- кошти на покриття додаткових витрат, зв`язаних з інфляційними процесами - 252,00 грн.;

- податки збори та інші платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, зокрема комунальний податок та кошти на фінансування і матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд у сільських населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони - 710 грн. (т. 5 а.с. 35 - 46).

Однак , відповідно до акту приймання виконаних робіт за листопад 2006 року (т. 5 а.с. 30 - 34), вбачається, що сума складається з наступного:

- прямі витрати на суму - 17 883,00 грн. (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин);

- загальновиробничі витрати (накладні витрати) - 8 467,00 грн.;

Загальна сума прямих витрат і загальновиробничих витрат складає

26 350,00 грн.

- прибуток (кошторисний прибуток) - 4 182 грн.

З вище викладеного вбачається, що ФОП Пивовар Л.А. завищено вартість робіт та суму витрат на які надавався дозвіл.

Також, з аналізу зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (2001 рік) вбачається, що безпосередні витрати на ремонт лазні суттєво відрізняються від тих робіт і витрат, які проведені орендарем у 2006 році (т. 5 а.с. 102 - 110).

У зв`язку із тим, що листом від 01 листопада 2001 року № 1-16/3129-1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надало дозвіл на проведення робіт, виключно на той об`єм робіт та у тих сумах, що зазначені в проектно-кошторисній документації, враховуючи, що ринкова вартість за проведення робіт збільшилась орендар мав отримати погодження на зміну вартості цих робіт, а також загальну суму витрат, яка становить без податку на додану вартість 30 532,00 грн. (дозвіл надавався на суму 25 712,00 грн.).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною щодо норми частини третьої статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Пунктом 7.4. Договору оренди від 24 жовтня 2001 року №71-ГТ (далі - Договір оренди) передбачено обов`язок відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень оренди, за наявності дозволу на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вартість поліпшень, яку просить стягнути ФОП Пивовар Л. А., за своєю суттю є розміром витрат Орендаря на проведення відповідних ремонтних робіт приміщення і не є тотожною сумі вартості орендованого майна збільшеної в результаті цих поліпшень, яку зобов`язаний компенсувати орендодавець і яка визначається за результатами оцінки майна відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Окрім того, обов`язок орендодавця компенсувати кошти, витрачені орендарем на поліпшення орендованого майна, пов`язується не тільки з необхідністю визначення вартості майна з метою встановлення факту і обсягу збільшення його вартості в результаті таких поліпшень, а й з метою збільшення орендної плати, розмір якої визначається від вартісної оцінки об`єкта оренди, і, відповідно, до необхідності внесення змін до договору оренди у зв`язку зі зміною істотних умов договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що після здійснення поліпшень проводилась оцінка вартості орендованого майна та вносились відповідні зміни до Договору оренди..

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що до зустрічної позовної заяви ФОП Пивовар Л.А. не додано жодних доказів, які підтверджують збільшення вартості орендованого приміщення після проведених робіт, а саме висновок суб`єкта оціночної діяльності, які зазначені в Акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року,

Окрім того, до зустрічної позовної заяви ФОП Пивовар Л.А. не додано документів, встановлених чинним законодавством, на підтвердження що проведенні роботи відносяться до невід`ємних поліпшень.

З метою встановлення достовірності факту проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.05.2018 у справі №902/1547/15 було призначено судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

- чи здійснювались Фізичною особою-підприємцем Пивовар Людмилою Анатоліївною поліпшення нежитлового приміщення-будівлі лазні загальною площею 91,1 кв.м., яка розташована за адресою 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вул. Центральна переданого за актом приймання-передачі державного майна від 24.10.2001 р. за договором № 71-ГТ від 24.10.2001р.

- у разі здійснення Фізичною особою - підприємцем Пивовар Людмилою Анатоліївною поліпшень нежитлового приміщення-будівлі лазні встановити їх дійсну (реальну) ринкову вартість.

- чи здійснювались Фізичною особою-підприємцем Пивовар Людмилою Анатоліївною невід`ємні поліпшення нежитлового приміщення-будівлі лазні загальною площею 91,1 кв.м., яка розташована за адресою 22312, Вінницька область, Літинський район, село Сосни, вул. Центральна переданого за актом приймання-передачі державного майна від 24.10.2001 р. за договором № 71-ГТ від 24.10.2001р.

- у разі здійснення Фізичною особою-підприємцем Пивовар Людмилою Анатоліївною невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення-будівлі лазні встановити їх дійсну (реальну) ринкову вартість.

Однак, ухвала господарського суду Вінницької області від 24.05.2018 у справі №902/1547/15 залишена без виконання Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з підстав невиконання ФОП Пивовар Л.А. вимог суду щодо надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи та непроведення оплати експертних послуг.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що ремонтно-будівельні роботи, вказані в Акті приймання виконаних будівельних робіт відповідають погодженим Регіональним відділенням у затвердженому ним кошторисі.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують прийняття таких поліпшень Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Також, ФОП Пивовар Л.А. не надано доказів та належних обґрунтувань того, що здійснені нею поліпшення є такими, що неможливо відокремити

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних ФОП Пивовар Л.А.

Щодо посилань апелянта на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області не надано доказів перебування на балансі спірного приміщення та наявності права власності на спірне приміщення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, передана в оренду будівля лазні збудована в 1968 році та знаходилась у власності Державного племінного заводу "Україна" Об`єднання державних племінних заводів України Міністерства сільського господарства та продовольства.

У зв`язку із корпоратизацією вказаного заводу, шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство, визначено перелік об`єктів соціально-побутового призначення, що не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Племзавод "Україна" та перебували на його позабалансовому рахунку.

Вказана інформація підтверджується довідкою-відомістю про об`єкти соціально-побутового призначення Держплемзаводу "Україна" станом на 01 жовтня 1996 року, актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 04 листопада 1996 року та протоколом засідання комісії з приватизації Племзаводу "Україна".

До вищезазначеного переліку об`єктів соціально-побутового призначення увійшла будівля лазні, 1968 року введення в експлуатацію, яка знаходиться за адресою: Вінницька область , Літинського району, с. Сосни, вул . Центральна.

У зв`язку із тим, що вищезазначений об`єкт оренди залишився в державній власності та перебував на позабалансовому рахунку Відкритого акціонерного товариства Племзавод "Україна", на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності", проведено реєстрацію зазначеного нерухомого майна в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності (далі - Реєстр).

Так, відповідно до відомостей з Реєстру від 15 лютого 2015 року будівля лазні, 1968 року, місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, с. Сосни, вул. Центральна, 7, площею 91,1 кв.м. зареєстрована в Реєстрі за №17.ААБАИВ059, а органом управління майном визначено Фонд державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України від 05 травня 2001 року №357 встановлено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств згідно з чинним законодавством покладається на регіональні відділення ФДМУ, в даному випадку на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Відповідно до пункту 2 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №467 формується з метою ведення обліку об`єктів державної власності.

Враховуючи те, що оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно потребувало значних витрат, у зв`язку із відсутністю фінансування на вказані цілі, як Фонд державного майна України, так і Регіональне відділення не здійснювало оформлення свідоцтва на право власності.

В свою чергу, відомість з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, являється підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року.

А тому, посилання скаржника на те, що інформація щодо права власності на об`єкти оренди нерухомості на час розгляду судової справи відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будівля лазні побудована у 1968 році, тобто у той період, коли вказаного Реєстру ще не існувало, а його функціонування розпочалось лише з 01 січня 2013 року.

У зв`язку із тим, що об`єкт оренди не змінював з 2013 року форми власності - не існувало необхідності вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та інші нормативно-правові акти не передбачають обов`язкового отримання свідоцтва на право власності на нерухоме майно, що перебуває в державній власності перед передачею його в оренду, а виключною ознакою являється - перебування об`єкта оренди в державній або комунальній власності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта, щодо наявності або відсутності правовстановлюючих документів, наявності або відсутності об`єкту державної власності у відповідному реєстрі не є предметом розгляду у справи №902/1567/15 та не спростовують наявність заборгованості з орендної плати та нарахованої неустойки, а також обов`язку повернути орендоване ним майно після припинення дії договору оренди.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пивовар Людмили Анатоліївни на рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 05.02.2019 року у справі №902/1567/15 залишити без змін.

3. Справу №902/1567/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" травня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.