ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2019 р. Справа№ 910/9278/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 08.01.2018 (вх. №09.1-04.1/720/19 від 23.01.2019) Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018

у справі №910/9278/18 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про відшкодування шкоди у розмірі 200 000 000,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Власов Ю.В., керівник, протокол №1 від 19.04.2012

від відповідача: Василенко Г.А. довіреність № 8936/11 від 28.12.2018; Прут М.О. довіреність № 1592/13 від 18.03.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про відшкодування шкоди у розмірі 200 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, незаконного рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок», останньому завдано шкоди в сумі 150 000 000 грн, яка виражена в неотриманні безповоротної фінансової допомоги від фізичних та юридичних осіб. Крім того, позивач просить стягнути 50 000 000 моральної шкоди. Правова підстава позову обґрунтована з посиланням на приписи ст. ст. 15, 22, 23, 625, 1166 ЦК України, ст. ст. 20, 34, 42, 47,140, 147, 224, 225, 226, 229, 249 ГК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 (повний текст складено 20.12.2018) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, на підставі приписів ст. ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, а також у зв`язку з недоведенням позивачем реальності намірів надання позивачу учасниками товариства безповоротної фінансової допомоги з огляду на відсутність доказів наявності у цих осіб коштів для цілей безповоротного фінансування, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 150 000 000 грн шкоди. В частині вимог про стягнення моральної шкоди, місцевий господарський суд, з посиланням на положення ст. ст. 23, 91, 94 ЦК України, та недоведення позивачем обставин втрати позивачем ділової репутації та довіри клієнтів, відмовив в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок», 09.01.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 08.01.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/9278/18 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваному рішення суду першої інстанції, обставинам справи. Так, апелянт стверджує, що представлені ним копії документів не спростовують наявність капіталу для надання безповоротної фінансової допомоги. За доводами апелянта, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що рішення про надання безповоротної фінансової допомоги прийнято загальними зборами учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» одноголосно та є волевиявленням щодо надання коштів. Також, позивач наполягає на тому, що кошти беззаперечно були б надані позивачу за умови якби відповідачем не прийнято рішення про анулювання свідоцтва.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 08.01.2018 (вх. №09.1-04.1/720/19 від 23.01.2019) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/9278/18, встановлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень, але не пізніше 22.02.2019.

01.02.2019 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі, в яких відповідач просив апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» залишити без руху.

05.02.2019 від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Беручи до уваги те, що відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб є загальнодоступними, то представлені стороною документи не можуть вважати додатковими (новими) доказами в контексті прийнятності їх апеляційною інстанцію, а тому судова колегія не вбачає підстав для залишення клопотання позивача без розгляду.

20.02.2019 від апелянта надійшла відповідь на заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в якій позивач зазначає, що судом не було враховано можливість внесення учасником безповоротної фінансової допомоги в іншій формі ніж грошова. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, сторона вказує на те, що з метою відновлення довіри клієнтів, партнерів на ринку фінансових послуг, ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» буде змушена здійснити значний обсяг медіа закупівель в сумі понад 50 000 000 грн для інформування громадськості про скасування в судовому порядку рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3107 від 13.12.2016.

21.02.2019 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач вказує на те, що рішення загальних зборів учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок», оформлених протоколом № 24 від 29.02.2016, не містить інформації про розмір безповоротної фінансової допомоги, яку має намір надати кожен із учасників, форма і порядок її внесення, що підтверджує факт відсутності волевиявлення (намірів) учасників товариства надати 150 000 000 грн безповоротної фінансової допомоги. Також, відповідач зазначає, що апелянтом не було представлено жодного належного і допустимого доказу в підтвердження обставин наявності у учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» у відповідному розмірі коштів для надання їх позивачу на безповоротній фінансовій основі. Відповідач вказує на те, що у відповідності до поданої позивачем звітності за період з 2012 (з дати реєстрації) по 2016 (дату виключення з реєстру фінансових установ) роки ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» не здійснювало страхової діяльності, а звернення до суду з даним позовом, на переконання сторони, є намаганням незаконного збагачення за рахунок держави.

22.02.2019 від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» надійшла заява про поновлення строку позовної давності у даній справі, яка не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду, так як питання про поважність причин пропуску строку позовної давності вирішується судом до постановлення рішення по суті. Обґрунтування причин неможливості подання вказаної заяви до суду першої інстанції позивачем не наведено.

Крім того, у вказаному клопотанні сторона просить приєднати до матеріалів справи додаткові документи, а саме, Лист щодо проведення інформаційної компанії, Баланс (звіт про фінансовий стан), Витяг із порядку надання безповоротної допомоги від фізичних та юридичних осіб ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок». Судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду вказані додаткові докази, оскільки позивачем не доведено винятковості випадку неможливості їх подання в суді першої інстанції, тоді як, у відповідності до ст. 269 ГПК України, справа, за загальним правилом, переглядається апеляційним господарським судом за наявними у матеріалах справи документами.

28.02.2019 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на заперечення позивача на відзив на апеляційну скаргу надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, які у відповідності до ст. ст. 166, 167 ГПК України прийняті судом. Так, відповідач зазначає, що усі обґрунтування позивача, які викладені у відповіді на заперечення на апеляційну скаргу не підтверджені жодним доказом та не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Посилання апелянта на витрати, які ймовірно будуть понесені стороною для відновлення своєї ділової репутації, у вигляді придбання медіа послуг, на думку відповідача, є безпідставні, оскільки наведені позивачем обсяги медіа закупівель на рекламу жодним чином не підтверджують факт їх здійснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 справу призначено до розгляду на 27.03.2019.

В судовому засіданні 27.03.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 08.05.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях, просили рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

19.04.2012 установчими зборами засновків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 19.04.2012 (а.с. 20 том І), про створення товариства, затвердження його статуту, а також вирішено сформувати статутний капітал товариства в розмірі 15 000 000 грн, який формується за рахунок грошових вкладів (внесків) учасників. Статутний капітал Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства та розподілено наступним чином: ОСОБА_2, частка якого у статутному капіталі товариства становить 0,01 %, що складає 1500 грн; ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі товариства становить 0,01 %, що складає 1500 грн; Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі», частка якого у статутному капіталі товариства становить 99,98 %, що складає 14 997 000 грн.

27.09.2012 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі розпорядження комісії № 1525 від 27.09.2012 видано Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» свідоцтво СТ № 603 від 27.09.2012, яким товариство зареєстровано як фінансову установу.

29.02.2016 на загальних зборах учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» прийнято рішення, оформлене протоколом № 24 від 29.02.2016, затверджено основні напрямки діяльності на наступні періоди.

Згідно Основних напрямків діяльності, затверджених протоколом загальних зборів ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» № 24 від 29.02.2016, вирішено надати товариству, що включено до державного реєстру фінансових установ, безповоротну фінаyсову допомогу в період з 01.01.2017 по 30.03.2017 від учасників - в розмірі 150 000 000 грн (а.с. 85 том ІІ).

13.12.2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №3107, яким постановлено виключити позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603.

02.03.2017 загальними зборами учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» прийнято рішення, оформлено протоколом б/н від 02.03.2017, про затвердження основних напрямків діяльності на наступні періоди.

Згідно Витягу з Основних напрямків діяльності, затверджених протоколом загальних зборів учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» б/н від 02.03.2017, скасовано надання товариству, що включене до державного реєстру фінансових установ, безповоротної фінансової допомоги в період з 01.01.2017 по 30.03.2017 від учасників - в розмірі 150 000 000 грн відповідно до Основних напрямків діяльності, затверджених 29.02.2016 - у зв`язку з тим, що 13.12.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №3107, яким постановлено виключити позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603 (а.с. 86 том І)

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №826/870/17, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» задоволено частково; зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 грудня 2016 року №3107 «Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року (остаточного рішення на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не прийнято).

Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» про стягнення 200 000 000 грн шкоди, завданої товариству прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг незаконного розпорядження № 3107 від 13.12.2016 про виключення позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У відповідно до ст. 4 цього Закону фінансовими вважаються зокрема послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною 2 статті 45 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час звернення позивача з позовом) унормовано шкода, заподіяна учасникам ринку фінансових послуг неправомірними діями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при здійсненні ним своїх повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до закону.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що стаття 1173 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім того, необхідним для з`ясування у справі про відшкодування шкоди є, зокрема, те, чим підтверджується факт заподіяння позивачу втрат майнового характеру саме у заявленій позивачем сумі.

Так, обґрунтовуючи звернення з даним позовом, ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» посилається на те, що рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 24 від 29.02.2016, як вже зазначалось у даній постанові, затверджено Основні напрямки діяльності, згідно яких вирішено надати безповоротну фінансову допомогу в період з 01.01.2017 по 30.03.2017 від учасників - в розмірі 150 000 000 грн. Проте, у зв`язку з прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження №3107 від 13.12.2016 про виключення позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27.09.2012 року серії СТ №603 учасниками ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» вирішено скасувати рішення про надання безповоротної фінансової допомоги. Наведене, на переконання позивача, свідчить про завдання товариству шкоди у вигляді неотримання відповідного фінансування.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вказані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми для встановлення факту того, що учасники позивача мали дійсний намір надати безповоротну фінансову допомогу позивачу у розмірі 150000000,00 грн, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу, що кошти у вказаному розмірі були наявні в учасників та саме для розпорядження у вказаних цілях - з метою надання безповоротної фінансової допомоги позивачеві.

Разом з цим, представлені до матеріалів справи звіти про фінансовий стан товариств - учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» свідчать, що господарська діяльність цих осіб має від`ємний показник, тобто відсутній прибуток, який надавав би можливість здійснення безоплатного фінансування позивача в сумі 150 000 000 грн.

Посилання позивача на те, що статутні капітали товариств - учасників ТДВ «Страхова компанія «На всякий випадок» у своїй сукупності дозволяють внесення безповоротної фінансової допомоги не спростовує висновків суду першої інстанції про відсутність належних доказів в підтвердження обставин реальності вчинення учасниками товариства дій з фінансування в сумі 150 000 000 грн, оскільки, як підставно зауважено судом, включення в Основні напрямки діяльності товариства планів щодо здійснення такого фінансування товариства за рахунок добровільної безповоротної фінансової допомоги не є рівнозначним волевиявленню учасників щодо надання цих коштів. Тобто недоведено реальності зменшення майна позивача в результаті прийняття незаконного рішення органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.

Таким чином, позивачем, в порушення приписів ст. ст. 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не було доведено факту наявності шкоди у розмірі заявленому у позовній заяві, а відтак і не доведено усього складу цивільного правопорушення, який є необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Позовні вимоги в частині стягнення шкоди в сумі 150 000 000 грн правомірно залишені без задоволення місцевим господарським судом.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, судова колегія виходить з наступного.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За змістом ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Зокрема, підлягають з`ясуванню такі обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Водночас, судом встановлено, що позивач не надав належних доказів, які б свідчили про втрату внаслідок прийняття державним органом рішення його ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, перед клієнтами та контрагентами, формуванням негативної оцінки позивача як суб`єкта господарських та цивільних відносин, що призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів послуг, прибутку товариства.

При цьому, як вірно зауважено місцевим господарським судом, у відповідності до поданої позивачем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звітності за 2012 - 2016 роки господарська діяльність товариства в сфері страхування не здійснювалась. Тобто позивачем недоведено завдання шкоди його діловій репутації.

При цьому, судова колегія визнає слушними заперечення відповідача про те, що підстава позову в частині стягнення моральної шкоди обставинами необхідності придбання медіа послуг для відновлення ділової репутації в суді першої інстанції не обґрунтовувалась, тоді як, у відповідності до ч. 5 ст. 269 ГПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 000 грн.

Щодо посилання відповідача в суді першої інстанції на приписи законодавства про застосування позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з підстав їх необґрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, правильним є висновок Господарського суду міста Києва про те, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин щодо названої частини позовних вимог.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/9278/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Оскільки у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями органу державної влади судовий збір не справляється, а також у зв`язку із залишенням без змін оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «На всякий випадок» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/9278/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/9278/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/9278/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст рішення складено 15.05.2019