Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 489/3438/18

провадження № 61-49082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2018 рокуу складі судді Рум'янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання протиправною і скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_5 , який постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великоновоселківського районного управління юстиції у Донецькій області вчинено актовий запис № 138 та 15 грудня 2015 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

У визначений законом строк, а саме 11 березня 2016 року, у порядку встановленому частиною третьою статті 1221 ЦК України та статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звернувся до Другої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

На підставі його заяви, Другою миколаївською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 120/2016.

Державним нотаріусом було встановлено, що у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), публічному акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), публічному акціонерному товаристві «Державний банк «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк») та публічному акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») зберігаються вклади, розміщені спадкодавцем ОСОБА_5 , на загальну суму 48 853,55 грн.

08 вересня 2017 року його представник ОСОБА_2 звернулася до Другої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади.

Цього ж дня, 08 вересня 2017 року, постановою державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що неможливо встановити факт прийняття чи неприйняття спадщини іншим спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , який проживає на тимчасово окупованій території у м. Донецьку, так як із заявою про відмову від спадщини він не звертався.

Вважав, що вказані дії державного нотаріуса порушують його право на реалізацію своїх спадкових прав, не відповідають змісту матеріалів спадкової справи, ґрунтуються на припущеннях та ігнорують положення цивільного законодавства, оскільки нотаріус повинна була видати йому свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки інший спадкоємець - ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною і скасувати постанову державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 вересня 2017 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори виходив із того, що спадкоємець (позивач у справі) всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, не надав відомостей щодо складу спадкового майна, на яке просить видати свідоцтво про право на спадщину, правовстановлюючі документи. Крім того, у нотаріуса відсутня можливість з'ясувати місцезнаходження іншого спадкоємця - брата позивача та обставини щодо прийняття ним спадщини або відмови у її прийнятті.

Вказане свідчить, що державний нотаріус при прийнятті оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Постанову державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Авраменка С. В. про відмову у вчинені нотаріальної дії з видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади, що належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано.

Зобов'язано державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Авраменка С. В. вчинити нотаріальну дію з видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади, що належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач у порядку та строки, встановлені цивільним законодавством, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці з такими заявами не зверталися. Отже, згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України вони є такими, що не прийняли спадщину.

З урахуванням вказаного, позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області безпідставно відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання протиправною і скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що 25 березня 2016 року позивач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому зазначив, що інших спадкоємців, передбачених статтею 1261 ЦК України, немає.

Лише 01 серпня 2017 року представник позивача - ОСОБА_2 у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом повідомила державного нотаріуса, що, крім ОСОБА_1 , є інший спадкоємець - син спадкодавця ОСОБА_1 , який проживає на тимчасово окупованій території - у м. Донецьку.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Приховавши цю інформацію, позивач фактично позбавив нотаріуса можливості повідомити спадкоємця будь-яким способом про відкриття спадкової справи і встановити коло спадкоємців, які мають право прийняти спадщину або відмовитися від неї. З урахуванням вказаного, державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. По суті спадковий спір має вирішуватися за участю іншого спадкоємця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний судом правильно встановлено, що нотаріус безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину єдиному законному спадкоємцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, оскаржувана відмова у вчиненні нотаріальних дій позбавляє його можливості реалізувати свої спадкові права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великоновоселківського районного управління юстиції у Донецькій області вчинено актовий запис № 138 та 15 грудня 2015 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

11 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Другої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначено, що інших спадкоємців, передбачених статтею 1261 ЦК України, немає.

На підставі заяви ОСОБА_1 , Другою миколаївською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 120/2016.

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори з клопотанням про витребування з банківських установ інформації щодо наявних грошових коштів на рахунках ПАТ «Дельта Банк», ПАТ КБ «Приватбанк»», ПАТ «Ощадбанк» і ПАТ «ПУМБ», відкритих на ім'я ОСОБА_5

Згідно з інформації, наданої ПАТ «Дельта Банк», ПАТ КБ «Приватбанк»», ПАТ «Ощадбанк» і ПАТ «ПУМБ», на рахунках, відкритих ОСОБА_5 у цих банках, зберігаються кошти у загальному розмірі 48 853,55 грн.

08 вересня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Другої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади, зазначивши ще одного спадкоємця, сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 , який проживає на території Донецької області та точна адреса якого невідома.

Постановою державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори від 08 вересня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що неможливо встановити факт прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3 , який проживає на тимчасово окупованій території у м. Донецьку, та відсутність від вказаної особи заяви про відмову від спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Другої миколаївської державної нотаріальної конторипідлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, однак згідно з частиною третьою статті 1221 ЦК України в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Так, відповідно до статті 9-1 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Статтею 63 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктом 4.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Відповідно до пункту 4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Судом установлено, що у заяві про прийняття спадщини, поданої 11 березня 2016 року до Другої миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 не було зазначено про наявність іншого спадкоємця першої черги - сина спадкодавця та його рідного брата ОСОБА_1 , про що у подальшому заявила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам та інші.

Нотаріус є безспірним органом, а у випадку спірних питань роз'яснює право громадян звернутись за захистом до суду.

Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус встановив, що лише 08 вересня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувшись до Другої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, повідомила про існування ще одного спадкоємця за законом першої черги, тому постановою від 08 вересня 2017 року відмовив у видачі цього свідоцтва, оскільки нотаріус позбавлений можливості встановити факт прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 , який проживає на тимчасово окупованій території у м. Донецьку, із заявою про відмову від спадщини до нотаріально контори він не звертався.

Вказане свідчить, що державний нотаріус при прийнятті оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог законодавства, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки постанова державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 вересня 2017 року є правомірною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд, керуючись власними припущеннями, вважав, що нотаріус повинен був видати спадкоємцю правовстановлюючий документ на неприйняту частку спадщини, не зазначивши мотивів такого висновку та, чи не призведуть такі дії нотаріуса до порушення спадкових прав іншого спадкоємця, існування якого позивач приховав.

Також апеляційний суд не врахував, що фактично між спадкоємцями існує спір щодо спадкового майна і Друга миколаївська нотаріальна контора не є стороною цього спору. Вказане свідчить, що спадкові права позивача можуть бути захищені у справі за участю усіх спадкоємців ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За інших обставин, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини щодо кола спадкоємців та/або прийняття спадщини іншими спадкоємцями у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України.

При цьому апеляційний суд не звернув увагу на те, що нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, а судова - справи про право, що узгоджується з роз'ясненнями, наданими судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Також апеляційний суд не звернув увагу на те, що наявність спору про право повинна встановлюватися за ознакою можливого заперечення не факту, що має юридичне значення, а суб'єктивного права особи, щодо якого виникає спір, тобто не розмежував загальні правила судової та нотаріальної компетенції.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Другої миколаївської державної нотаріальної контори підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Другої миколаївської державної нотаріальної контори задовольнити.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скасувати.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Другої миколаївської державної нотаріальної контори судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 409,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.