Справа № 815/1813/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання нечинним наказу, зобов'язання поновити на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинним наказу начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №137о/с від 27.02.2015р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 за п.66 (за дискредитацію), зобов'язання Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського районного відділення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, стягнення з Овідіопольського районного відділення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.02.2015 р. по 16.07.2015 р. у розмірі 13498,74 грн. (а.с.171 т.1)

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2015р.-без змін.

Постановою Верховного суду від 28.11.2018р. по справі №815/1813/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015р. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

25.01.2019р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана до провадження судді Танцюри К.О.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2019р. прийнято до провадження справу ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинним наказу, зобов'язання поновити на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

21.02.2019р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення у справі співвідповідача та прийняття позову в новій редакції та відповідно нова редакція адміністативного позову, з урахуванням уточнення учасників справи. Так, ОСОБА_1 звернувся до суду із зміненим адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання нечинним наказу начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №137о/с від 27.02.2015р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 за п.66 (за дискредитацію), зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді, яка є рівнозначною посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського районного відділення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.02.2015р. по день ухвалення рішення суду(а.с.128-132 т.2).

В обгрунтування підстав для задоволення позовної заяви позивач зазначив, що

ОСОБА_1 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області та що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 137 о/с від 27 лютого 2015 р. ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію). Позивач зазначив, що звільнення проведено на підставі наказу ГУМВС України в Одеській області від 29 січня 2015 р. № 290 «Про надзвичайну подію за участю працівників Приморського РВ ОМУ та Овідіопольського РВ ГУМВС та покарання винних». Позивач вважає, що його звільнення здійснено з порушенням чинного законодавства, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справи під час його непрацездатності, що підтверджується довідкою №1599 від 26.02.2015р.

21.03.2019. до суду від Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов у якому відповідач зазначив, що 23 січня 2015 року до ГУМВС України в Одеській області надійшла інформація про те, що працівниками УСБУ в Одеській області та прокуратури м. Одеси у межах кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, затримано працівників ГУМВС України в Одеській області, у тому числі й капітана міліції ОСОБА_1 , у зв'язку з вимаганням та отриманням 52000,00 грн. від громадянина ОСОБА_2 та що за вказаним фактом було призначено службове розслідування. Відповідач зазначив, що позивач порушив низку нормативно-правових актів, що виразилось у невжитті заходів, передбачених чинним законодавством щодо реєстрації отриманої оперативної інформації та кримінального правопорушення за фактом можливої злочинної діяльності ОСОБА_2 , незаконному затриманні та безпідставному утриманні останнього, здійсненні відносно нього оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, залученні до них сторонньої особи, неповідомленні чергової частини Приморського PB ОМУ ГУМВС про факт затримання ОСОБА_2 з наркотичною речовиною, вимаганні та отриманні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, вступі у неділові стосунки зі злочинним елементом, яка призвела до надзвичайної події, що ганьбить органи внутрішніх справ України. 29.01.2015 р. ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 290 «Про надзвичайну подію за участю працівників Приморського PB ОМУ та Овідіопольського PB ГУМВС України в Одеській області та покарання винних», відповідно до якого вирішено звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх України, а 27.02.2015р. ГУ МВС в Одеській області видано наказ 137 о/с, яким звільнено позивача з органів внутрішніх справ. Відповідач вказав також про те, що позивачем не було надано рапорт про вихід на амбулаторне лікування та разом з тим, з 03.02.2015р. самоусунувся від виконання службових обов'язків та не виходив на службу. Крім того, про причини невиходу позивач керівництво не повідомляв, факти невиходу на службу були зафіксовані відповідними актами та наказом Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області №124 від 26.02.2015р. невихід позивача на службу в період з 03.02.2015р. по 26.02.2015р. зараховано як прогул. При цьому, відповідач зазначив, що ГУМВС України в Одеській області не було відомо на час видання оскаржуваного наказу про знаходження позивача на лікарняному і що про даний факт стало відомо лише після того, як позивач звернувся до суду. Також, відповідач вказав, що на даний момент ГУМВС України в Одеській області вчиняються дії щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 з метою недопущення порушення встановленого законом порядку звільнення осіб зі служби.

Ухвалою суду від 21.03.3019р., яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Одеській області. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі.

26.03.2019р. до суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив про те, що ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області та усі рішення щодо проходження служби позивачем приймало ГУМВС України в Одеській області. У зв'язку з викладеним Головне управління Національної поліції в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та виключити його зі складу учасників справи.

28.03.2019р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив ГУ МВС України в Одеській області у якій представник ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із доводами відповідача у відзиві оскільки наказ №290 від 29.01.2015р. не стосується предмету спору, підозра у скоєні позивачем кримінального правопорушення не підтверджена у вигляді обвинувального вироку. Разом з тим, представником позивача зазначено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. в адміністративній справі №2в/1570/3338/11 судом встановлено, що Наказ ГУМВС України в Одеській області від 30.05.2008р. №530 та Порядок від 27.01.2004р. №851/Пв не зареєстровані Міністерством юстиції України. Крім того, представник відповідача зазначив, що оскільки амбулаторне лікування відбувалось у відомчому закладі, то позивач не мав обов'язку написати рапорт на ім'я безпосереднього керівника. Водночас, представник позивача вказав про те, що представником ГУ МВС України в Одеській області не надано доказів того, що позивача звільнено саме за прогул, що не є дискредитуючим проступком та що імперативна норма забороняє звільнення у період тимчасової непрацездатності і не ставить цю заборону у залежність від того відомо керівництву ГУ МВС в Одеській області, чи ні.

01.04.2019р. до суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.03.2019р., у якому відповідач посилаючись на обгрунтування, які викладені ним у відзиві від 26.03.2019р., зазначив що ОСОБА_1 не може бути поновлено на рівнозначній посаді в органах поліції.

04.04.2019р. до суду від Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області надійшли заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 у яких відповідач зазначив, що оскільки позивач працював в Овідіопольському РВ ГУМВС України в Одеській області то поновлення має бути на цій посаді, проте, на даний момент відповідна установа знаходиться в процесі ліквідації, а ГУНП не є її правонаступником. При цьому, відповідач зазаначив, що зміна дати звільнення саме безпосереднім керівником позивача є належною мірою для недопущення порушення прав позивача та на даний момент вчиняються дії для зміни дати звільнення.

Сторони повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання їх представники не з'явились.

17.04.2019р. до суду від Овідіопольського районного відділу Головного управління МВС України в Одеській області надійшов лист від 17.04.2019р. №48/2652, у якому відділ зазначив, що підтримує позицію Головного управління МВС України в Одеській області та просить суд розглядати справу без участі представника відділу.

17.04.2019р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 2003 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 20.02.2014р. перебував на посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області.

З матеріалів службового розслідування відносно оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_1 вбачається, що 23.01.2015 р. до ГУМВС України в Одеській області з Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками УСБУ в Одеській області та прокуратури м. Одеси, у рамках кримінального провадження, зареєстрованого 21.01.2015 р. до ЄРДР за №42015160110000003, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України, затримано майора міліції ОСОБА_5 , капітана міліції ОСОБА_1 , старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 , які вимагали та отримали 52000 грн. від мешканця м. Тирасполь ОСОБА_2 (а.с.46-113 т.1)

На підставі отриманої інформації, за фактом затримання працівників ГУМВС України в Одеській області, в тому числі, ОСОБА_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, наказом ГУМВС України в Одеській області №244 від 23.01.2014 року, було призначено проведення службового розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Одеській області 28.01.2015 року (а.с.60-70 т.1).

В ході проведення вказаного службового розслідування встановлено з боку ОСОБА_1 порушення вимог ст.7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", ч.3 ст.9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст.223 КПК України, ст.ст. 2, 5 Закону України "Про міліцію", Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 року, та зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу до ОВС України, п.5.2 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України №940 від 22.10.2012 року, п.2.8 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України № 700 від 14.08.2012 року, розділу II п. 2.2, розділу III п. 2, розділу IV п.1.1 та п.1.2, розділу VII п.п. 7.2, 7.3, 7.5, 7.8 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155 від 22.02.2012 року, що виразилось у не вжитті заходів, передбачених чинним законодавством щодо реєстрації отриманої оперативної інформації та кримінального правопорушення за фактом можливої злочинної діяльності ОСОБА_2 , незаконному затриманні та безпідставному утриманні останнього, здійсненні відносно нього оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, залученні до них сторонньої особи, не повідомленні чергової частини Приморського РВ ОМУ ГУМВС про факт затримання ОСОБА_2 з наркотичною речовиною, вимаганні та отриманні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, вступі у неділові стосунки зі злочинним елементом, власній недисциплінованості, яка призвела до надзвичайної події, що ганьбить органи внутрішніх справ України.

На підставі висновків зазначеного службового розслідування, 29.01.2015 р. ГУМВС України в Одеській області було видано наказ №290 "Про надзвичайну подію за участю працівників Приморського РВ ОМУ та Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області та покарання винних", відповідно до п. 3 якого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.71-79 т.1).

27.02.2015 р. ГУМВС України в Одеській області було видано наказ №137о/с, яким, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) капітана міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області 27.02.2015 р., на підставі наказу ГУМВС України в Одеській області № 290 від 29.01.2015 р. (а.с.112).

Cутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Згідно із ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Водночас, судом встановлено, що починаючи з 26 лютого 2015 року і на момент звільнення, позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність №1599 від 26.02.2015р. (а.с.17 т.1) та листом ДУ МВС України «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області» від 10.04.2019р. №33/36-296 про те, що ОСОБА_1 знаходився на лікарняному в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з 26.02.2015р. по 07.03.2015р.(а.с. 215 т.2).

Постановою Верховного Суду від 28.11.2018р. по справі №815/1813/15, на підставі якої вказану справу ОСОБА_1 направлено на новий розгляд зазначено, що вирішуючи проблематику звільнення осіб з роботи у період тимчасової непрацездатності, Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію, зокрема, й у своїй постанові від 21 травня 2014 року (справа № 6-33цс14), відповідно якої суд, установивши, що звільнення особи відбулось із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак, закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 28.11.2018р. по справі №815/1813/15 касаційний суд зазначив про те, що правом змінити дату, з якої особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає звільненню зі служби у такій правовій ситуації, наділений безпосередній керівник (начальник) такої особи, шляхом внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням нової дати звільнення, встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

08.05.2019р. до суду від Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області надійшло клопотання про залучення додаткових доказів по справі разом із наказом ГУ МВС України в Одеській області від 26.04.2019р. №5 о/с.

Так, наказом ГУ МВС України в Одеській області від 26.04.2019р. №5 о/с внесено зміни до наказу Головного управління МВС України від 27.02.2015р. №137 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в області, у якому зазначено дату звільнення- з 10 березня 2015 року.

При цьому, суд враховує, що наказ ГУМВС України в Одеській області від 29.01.2015р. №290 "Про надзвичайну подію за участю працівників Приморського РВ ОМУ та Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області та покарання винних", на підставі якого прийнято оскаржений наказ начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №137о/с від 27.02.2015 р. в частині, не скасовано. Докази іншого до суду не надано.

Враховуючи викладене та те, що до оскарженого наказу начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №137о/с від 27.02.2015 р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 за п.66 (за дискредитацію) внесено зміни в дату звільнення та відповідно 10.03.2015р. останній не перебував на лікарняному, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним наказу начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №137о/с від 27.02.2015р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 за п.66 (за дискредитацію), задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки дані вимоги є похідними від заявлених позивачем позовних вимог про визнання нечинним наказу, у задоволенні якої судом відмовлено з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.