Справа № 815/3591/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соколенко О.М., суддів - Корой С.М., Радчук А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - військової частини № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду у липні 2017 року (з урахуванням наданих уточнень (т.1 а.с.43-50) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (надалі відповідач 1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 , або військова частина № НОМЕР_1 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (надалі відповідач 2 або посадова особа прикордонного загону ОСОБА_2 ), Державної казначейської служби України (надалі відповідач 3, або ДКС України), про:

- визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного Регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканність;

- зобов`язання Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким протиправно затримано та проведено обшук, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

У позові зазначається, що 08.06.2017 року без внесення відомостей в ЄРДР, а також за відсутності будь-якого кримінального провадження, позивача затримано та проведено обшук Білгород-Дністровським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військовою частиною № НОМЕР_1 , про що посадовою особою прикордонного загону складено відповідний протокол з посиланням на положення ст.ст.208,223,236 КПК України за наступних обставин.

Як вказує позивач, 08.06.2017 року приблизно о 07 годині в пункті пропуску для автомобільного сполучення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону він із його донькою - ОСОБА_3 , перетинав державний кордон на автомобілі марки «ВМW», модель «Х5», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким мав право керувати на підставі відмітки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

При перетинанні позивачем державного кордону працівниками прикордонної служби повідомлено про спрацювання бази даних «Інтерпол» щодо автомобіля Х5», державний знак НОМЕР_4 , та позивачу пред`явлено вимогу очікувати до отримання підтвердження зазначеної інформації. Як вказує позивач, автомобіль ««ВМW», модель «Х5», державний знак НОМЕР_4 , з 10.11.2006 року знаходиться на праві приватної власності у дружини позивача - ОСОБА_4 , яка, як добросовісний набувач володіла та користувалась вказаним автомобілем, а також ним користувався позивач, без будь-яких сумнівів щодо законних підстав його придбання.

Позивач зазначає, що на даний автомобіль в 2008 році встановлено газобалонне обладнання, у зв`язку з чим 07.05.2008 року перереєстровано транспортний засіб в РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області із зміною типу пального «з бензин» на «бензин або газ», та на цьому автомобілі неодноразово були здійснені виїзди за кордон з перетинанням державного кордону України у пунктах пропуску з оформленням всіх необхідних документів та перевіркою транспортного засобу, у тому числі, 26.06.2015 року при виїзді до Республіки Білорусь, що підтверджується пасажирською митною декларацією та карткою міжнародного автомобільного страхування від 26.06.2015 року.

Таким чином, як стверджує позивач, керуючи автомобілем «ВМW», модель «Х5», державний знак НОМЕР_4 , придбаним його дружиною та зареєстрованим в РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області на законних підставах, будь-якого злочину він не скоював.

Однак, об 11 годині 40 хвилин 08.06.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме заступником начальника другого відділення ІПС ВПС «Кучурган» старшим лейтенантом ОСОБА_2 , як стверджує позивач, його незаконно затримано із складанням протоколу про затримання його як особи, підозрюваної у вчиненні злочину з посиланням на ст.ст.40, 104, 131, 132, 207-211, 582 КПК України, тобто з використанням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а також здійснено обшук позивача, як затриманої особи, з посиланням на ст.ст.208, 223, 236 КПК України, що відображено у вказаному протоколі про затримання від 08.06.2017 року.

Під час вказаного обшуку у позивача у присутності понятих вилучено технічний паспорт серії НОМЕР_5 , автомобіль «BMW Х5», державний знак НОМЕР_4 , а також закордонний паспорт серії НОМЕР_6 .

Як зазначає позивач, після спливу тривалого проміжку часу з моменту затримання, його, затриманого як підозрюваного у вчиненні злочину, разом з протоколом про затримання особи від 08.06.2017 року та іншими документами, посадовими особами відділу прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського прикордонного загону передано співробітникам Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

На думку позивача, дії щодо його затримання Білгород-Дністровським прикордонним загоном як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а також обшук, як затриманої особи, з посиланням на ст.ст.40, 104, 131, 132, 207, 208, 210, 211, 213, 582, 223, 236 КПК України, відповідно до складеного протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року є незаконними та протиправними, з наступних підстав.

Так, як вказано у позові, застосувавши до позивача тимчасовий запобіжний захід - затримання особи (з посиланням на статті 208 та інші статті КПК України), а також провівши стосовно позивача таку слідчу дію як обшук особи з вилученням майна та документів (з посиланням статті 208, 223, 236 КПК України), заступник начальника другого відділення ІПС ВПС «Кучурган» Рудаков О.Є. фактично здійснив стосовно позивача досудове розслідування. Однак, ні на момент вчинення ОСОБА_2 вказаних слідчих дій, ні після їх здійснення, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань будь-яким правоохоронним органом не внесено, а кримінальне провадження не розпочиналось, а отже у ОСОБА_2 не було повноважень проводити слідчі дії чи досудове розслідування.

Як стверджує позивач, відсутність кримінального провадження при затриманні його як підозрюваного у вчиненні злочину, а також при проведенні обшуку позивача, як затриманої особи, підтверджується копіями матеріалів ЄО №3221 з висновком від 09.06.2017 року Роздільнянського відділу поліції ГУНП в Одеській області.

Таким чином, як вказує позивач, зазначені факти затримання та проведення обшуку, відповідно до протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, з посиланням на норми Кримінального процесуального кодексу України є незаконними та протиправними, оскільки відповідно до ч.3 ст.214 КПК України здійснення досудового до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З посиланням на положення ст.29 Конституції України , ст.176 КПК України, позивач зазначає, що Білгород-Дністровським прикордонним загоном застосовано до позивача тимчасовий запобіжний захід та проведено обшук безпідставно, в порушення порядку, визначеного КПК України, у тому числі, в порушення вимог ст.ст.207, 208, 214, 223, 236 КПК України, а також ст.29 Конституції України.

Також, позивач вважає безпідставними посилання в протоколі на ст.582 КПК України, оскільки будь-якою іноземною державою у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, позивач не розшукується, та будь-яких злочинів він не скоював ні на території іноземних держав, ні на території України.

Окрім того, позивач посилається на незаконні дії відповідача 2 щодо внесення у протокол недостовірних даних: щодо підстав його затримання, а також, щодо повідомлення про затримання позивача органу (установі), уповноваженому (ій) законом на надання безоплатної правової допомоги.

У позовній заяві також зазначено, що незаконними діями Білгород-Дністровського прикордонного загону та його посадової особи позивачу спричинено моральну шкоду, що полягає у його душевних моральних стражданнях, а також у приниженні його честі та гідності, яку позивач оцінює в грошовому вираженні у розмірі 50000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року, яка постановлена колегіальним складом суду: головуючий суддя Тарасишина О.М., судді Катаєва Е.В., Танцюра К.О., та залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року, судом закрито провадження у справі № 815/3591/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 заступник начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України військової частини № НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та роз`яснено позивачеві, що даний спір має вирішуватися загальним судом за правилами кримінально процесуального законодавства України.

На зазначені судові рішення позивачем подана касаційна скарга.

Ухвалою Верховного суду від 19.09.2018 року справу № 815/3591/17 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (т.1 а.с.237-239).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, та справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - військової частини № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди направлено для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.253-270).

Верховний суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у своїй постанові, зокрема у п.44 постанови зазначив, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб Прикордонного загону щодо затримання та обшуку особи поза межами кримінального провадження під час здійснення прикордонного контролю та про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб, підлягають розгляду відповідно до правил КАС судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

09 січня 2019 року вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером № 769/19 та відповідно до автоматичного розподілу справ, дану справу передано на розгляд головуючому судді Соколенко О.М.

Після направлення Верховним Судом справи № 815/3591/17 на новий розгляд до суду першої інстанції, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року, судом:

- прийнято до провадження адміністративну справу №815/3591/17 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - військової частини № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про:

- визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного Регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканність;

- зобов`язання Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким протиправно затримано та проведено обшук, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), моральну шкоду в розмірі 50000 грн.;

- розпочато розгляд справи спочатку та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження колегіальним складом суду,

- призначено підготовче засідання по справі на 05.02.2019 року об 11:00 год.;

- встановлено відповідачам строки для подання відзивів на позовну заяву.

22 січня 2019 року за вх. ЕП/478/19 засобами електронної пошти та 28.01.2019 року за вх. №3183/19 засобами поштового зв`язку (у встановлений судом строк) від відповідача 1 - Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками до нього згідно переліку, наведеного у ньому, в тому числі, із доказами направлення його копії на адреси сторін по справі (т.2 а.с.44-57).

Відповідач 1 зазначає у відзиві, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

08.06.2017 року в пункті пропуску (ППр) для автомобільного сполучення «Кучурган» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час оформлення громадянина України ОСОБА_1 , який слідував за маршрутом: АДРЕСА_1 при проходженні паспортного контролю спрацювала база даних «Інтерпол» (викрадення транспортного засобу). Посадовими особами Білгород-Дністровського прикордонного загону було направлено запит до ГУНП України в Одеській області за № 62-2808 від 08.06.2017 року та отримано відповідь, що згідно з обліками Генерального секретаріату МОКП - Інтерпол, транспортний засіб марки «ВМW Х5», державний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , що знаходився під керуванням громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться в міжнародному розшуку в Іспанії з 06.11.2005 року.

Довідково відповідачем 1 зазначено, що до цього часу громадянин ОСОБА_1 перетинав Державний кордон України в ППр «Кучурган», але на іншому транспортному засобі з іншим він-кодом, а на транспортному засобі, щодо якого спрацювала база даних Інтерпол в 2017 році, громадянин ОСОБА_1 перетинав кордон до 2015 року (приблизно), коли ще не працювала БД Інтерпол в ППр ДПС України.

Як зазначено у відзиві, співробітниками Державної прикордонної служби України були здійснені заходи, що прямо передбачено чинним законодавством.

З посиланням на положення Наказу МВС України від 14.06.2016 року №505 «Про затвердження Порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу», Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2012 р. за № 2033/22345, Білгород-Дністровський прикордонний загін зазначає, що згідно протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року заступником начальника 2-го відділення ІПС ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 були суворо дотримані всі норми чинного законодавства при написанні протоколу.

Як вказує відповідач 1, позивачу було повідомлено про підстави затримання, а також роз`яснено, що він має право отримати медичну допомогу, безоплатну правову допомогу, надати пояснення чи в будь-який момент відмовитись від їх надання та інші права, згідно з ст.42 КПК України, що засвідчується підписом ОСОБА_1 у протоколі.

Також, у відзиві зазначено, що про затримання гр. ОСОБА_1 було повідомлено його доньку ОСОБА_3 особисто, яка знаходилася разом з ним у транспортному засобі об 11 год. 45 хв. 08.06.2017 року.

Водночас, відповідач 1 зауважує на тому, що старший лейтенант ОСОБА_2 провів обшук гр. ОСОБА_1 з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст.223 і ст.236 КПК України, в присутності понятих, та вилучив речі, які були речовими доказами та в майбутньому передані співробітникам поліції, а саме: автомобіль марки «ВМW Х5», державний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , технічний паспорт серії НОМЕР_5 , виданий у 2006 році та закордонний паспорт гр. України серії НОМЕР_6 , виданий у 2008 році. Будь-яких клопотань, заяв, доповнень чи скарг від гр. ОСОБА_1 під час складання протоколу не надходило, що також засвідчується його підписом. Після складання протоколу його копія була надана гр. ОСОБА_1 , що засвідчується його підписом в протоколі. Згідно акту прийому-передачі від 08.06.2017 року вилучені речі були передані заступником начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Кучурган» старшим лейтенантом Рудаковим О.Є. оперуповноваженому СКП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції Вадовському Д.В.

Таким чином, як стверджує відповідач 1, посадові особи Білгород-Дністровського прикордонного загону діяли виключно в межах своїх повноважень, на підставі вимог діючого законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, у відзиві відповідач 1, з посиланням на положення п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, вказує, що у позовній заяві ОСОБА_1 немає посилань на жодні докази, якими б підтверджувався факт заподіяння шкоди, так званими, неправомірними діями посадових осіб ДПС України.

Зважаючи на вищевикладене, Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військова частина № НОМЕР_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд зазначає, що доводи відзиву на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 є аналогічними за своїм змістом тим доводам, що викладені у раніше наданих письмових запереченнях вказаного відповідача на позов (т.1 а.с.107-111).

22 січня 2019 року за вх. №ЕП/490/19 засобами електронної пошти та 28.01.2019 року за вх. №8189/19 засобами поштового зв`язку (у встановлений судом строк) від відповідача 2 - заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адреси сторін по справі (т.2 а.с.58-62).

Суд зазначає, що доводи відзиву на позовну заяву відповідача 2 є аналогічними за змістом викладеним доводам у відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 та аналогічними раніше викладеним доводам відповідача 2 у письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.101-104).

У зв`язку із перебуванням члена колегії по справі - судді Корой С.М. у відпустці 05.02.2019 року, підготовче засідання, призначене на 05.02.2019 року перенесено на 20.02.2019 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року, яка прийнята судом на місці, без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, залучено до матеріалів справи вищевказані відзиви відповідачів разом із доданими до них документами.

Зважаючи на встановлені у підготовчому засіданні строки для подання сторонами заяв по суті справи, ухвалою суду від 20.02.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.03.2019 року об 11:30 год.

25 лютого 2019 року за вх. №6750/19 через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від позивача надійшла відповідь на відзив Білгород-Дністровського прикордонного загону разом із доказами направлення її копії на адреси інших сторін по справі (т.2 а.с.86-97).

Також, 25 лютого 2019 року за вх. №6749/19 через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від позивача надійшла відповідь на відзив начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (т.2 а.с.98-100).

Суд зазначає, що доводи вищевказаних відповідей на відзиви Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 та начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , за своїм змістом є ідентичними між собою.

Так, позивач у відповідях на відзиви зазначає, що відзиви відповідачів підлягають відхиленню, оскільки є безпідставним та не містять жодного обґрунтування правомірності дій суб`єкта владних повноважень, оскільки у відзивах відсутні: посилання відповідачів на приписи положень Конституції України чи закону України, якими керувалися відповідачі при затриманні та обшуку позивача, а також, обґрунтування внесення у протокол про затримання від 08.06.2017 року недостовірних даних щодо підстав затримання та щодо повідомлення про затримання позивача органу (установі) уповноваженому (ій) законом на надання безоплатної правової допомоги.

Крім того, позивач, посилаючись на положення п.12 Порядку №505, пункти 2.3 розділу ІІ Інструкції, ст.104 та ч.5 ст.208 КПК України, зазначає, що відповідачами порушено вимоги Інструкції, на яку останні посилались у своїх відзивах.

Тобто, як стверджує позивач, складання щодо нього протоколу (у той час як він не підозрювався у вчиненні будь-якого злочину, а в ЄРДР взагалі не були внесені відомості) грубо суперечило не тільки вимогам ст.ст.104, 208 КПК України, але й Інструкції та Наказу, на які посилається відповідач.

Також, у відповідях на відзиви позивач зазначає, що спричинення будь-якій особі душевних страждань внаслідок її затримання (як протиправного так і правомірного), обмеження прав, захищених ст.29 Конституцією України, ст.ст. 288, 289 ЦК України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є очевидним фактом і ця обставина є загальновідомою, внаслідок чого відповідно до ч.3 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню. Щодо розміру моральної шкоди, позивач зазначив, що вона визначена з урахуванням обставин, викладених у позові, з підтвердженням відповідними доказами. При цьому, позивач також зазначив, що письмові пояснення з цього приводу він надасть до суду додатково.

25 лютого 2019 за вх. №6748/19 через канцелярію суду від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі щодо відшкодування моральної шкоди, які за своїм змістом є повністю ідентичними обґрунтуванням щодо відшкодування моральної шкоди, наведеним у позовній заяві (т.2 а.с.104-107).

Ухвалою суду від 11.03.2019 року, яка прийнята судом на місці та занесена до протоколу судового засідання, залучено до матеріалів справи вищевказані відповіді на відзив та пояснення разом із доказами їх направлення відповідачам.

Письмовою ухвалою суду від 11.03.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі № 815/3591/17 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 01 квітня 2019 року об 11 год.00 хв.

01 квітня 2019 року за вх. №ЕП/2423/19 засобами електронної пошти та 01 квітня 2019 року за вх. №11520/19 через канцелярію суду від представника Білгород-Дністровського прикордонного загону до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення та вручення їх копії сторонам по справі (т.2 а.с.134-145), в яких зазначено:

- по-перше, що посадові особи Державної прикордонної служби України керувалися Наказом МВС від 14.06.2016 року № 505 та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 листопада 2012 року № 931 «Про затвердження Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 грудня 2012 року за № 2033/22345;

- по-друге, що протокол затримання, який складався відносно позивача, за своєю правовою природою є типовим, що затверджено Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 листопада 2012 року № 931, як додаток до цього Наказу. Виходячи з цього, на думку відповідача 1, ОСОБА_2 не мав ані владних, ані посадових повноважень вносити свої корективи при складанні такого протоколу, він лише заповнював відомості стосовно позивача, в той час, як посилання на статті КПК України вже містилися в бланку цього протоколу.

З огляду на вищевикладене, як вказує відповідач, дії посадових осіб ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України були законні та обґрунтовані, а тому відсутні будь-які підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року, яка прийнята судом на місці та занесена до протоколу судового засідання, залучено до матеріалів справи вищевказані заперечення.

Письмовою ухвалою суду від 01.04.2019 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №815/3591/17 та призначено її до судового розгляду по суті на 15.04.2019 року о 10:00 год.

10 квітня 2019 року за вх. №ЕП/2704/19 засобами електронної пошти та 15 квітня 2019 року за вх. №/13487/19 через канцелярію суду від представника Білгород-Дністровського прикордонного загону до суду надійшли письмові пояснення за вих. №14/3591 разом із додатками, згідно переліку, наведеного у них (т.2 а.с.166-174,175-183).

У вказаних поясненнях щодо роз`яснення позивачу права на безоплатну правову допомогу та вжиття заходів щодо реалізації цього права, зазначено, що 08.06.2017 року начальником центру управління ІНФОРМАЦІЯ_6 , при отриманні доповіді від чергового підрозділу охорони кордону про спрацювання бази даних «Інтерпол» відносно автомобіля гр. ОСОБА_1 було невідкладно направлено запит до Укрбюро Інтерполу, проінформовано Роздільнянську місцеву прокуратуру Одеської області та Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області. Також, у поясненнях відповідач 1 звертає увагу на те, що в протоколі про затримання чітко зазначено, що ОСОБА_1 має право на захисника, при цьому, зі змісту протоколу вбачається, що будь-яких заяв чи клопотань від позивача не надходило, про що свідчить його підпис на третій сторінці протоколу. В обґрунтування зазначеного, як вказано у цих поясненнях, було відібрано пояснення у посадових осіб, які були виконавцями та свідками зазначених заходів.

Разом з цим, 15 квітня 2019 року за вх. №ЕП/13487/19 засобами електронної пошти та 15 квітня 2019 року за вх.13489/19 через канцелярію суду від представника Білгород-Дністровського прикордонного загону до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, згідно переліку, наведеного у цьому клопотанні, в тому числі із доказами їх направлення та направлення наданих письмових пояснень відповідача 1 на адресу позивача (т.2 а.с.184-212).

Станом на 15.04.2019 року жодних інших клопотань, пояснень, доказів з боку учасників справи до суду не надходило.

У судове засідання 15.04.2019 року сторони не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, 01.02.2109 року за вх. №3805/19 від позивача до суду надходило клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності. Водночас, у наданих до суду письмових поясненнях та відповідях на відзиви відповідачів, позивач, зокрема, просив суд розглядати справу №815/3591/17 за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 2 - заступник начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 також просив суд розглядати справу за його відсутності, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без його участі та на клопотання відповідача 2 - ОСОБА_2 , враховуючи належне сповіщення інших відповідачів про розгляд справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 13.05.2019 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та іншими заявами сторін по суті справи (відзиви на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь) та із наданими учасниками справи доказами та письмовими поясненнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 07.05.2008 року (т.1 а.с.24) ОСОБА_4 , яка згідно свідоцтва про одруження від 22.04.1995 року є дружиною позивача (т.1 а.с.36), належить легковий автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2002 року випуску, марки BMW, модель Х5, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 .

В особливих відмітках вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що ОСОБА_1 має право на керування даним транспортним засобом, а також, вказано, що на даному транспортному засобі встановлено ГБО РСА 620947 від 10.11.2006 року.

Позивач у позовній заяві вказує, що в 2008 році на вказаному автомобілі було встановлено газобалонне обладнання, у зв`язку із чим 07.05.2008 року дружиною позивача отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що ні в позовній заяві, ні в інших наданих до суду заявах по суті справи позивач не зазначає дати (рік, місяць), коли дружина позивача набула права власності на вказаний транспортний засіб та не вказує документи, на підставі яких відбулось набуття права власності його дружиною.

Як зазначається сторонами та встановлено судом, 08.06.2017 року об 11:40 год. в пункті пропуску для автомобільного сполучення впс «Кучурган» у присутності особи ОСОБА_5 , відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 207-211, 213, 582 КПК України заступником начальника 2-го відділення ІПС впс «Кучурган» старшим лейтенантом ОСОБА_2 затримано особу, підозрювану у вчиненні злочину громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний протокол про затримання особи від 08.06.2017 року (т.1 а.с.16-19, 112-115).

У пункті «підстави затримання» даного протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року зазначено: особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин.

Також, вказано, що 08.06.2017 року під час оформлення громадянина України ОСОБА_1 , який слідував за маршрутом: АДРЕСА_1 при проходженні паспортного контролю спрацювала база даних «Інтерпол» (викрадення транспортного засобу).

Згідно з обліками Генерального секретаріату МОКП Інтерпол, транспортний засіб марки «BMW X-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_8 , під керуванням громадянина України ОСОБА_6 22.08.1967 року, значиться у міжнародному розшуку в Іспанії з 06.11.2005 року.

У вказаному протоколі також зазначено, що затриманому ОСОБА_1 згідно з ч.4 ст.208 КПК України повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено, що він має право отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб (за вибором) про своє затримання і місце перебування відповідно до положень ст.213 КПК України та має інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Згідно вказаного протоколу, про затримання особи повідомлено доньці ОСОБА_7 особисто, яка знаходилась з позивачем у транспортному засобі об 11:45 год. 08.06.2017 року.

Також, у протоколі про затримання позивача від 08.06.2017 року зазначено, що про затримання ОСОБА_1 повідомлено орган (установу) уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги.

Окрім того, у протоколі зазначено, що згідно з ч.3 ст.42 КПК України затриманому ОСОБА_1 роз`яснено його права, які він має, із зазначенням на сторінках 2-3 протоколу переліку відповідних прав.

Також, у протоколі зазначено, що згідно з ч.7 ст.42 КПК України затриманий ОСОБА_1 зобов`язаний: прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

У протоколі про затримання особи ОСОБА_1 міститься підпис позивача про його ознайомлення з підставами затримання та правами й обов`язками затриманого, підозрюваного ОСОБА_1 , а також про те, що клопотання, заяви чи скарги у нього відсутні (т.1 а.с.18).

Згідно вказаного протоколу про затримання особи - ОСОБА_1 від 08.06.2017 року, на підставі ч.3 ст.208 КПК України та із дотриманням правил, передбачених ч.7 ст.223 і ст. 236 КПК України, у присутності понятих: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснено обшук затриманої особи ОСОБА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:

1) технічний паспорт серії НОМЕР_5 ;

2) автомобіль марки «BMW X-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_8 ;

3) закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 30.04.2008 року, дійсний до 30.04.2018 року.

Як зазначено у протоколі, ні позивач як затримана особа, ні поняті, не мали зауважень та доповнень до нього.

Наданий до суду у копії протокол затримання особи ОСОБА_1 від 08.06.2017 року містить підписи понятих, позивача та особи, яка його склала - заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Рудакова Олександра Євгенійовича.

З матеріалів справи судом встановлено, що автомобіль марки «BMW X-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_6 , згідно протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.06.2017 року, тимчасово затриманий шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.20). У вказаному протоколі зазначається, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу проведено у зв`язку із розшуком транспортного засобу Інтерполом, ініціатор Іспанія.

Також, судом встановлено, що 08 червня 2017 року представником відділу прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, та представником ГУ НП України в Одеській області, а саме, заступником начальника 2-го відділення ІПС ВСП «Кучурган» старшим Лейтенантом Рудаковим Олександром Євгенійовичем та оперуповноваженим СКП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Вадовським Дмитром В`ячеславовичем складено акт прийому-передачі автомобіля (т.1 а.с.21, 118), згідно якого перший здав, а другий прийняв: 1) технічний паспорт серії НОМЕР_5 , виданий у 2006 році; 2) автомобіль марки «BMW X-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_8 ; 3) закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 30.04.2008 року дійсний до 30.04.2018 року.

Разом з цим, 08 червня 2017 року за вих. №62/7001 Білгород-Дністровським прикордонним загоном на ім`я начальника робочого апарату Українського бюро Інтерполу складено лист (т.2 а.с.168, 177), в якому повідомлено, що 08 червня 2017 року о 07 год. 30 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-авто», під час здійснення прикордонного контролю другої лінії, відбулося спрацювання БД «Інтерпол» на автомобіль марки «ВМW», модель Х5, р/н НОМЕР_4 , 2002 року випуску, українська реєстрація, VIN код НОМЕР_9 , під керуванням громадянина гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рахується викраденим. Громадянин на вказаному автомобілі слідує на виїзд з України.

У зв`язку із важливістю даної інформації, у листі зазначено про необхідність повідомити про результати перевірки в максимально стислий термін.

У відповідь на вказаний лист (запит) №62/7001 Департаментом Інтерполу та Європолу Національної поліції України надано лист від 08.06.2017 року №ІР/4957/17/Е23/15333/СА1/А6/3 (т.1 а.с.22, 116), в якому зазначається, що проведеною перевіркою встановлено, що транспортний засіб «BMW», номер кузова « НОМЕР_8 », значиться в обліках Генерального секретаріату МОКП-Інтерпол, як викрадений 06.11.2005 року, країна-ініціатор розшуку Іспанія.

Окрім цього, в даному листі проінформовано, що Департаментом Інтерполу та Європолу Національної поліції України направлено запит до НЦБ Інтерполу в Іспанії для проведення детальної перевірки та з`ясування намірів законного власника щодо повернення вказаного автомобіля.

У додатку до вказаного листа зазначено витяг з обліків Генерального секретаріату МОКП-Інтерпол, копію якого також надано до суду відповідачем 1 (т.1 а.с.117).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2017 року о 12:18:36 за вх. №3221 Роздільнянським відділом поліції ГУНП в Одеській області зареєстровано повідомлення, яке надійшло по телефону від старшого зміни ВСП «Кучурган-Авто» про те, що 08.06.2017 року в денний час в пункті пропуску ВПС «Кучурган-Авто» на виїзд з України під час перевірки автомобілю БМВ X-5, д/з НОМЕР_4 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , спрацювала база даних «Інтерпол» на вказаний автомобіль, який знаходиться в розшуку, ініціатор розшуку Іспанія з 2005 року; ОСОБА_1 до Роздільнянського ВП не доставлявся та не затримувався (т.1 а.с.13).

При цьому, 09.06.2017 року слідчим СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Євтодій П.О. на ім`я начальника Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області складено рапорт (т.1 а.с.26) про те, що 08.06.2017 року об 11:50 год. до чергової частини Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області надійшло телефонне повідомлення від старшого зміни пункту пропуску ВПС «Кучурган-Авто» про те, що 08.06.2017 року в денний час в пункті пропуску ВПС «Кучурган-Авто» на виїзді з України під час перевірки автомобіля «BMW Х-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , спрацювала база даних «Інтерпол» на вказаний автомобіль, який знаходиться в розшуку, ініціатор розшуку Іспанія з 2005 року.

В рапорті вказано, що в ході проведення перевірки за фактом даного повідомлення було виявлено, що вищевказаний автомобіль громадянин ОСОБА_1 придбав ще у 2006 році в м.Одесі у невідомого йому громадянина на ім`я ОСОБА_10 . Також під час оформлення документів на вище вказаний автомобіль жодна з наявних баз даних не вказала, що даний автомобіль знаходиться в розшуку. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не знає громадянина, в якого він придбав автомобіль, опитати дану невідому особу не надавалось можливим. Вказаний автомобіль поміщений на огороджену територію штраф майданчика за адресою: АДРЕСА_3 , до прийняття рішення згідно чинного законодавства України.

У зв`язку із вищевикладеним, у рапорті зазначено, що немає підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки відсутній склад злочину.

Судом встановлено, що 09.06.2017 року о/у СКП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Вадовським Д.В. складено висновок за результатами розгляду повідомлення від старшого зміни пункту пропуску ВПС «Кучурган-Авто», який погоджено з т.в.о. начальника СВ Роздільнянського відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Д.В. Ткаченко та затверджено начальником Роздільнянського відділу поліції ГУНП в Одеській області полковником поліції О.Є. Кашперук 15.06.2017 року (т.1 а.с.12).

Згідно вказаного висновку, оперуповноваженим Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Вадовським Д.В, за розглядом матеріалів за повідомленням від старшого зміни пункту пропуску ВПС «Кучурган-Авто», зареєстрованим в ЄО Роздільнянського ВП за №3221 від 08.06.2017 року, із посиланням на ті ж самі обставини, що зазначені у рапорті від 09.06.2017 року, складеному слідчим СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Євтодій П.О., зазначено, що він вважав би перевірку за повідомленням старшого зміни ВПС «Кучурган-Авто» закінченою та вказано, що про результати розгляду матеріалів необхідно повідомити зацікавлених осіб.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься в копії лист сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП в Одеській області «Щодо транспортного засобу: марка BMW X-5, VIN: WBAF91090LN73398» від 08.06.2017 року №50/0304-Інтерпол на ЄО №3221 від 08.06.2017 року, адресований начальнику Роздільнянького ВП ГУНП в Одеській області полковнику поліції Капшеруку О.Є. (т.1 а.с.14), в якому зазначено, що згідно обліків Генерального секретаріату Інтерполу станом на 08.06.2017 року значиться як викрадений 06.11.2005 року на території Іспанії транспортний засіб BMW X-5, VIN: НОМЕР_8 , з номерним знаком НОМЕР_10 ; ініціатор розшуку НЦБ Інтерполу в Іспанії поінформований про виявлення автомобіля на території Одеської області.

У вказаному листі також зазначено, що для подальшого інформування компетентних органів Іспанії, сектор Інтерполу та Європолу ГУ НП в Одеській області просить проінформувати на його адресу наступні відомості: дані особи, яка користувалась машиною на час затримання; на підставі яких документів використовувався автомобіль; чи проводився огляд транспортного засобу на предмет зміни номерів вузлів та агрегатів; яке рішення прийнято за матеріалами ЄО №3221 від 08.06.2017 року; місце зберігання транспортного засобу, його технічний стан, контактні дані особи, відповідальної за зберігання.

У відповідь на вказаний запит №50/1304 від 08.06.2017 року Роздільнянським відділом поліції ГУ НП в Одеській області складено лист на ім`я начальника сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП в Одеській області Канівця П.І. від 14.06.2017 року №49/5713 (т.1 а.с.15), в якому повідомлено, що на час затримання автомобіля «BMW X-5», номер кузова НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_4 , знаходився у власності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі технічного паспорту. У листі також зазначено, що після затримання вказаний автомобіль було поміщено до огородженого штраф майданчика за адресою: АДРЕСА_3 . Також у листі вказано, що під час огляду вказаного автомобілю на предмет зміни номерів вузлів та агрегатів зовнішніх ознак змін виявлено не було. За матеріалами ЄО №3221 від 08.06.2017 року прийнято рішення списати в діловодство Родільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

В свою чергу, вважаючи протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного Регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило його право на свободу та особисту недоторканність, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

При вирішенні даної адміністративної справи, суд відповідно до ч.5 ст.353 КАС України враховує висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції по вказаній справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року, якою скасовані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції по вказаній справі, зокрема, зазначено наступне:

«…34. При цьому на обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 посилається на те, що його було затримано та проведено обшук без внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та поза межами кримінального провадження.

35. Отже, у цьому випадку посадові особи Державної прикордонної служби України діяли на підставі положень статей 208-213 КПК та Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування.

36. Разом з тим аналіз положень КПК, зокрема глави 26, дає підстави вважати, що цим Кодексом передбачено можливість оскарження лише рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні (за виключенням пункту 1 частини першої статті 303 цього Кодексу). Тобто нормами КПК не передбачено порядку оскарження дій уповноважених службових осіб під час проведення ними затримання або обшуку на підставі статей 208-213 цього Кодексу за відсутності кримінального провадження…».

З огляду на викладене, як зазначено у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб Прикордонного загону щодо затримання та обшуку особи поза межами кримінального провадження під час здійснення прикордонного контролю та про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб, підлягають розгляду відповідно до правил КАС судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Отже, враховуючи мотиви та висновки Великої палати Верховного суду, викладені у постанові по даній справі від 05.12.2018 року, суд при розгляді справи надає оцінку оскаржуваним діям відповідачів як суб`єктів владних повноважень, вчинених відповідно до ст.ст.208-213 КПК України та Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», Законом України «Про Державний кордон України», Законом України «Про прикордонний контроль», Порядком дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2016 року № 505 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2016 року за № 1052/29182, Інструкцією про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2012 р. за № 2033/22345, в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру,чисельність, функції та повноваження відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», серед основних функцій Державної прикордонної служби України, зокрема, є: здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

При цьому, виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України.

Згідно з п.5, п.6 та п.26 ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються такі обов`язки, як:

- організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами (п.5);

- здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду виїзду (п.6);

- взаємодія під час охорони державного кордону України з відповідними органами іноземних держав у порядку, який установлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (п.26);

Статтею 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань, зокрема, надається право: здійснювати згідно з дорученнями правоохоронних органів України затримання в пунктах пропуску осіб, які прямують через державний кордон України (п.7); здійснювати на підставах та в порядку, установлених законами, особистий огляд затриманих, а також оглядати і в разі потреби вилучати речі, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду здоров`ю людей (п.15); тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях (п.16); здійснювати автоматизований обмін інформацією про транспортні засоби, що перетнули державний кордон України, з територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Зупиняти та оглядати в межах прикордонної смуги, контрольованих прикордонних районів самостійно, а за їх межами - разом з відповідними підрозділами Національної поліції транспортні засоби (п.19).

У випадках, передбачених законом, посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють також і інші повноваження.

Статтею 33 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України «Про прикордонний контроль».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль здійснюється щодо:осіб, які перетинають державний кордон; транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль включає, зокрема: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Статтею 3 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 5 та 6 статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Види практичних заходів та тактичних прийомів посадових та службових осіб Державної прикордонної служби України з протидії протиправній діяльності під час перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів та порядок їх здійснення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Відповідно ч.1 ст.15 Закону України «Про прикордонний контроль» з метою здійснення прикордонного контролю з одночасним забезпеченням безпеки та безперервності дорожнього руху всі переміщення осіб та транспортних засобів у межах території пункту пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення регулюються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що Державна прикордонна служба України здійснює співпрацю з прикордонною охороною інших держав, включаючи обмін офіцерами зв`язку, створення консультаційних пунктів та використання інших форм взаємодії відповідно до міжнародних договорів України.

В свою чергу, в обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 посилається на те, що його було затримано та проведено обшук без внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та поза межами кримінального провадження.

При цьому, як зазначив у своїй постанові Верховний Суд, посадові особи Державної прикордонної служби України діяли на підставі положень статей 208-213 КПК та Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках визначених цією статтею.

Згідно з ч.3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частиною 5 статті 208 КПК України визначено, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Тобто, відповідно до вимог статті 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, передбачених цією статтею. Уповноважена службова особа може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.210 КПК України уповноважена службова особа зобов`язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.

Відповідно до ст.211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

Відповідно до ч.4 ст.213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч.5 ст.213 КПК України службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов`язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

Суд зазначає, що відповідно до статей 208-213 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статті 2, пунктів 5 та 17 частини першої статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державний кордон України» та з метою визначення порядку дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядку подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування розроблена Інструкція про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, яка затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2012 р. за № 2033/22345 (далі Інструкція №931).

Згідно з п.1.2 розділу І Інструкції №931, уповноважена службова особа - посадова особа органу (підрозділу) охорони державного кордону, яка безпосередньо виконує завдання з охорони державного кордону України.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Інструкції №931 уповноважена службова особа без ухвали слідчого судді або суду має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину у сфері охорони державного кордону, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, за умови:

- якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

- якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Пунктом 2.3 розділу ІІ Інструкції №931 визначено, що протокол про затримання особи складається відповідно до вимог статті 104 та частини п`ятої статті 208 КПК України у підрозділі охорони державного кордону посадовою особою, визначеною начальником відділу прикордонної служби з сержантського або офіцерського складу.

Копія протоколу про затримання особи негайно після складання під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до п.2.4 розділу ІІ Інструкції №931 уповноважена службова особа підрозділу, яка здійснила затримання, зобов`язана надати затриманій особі можливість негайно (за першої можливості) повідомити про своє затримання та місцеперебування близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб на вибір цієї особи.

За наявності підстав для обґрунтованої підозри, що повідомлення про затримання особи може зашкодити досудовому розслідуванню, уповноважена службова особа може здійснити таке повідомлення самостійно, але без порушення вимог щодо його негайності.

Згідно з п.2.5 розділу ІІ Інструкції №931 про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, уповноважена службова особа негайно (за першої можливості) інформує центр управління службою відділу прикордонної служби із зазначенням часу та обставин затримання.

Відповідно до п.2.6 розділу ІІ Інструкції №931 після затримання особи уповноважена службова особа зобов`язана повідомити затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави для затримання та у вчиненні якого злочину вона підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти неї, а також інші права, передбачені законодавством.

Згідно з п.2.7, п.2.8 розділу ІІ Інструкції №931 під час затримання уповноважена службова особа може здійснити обшук затриманої особи та тимчасове вилучення її майна, яке може бути речовим доказом або може заподіяти шкоду здоров`ю людини, результати якого зазначаються в протоколі затримання. Після складання протоколу про затримання особи начальник органу (підрозділу) охорони державного кордону організовує її тримання.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Інструкції №931 визначено, що центр управління службою відділу прикордонної служби про затримання особи, час, обставини, виявлені ознаки злочину негайно, але не пізніше ніж через 30 хвилин з моменту виявлення особи інформує найближчий орган досудового розслідування з урахуванням підслідності, центр управління службою органу охорони державного кордону та орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, а також здійснює реєстрацію цієї інформації.

Відповідно до п.3.2-3.4 розділу ІІІ Інструкції №931 інформування здійснюється за допомогою електронних та інших засобів зв`язку з подальшим надсиланням письмового повідомлення. Центр управління службою органу охорони державного кордону негайно доповідає начальнику органу охорони державного кордону про факт та обставини затримання особи і здійснює реєстрацію отриманої інформації про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Орган досудового розслідування письмово інформує відповідний орган охорони державного кордону щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про номер кримінального провадження.

Згідно з п.4.1 та п.4.2 розділу ІV Інструкції №931 затримана в установленому КПК України порядку особа, складені протоколи та інші документи щодо неї, речі (документи), вилучені у неї, передаються слідчому органу досудового розслідування, про що складається відповідний протокол з дотриманням вимог статті 104 КПК України.

Копія протоколу про передавання затриманого надається уповноваженій службовій особі органу охорони державного кордону.

Як вже встановлено судом, підставою для затримання особи - позивача згідно складеного уповноваженою особою протоколу від 08.06.2017 року слугувало те, що 08.06.2017 року під час оформлення громадянина України ОСОБА_1 , який слідував за маршрутом: м.Одеса (Україна) смт.Слободзея (Молдова) при проходженні паспортного контролю спрацювала база даних «Інтерпол» (викрадення транспортного засобу), та згідно з обліками Генерального секретаріату МОКП Інтерпол, транспортний засіб марки «BMW X-5», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_8 , під керуванням громадянина України ОСОБА_6 22.08.1967 року, значиться у міжнародному розшуку в Іспанії з 06.11.2005 року.

В свою чергу, правовим підґрунтям для такого затримання слугував Порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 14.06.2016 року №505, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.07.2016 року за №1052/29182 (далі Порядок №505).

Відповідно до п.1 Порядку №505 цей Порядок визначає механізм взаємодії між посадовими особами Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу (далі - Інтерпол).

Згідно з п.3, п.4 Порядку №505 органами охорони державного кордону в пунктах пропуску для міжнародного та міждержавного сполучення використовуються банки даних Інтерполу про осіб, викрадені автомобільні транспортні засоби, викрадені та втрачені паспортні документи. Перевірка за банками даних Інтерполу проводиться уповноваженими посадовими особами підрозділів (органів) охорони державного кордону, які очолюють прикордонні наряди, в пунктах пропуску.

Пунктом 5 Порядку №505 визначено, що перевірка за банками даних Інтерполу здійснюється, зокрема, щодо викрадених автомобільних транспортних засобів - шляхом введення вручну інформації про VIN-код у відповідне поле системи «Гарт-1/Інтерпол» під час додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Згідно з п.12 вказаного Порядку №505, у разі виявлення автомобільного транспортного засобу (далі - автомобіль), інформація щодо якого міститься в банках даних Інтерполу як про викрадений:

1) старший прикордонного наряду: затримує водія в порядку, визначеному пунктами 2.3 - 2.8 розділу II Інструкції; надсилає електронне повідомлення про виявлення зазначеного автомобіля з копією реєстраційних документів транспортного засобу та інформацією про осіб, які знаходяться в автомобілі, начальнику зміни ВУС органу охорони державного кордону;

2) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону: надсилає електронне повідомлення про виявлення зазначеного автомобіля з копією реєстраційних документів транспортного засобу та інформацією про всіх осіб, які знаходились в автомобілі під час проходження прикордонного контролю, на електронну адресу або факс Укрбюро Інтерполу та до найближчого територіального органу поліції; факт виявлення, затримання та передачі автомобіля записує у журналі обліку спрацювань банків даних Інтерполу, який ведеться у письмовому вигляді;

3) територіальний орган поліції: приймає та реєструє інформацію про викрадений автомобіль в порядку, визначеному Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1377, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1498/27943; негайно прибуває до пункту пропуску, в якому виявлено викрадений автомобіль; забороняє експлуатацію транспортного засобу і забезпечує його збереження відповідно до вимог законодавства.

При цьому, суд зазначає, що додатком 1 до вказаного Порядку є протокол про затримання особи.

Враховуючи вищенаведені судом положення діючого законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов наступних висновків:

- по-перше, питання щодо затримання особи, проведення обшуку, затримання транспортного засобу, складання відповідних протоколів без ухвали слідчого судді або суду (за відсутності кримінального провадження) визначено вищенаведеними судом приписами законодавства: ст.ст. 208 КПК України, п.п.2.1, 2.3, 2.7, 2.8 Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931 та п.п.3,4,5,12 Порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 14.06.2016 року №505;

- по-друге, у відповідачів 1 та 2 були законні повноваження на затримання позивачабез ухвали слідчого судді або суду, проведення обшуку, складання протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року щодо позивача, оскільки такі дії чітко визначені для відповідачів ст.ст. 208 КПК України, п.п.2.1, 2.3, 2.7, 2.8 Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931 та п.п.3,4,5,12 Порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 14.06.2016 року №505;

- по-третє, протокол про затримання особи складений відповідачем 2 із дотриманням його типової форми, яка є додатком до Порядку №505, а також, відповідно до вимог статті 104 та частини п`ятої статті 208 КПК України, у зв`язку із чим твердження позивача про внесення у протокол про затримання особи недостовірних відомостей щодо підстав затримання є безпідставними та недоведеними, оскільки такі відомості щодо підстав затримання безпосередньо містяться у типовій формі протоколу про затримання особи, та визначені ст.208 КПК України та п.2.1 розділу ІІ Інструкції №931;

- по-четверте, відповідачами 1та 2 були вчинені усі визначені п.12 вказаного Порядку №505, п.2.4, п.2.5, п.2.6, п.2.7, п.2.8, п.3.2-п.3.4 Інструкції №931, ст.ст.20,210,211,213 КПК України дії, які належить вчинити у разі затримання особи та складання щодо неї відповідного протоку;

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на внесення у протокол про затримання особи від 08.06.2017 року недостовірних відомостей щодо повідомлення про затримання органу, уповноваженому на надання правової допомоги є безпідставними та недоведеними позивачем і не беруться судом до уваги, оскільки у вказаному протоколі міститься підпис позивача, що він не має зауважень, скарг, доповнень до нього, а відповідачем 1 в свою чергу надані до суду пояснення, про те що було невідкладно поінформовано Регіональний центр надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області.

Водночас, на спростування вказаних доводів позивача, відповідачем Білгород-Дністровським прикордонним загоном надано до суду письмові пояснення посадових осіб відповідача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т.2 а.с.185-186, 199), які повідомили, зокрема про те, що 08.06.2017 року черговим центру управління службою Білгород-Дністровського прикордонного загону, при отриманні доповіді від чергового підрозділу охорони кордону про спрацювання бази даних «Інтерпол» відносно автомобіля ОСОБА_1 було невідкладно поінформовано Регіональний центр надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області. Також, у поясненнях зазначено, що зазначені заходи були обліковані в робочому зошиті чергового центру управління службою.

Також, відповідачем 1 надано до суду довідку від 12.04.2019 року №44/3709, складену Білгород-Дністровським прикордонним загоном про те, що «Робочий зошит оперативного чергового» за період з 28.04.2017 року по 12.10.2017 року, що зареєстрований за №116 від 28.04.2017 року відповідно до п.78 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.11.2018 року №102 «Про організацію ведення, обліку та зберігання службових документів і документації» знищено за встановленим порядком згідно акту на зниження документів №44/1757 від 20.02.2019 року (т.2 а.с.187, 201).

Окрім того, до суду з боку відповідача надано акт знищення документів, затверджений Начальником Білгород-Дністровського прикордонного загону 20.02.2019 року за вих. №44/1457 (т.2 а.с.188-196, 202-210), в якому у пункті 68 зазначено, що робочий зошит оперативного чергового №ЖОЖ116 із терміном зберігання 1 рік на підставі Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 11.01.2018 року №2 «Про організацію, ведення, обліку та зберігання службових документів і документації», Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 12.11.108 №102 «Про внесення змін до наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 11.01.2018 року №» 2, відібраний для знищення як такий, що не має культурної цінності та втратив практичне значення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були визначені вищевказаними законодавчими актами повноваження на вчинення дій щодо затримання ОСОБА_1 , його обшуку, затримання та обшуку автомобіля, складання протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, без ухвали слідчого судді або суду (за відсутності кримінального провадження), та такі дії були здійснені відповідачами із дотриманням вимог чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснюючи затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, відповідачі 1 та 2 діяли у спосіб, в межах та на підставі вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного Регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканність є необґрунтованою, недоведеною та такою що не підлягає задоволенню.

В свою чергу, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Державної казначейської служби України відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким протиправно затримано та проведено обшук позивача, моральну шкоду в розмірі 50000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач у позові обґрунтовуючи дану вимогу про стягнення моральної шкоди зазначає, що незаконними діями Білгород-Дністровського прикордонного загону та його посадової особи позивачу спричинено моральну шкоду, що полягає у його душевних моральних стражданнях, а також у приниженні його честі та гідності, яку позивач оцінює в грошовому вираженні у розмірі 50000 грн.

Отже, вказана вимога про стягнення моральної шкоди є похідною позовною вимогою від вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідачів 1 та 2.

Таким чином, оскільки вимога позивача про зобов`язання Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким протиправно затримано та проведено обшук, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), моральну шкоду в розмірі 50000 грн. є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного Регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканність, у задоволенні якої судом відмовлено позивачу, то вона також не підлягає задоволенню.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують, оскільки ґрунтуються не вірному тлумаченні приписів діючого законодавства, яким регулюються спірні правовідносини. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - військової частини № НОМЕР_1 , заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,9,70,77,90,120,139,193,194,205,241-246,255,295,353 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), Державної казначейської служби України (вул.Бастіонна, 6, м.Київ, 01601), про: - визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканність; - зобов`язання Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини № НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким протиправно затримано та проведено обшук, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_3 ), моральну шкоду в розмірі 50000 грн. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя О.М.Соколенко

Суддя С.М. Корой

Суддя А.А. Радчук

.