ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/1546/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

представника відповідача: Прокопенкова А.В.,

за відсутністю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління ДФС у Луганській області від 06 березня 2019 року № ф-1720-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 13362,36 грн (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 741, яке видано 15.01.2003 року Луганською обласною КДКА. Як самозайнята особа (адвокат) перебуває на обліку у Станично-Луганському ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 . 08.06.2018 року Рада адвокатів Національної асоціації адвокатів України на підставі його заяви прийняла рішення про зупинення адвокатської діяльності. 29.10.2018 року позивач звернувся до Станично-Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з заявою про ліквідацію платника податків (форма 8-ОПП) і з заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма 7-ЄСВ). До заяв було додано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 08.06.2018 року СЕРІЯ 2, № 001522, в якому зазначено про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. 28.01.2019 року позивач отримав відповідь від відповідача про те, що відносно нього прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Довідки за формами 12-ОПП та 10-ЄСВ будуть видані після проведення всіх процедур пов`язаних з припиненням платника. В кінці березня 2019 року позивач отримав від ГУДФС у Луганській області вимогу від 06.03.2019 № Ф-1720-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ. Розмір боргу станом на 28.02.2019 року склав 13362,36 грн.

Позивач також зазначив, що відповідно до п. 5. ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Отже, необхідними умовами для сплати ЄСВ є провадження адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Позивач не проводжує адвокатську діяльність і відповідно не отримую дохід від цієї діяльності. Позивач є інвалідом І групи, підгрупа А та пересувається виключно на інвалідному візку. Позивач проживає в с. Чугинка Станично-Луганського району. Станично-Луганський районний суд у 2014 році під час бойових дій було зруйновано. Відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 25.01.2016 року №6/0/38-16 функції Станично-Луганського районного суду виконує Біловодський районний суд. Біловодський районний суд в порушення законодавства не пристосовано для осіб на інвалідному візку (відсутні пандус і санвузол). Таким чином позивач не може повноцінно займатись адвокатською діяльністю. До 2017 року він був звільнений від сплати ЄСВ як інвалід І групи. А з 2017 року інваліди - підприємці звільнені від обов`язкової сплати ЄСВ, а інваліди - самозайняті особи ні, що, на думку позивача, є по суті дискримінацією по відношенню до інвалідів - самозайнятих осіб. Як вказує позивач, в 2017 і 2018 роках він не отримав доходів, що підтверджується податковими деклараціями за 2017 і 2018 роки. Позивач не згоден з вимогою Головного Управління ДФС у Луганській області від 06 березня 2019 року № ф-1720-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 13362,36 грн ще й з тих підстав, що на нього поширюється дія п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим вважає вимогу незаконною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.27-28). В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований як самозайнята особа (адвокат) 15.01.2003 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Луганської області за №124. 08.06.2018 року згідно Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України № 001522 зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 на підставі його заяви. Як платник єдиного соціального внеску ОСОБА_1 обліковується в Станично-Луганському управлінні Головного управління ДФС у Луганській області з 25.02.2003 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати єдиний соціальний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п.3 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Наказ № 449), для платників, зазначених у п.п.3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Відповідно до п.п.3 п.5 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діяла з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.п.2 п.4 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діє з 01.01.2018 р., платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Відповідно до абзацу першого п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до абз.5 п.З розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Після проведеного нарахування єдиного внеску за третій та четвертий квартали 2018 року ОСОБА_1 було надано до контролюючого органу Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України № 001522 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю з 08.06.2018 року на підставі його заяви.

Враховуючи вищезазначене, на підставі отриманої інформації про реєстрацію припинення незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 як адвоката з 08.06.2018 року, контролюючим органом було зменшено квартальних нарахувань за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. та четвертий квартал 2018 року у сумі 1638,12 грн. Згідно даних карти особового рахунку платника станом на 28.02.2019 року ОСОБА_1 має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 13362,36 грн. за період з 01.01.2017 року по 08.06.2018 року, а саме: за 2017 рік (термін сплати 02.05.2018 року) - 8448,00 грн; за 1 квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018 року) - 2457,18 грн; за 2 квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018 року) - 2457,18 грн. Таким чином, ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1720-54 від 06.03.2019 року на суму заборгованості 13362,36 грн., яку було направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 13.03.2019 року.

Щодо посилання позивача на п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 відповідач зазначив наступне.

Відповідно до п. 9-4 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Водночас, у статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс- мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

З наведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу.

Із системного аналізу абзаців першого, другого та четвертого п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 і ст.101 ПК України, на думку відповідача, вбачається, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов`язку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку. З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону №2464.

Станом на теперішній час ОСОБА_1 не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи вищезазначене, діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-УІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, відповідач зазначив, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (відповідно до п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий орган від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, відповідач вважає, що ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1720-54 від 06.03.2019 року на суму заборгованості 13362,36 грн, яка є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню.

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

В судове засідання, призначене на 08.05.2019 прибув представник відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у його задоволенні.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.26), просив розглядати справу за його відсутності (а.с.4).

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є інвалідом І групи, що підтверджується інформацією зазначеної у довідці МСЕК серії 10 №746739 (а.с.5-6,15).

Позивач займався адвокатською діяльністю з 15.01.2003 року, з 25.02.2003 перебував на обліку в Станично-Луганському управлінні ГУ ДФС у Луганській області як платник єдиного соціального внеску - самозайнята особа (адвокат).

З витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Серії ІІ №001522 вбачається, що з 08.06.2018 на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.19).

29.10.2018 позивач звернувся до Станично-Луганської ДПІ ГУДФС у Луганській області з заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску, у зв`язку з зупинення права на заняття адвокатською діяльністю та 30.10.2018 з заявою про ліквідацію або реорганізацію платника податків у зв`язку з зупиненням права на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.9,10).

Згідно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 04.04.2018 та за 2018 рік від 31.01.2019 позивач не отримував доходів від зайняття адвокатською діяльністю (а.с.33-34, 35-36).

29.03.2018 позивач звернувся до Станично-Луганської ДПІ з заявою, в якій просив звільнити від виконання своїх обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 01.01.2017 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану згідно п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (а.с.13).

З облікової картки вбачається, що станом на 28.02.2019 року ОСОБА_1 має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 13362,36 грн за період з 01.01.2017 року по 08.06.2018 року, а саме: за 2017 рік (термін сплати 02.05.2018 року) - 8448,00 грн; за 1 квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018 року) - 2457,18 грн; за 2 квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018 року) - 2457,18 грн (а.с.30-31).

Підставою для винесення оскаржуваної вимоги відповідачем стала несплата позивачем єдиного внеску у період з 01.01.2017 по 08.06.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно у період з 01.01.2017 по 08.06.2018 не сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Період несплати єдиного внеску після зупинення адвокатською діяльністю, тобто після 08.06.2018, відповідач позивачу не вміняє в порушення та не вимагає сплати єдиного внеску у цей період.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 частини 1 ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати єдиний соціальний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п.3 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Наказ № 449), для платників, зазначених у п.п.3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п.п.3 п.5 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діяла з 01.01.2017 по 31.12.2017, платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.п.2 п.4 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діє з 01.01.2018 р., платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Відповідно до абзацу першого п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний». Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, не дивлячись на те, що позивач у 2017 та 2018 роках не отримав дохід (прибуток) від здійснення своєї професійної діяльності, він повинен був своєчасно нараховувати та сплачувати єдиний внесок.

З викладеними з цього приводу доводами відповідача суд погоджується в повній мірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 01.01.2017 по 08.06.2018, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено смт Станиця Луганська (Станично-Луганська селищна рада).

Таким чином, судом встановлено, що у спірному періоді позивач є платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільняється від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Оскільки, як вже вище вказано, позивач в силу приписів закону звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника на період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Зазначені з цього приводу доводи відповідача є незмістовними по вище викладеним мотивам.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не надав до органу доходів і збору за основним місцем обліку сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин, суд вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов`язковою умовою для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини справи з урахуванням системного аналізу норм права, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення - вимоги, у зв`язку з чим оскаржувана вимога від 06 березня 2019 року № ф-1720-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 13362,36 грн є протиправною, тому підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що Закон № 1669 не скасовує обов`язків платника податків, а надає лише можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 березня 2019 року № Ф-1720-54 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальну суму 13362 (тринадцять тисяч триста шістдесят дві) гривні 36 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 13 травня 2019 року.

Суддя

Н.М. Басова