Постанова

Іменем України

07 травня 2019 року

м. Київ

справа № 490/1408/15-ц

провадження № 61-30034св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціоналіст»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що за час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» (далі - ТОВ «Трейдавтотранс») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціоналіст» (далі - ТОВ «Інтернаціоналіст»).

Посилаючись на те, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 просила суд поділити спірне майно й визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , залишити у власності відповідача ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст», а також стягнути на її користь грошову компенсацію різниці між ідеальною та реально виділеною часткою у спільному майні в розмірі 53 040 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у червні 2015 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просив поділити спірну квартиру пропорційно до участі сторін у витратах на її придбання, а саме: визнати за ним право власності на 69,15 % частки квартири, а за ОСОБА_1 - 30,85 % частки квартири.

Позов мотивовано тим, що вказану квартиру ними було придбано в період шлюбу за кредитні кошти, які спільно були погашені лише на суму 8 951 доларів США, а 21 048 доларів США ним було сплачено самостійно після розірвання шлюбу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 250 грн компенсації за її частку в спільних коштах, переданих до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс».

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти первісних вимог ОСОБА_1 та зустрічних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року в частині відмови в стягненні компенсації частки внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» скасовано й стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн компенсації її частки у внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст».

В іншій частині вказане рішення районного суду та додаткове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації частки внеску до статутних фондів ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст» скасовано, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2015 року залишено без змін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації внесків до статутних фондів відмовлено.

Рішення суду мотивоване безпідставністю позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки право на компенсацію частки внеску до статутного фонду товариства позивач має тоді, коли такий внесок був здійснений відповідачем всупереч вимогам статті 65 СК України, тобто без згоди іншого з подружжя. Якщо ж внесок до статутного фонду товариства здійснено відповідно до вимог статті 65 СК України, то у позивача виникає право на виплати йому частини одержаних доходів від діяльності товариства. Водночас будь-яких доказів того, що кошти, внесені до статутних капіталів товариств, були використані відповідачем всупереч інтересам сім`ї, позивачем суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 250 грн грошової компенсації половини вартості внеску ОСОБА_2 до статутних фондів ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс».

Вирішено питання розподілу судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки на час створення ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс» сторони перебували в зареєстрованому шлюбі й відповідач вніс до їх статутних фондів 100 000 грн та 18 500 грн відповідно, які є спільним сумісним майном подружжя, то враховуючи вимоги статті 60 СК України, на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частини таких внесків у загальному розмірі 59 250 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при новому розгляді справи апеляційний суд у порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у його ухвалі від 13 липня 2016 року. Апеляційний суд залишив поза увагою необхідність встановлення факту про те, чи в інтересах сім`ї другий з подружжя, який є учасником господарського товариства, вніс до його статутного капіталу спільні кошти подружжя. При цьому посилання апеляційного на правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-38цс15 та рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 не узгоджуються з правовідносинами сторін у цій справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що з 12 липня 1991 року до 10 червня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування у шлюбі у 2002 році ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів подружжя зробив внесок у розмірі 100 000 грн до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» та став його учасником, а у 2003 році зробив внесок у розмірі 18 500 грн до статутного фонду ТОВ «Трейдавтотранс» та став його учасником.

Згідно з протоколом зборів ТОВ «Інтернаціоналіст» від 13 травня 2005 року № 3 до складу учасників товариства введено ОСОБА_5 та змінено статутний фонд до 225 грн за рахунок грошових та майнових внесків учасників. Відповідно до розподілу часток товариства, 97,33 % належить ОСОБА_2 , що дорівнює 219 грн, а ОСОБА_5 . - 2,67 %, що дорівнює 6 грн. (т. 2 а. с. 22).

05 серпня 2010 року розмір внеску до статутного фонду ТОВ «Інтернаціоналіст» ОСОБА_2 . склав 300 000 грн. (т. 2 а. с. 68-71).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

У цій справі ОСОБА_1 порушує питання про поділ майна подружжя з проведенням відповідної компенсації за частину внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст» грошових коштів, набутих сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому порядок внесення грошових коштів до товариств та питання правового режиму їх власності сторонами не оспорюються.

З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Трейдавтотранс» та ТОВ «Інтернаціоналіст».

Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, встановив дійсні правовідносини сторін справи та правильно застосував норми матеріального права, які їх регулюють.

Висновок апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації половини вартості його внеску до статуних фондів ТОВ «Інтернаціоналіст» та ТОВ «Трейдавтотранс» є таким, що відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про нез`ясування судом обставин внесення коштів до статуних капіталів господарських товариств не є обґрунтованими з огляду на таке.

У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому вона стосується всього обсягу майнових прав подружжя, реалізовуючи які, вважається, що кожен із подружжя діє за згодою другого та виключно в інтересах сім`ї. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України 2004 року), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, у справі про поділ майна подружжя обов`язок доказування обставин щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній сумісній власності, не в інтересах сім`ї, для спростування доводів позивачки, покладається на відповідача.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваних судових рішень виключно з формальних міркувань, правового значення для вирішення цього спору не мають та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник