РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2019 року м. Рівне №460/208/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представники Боржецький О.Л., Сорочинська Н.Г. Воловнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дубенської міської ради до Тараканівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Дубенська міська рада (далі - позивач), звернулася до суду із позовною заявою до Тараканівської сільської ради (далі - відповідач) в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 72-73), просить визнати бездіяльність Тараканівської сільської ради щодо ненадання міжбюджетного трансферту у вигляді іншої субвенції для бюджету м. Дубно на покриття витрат за надані послуги членам Тараканівської об'єднаної територіальної громади, медичними, освітніми та закладами культури, які перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Дубно протиправною; зобов'язати Тараканівську сільську раду передбачити в сільському бюджеті (бюджеті об'єднаної територіальної громади) міжбюджетний трансферт у вигляді іншої субвенції для бюджету м. Дубно на покриття витрат за надані послуги членам Тараканівської об'єднаної територіальної громади, медичними, освітніми та закладами культури, які перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Дубно у розмірі наданих в 2018 році послуг. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що медичні комунальні заклади м. Дубно (комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги», комунальний заклад «Пологовий будинок Дубенська міська стоматологічна поліклініка) надають послуги не лише жителям міста, а й жителям Дубенського району, у тому числі мешканцям Тараканівської об'єднаної територіальної громади. Бюджетним законодавством України передбачено право місцевих рад передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення. Отже, враховуючи те, що первину та вторинну медичну допомогу жителі Тараканівської об'єднаної територіальної громади отримують в комунальних закладах м. Дубно, тому відповідач по справі мав би передавати медичну субвенцію, яка надається об'єднаній громаді, саме у бюджет м. Дубно, однак він цього не робить. Аналогічна ситуація існує й щодо освітньої субвенції, оскільки освітні заклади м. Дубно також надають послуги жителям Тараканівської об'єднаної територіальної громади. Позивач неодноразово звертався до відповідача із листами з проханням передбачити у сільському бюджеті іншу субвенцію для бюджету м. Дубно на покриття витрат, пов'язаних із наданням членам Тараканівської громади освітніх та медичних послуг. Рішенням від 26.07.2018 № 382 «Про внесення змін до бюджету сільської ради на 2018 року», Тараканівська сільська рада передбачила для бюджету м. Дубно іншу субвенцію на виплату заробітної плати працівникам дошкільного навчального закладу № 7 у розмірі 100 тис. грн. Водночас, протягом 11 місяців 2018 року закладами охорони здоров'я міста надано медичних послуг жителям Тараканівської об'єднаної територіальної громади на суму 1367690,44грн, закладами культури (школа мистецтв) на 127633,32грн, закладами дошкільної освіти на 613692,14грн, та закладами позашкільної освіти на 37958,68грн, про що було повідомлено відповідача по справі листом від 17.12.2018 № 6087/05-02-26/18. Однак, крім 100 тис. гривень, які були надані бюджету м. Дубно, на підставі рішення від 26.07.2018 № 382, Тараканівська сільська рада інших дотацій чи субвенцій для покриття вищезазначених витрат позивачу по справі не надавала. Такі дії відповідача, на думку позивача, призводять до бюджетних втрат останнього. При цьому, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», для ОТГ с. Тараканів в 2018 році було надано освітню субвенцію в розмірі 6744,8тис. гривень та медичну субвенцію в розмірі 2544,7тис. гривень (додаток № 6 до закону). Просить позов задовольнити.

Позивач, 28.02.2019 подав до суду заяву про зміну предмета позову, зміст якої зазначений вище по тексту рішення.

Відповідач подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зауважує, що бюджетним законодавством України встановлене право місцевих рад передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам, а не обов'язок, тобто право передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам є дискреційним повноваженням відповідача. До дискреційних повноважень відповідача також належить право самостійно формувати місцевий бюджет і суд не може підміняти орган місцевого самоврядування та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції сільської ради, оскільки такі дії виходитимуть за межі тих повноважень, якими наділені органи судової влади. Крім того, умовами надання субвенцій у розумінні Бюджетного кодексу України є відповідний договір між сторонами. Тобто, міжбюджетний трансферт у вигляді іншої субвенції для бюджету м. Дубно може бути надано лише за наявності відповідного договору між Тараканівською сільською радою і Дубенською міською радою. Однак, такого договору з міською радою відповідач не укладав, тому і обов'язку здійснювати міжбюджетний трансферт у останнього не виникало. Також звертає увагу суду на те, що позивачем до позову не долучено докази розрахунків грошових сум, які зазначені у позовній заяві, а із тих, що долучені не можливо зрозуміти на підставі яких вихідних даних і яким саме чином міська рада розрахувала ті грошові суми, на які нібито було надано послуги жителям конкретно громади Тараканівської ОТГ. Таким чином, як стверджує відповідач, при зверненні до суду Дубенською міською радою не дотримано вимог п. 4, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, так як звинувачуючи сільську раду у бездіяльності, міська рада у своїй позовній заяві не викладає належним чином тих обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, не обґрунтовує порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача своїх інтересів як позивача. Одночасно у відзиві на позов заявлено клопотання про залучення до участі у даній справ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дубенську районну раду. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю ( а. с. 41-46).

Позивач подав відповідь на відзив в якому відхиляє останній з мотивів, тотожних змісту позовної заяви. Додатково зазначає, що відповідач зобов'язаний був укласти із позивачем договір, оскільки позивачем надавалися медичні та освітні послуги жителям Тараканівської ОТГ. Стверджує, що під час розрахунків понесених нами витрат враховувалась загальна сума фінансування відповідного закладу (охорони здоров'я, освіти, культури) поділена на кількість наданих ними послуг, з яких визначено суму на яку надано послуги жителям Тараканівської об'єднаної територіальної громади. Просить позов задовольнити (а. с. 65-68).

Відповідач письмових заперечень на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду 05.02.2019 відкрито провадження у справи та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.02.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

11.03.2019 ухвалою суду призначено наступне підготовче засідання.

01.04.2019 ухвалами суду без виходу до нарадчої кімнати постановлено: прийняти заяву позивача про зміну предмету позову; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без руху; закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 06.05.2019 на 11:30год.

В судове засідання на розгляд справи по суті представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неприбуття станом на 11:30год 06.05.2019, суд не повідомив.

Представники відповідача в судовому засіданні зауважили, що у підготовчому засіданні судом визначалась дата розгляду справи по суті з урахуванням думки усіх учасників процесу, наполягали на продовженні розгляду справи за відсутності позивача.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

06.05.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати на підставі п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України постановлено - розглянути справу за відсутності позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, який про причини неприбуття суд не повідомив.

У зв'язку із відсутністю позивача, судом оголошений короткий зміст заяв по суті справи позивача.

Представники відповідача надали пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов.

Після заслуховування вступного слова відповідачів, суду стало відомо, що через відділ документального забезпечення суду від позивача об 11:53год. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці.

Представники відповідача зауважили, що позивач не позбавлений права та можливості направити в судове засідання іншого представника, тому клопотання є безпідставним, просили розгляд справи продовжити.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати на підставі ст. 204, ч. 5 ст. 205 КАС України відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи по суті продовжений.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини спірних правовідносин в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

Обставини справи:

18.05.2018 Дубенська міська рада направила лист голові Тараканівської ОТГ, депутатському корпусу Тараканівської ОТГ за змістом якого просила вирішити питання надання місту іншої субвенції та медичної субвенції на надання вторинної медичної допомоги, оскільки закладами міста надаються послуги не лише жителям міста, а й суміжних адміністративно-територіальних одиниць.

У зазначеному листі Дубенська міська рада зазначає, що освітянськими закладами га закладами культури міста надаються послуги сільським дітям. Так, дошкільні заклади відвідує 38 дітей, позашкільні заклади освіти: станція юних техніків - одна дитина, будинок дітей та молоді -13 дітей, школу мистецтв - 9 дітей. Витрати бюджету міста на надання послуг в закладах освіти і культури міста жителями Тараканівської ОТГ складають на 2018 рік: по дитячих дошкільних закладах -759,2тис.грн; позашкільних закладах - 64,2тис.грн. школі мистецтв - 116,7тис.грн. Загальна сума витрат бюджету міста на надання послуг дителям Тараканівської ОТГ у закладах освіти і культури міста на поточний рік складає 940,1тис.грн (а. с. 9).

В подальшому, Дубенською міською радою на адресу Тараканівської ОТГ направлялись аналогічні листи із визначенням відповідних сум за надані медичні та освітні послуги 16.07.2018, 02.10.2018, 17.12.2018 (а. с. 11, 17, 19).

Крім того, позивачем також направлялись відповідачу Договори про передачу і прийняття міжбюджетного трансферту для виконання делегованих повноважень по медичному обслуговуванню населення Тараканівської об'єднаної територіальної громади та про надання іншої субвенції у 2018 році з бюджету Тараканівської сільської ради до бюджету Дубенської міської ради (а. с. 10, 18).

Вказані Договори відповідачем не були підписані.

26.07.2018 відповідачем надана позивачу відповідь про те, що лист від 18.05.2018 попередньо обговорений депутатським складом на сесії сільської ради та рекомендовано повторно розглянути на черговій сесії для прийняття рішення. Крім того повідомляється, що відповідно до рішення сільської ради № 67 від 22.12.2017 року, для надання вторинної медичної допомоги жителям громади делеговано медичну субвенцію в сумі 2 084 600 гривень Дубенському районному бюджету. Також проінформовано, що лист від 16.07.2018 року винесений на розгляд чергового засідання сесії сільської ради.

Рішенням Тараканівської сільської ради № 382 від 26.07.2018 «Про внесення змін до бюджету сільської ради на 2018 рік», вирішено надати іншу субвенцію в сумі 116000грн, зокрема, бюджету м. Дубно на виплату заробітної плати працівникам ДНЗ № 7 м. Дубно в сумі 100000грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на наступне.

Статтею 7 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як встановлено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 цього Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України встановлено, що міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п.32); субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п.48).

За змістом ч. 1, 3 ст. 93 БК України, місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету.

Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.

В силу вимог ст. 101 БК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

4) субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;

5) дотації та інші субвенції.

Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у таких типах навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки;

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри;

7) професійно-технічні навчальні заклади державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти;

8) вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти.

У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги освітньої субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об'єднаних територіальних громад.

Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

1) кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів і учнів, які здобувають повну загальну середню освіту у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності, вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації державної та комунальної власності, у міській та сільській місцевості, гірських населених пунктах;

2) розрахункова наповнюваність класів;

3) навчальні плани.

При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсотка загального обсягу субвенції.

Кабінет Міністрів України здійснює розподіл резерву освітньої субвенції та може визначати напрями використання таких коштів.

Залишки коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції та на оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів, зазначених у частині першій цієї статті (стаття 103-2 БК України).

Статтею 103-4 Бюджетного кодексу встановлено, що медична субвенція спрямовується на видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті 3 частини першої статті 89 (крім підпункту "г") та пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу, для оплати поточних видатків, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги медичної субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об`єднаних територіальних громад.

Медична субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

коригуючі коефіцієнти, що враховують відмінності у вартості надання медичної допомоги;

особливості надання медичної допомоги у гірських населених пунктах.

При цьому, у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсотка загального обсягу субвенції.

Кабінет Міністрів України здійснює розподіл резерву медичної субвенції та може визначати напрями використання таких коштів.

Залишки коштів за медичною субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і можуть використовуватися у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції та на оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я.

Із системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що за місцевими радами закріплене право як на затвердження відповідного місцевого бюджету так і на передачу коштів на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді, у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету, а не обов'язок. Тобто таке право є дискреційними повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Іншими словами, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, тобто не може підміняти інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до їх компетенції.

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях, що стосуються затвердження місцевого бюджету чи внесення змін до нього.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 122 БК України, у разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно із цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині міжбюджетних трансфертів Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про районний, міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети та бюджети об'єднаних територіальних громад звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Районні державні адміністрації до запровадження інституту представника Президента України, виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районних у містах Києві та Севастополі рад, рад відповідних об'єднаних територіальних громад, наступного дня після підписання керівником відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Таким чином, у разі порушення відповідачем вимог щодо складання бюджету згідно із Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України в частині міжбюджетних трансфертів, звернення до суду із позовом про порушення таких вимог, входить до компетенції голови відповідної обласної державної адміністрації, а не до компетенції Дубенської міської ради, оскільки спір стосується міжбюджетних трансфертів щодо передачі з бюджету Тараканівської сільської ради до Дубенського міського бюджету коштів на медичну та освітню субвенції для надання зазначених послуг жителям Тараканівської ОТГ, де контроль за дотриманням бюджетного законодавства в цій частині закріплено в ст. 122 Бюджетного кодексу України.

З огляду на наведене в його сукупності, суд уважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовної заяви Дубенської міської ради до Тараканівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Дубенська міська рада (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063);

2) відповідач - Тараканівська сільська рада (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Тараканів, вул. Львівська, 117, код ЄДРПОУ 04385403).

Повний текст рішення складений 10 травня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.