Справа№751/2031/19

Провадження №1-кп/751/161/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

номер кримінального провадження 42017270320000124, внесеного 17.11.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малокатеринівка, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, військовозобов`язаний , учасник бойових дій, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

за участю :

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов`язаним бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов`язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов`язок, 20.01.2017 року близько 10 години в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце проходження військової служби, яке на той час розташовувалось за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із переміщенням особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в складі ешелону.

20.03.2019 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до правоохоронного органу - ІНФОРМАЦІЯ_2 та заявив про обставини вчиненого злочину.

Так, солдат ОСОБА_3 , внаслідок самовільного залишення місця проходження військової служби, яке на той час розташовувалось за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із переміщенням особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в складі ешелону, не виконував обов`язки військової служби з 20.01.2017 по 20.03.2019, будь-яких заходів для повернення на службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та продовження несення відповідних обов`язків не вживав, а в зазначений період часу перебував у АДРЕСА_4 , де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Своїми діями, що виразились у самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав повністю. Показав, що він у 2015 році був мобілізований, після чого звільнився. У 2016 році вирішив підписати контракт на службу. Думав поїхати служити на передову, але був розподілений в бригаду, яка їздила тільки по полігонам. В цьому колективі не міг знайти спільну мову, тому покинув самостійно службу і поїхав додому, допомагав матері та дядьку , який є особою з інвалідністю. Як тільки його визвали з приводу служби, він відразу з`явився. У вчиненному розкаюється, розуміє що вчинив не вірно , просить суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та сторона обвинувачення не оспорюють обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі, у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини , що пом`якшують та обтяжують покарання; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення, проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).

Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на протязі року не притягувався до адміністративної відповідальності. Також, суд враховує, що обвинувачений немає постійного місця роботи, за місцем служби та проживання характеризується добре, виконав свій конституційний обов`язок , був мобілізованим та є учасником бойових дій, добровільно звернувся продовжити службу у ЗСУ, також враховує молодий вік обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшуть покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією частини 4 статті 407 КК України, а саме мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням статтей 75, 76 КК України.

Речові докази , цивільний позов та процесуальні витрати у провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 407 КК України, статтями 2, 94, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 рік не вчинить новий злочин.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробацїі про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1