КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6346/2019

Справа № 753/7081/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Коренюк А.М. в м. Київ 20 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивувала тим, що 06 грудня 2016 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди її автомобілю Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 була завдана значна шкода з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем МАЗ 437041-268, належним відповідачу ТОВ «Фундамент», з яким перебував у трудових відносинах. 07 грудня 2016 року позивачем було подано повідомлення та заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування до страховика відповідача ПрАТ «Іллічівське», однак станом на сьогодні позивачу не виплачене страхове відшкодування і не повідомлено про відмову у його виплаті. 27 листопада 2017 року представники позивача, маючи намір урегулювати спір мирним шляхом, прийшли за адресою реєстрації страхової компанії, однак підприємство за адресою реєстрації було відсутнє і охороною повідомлено, що страхова компанія переїхала за невідомою адресою.

Просила стягнути з ТОВ «Фундамент» на свою користь грошові кошти у розмірі 88527,07 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року позов частково задоволено, стягнуто із відповідача на користь позивача 62580,05 грн. вартості завданих матеріальних збитків та судові витрати.

Відповідач ТОВ «Фундамент», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що позивач звернувся до суду, не дочекавшись відповіді від страхової компанії. Станом на сьогоднішній день ПАТ «СК «Іллічівське» не перебуває в стані припинення, у позивача відсутні були правові підстави для звернення до суду, оскільки не вжито всіх заходів досудового врегулювання спору. ТОВ «Фундамент» уклав із цією страховою компанією договір обов`язкового страхування, поліс № АІ/9650795 на період з 25 липня 2016 року по 24 липня 2017 року, і дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії полісу.

Посилався на роз`яснення про підстави відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

04 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 , згідно якого позивач просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилалася на висновок Верховного суду у справі № 754/1114/15-ц, провадження № 61-1156св18, згідно якого право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 761/44409/16-ц ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Даною постановою встановлено, що 06 грудня 2016 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки МАЗ 437041-268 д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві скоїв зіткнення з автомобілем марки Хонда Цивик д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень (а. с. 5).

Згідно довідки територіального сервісного центру № 8045/112 від 14 березня 2018 року, автомобіль МАЗ 437041-268 д.н.з. НОМЕР_2 з 14 серпня 2008 року значиться зареєстрованим за ТОВ «Фундамент» (а. с. 4).

На а. с. 6, 7 містяться повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 06 грудня 2016 року, та заява потерпілого на виплату страхового відшкодування, складені від імені ОСОБА_1 на ім`я виконуючого обов`язки директора ПрАТ «СК «Іллічівське».

Листом від 06 грудня 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) повідомило представника ОСОБА_1 щодо розгляду його звернення про невиконання ПрАТ «СК «Іллічівське» зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме, що не може застосувати до зазначеного страховика заходів впливу, оскільки членство останнього в МТСБУ було припинено. МТСБУ виконує зобов`язання страховика у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. Станом на даний час МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «СК «Іллічівське» чи визнання даної страхової компанії банкрутом (а. с. 8).

Листом від 04 січня 2018 року Національна компанія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, повідомила ОСОБА_1 щодо розгляду її звернення з приводу невиконання ПрАТ «СК «Іллічівське» зобов`язань за обов`язковим договором страхування про те, що Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 22 листопада 2016 року № 2907 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Іллічівське». Зазначено, що анулювання ліцензії не звільняє ПрАТ «СК «Іллічівське» від обов`язку виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами (полісами) страхування (а. с. 9 - 10).

Згідно звіту про оцінку автомобіля № 1046 від 12 грудня 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 88527,07 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, станом на 12 грудня 2016 року складає 62580,05 грн. (а. с. 12 - 16).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заподіювач шкоди - винуватець дорожньо-транспортної пригоди є працівником ТОВ «Фундамент», саме з останнього на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України підлягають стягненню завдані його працівником збитки, оцінені з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Із даними висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, вина водія ОСОБА_2 , який керував належним відповідачу ТОВ «Фундамент» транспортним засобом, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною з огляду на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року, не заперечувалась сторонами у справі та у відзиві на позов та апеляційну скаргу.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до страхового полісу АІ/9650795 страховиком власника автомобіля МАЗ 437041-268 д.н.з. НОМЕР_2 була третя особа ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», на ім?я якого позивачем подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 6 - 7).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обовязок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц зробила правовий висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, не можна погодитися із посиланням суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 щодо абсолютності права потерпілого на відшкодування шкоди, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, і дана правова позиція вже існувала на момент ухвалення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року.

Відтак, висновки суду першої інстанції про покладення обов`язку відшкодування шкоди на відповідача як власника транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого є застрахованою, є помилковими.

Оцінюючи доводи позивача, що станом на сьогоднішній день місцезнаходження страховика невідоме, апеляційний суд враховує, що відповідно до частини восьмої статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Докази перебування ПрАТ «СТ «Іллічівське» в стадії припинення в матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів справи також вбачається, що відмови ПрАТ «СТ «Іллічівське» про виплату страхового відшкодування позивач не отримував, до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування до страховика не звертався, а отже пред`явлення вимог до відповідача ТОВ «Фундамент», який є власником транспортного засобу, щодо якого укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, до моменту визначення обсягу відповідальності ПрАТ «СТ «Іллічівське», є безпідставним та передчасним.

Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги 1327,91 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (м. Київ, вул. Колекторна 1-Д ЄДРПОУ 19130159) судові витрати в розмірі 1327,91 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :