Справа № 420/1697/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Пенсійний фонд України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач або ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси (надалі по тексту відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Пенсійний фонд України, в якому, з урахуванням остаточної редакції адміністративного позову, позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси надати ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з дня порушення права 31.10.2018 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак встановленого зразка.

Адміністративний позов в остаточній редакції обґрунтовано наступним

З 19.05.1999 року до 10.09.2018 року позивач працював в Головному управлінні державної служби надзвичайних ситуацій в Одеській області. Під час виконання службових обов`язків при гасінні пожежі ОСОБА_1 неодноразово отримував травми, в результаті чого став інвалідом II групи. Позивач зазначає, що найбільші ушкодження ним були отримані під час гасіння пожежі 02.04.2014 року та 06.04.2015 року, про що були складені акти про нещасний випадок та визнано травми, пов`язані з виконанням службових обов`язків.

В результаті гасіння пожеж 02.04.2014 року та 06.04.2015 року стан здоров`я позивача значно погіршився, він став почувати себе дуже погано і в літку 2018 звернувся до Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України. Згідно свідоцтва про хворобу №1199 від 14.08.2018 року Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України був наданий висновок - наслідки травми, пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу надано II групу інвалідності, в довідці серії 12 ААБ №032560 від 24.09.2018 року вказано: «Травма та наслідки такі, що пов`язані з виконанням службових обов`язків».

31.10.2018 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 з зазначенням виду пенсії: «По інвалідності 2 групи. Інвалідність внаслідок війни».

12.10.2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом від 14.12.2018 року №3-150 Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси відмовило позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни вказуючи на те, що Центральна лікарсько-експертна комісія ДСНС України не є військовою комісією і не підпадає під дію наказу №302, а також те, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формуванням.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, що виразились у відмові в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та невидачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 25 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року від Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №14388/19).

25 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (вхід. №15152/19).

Відзив на позовну заяву обґрунтовано наступним

Абзацом 3 Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року затвердженої Указом Президента України від 19.12.2003 року №1467/2003 визначено, що служба є спеціальним невійськовим органом, діє на принципах єдиноначальності, її централізації дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов`язки на професійній основі.

Згідно з довідкою Одеської медико-соціальної експертної комісії №1 серії 12 ААА №895560 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, причиною якої визначено травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 17.08.2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (лікарські-льотні комісії-ЛЛК) якими приймаються постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформляються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 оформлено Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України, яка не є військовою і не підпадає під дію вищезазначеного наказу.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не належить до осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, та беручи це до уваги, вказує, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формуванням. Таким чином Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі правомірно відмовило ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідь на відзив обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що доводи відповідача протирічать положенням п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким зазначено: «до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами», п.2 Постанови №302, яким зазначено: «Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації». В пункті 3 Постанови №302 визначено наступне: «Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"».

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що виявлена у нього травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, що в силу положень п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 є підставою для визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни, позивач вважає, що має право на постійний статус ветерана війни, як особа з інвалідністю внаслідок війни згідно п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту», а саме як особа начальницького і рядового складу, яка стала інвалідом внаслідок травми, одержаної під час виконання службових обов`язків.

25 квітня 2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження (вхід. №15160/19).

У судове засідання, яке було призначено на 25 квітня 2019 року о 09 год. 10 хв. сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 19.05.1999 року по 10.09.2018 рік безперервно проходив службу в Головному управлінні ДСНС України в Одеській області (а.с.13-14).

25 квітня 2014 року комісією ГУ ДСНС України в Одеській області складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 02 квітня 2014 року о 09 год. 20 хв. в ДПРЧ-5 Суворовського РВ Одеського МУ ГУ ДСНС України в Одеській області, внаслідок якого старший прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командир відділення ДПРЧ-5 Суворовського РВ Одеського МУ ГУ ДСНС України в Одеській області отримав незначні опіки шиї та дихальних шляхів, внаслідок виконання службових обов`язків (а.с.29-32).

06 квітня 2015 року комісією ГУ ДСНС України в Одеській області складено Акт №36 про нещасний випадок пов`язаний з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 , згідно якого командир відділення старший прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 отримав термічні опіки правої руки ІІ ступеню (а.с.19-22).

06 квітня 2015 року комісією ГУ ДСНС України в Одеській області складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06 квітня 2015 року о 09 год. 40 хв. в ДПРЧ-5 Головного управління ДСНС України в Одеській області. Нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків (а.с.23-28).

Згідно витягу з наказу в.о. начальника ГУ ДСНС України в Одеській області Шулюк В.В. №376 від 05 квітня 2017 року «Про призначення на посади», у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів, старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України в Одеській області призначено на посаду командира відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області (а.с.35).

Згідно витягу з наказу в.о. начальника ГУ ДСНС України в Одеській області Шулюк В.В. №495 від 06 вересня 2018 року «Про звільнення зі служби в ДСНС України, призначення на посаду та зміну прізвища» звільнено зі служби у відставку Збройних Сил України (з виключенням з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом «3» (за станом здоров`я) старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області (а.с.36).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №1199 від 14.08.2018 року, виданою Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України, встановлено захворювання позивача внаслідок проходження служби (а.с.33-34).

24 вересня 2018 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №2, позивачу видано довідку №032560, згідно якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності та вказано: «Травма та наслідки такі, що пов`язані з виконанням службових обов`язків» (а.с.12).

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси з заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

31 жовтня 2018 року позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , вид пенсії: по інвалідності 2 групи, інвалідність внаслідок війни (а.с.101-102).

Листом від 14 грудня 2018 року за №3-150 Управління повідомило позивача, що Центральна лікарсько-експертна комісія ДСНС України не є військовою комісією, а Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формуванням, а тому підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не має (а.с.16-17).

Джерела права

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року (далі Закон №3551-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (ч.2 ст.4 Закону №3551-XII).

Частиною 1 статті 7 Закону №3551-XII встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частиною 2 статті 7 Закону №3551-XII визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України №685 від 08 вересня 2015 року затверджено Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі Постанова №685).

Відповідно до ч.2 Постанови №685 статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається:

військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення;

працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення її проведення безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення;

особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів;

особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами;

особам, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі провадили волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11 липня 2013 року затверджено Положення «Про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» (далі Постанова №593).

Відповідно до п.2 Постанови №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно п.3 Постанови №593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Відповідно до п.176 Постанови №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні;

2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні;

3) за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби;

4) у зв`язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці;

5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

7) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту;

8) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

9) у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії;

10) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

11) у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави;

12) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.101 Кодексу цивільного захисту України №5403-VI від 02 жовтня 2012 року служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06 грудня 1991 року військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Указом Президента України №1467/2003 від 19 грудня 2003 року затверджено Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року.

Відповідно до абз.2 Указу Президента України №1467/2003 для проведення аварійно-рятувальних робіт у системі МНС України на базі органів управління, сил оперативного реагування і сил забезпечення військ Цивільної оборони України та органів і підрозділів державної пожежної охорони (далі - органи і підрозділи) утворюється Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі - Служба).

Згідно абз.3 Указу Президента України №1467/2003 служба є спеціальним невійськовим органом, діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов`язки на професійній основі.

Указом Президента України №726/2012 від 24 грудня 2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з надзвичайних ситуацій, шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16 грудня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі Постанова №1052).

Відповідно до п.1 Постанови №1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно п.3 Постанови №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах;

4) реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року затверджено Положення «Про медико-соціальну експертизу» (далі Постанова №1317).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Постанови №1317 медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п.12 Постанови №1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 Постанови №1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема, поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; одержані внаслідок політичних репресій; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року затверджено Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі Наказ №402).

Відповідно до п.1.2 Наказу №402 військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно п.2.1 Наказу №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення №302 від 12 травня 1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (далі Постанова №302).

Відповідно до п.2 Постанови №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно п.3 Постанови №302 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

Висновки суду

Як було встановлено судом, Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України позивачу видано свідоцтво про хворобу №1199 від 14.08.2018 року, згідно якого лікарсько-експертною комісією встановлено захворювання пов`язані з проходженням служби (а.с.33-34).

24 вересня 2018 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №2, позивачу видано довідку №032560, згідно якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності та вказано: «Травма та наслідки такі, що пов`язані з виконанням службових обов`язків» (а.с.12).

Підставами для таких висновків, стали висновки комісії ГУ ДСНС України в Одеській області за результатами розслідування нещасних випадків, згідно актів спеціального розслідування нещасних випадків, що сталися 02 квітня 2014 року та 06 квітня 2015 року.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в ГУ ДСНС України в Одеській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №3551-XII встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частиною 2 статті 7 Закону №3551-XII визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Як було встановлено судом, Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворена шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій і Державної інспекції техногенної безпеки України. При цьому, відповідно до абзацу 3 Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року, затверджену Указом Президента України №1467/2003 від 19.12.2003 року, визначено, що служба є спеціальним невійськовим органом, що діє на принципах єдиноначальності, її централізації дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов`язки на професійній основі.

Системний аналіз вищевказаних норм, дає підстави для висновку, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є самостійним органом виконавчої влади, який не є військовим органом та не відноситься до органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та до інших військових формувань, зазначених в п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 17.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (лікарські-льотні комісії-ЛЛК) приймаються постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформляються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновок Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, як на підставу надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки Центральна лікарсько-експертна комісія ДСНС України не є військовою комісією.

Суд також критично ставиться до посилань позивача на постанову Верховного Суду України у справі № 21-45а14 від 08 квітня 2014 року, а також застосування аналогії закону до спірних правовідносин, в частині п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які закріплені у рішеннях Верховного Суду у справі №357/4304/17 від 06.09.2018 року та у справі №279/5503/16 від 11.12.2018 року, а також посилання на рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/192/19, оскільки в жодному із вказаних позивачем рішень, підставою для відмови в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не було проходження особами служби в органах ДСНС України.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 не є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не належить до осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх прав і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, а також враховуючи те, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формуванням, суд вважає, що підстави у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні, а відмова Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю в наслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є правомірною, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, зобов`язання Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси надати ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з дня порушення права 31.10.2018 року та зобов`язання Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак встановленого зразка слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Пенсійний фонд України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.