Справа № 690/206/19

Номер провадження № 2-а/690/8/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору патрульного реагування патрульної поліції № 2 Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_2, третя особа – Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області з вказаним адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ДПО18 № 468520 від 09.04.2019 року, та закрити провадження у даній справі про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена інспектором сектору патрульного реагування патрульної поліції № 2 Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідачем не було роз’яснено йому права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст.ст. 268, 287-289, 307, 308 КУпАП, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю скористатися правовою допомогою.

Крім того, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП, у порушення ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, винесена за відсутності жодних доказів допущення ним порушення Правил дорожнього руху в частині користування зовнішніми світловими приладами, принаймні йому такі докази для ознайомлення не надавались.

Додатково вказано, що він дійсно у порушення п. 9.8 Правил дорожнього руху керував автомобілем із вимкненим ближнім світлом фар, яке увімкнув після відповідного зауваження працівника поліції, однак таке порушення не охоплено змістом диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки, крім іншого, передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами виключно при початку руху чи зміні його напрямку.

Крім того, він дійсно у порушення п. 9.9 (б) Правил дорожнього руху не увімкнув світлову аварійну сигналізацію після зупинки за вимогою працівника поліції, однак ці дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 122 КУпАП, оскільки ним зупинено автомобіль у місці, що не забороняє здійснення такої зупинки.

Також вказано, що відповідачем невірно кваліфіковано вчинене ним адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до змісту ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст. 121-128, ч.ч. 1, 2 ст. 129, ст.ст. 139, 140 КУпАП, тягнуть за собою попередження.

Оскільки диспозиції ст.ст. 121-128, ч.ч. 1, 2 ст. 129, ст.ст. 139, 140 КУпАП не передбачають відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, пов’язаного з не увімкненням ближнього світла фар з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, та не увімкнення світлової аварійної сигналізації після зупинки за вимогою працівника поліції, його дії щодо порушення п. 9.8, п. 9.9 б) Правил дорожнього руху, слід було кваліфікувати за ст. 125 КУпАП.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду справи, у розумінні ст. 268 КАС України, у судове засідання не з’явились.

Позивач надав до суду заяву про підтримання заявлених позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, причину неявки у судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи причину неявки у судове засідання не повідомив, письмових пояснень щодо позовної заяви не надав.

Положеннями ч. 3 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з’явились, у відповідності до ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи адміністративного позову, дослідивши зміст оскаржуваної постанови, встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно змісту ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 287, ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи органу Національної поліції про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено особою, відносно якої її винесено, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ст. 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з рішень, передбачених цією статтею та ст. 286 КАС України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн., оскільки він, керуючи автомобілем ОСОБА_3 313, д.н.з. НОМЕР_1, у порушення п. 9.8, п. 9.9 б) Правил дорожнього руху, 09.04.2019 року о 17 год. 47 хв., на 235 км автодорозі Київ-Чоп, поза межами населеного пункту, рухався із виключеним світлом фар, чим порушив правила користування зовнішніми світловими приладами, а також під час зупинки працівником поліції не увімкнув аварійку.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідачі по справі у судове засідання не з’явились, відзиву на позов з обґрунтуванням позиції щодо законності оскаржуваної постанови до суду не надали.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву, та, як наслідок, не спростовано жоден із доводів позивача про допущення порушень ст.ст. 268, 287-289, 307, 308 КУпАП, та не підтверджено обґрунтованості та правомірності рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд враховує наступне.

Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до абз. 2 п. 9.8. Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), передбачено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу – ближнє світло фар.

Таким чином, за змістом диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачено адміністративної відповідальності за керування механічним транспортним засобом поза населеними пунктами без ввімкнених денних ходових вогнів чи ближнього світла фар, у період часу 1 жовтня по 1 травня, оскільки за даною нормою може наставати адміністративна відповідальність, крім іншого, лише у разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

З огляду на вказане, незважаючи на факт визнання позивачем порушення ним п. 9.8 Правил дорожнього руху, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що свідчить про невірне застосування відповідачем норм законодавства про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд констатує, що докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відсутні.

Диспозицією ч. 5 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю»

За змістом положень п. 9.9 б) Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), вказано на необхідність ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського.

Таким чином, за змістом диспозиції ч. 5 ст. 122 КУпАП не передбачено адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху в частині не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського.

З огляду на вказане, незважаючи на факт визнання позивачем порушення ним п. 9.9 б) Правил дорожнього руху, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, що свідчить про невірне застосування відповідачем норм законодавства про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд констатує, що докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, відсутні.

Крім того, відповідач визнавши винним позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, допустив невірне застосування ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн.) або 50 штрафних балів, а ч. 5 ст. 122 КУпАП – штрафу від шістдесяти (1 020 грн.) до ста (1 700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями абз. 2, 3 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Таким чином, за умови вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП, відповідачем мало бути накладено на нього стягнення в межах ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у діях позивача відсутні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП, як наслідок, оскаржувана ним постанова від 09.04.2019 року ДПО18 № 468520 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню судом.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, крім іншого, скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 251, 256, 280, 293, 294 КУпАП та ст.ст. 4, 9, 11, 77, 159-163, 241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 09.04.2019 року ДПО18 № 468520, винесену інспектором сектору патрульного реагування патрульної поліції № 2 Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_2, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Линдюк В.С.