ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-10359/10/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА _3 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 33996,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

За наслідками розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.10.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 скасував. Справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.10.2016 вказав про необхідність повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою від 02.11.2016 суддя прийняв справу до провадження та призначив справу до судового розгляду.

Провадження у справі неодноразово зупинялось у зв’язку з витребування судом у сторін додаткових доказів, зокрема щодо результатів розслідування кримінального провадження, відкритого відносно службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області. Листами від 10.08.2017 та від 08.04.2019 позивач повідомив суд про відсутність інформації про результати розслідування вказаного кримінального провадження.

Відповідно до статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом допущено процесуальне правонаступництво позивача у справі і здійснено заміну первісного позивача ОСОБА_3 об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДФС у Львівській області.

Представник позивача під час нового судового розгляду позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що у зв’язку з несплатою податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів при першій реєстрації транспортних засобів, у відповідача наявний податковий борг. При цьому, контролюючим органом податкове повідомлення-рішення відносно відповідача не приймалось, сума податкового зобов’язання визначена на підставі інформації, отриманої від Управління Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області та Західного ГРУ ПАТ Приватбанк. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд встановив таке.

Відповідно до даних УДАІ ГУМВСУ у Львівській області на ім’я ОСОБА_2 зареєстровано автомобілі марки: MERCEDES BENZ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2004 року випуску; VOLKSWAGEN T4, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 1998 року випуску.

Згідно з Розрахунком суми податку з власників транспортних засобів, сума податку, що підлягає сплаті становить 33996,00 грн.

05.05.2010 та 15.07.2010 на адресу ОСОБА_2 скеровано виклики щодо необхідності прибути до податкового органу з питань постановки на облік транспортних засобів марки MERCEDES BENZ SPRINTER та VOLKSWAGEN T4.

Відповідно до довідки ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 24.09.2010 №15400/17-120 кошти по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 15036,00 грн. та 18960,00 грн. від ОСОБА_2 по наявних в МРЕВ ДАІ квитанціях від 22.09.2009 та 19.08.2009 до місцевого бюджету Галицького району м.Львова не надходили.

Судом встановлено, що податковий орган не визначав відповідачу податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, податкові вимоги про сплату узгодженої суми грошового зобов’язання не надсилав. Вказане не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон України №1963-XII) встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Відповідно до ст. 1 Закону України №1963-XIIплатниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, які відповідно до вимог статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з ст.5 Закону України №1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Статтею 3 Закону України №1963-XII визначено, що перша реєстрація в Україні це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України №1963-XII фізичні особи платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5 ст.6 Закону України №1963-XII сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Згідно з ст.7 Закону України №1963-XII у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мінюстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Враховуючи зміст наведених положень законодавства, державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому, відсутність документа про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Спеціальним законом з питань оподаткування, що був чинний на момент виникнення спірних відносин, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон України № 2181-III).

Підпунктом 1.1 статті 1 вказаного Закону визначено, що платниками податків є, зокрема, фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно з підп.1.2 ст.1 цього ж Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підп.1.9 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем) (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону).

Згідно з підп. 1.3 ст.1 Закону України № 2181-III податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу визначений статтею 5 цього Закону, відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 якої у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом підп.5.4.1 п.5.4 ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1 статті 6 Закон України № 2181-III встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги (абзац другий підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Тобто, дотримання відповідних податкових процедур узгодження нарахованих податковим органом зобов’язань, які включають в себе обов’язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб’єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № К/9901/3141/18, від 04.05.2018 у справі № К/9901/27157/18, від 28.11.2018 у справі № К/9901/60542/18.

Підсумовуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд встановив, що позивачем податкове повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не приймалось й, відповідно, не вручалось (не направлялось) платнику податків, податкові вимоги відповідачу також не надсилались.

Як наслідок, сума коштів у розмірі 33996,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як несплачене податкове зобов’язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (К/9901/3141/18).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього злочину.

Постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Львівській області Гелецького В.І. від 10.11.2012 ОСОБА_2 визнано потерпілим у кримінальній справі №181-0062, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.4, 358 ч.1,3 КК України. Дана кримінальна справа виділена із кримінальної справи №181-0311, порушеної щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за фактом зловживання службовим становищем та перевищенням службових повноважень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.3, 365 ч.1 КК України, розслідування якої проводилось слідчим відділом прокуратури Львівської області. Розслідуванням встановлено, що протягом 2008-2010 років, невстановлені слідством особи шляхом обману та зловживання довірою, здійснювали первинну реєстрацію транспортних засобів Львівському ВРЕР на інших фізичних осіб, в тому числі на гр-на ОСОБА_2, використовуючи їх паспортні дані та довіреності. В подальшому, під час проведення даної реєстрації, невстановлені слідством особи, діючи умисно, підробляли квитанції про сплату фізичними особами, на які проводилась первина реєстрація, податку з власників транспортних засобів, хоча фактично даний податок не був сплачений або сплачений частково, та подавали їх у Львівське ВРЕР УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області для незаконної реєстрації службовими особами ВРЕР цих транспортних засобів.

Згідно з вироками №1-233/11 від 01.07.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33195653) та №1/463/51/13 від 13.11.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35407558) начальника та заступника начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ОСОБА_4 України у Львівській області засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України (службова недбалість). Звинувачення ґрунтувалося в тому числі на тому, що протягом 2009-2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів у 235 випадках частково без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, а у 1711 – повністю, що потягло за собою ненадходження до місцевого бюджету податку з власників транспортних засобів на загальну суму 45578100 грн.

Місцеві податкові інспекції Львівської області впродовж 2009-2012 років подали до Львівського окружного адміністративного суду більше 1300 позовів про стягнення податкового боргу з фізичних осіб, що надалі визнавалися потерпілими в згаданих кримінальних провадженнях. Ці позови за змістом та доказовою базою є типовими та аналогічними до позову, що розглядається судом у цьому провадженні.

Розслідування кримінальної справи № 181-0062, яка виділена із справи, по якій вже постановлено вказані вище вироки, за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1, частиною 3 статті 358 КК України, триває.

Водночас суд зазначає, що результат розслідування цього кримінального провадження та прийняте по ньому рішення не є визначальним при вирішенні цієї справи. На переконання суду сам по собі факт ненадходження до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зокрема у випадку порушення службовими особами органу ДАІ порядку реєстрації транспортного засобу, не є достатньою та безумовною підставою для стягнення такої суми в судовому порядку з відповідача. Передумовою для стягнення податкового боргу з платника податку є процедура визначення та узгодження суми податкового зобов’язання з відповідного податку та набуття нею статусу податкового боргу. Позивачем така процедура дотримана не була.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не лише не довів факту узгодження податкового боргу в сумі 33996,00 грн., а й не підтвердив належними доказами правильності визначення податкового зобов’язання відповідачу на таку суму. За таких обставин, суд вважає що заявлені позивачем вимоги не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Головного управління ДФС у Львівській області, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р .І. Кузан

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.05.2019.