ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 травня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/752/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання Якимчук В.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Чесебієва А.П., ордер серія ДН № 000108622

представника відповідача - Малиновського С.Ю., дов. № 20-25-26/217 від 09.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) в якому позивач просить суд,

- визнати незаконним та скасувати наказ № 601-о від 27 листопада 2018 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.";

- зобов'язати Північно-східний офіс Держаудитслужби внести зміни до табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області стосовно ОСОБА_1 за 19.09.2018 де відобразити робочий день та зробити за цей день нарахування заробітної плати.

В обґрунтування дотримання строків звернення до суду позивач у позові зазначила, що нею було реалізовано право на оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення шляхом подання скарги до органу вищого рівня - Державної аудиторської служби та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби - Національне агенство з питань державної служби. За результатами розгляду скарги позивач 15.02.2019 отримала листа Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківський та Сумський областях від 08.02.2019 № 43 про відмову у задоволенні скарги, тому строк на оскарження рішення про накладання дисциплінарного стягнення шляхом подання скарги до суду, визначених ст.78 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII позивачем не порушено.

Ухвалою суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2019 року витребувано від Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях копію звернення ОСОБА_1 від 02.01.2019, за результатами розгляду якого ОСОБА_1 надіслано відповідь від 08.02.2019 за № 43, а також письмові пояснення з приводу того чи розглядалось звернення ОСОБА_1 від 02.01.2019 як скарга на рішення про накладення дисциплінарного стягнення в порядку ст. 78 Закону України «Про державну службу» та чи перевірялось при цьому дотримання скаржником встановлених законом строків оскарження.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду.

02 травня 2019 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що досудове оскарження оспорюваного наказу № 601-о від 27 листопада 2018 року та дій щодо ненарахування заробітної плати за 19.09.2018 розпочато позивачем 05.12.2018 шляхом направлення скарги до Держаудитслужби та поданням скарги від 02.01.2019 до Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківський та Сумський областях. Позивач зазначила, що нею пропущено строк звернення до суду у зв'язку із неправильним застосуванням положень ст.11 та 78 Закону України «Про державну службу» на стадії досудового порядку вирішення спору. Просить суд врахувати, що після отримання оскаржуваного наказу нею використовувались всі засоби досудового врегулювання спору та подавались скарги до керівника вищого рівня - Держаудитслужби та Національного агентства України з питань державної служби. Також зазначила, що у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В даному випадку, зважаючи на незначний термін пропуску позивачем строку звернення до суду, а також на наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, вважає за можливе застосування судом, з метою запобігання порушенню права позивача на судовий захист визнати за необхідне поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду заперечував, зазначив, що недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору виключає можливість застосування положення ч. 4 ст. 122 КАС України, наполягав на своєму клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду (том 1 арк. спр. 240-214).

Вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги.

Відповідно до вимог ст.78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Таким чином, вищезазначеною нормою встановлено спеціальні строки для звернення державних службовців категорій «Б» і «В» до суду за оскарженням рішення про накладення на них дисциплінарного стягнення.

Позивач займає посаду державної служби категорії «В», отже, на неї розповсюджується дія статті 78 Закону України «Про державну службу».

Копію оскаржуваного наказу № 601-о від 27 листопада 2018 року позивач отримала 28.11.2018, а тому мала право оскаржити його у досудовому порядку у строк до 10.12.2018.

З відповіді Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківський та Сумський областях від 08.04.2019 вбачається, що ОСОБА_1 зверталась зі скаргою в порядку ст. 11 Закону України «Про державну службу», яка є загальною та передбачає можливість звернення зі скаргами у разі порушення наданих цим Законом прав державного службовця або виникнення перешкод у реалізації таких прав і не встановлює строків для оскарження наказів про накладення дисціплінарних стягнень.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 4 ст. 122 КАС України, а тому суд застосовує частину п'яту статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказаний строк звернення до суду скінчився 29 грудня 2018 року, оскільки копію оскаржуваного наказу № 601-о від 27 листопада 2018 року позивач отримала 28 листопада 2018 року.

Фактично з позовом до суду позивач звернулась лише 20 лютого 2019 року, тобто через 1 місяць та 22 дні після закінчення законодавчо встановленого строку звернення до суду.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У якості поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається лише на те, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, однак, не наводить жодних поважних причин пропуску строку подання скарги в порядку статті 78 Закону України «Про державну службу» та не надає відповідних доказів суду.

Посилання позивача на практику Європейський суд з прав людини у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року суд взагалі вважає недоречним у даному випадку.

Так, у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року Судом встановлено, що заявниками пропущено на два дні строк звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним міністерським наказом, який було скасовано рішенням Верховного суду від 04 липня 1987 року, при тому, що національним законодавством встановлено, що право на вчинення позову втрачається через один рік після події, яка дає підстави для позову з вимогою компенсації". Стаття 1971 Цивільного кодексу визначає "дату, коли рішення стає остаточним", тобто - 04 липня 1987 року.

У справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Суд дійсно констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, посилаючись на те, що заявники не були стороною у справі щодо оскарження міністерського наказу, а рішення Верховного суду від 04 липня 1987 року було опубліковано лише 05 листопада 1987 року.

У справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та формальний підхід констатовано Судом через те, що в тій справі заявниця мала три дні для подання заяви за обставин, коли їй було практично неможливо встигнути, а саме заявниця мешкала в іншому місті та у встановлений триденний строк направила свою заяву до суду поштою, однак, суд отримав вказану заяву через два дні після спливу встановленого строку.

У даній справі національне законодавство, а саме ст. 78 Закону України «Про державну службу» чітко визначає як строк подачі скарги (10 днів), так і повноважний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Позивачем же скарга в порядку ст. 78 Закону України «Про державну службу» взагалі не подавалась.

Місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення пропущено майже в три рази без надання обґрунтованих причин його пропуску.

За загальновизнаним принципом права строк позовної давності забезпечує визначеність, стійкість, стабільність суспільних відносин. Цей принцип підтверджується і судовою практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Суд зауважив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. А у справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» та «Мельник проти України» Суд вказує, що правила регулювання строків для подання скарги має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «НК «ЮКОС» проти Росії» Суд вказав, що строки позовної давності, як спільна риса внутрішніх правових систем Договірних держав, служать декільком цілям, які включають забезпечення правової визначеності та остаточності, запобігання порушень прав обвинувачених, які можуть бути порушені, якщо суди були б зобов'язані прийняти рішення на основі доказів, які могли б стати неповним через плин часу.

Отже порушення загальновизнаного права про строк позовної давності порушує механізм захисту права на судовий захист (стаття 55), принцип стабільності суспільних відносин, а також закріплений Конституцією принци рівності прав учасників судового процесу (стаття 129), принцип обов'язковості судових рішень (стаття 124).

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивачем не наведено суду інших доречних та важливих аргументів поважності причин пропуску строку звернення до суду суд приходить до висновку, що позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу № 601-о від 27 листопада 2018 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1." необхідно залишити без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Таким чином клопотання представника відповідача від 26.03.2019 про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду (том 1 арк. спр. 240-214) є частково обґрунтованим.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Північно-східний офіс Держаудитслужби внести зміни до табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області стосовно ОСОБА_1 за 19.09.2018 де відобразити робочий день та зробити за цей день нарахування заробітної плати суд виходить з такого.

В Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 233 КЗпП України, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» <�…> зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року нерозривно пов'язана з вимогою про нарахування заробітної плати позивачу за 19.09.2018 суд вважає, що, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2019 року № 8-рп/2013, вказані позовні вимоги не обмежені строком звернення до суду, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду у даному випадку позивачем пропущено.

Отже, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаною вимогою також необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду у справі № 360/752/19 ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 601-о від 27 листопада 2018 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1." залишити без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвалу в повному обсязі буде складено та підписано судом 07 травня 2019 року.

Суддя

Т.В. Смішлива