Справа № 522/19916/18

Провадження № 2/522/4880/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування від ОСОБА_1 нежилих приміщень підвалу, загальною площею 28,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради; усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 28,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради; скасування запису про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежилі приміщення підвалу, загальною площею 28,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та закриття розділу за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1621305551101, номер запису 27474417.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду повторно не з`явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності суду не надавав та не заявляв, станом на 06.05.2019 року відзив на позовну заяву до суду відповідач не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 28,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2008 р., № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.01.2005 р. № 12, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.11.2008 р., реєстраційний номер: 25711682 .

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», що затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р. № 2752-VI, департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та наділяється повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

Відповідно до п. 2.6. Положення одним із основних завдань Департаменту є організація претензійно-позовної роботи. У встановленому порядку здійснює захист прав; та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в усіх судових органах з питань, що віднесені до компетенції Департаменту.

В ході виконання покладених на Департамент обов`язків, проведено звірку з реєстром речових прав на нерухоме майно та встановлено, що нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради зареєстровано за третіми особами.

Відповідно до інформаційної довідки від 31.10.2018 р. № 27474417 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем 09.08.2018 р. було внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради серія та номер: НОМЕР_6 , виданий 22.01.2003 р.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321, 327 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та можливість використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що Одеська міська рада є колегіальним органом, органом місцевого самоврядування, вона діє лише через створені нею виконавчі органи місцевого самоврядування, виконавчий комітет, відділ, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виключний перелік вказаний органів міститься в Законі України «Про місцеве самоврядування».

Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і здійснює облік, контроль та управління комунальним майном відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-VІ.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. зо ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу, якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Із вказаних приписів вбачається, що рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, приміщення вибуло з комунальної власності поза волею територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 383 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Відповідно до листа департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 30.01.2019 року за №312-1.1-29 вищевказане свідоцтво про право власності НОМЕР_6 від 22.01.2003 року на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 28,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на зберігання до департаменту не передавалось. В перевірених документах ОМР, її виконавчого комітету за 2002-2003 р.р. та Приморської районної адміністрації за 2002-2003р. рішення (розпорядження) про оформлення свідоцтва на право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не знайдено. (а.с. 86).

Враховуючи викладене, майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бу ти спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ст. 319 ЦК України тільки власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321, 327 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради по виконанню функцій орендодавця нежитлових приміщень, які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси», Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є єдиним вповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VI департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно з п. 24. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Закону, а згідно ч. 1 ст. 203 ЦК правочин не може суперечити законодавству.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача резюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Посилаючись до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов`язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунального власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Виходячи із вказаних приписів вбачається, що рішення щодо відчуження комунального майна приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження спірного нежитлового приміщення підвалу, не приймалось, тому вибуття спірного приміщення з володіння власника з волі останнього не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки позовні вимоги про усунення перешкод шляхом виселення є похідними від позовних вимог про витребування у нього майна, то і зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Таким чином, вимога про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення є похідною вимогою про витребування майна, оскільки це є одним зі шляхів реалізації вимог про витребування майна. Саме таке формулювання позовної вимоги надає можливість виконати судове рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» без будь-яких затягувань цього процесу і необхідності звернення до суду з заявами про роз`яснення порядку та способу виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з наданого платіжного доручення від 08.11.2018 року (а.с. 12) позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 5286,00 грн. 00 коп., що підлягає відшкодуванню, при цьому суд враховує роз`яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №39 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 242, 247, 258-273, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) нежилі приміщення підвалу, загальною площею 28,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська,1, м.Одеса, р/р НОМЕР_5 , МФО 828011 в ГДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 26302595).

Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська,1, м.Одеса, р/р НОМЕР_5 , МФО 828011 в ГДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 26302595).

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на нежиле приміщення підвалу, загальною площею 28,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та закрити розділ за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1621305551101, номер запису 27474417.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська,1, м.Одеса, р/р НОМЕР_5 , МФО 828011 в ГДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 26302595) понесені позивачем судові витрати в сумі 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя К.С. Шкамерда