ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/466/19

16 квітня 2019 року

м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Осадчука І.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Легкого В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій щодо відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" №889-VIII, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов'язання здійснити призначення та виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати звернення - 15.01.2019 року, відповідно до поданих довідок про складові заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з жовтня 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що у неї є необхідний стаж для переведення на пенсію державного службовця, позивач 15.01.2019 року звернулась до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та, відповідно, проведення перерахунку пенсії. Однак, листом №2225/05 від 11.02.2019 року відповідач відмовив позивачу у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Вважаючи таку відмову безпідставною та протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 19.03.2019 року.

18.03.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність наданої ОСОБА_1 відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки, на думку відповідача, згідно поданих документів, відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби позивача періодів її роботи з 13.01.1992 року по 16.06.2013 року та з 01.01.2014 року по 14.11.2014 року. Відповідач вважає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких їм були присвоєні персональні чи спеціальні звання, а не відповідні ранги, - не можуть зараховуватись до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. тому, за твердженням відповідача, у позивача відсутній достатній стаж для переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

19.03.2019 року позивачем, до початку розгляду справи, подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме, позовну вимогу, зазначену в пункті 3 прохальної частини позовної заяви викладено наступним чином: зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, - починаючи з 15 січня 2019 року (з дня звернення із заявою).

Судове засідання 19.03.2019 року відкладене на 28.03.2019 року, для надання можливості ОСОБА_1 ознайомитись із відзивом на позовну заяву.

25.03.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що позиція відповідача щодо відмови у переведені її з пенсії за віком на пенсію державного службовця є хибною, суперечить законодавству України та порушує її конституційні права. Дана позиція обґрунтована тим, що склавши присягу державного службовця, ОСОБА_1 більше 28 років служила державі, здійснювала встановлені для посад державної служби повноваження, що підтверджується записами у трудовій книжці, отримувала заробітну плату держслужбовця, проходила атестації держслужбовця, сплачувала підвищений розмір ЄСВ. Крім того, позивач посилається на те, що згідно з роз'ясненням органів Державної служби, Міністерства юстиції України, персональне роз'яснення Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах держаної податкової служби, - вона має право на переведення її на пенсію державного службовця.

Судове засідання 28.03.2019 року, відкладене на 16.04.2019 року, для надання відповідачу можливості ознайомитись із відповіддю на відзив та подачі заперечень на дану відповідь.

03.04.2019 року подано відповідні заперечення, згідно яких відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

08.04.2019 року позивачем подано відповідь на заперечення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2019 року позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, а не ранги державних службовців, - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, на підставі цього просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Тернопільської області та з жовтня 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

14.11.2018 року ОСОБА_1 припинила державну службу, та у зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 889-VIII та частини 1 статті 38 КЗпП України згідно наказу №402-о від 13.11.2018 року була звільнена з останньої займаної на той момент посади заступника начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Тернопільській області. Вказана обставина підтверджується записом №37 у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 та вкладиші до неї НОМЕР_3 (а.с.18,18-зворот).

Надалі, 15.01.2019 року позивач звернулась до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із відповідною заявою щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону № 889-VIII та проведення перерахунку її пенсії, надавши до заяви всі необхідні документи.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, відповідач листом від 11.02.2019 року № 2225/05 відмовив позивачу у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця, мотивуючи вказану відмову тим, що згідно поданих документів періоди роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби з 13.01.1992 року по 16.06.2013 року та з 01.01.2014 року по 14.11.2014 року не зараховуються до стажу державної служби, що, відповідно, не дає їй право для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII. При цьому, довідки про складову заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №9/10/19-00-05-33 від 10.01.2019 року та №10/10/19-00-05-33 від 10.01.2019 року, видані Головним управлінням ДФС у Тернопільській області відповідач не врахував, мотивуючи тим, що вони не відповідають нормам, передбаченими Постановою №622, оскільки врахування надбавки за спеціальне звання, компенсації за невикористану відпустку - не передбачено, відповідно, вони не можуть бути враховані при обчислені розміру пенсії державного службовця згідно Закону № 889-VIII.

Не погодившись з вищезазначеною відмовою ОСОБА_1, звернулась з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_3 судом також встановлено наступні обставини роботи ОСОБА_1, зокрема:

- 13.01.1992 року - прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій (запис №10);

- 05.06.1992 року - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій (запис №11);

- 03.03.1995 року - прийняла присягу державного службовця (запис №12);

- 01.02.1993 року - присвоєно звання інспектор податкової служби ІІІ рангу (запис №13);

- 26.11.1996 року - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу справлення податків з юридичних осіб інших форм власності (запис №14);

- 10.04.1998 року - призначена на посаду старшого державного податкового відділу непрямих податків (запис №16);

- 01.06.2000 року - присвоєно персональне звання інспектора податкової І рангу (запис №17);

- 27.03.2001 року - прийнята по переведенню на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу з боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів управління з боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів і відмивання доходів одержаних незаконним шляхом (запис №19);

- 19.12.2001 року - призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, управління податкової міліції ДПА в Тернопільській області (запис №20);

- 10.09.2002 року - призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, УПМ ДПА в тернопільській області (запис №21);

- 22.08.2003 року - присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби II рангу (запис №22);

- 12.01.2004 року - призначена на посаду начальника відділу фінансових розслідувань управління з боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, управління податкової міліції ДПА в Тернопільській області (запис №23);

- 15.12.2004 року - призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації оперативного супроводження ВПП, банківських установ та викриття злочинів в базових галузях економіки оперативного управління податкової поліції ДПА в Тернопільській області (запис №24);

- 01.09.2005 року - переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, управління податкової поліції ДПА в Тернопільській області (запис №25);

- 01.02.2012 року - призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби в Тернопільській області (запис №26);

- 17.06.2013 року - переведена до ТУ Міндоходів у Тернопільській області на посаду старшого державного інспектора інформаційно-комунікаційного відділу (запис №27);

- 17.06.2013 року - присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №27);

- 23.09.2013 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів у Тернопільській області (запис №28);

- 01.01.2014 року - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи II рангу" (запис №29);

- 06.06.2014 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки (запис №30);

- 01.12.2014 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу власної безпеки ГУ ДФС у Тернопільській області (запис №31);

- 17.03.2016 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Тернопільській області (запис №32);

- 03.10.2017 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора організаційно-аналітичного сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Тернопільській області (запис №33);

- 16.10.2018 року - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу якості аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області (запис №34);

- 13.11.2018 року - переведена на посаду заступника начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ГУ ДФС в Тернопільській області (запис №35);

- 13.11.2018 року - присвоєно наступне спеціальне звання "Радник податкової та митної справи I рангу" (запис №36);

- 14.11.2018 року - припинена державна служба, звільнена з посади заступника начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Тернопільській області - за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 889-VIII та частини 1 статті 38 КЗпП України (запис №37).

Вирішуючи дану справу та досліджуючи обставини, які виникли між сторонами, суд з не може погодитись із доводами Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, покладеними в основу наданої позивачу відмови в переведенні на пенсію державного службовця, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи ОСОБА_1 на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII).

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Частиною 7 статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до частини 8 статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною 4 статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою KM України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).

Так, згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, - було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 13.01.1992 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету,- то всі періоди роботи (служби) позивача, ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, - варто зазначити наступне.

Згідно пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пункту 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Як вже було зазначено вище, 17.06.2013 року позивачу було присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №27). Після цього позивачу присвоєно вже спеціальні звання: 01.01.2014 року - "Радник податкової та митної справи II рангу" (запис №29), 13.11.2018 року - спеціальне звання "Радник податкової та митної справи I рангу" (запис №36).

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839).

Згідно пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи І рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачу правомірно було не зараховано до стажу державної служби зазначений період роботи в органах державної податкової служби, оскільки розпорядженням КМУ від 12.09.1997 № 503-р "Про віднесення деяких посад працівників місцевих державних податкових адміністрації до відповідних категорій посад державних службовців", яке втратило чинність 06.08.2016 на підставі постанови КМУ від 22.07.2016 № 465, було віднесено до 4-7 категорії посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, - є хибним, так як відповідно до абзацу першого зазначеного розпорядження до державних службовців відносилися посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкової інспекції у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Натомість, як суд встановив, що позивачу присвоювалися спеціальні звання.

Водночас, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон № 509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження №503-р.

Відтак, вищезазначене спростовує твердження відповідача про можливість застосування до даних правовідносин положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що 03.03.1995 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, 17.06.2013 року їй присвоєно 12 ранг державного службовця, 01.01.2014 року - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи II рангу", 13.11.2018 року - присвоєно наступне спеціальне звання "Радник податкової та митної справи I рангу".

Відтак, присвоєне позивачу 13.11.2018 року спеціальне звання "Радник податкової та митної справи І рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця відповідно до Додатку 6 Постанови №306.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податкових органах з 13.01.1992 року по 16.06.2013 року та з 01.01.2014 року по 14.11.2014 року зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, на момент виходу на пенсію за віком стаж роботи ОСОБА_1 на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Факт того, що станом на дату звернення до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком позивач досягла 58 років та відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула право на пенсію за віком сторонами не заперечується.

При цьому, станом на момент звернення до відповідача з заявою від 15.01.2019 року позивач набула права і на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Виходячи з наведеного, - в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач при розгляді заяви позивача безпідставно виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, - є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Таким чином, висновок відповідача про те, що займані позивачем посади за періоди роботи з 13.01.1992 року по 16.06.2013 року та з 01.01.2014 року по 14.11.2014 року в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, - лише з огляду на те, що позивачу як посадовій особі контролюючого органу були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державних службовців, - був протиправним.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що останнім не доведено.

Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно не враховано періоди роботи позивача з 13.01.1992 року по 16.06.2013 року та з 01.01.2014 року по 14.11.2014 року - у стаж роботи на посадах державної податкової служби, а надана позивачу відмова в переведенні не пенсію державного службовця - не відповідає вимогам чинного законодавства, та, відповідно, є такою, що порушує конституційні права позивача.

Згідно з частинами 3, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 , заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

У відповідності п.1.7 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 1.8 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Як передбачено пунктом 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Враховуючи вказане, у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача несе рішення органу, що призначає пенсію, про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший.

В даному випадку, з матеріалів справи встановлено, що такою відмовою - є надана позивачу відмова, викладена в листі Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 11.02.2019 року.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є, зокрема, визнання такої відмови в переведенні на пенсію державного службовця на підставі заяви позивача - протиправною.

Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Суд зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У відповідності з статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскільки інша позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є, фактично, похідною від попередньої позовної вимоги, з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, - суд дійшов висновку про наявність правових підстав не лише для визнання протиправною відмови Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 11.02.2019 року в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця, - але й про зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, - починаючи з 15 січня 2019 року (тобто з дати звернення із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії), з врахуванням довідок про складові частини заробітної плати, виданих ГУ ДФС у Тернопільській області: вих.№10/10/19-00-09-33 від 10.01.2019 року та вих.№9/10/19-00-05-33 від 10.01.2019 року.

Аналогічна позиція викладена постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2018 року у справі № 465/7218/16-а (провадження №К/9901/22044/18) та від 13.12.2018 року у справі № 539/1855/17 (провадження № К/9901/206/17).

Водночас, що стосується посилань відповідача на неможливість врахування довідок про складові частини заробітної плати, виданих ГУ ДФС у Тернопільській області від 10.01.2019 року за вих.№10/10/19-00-09-33 та вих.№9/10/19-00-05-33, через їх невідповідність нормам Постанови №622 від 14.09.2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", - то суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що наведена Постанова №622 не встановлює жодних вимог до форми довідки про складові заробітної плати державних службовців, яка надається для призначення пенсії, натомість такі вимоги, на момент звернення позивача з відповідною заявою щодо переходу на інший вид пенсії, встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям".

При цьому, суд враховує, також наступне:

- будь-яких сум компенсації за невикористану відпустку (на яку безпідставно посилається відповідач) у вказаних довідках - взагалі не враховано та, відповідно, не відображено;

- довідка за вих.№10/10/19-00-09-33 від 10.01.2019 року видана та складена безпосередньо за зразком, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №1-3 від 17.01.2017 року, та містить відображення всіх складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за звання ("Радник податкової та митної справи І рангу" який за Додатком 6 постанови №306 прирівнюється до 4 рангу державного службовця), надбавка за вислугу років, - які відповідають видам оплати праці: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- довідка за вих.№9/10/19-00-05-33 від 10.01.2019 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби, - містить лише дані про розмір місячної премії та іншу виплати (грошова допомога на оздоровлення, індексація грошових доходів), які визначені в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, і на які також було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, всі відображені в довідках види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Водночас, при вирішенні даного питання поза увагою суду не може також залишитись аналогічна позиція, яку висловив Верховний Суд України у вже наведеній вище постанові від 16.09.2014 року у справі №21-14а14, стосовно того, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру пенсії.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір у сумі 768,40 грн., сплачений за відповідними квитанціями при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 11.02.2019 року в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року.

3. Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, - починаючи з 15 січня 2019 року (з дня звернення із заявою), з врахуванням довідок про складові частини заробітної плати, виданих ГУ ДФС у Тернопільській області: вих.№10/10/19-00-09-33 від 10.01.2019 року та вих.№9/10/19-00-05-33 від 10.01.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплачений відповідно до квитанції №56 від 25.02.2019 року, та у розмірі 63,60 грн. (шістдесят три гривні шістдесят копійок), сплачений відповідно до квитанції №43 від 22.01.2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач (стягувач) - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1);

Відповідач (боржник) - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місце знаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 40377598).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.