ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.2019 Справа № 905/1326/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Житлово-будівельного кооперативу №20 "Горизонт" (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пров. генерала Батюка, б. 10, код ЄДРПОУ 23125268)

до відповідача: Слов'янської міської ради (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 2, код ЄДРПОУ 04052821)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м.Слов'янська" (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, б. 39, код ЄДРПОУ 38996240)

про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янської міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення", -

за участю представників сторін:

від позивача: Сильченко О.В. - за довіреністю б/н від 14.01.2019; Мартинова Л.В. (голова).

від відповідача: Гербіна О.В. - за довіреністю № 01.01-12/79 від 21.01.2019;

від третьої особи: Мельникова Н.А. - директор (на підставі наказу № 601 - к від 07.09.2015).

С У Т Ь С П О Р У

В провадженні господарського суду Донецької області у складі колегії суддів (головуючий - суддя Левшина Г.В., судді Паляниця Ю.О. та Чорненька І.К.) знаходилась справа № 905/1326/17 за позовом Житлово-будівельного кооперативу №20 "Горизонт" до Слов'янської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м.Слов'янська", про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янської міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення".

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017, у задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу №20 "Горизонт" відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 905/1326/17 рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 для розгляду даної справи визначено суддю господарського суду Донецької області Бокову Ю.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2019 прийнято до провадження справу № 905/1326/17, справу №905/1326/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані набуттям позивачем внаслідок будівництва багатоквартирного житлового будинку права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 262,2 кв.м., яке знаходиться у житловому будинку по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, внаслідок чого рішення відповідача про передачу даного об'єкту у комунальну власність є неправомірним.

Представник позивача в судове засідання 26.04.2019 з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник позивача посилався на те, що відповідачем не доведено той факт, що побудова і утримання спірного приміщення здійснювалась за рахунок асигнувань капітальних вкладень відповідача. За твердженням позивача, після прийняття в комунальну власність цокольного поверху, позивачу створювали перешкоди у доступі до теплотраси, яка опалює частину квартир, що знаходяться в будинку.

25.02.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла довідка № 3 від 22.02.2019, яка підписана головою ЖБК № 20 «Горизонт» Мартиновою Л.В., відповідно до якої станом на 03.03.1989 вступні та пайові внески членами Житлово-будівельного кооперативу № 20 «Горизонт» сплачено у повному обсязі на загальну суму 305 424 крб. Також у вказаній довідці зазначено про те, що відповідно до книги обліку вступних та пайових внесків на виконання абз. 2 п. 5 Порядку організації кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів РСФСР, 40 % вартості будівництва житлового будинку сплачені членами кооперативу перед початком будівництва до листопада 1973 в загальній сумі 142 125 карб., при необхідних 122 170 крб. (305 424 крб*40%).

Представник відповідача в судове засідання 26.04.2019 з'явився. Протягом розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність порушення будь-яких прав позивача оспорюваним рішенням. Представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що всі 43 роки спірне приміщення використовувалось тільки для соціально-культурних потреб.

Від відповідача під час розгляду справи надходили пояснення, в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

По-перше, позивач не надав суду документів, передбачених ст. 137 Житлового кодексу УРСР щодо порядку організації і діяльності житлово-будівельного кооперативу, які діяли на момент його створення. Також вважає необґрунтованим посилання позивача на п. 19 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186 «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу», оскільки відповідно до акту приймання жилого будинку № 8 на 60 квартир у Комсомольському мікрорайоні будинок прийнято у 1974 році. Тому, позивач при створенні кооперативу повинен був керуватися діючим на час створення кооперативу положеннями Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів РСФСР № 1143 від 02.10.1965.

По-друге, будинок за адресою: м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10, а раніше житловий будинок №8 на 60 квартир у Комсомольському мікрорайоні збудований за типовим проектом № 1-480А-32, тобто відповідно до Правил кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Стройбанком СССР від 12.06.1965 року № 153, у відповідності з Постановою ЦК КПС та Ради Міністрів СССР від 01.06.1962 №561 та Постановою Ради Міністрів СССР від 19.10.1964 року № 943. На думку відповідача, хибною є думка позивача, що члени кооперативу сплачували вартість будівництва цокольного поверху за свої кошти, оскільки законодавство того часу вказує на те, що цокольний поверх був збудований за рахунок асигнувань капітальних вкладень. Крім того, включення в оціночному акті до балансової вартості житлового будинку вартості цокольного поверху не є доказом сплати членами кооперативу коштів за його будівництво. Тобто, правова природа коштів, за рахунок яких будувався будинок, складалася не тільки з внесків членів кооперативу, а й асигнувань капітальних вкладень в порядку, встановленому Правилами кредитування кооперативного житлового будівництва, затвердженими Стройбанком СССР 12.06.1965 року № 153.

По-третє, нормативно-правові акти періоду 1970-1974 роки вказують на те, що будівництво кооперативного житла проводилось виключно за рахунок капітальних вкладень, в якості кредитування з подальшим погашенням такого кредиту шляхом сплати пайових внесків.

Крім того, на думку відповідача, рішення Слов'янської міської ради від 14.09.2016 №15-VI-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» жодним чином не порушує прав позивача, оскільки на підставі рішення Слов'янської міської ради народних депутатів № 333 від 05.08.1992 майно ЖЕО (в тому числі спірне майно) було прийнято у комунальну власність міста Слов'янська. Так, 16.09.1992 рішенням Слов'янської міської ради народних депутатів №411 приміщення де розташовані клуби, були на балансі ЖЕО та передані у безоплатне користування органам народної освіти без права передачі стороннім організаціям та особам з використанням всіх площ тільки за призначенням. Тобто, саме відповідач є належним власником спірного майна (приміщень цокольного поверху), та прийняття рішення від 14.09.2016, яке оскаржує позивач, зумовлено необхідністю приведення правовстановлюючих документів відповідно до чинного законодавства станом на 2016 рік. Оскільки нежитлове приміщення не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, то права позивача як співвласника багатоквартирного будинку не порушені. Нежитлове приміщення має окремий вхід, розрахункова схема електромереж була розроблена саме з урахуванням піонерської кімнати у будинку. Спірне приміщення будувалося саме як приміщення соцкультпобуту з метою розвитку творчих здібностей дітей і на даний час використовується за своїм призначенням. Крім того, з моменту вводу в експлуатацію будинку, в цокольному поверсі були розташовані такі приміщення: читальний зал, кімната для ручної праці, книгосховище, червоний куточок, що, за твердженням відповідача, підтверджує копія плану цокольного поверху, яка наявна матеріалах справи.

Представник третьої особи в судове засідання 26.04.2019 з'явився, заперечував проти створення перешкод позивачу у доступі до теплотраси, яка опалює частину квартир, що знаходяться в будинку.

Як вбачається зі змісту пояснень, наданих суду, ДЮК «Романтика» є структурним підрозділом КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська». Свою роботу клуб «Романтика» розпочав у 1974 році, з моменту здачі будинку в експлуатацію. Саме в ці роки державою виділялася земля під будівництво кооперативних будинків із обов'язковим врахуванням того, що в будинках даного типу будуть розташовані об'єкти культурного значення, а саме бібліотеки, дитячі піонерські кімнати і т.д. Також у вказаних поясненнях зазначено про те, що з 1974 по 1992 рік ДЮК «Романтика» перебував на балансі ЖЕО № 3. Після, Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 411 від 16.09.1992 ДЮК «Романтика» був переданий до сфери управління відділу освіти Слов'янської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Як свідчать матеріали справи, а саме, рішенням Слов'янського виконавчого комітету Ради народних депутатів №683 від 12.12.1986 затверджено та у відділі з обліку та розподілу житлової площі РИ №683 від 12.12.1986 зареєстровано «конкретний устав» Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» пров. Генерала Батюка, 10 з кількістю квартир 60, кількість членів кооперативу 60, корисна площа 3257 м2, житлова площа 1792,6 м2, балансова вартість 308 тис. руб.

В подальшому, позивачу видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №728335, Житлово-будівельний кооператив №20 «Горизонт», ідентифікаційний код юридичної особи 23125268; місцезнаходження м. Слов'янськ, пров. Генерала Батюка, б.10, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 12771200000000884.

На цей час позивач діє на підставі нової редакції Статуту житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт», державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.10.2009, номер запису №12771050003000884.

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради №633 від 12.09.2016 «Про клопотання перед Слов'янською міською радою про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення», на підставі звернення відділу освіти Слов'янської міської ради щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, яке знаходиться в житловому будинку, розташованому по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, в якому розміщений дитячо-юнацький клуб «Романтика», який є структурним підрозділом комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» м. Слов'янська, враховуючи рішення виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 16.09.1992р. № 411, вирішено клопотати перед Слов'янською міською радою щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 262,2 кв. м., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Рішенням Слов'янської міської ради №15-XV-7 від 14.09.2016 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення», згідно рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради №633 від 12.09.2016, враховуючи рішення виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 16.09.1992 № 411 яким зазначено, що «приміщення, у яких розташовані клуби залишаються на балансі ЖЕО та передаються у безоплатне користування відділу народної освіти без права передачі іншим організаціям та особам, з використанням усіх площ тільки за призначенням», прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 262,2 кв. м., що знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янської міської ради від 14.09.2016р. №15-XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» позивач посилається на наявність в нього права власності на майно, яке було передано до комунальної власності оспорюваним рішенням. Зазначає, що відповідно до п.19 Примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186 „Про затвердження типового статуту житлово-будівельного кооперативу жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу. За умовами ст.384 Цивільного кодексу України будинок, споруджений житлово-будівельним кооперативом, є його власністю.

На думку позивача, прийняття оскаржуваного рішення, яким було передано до комунальної власності нерухоме майно, порушує право власності позивача на це майно, що і стало приводом для звернення до суду.

Суд , розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, дійшов до висновку про відмову в позові з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.

Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Слов'янської міської ради трудящих від 29.05.1974 затверджено акт приймання будинку (споруди) житловий будинок № 8 на 60 квартир в Комсомольському районі. Згідно вказаного акту будівля має чотири секції, загальний об'єм 11475,9 куб.м., корисна площа 2761 кв.м., житлова 1903 кв.м., квартир - 60. П'ятиповерховий будинок № 8 у Комсомольському мікрорайоні збудований за проектом № 1 480А - 32 в, який розроблений Донецьким філіалом Гіпрограда та затверджений наказом по Донецькому філіалу Гіпрограда від 19.06.1969 року.

Відповідно до акту, забудовником зазначеного об'єкту є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому. Акт був складений у присутності голови житлово-будівельного кооперативу «Горизонт».

Відповідно до дослідженої технічної документації по будівництву будинку № 8 в мікрорайоні Комсомольський у м. Слов'янську, який міститься у книзі Управління головного архітектора виконкому Слов'янської міської ради депутатів трудящих, судом був оглянутий проект будинку, з якого вбачається, що до початку будівництва був доданий цокольний поверх, з урахуванням якого була складена специфікація на додаткові об'єми будівництва. В плані цокольного поверху міститься, в тому числі: приміщення для ігор, червоний куточок, кімната для ручної праці, книгосховище, читальна зала. Проект плану цокольного поверху був узгоджений та затверджений у 1973 році, про що є відмітка на самому плані цокольного поверху.

Замовником додаткових об'ємів є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому, про що міститься позначка в самому проекті (т. 2, а.с. 166-167).

Як видно із акту приймання будинку від 1974 року, будинок був прийнятий в експлуатацію також разом із нежитловим вбудованим приміщенням.

Відповідно до авізо № 242 від 12.07.1974 вказаний житловий будинок був переданий на баланс позивача за загальною вартістю 305424 руб.

Згідно зведено-оціночного акту вартість житлового будинку станом на 10.02.1975 становила 305424 руб., до якої включена також вартість цокольного поверху площею 189,6 м.кв.

25.02.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла довідка № 3 від 22.02.2019, підписана головою ЖБК № 20 «Горизонт» Мартиновою Л.В., відповідно до якої станом на 03.03.1989 вступні та пайові внески членами Житлово-будівельного кооперативу № 20 «Горизонт» сплачено у повному обсязі на загальну суму 305 424 руб.

Як свідчать матеріали справи, первинна інвентаризація багатоквартирного житлового будинку по пров.Батюка, 10 у м.Слов'янську (колишній вул.Батюка, 26и, м-н Комсомольський, 8) була проведена 10.02.1975 за заявою голови Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» про обмір квартир та визначення вартості кожної окремої квартири та будинку в цілому.

28.01.1976 був складений технічний паспорт на будівлю, згідно якого багатоквартирний житловий будинок станом на 10.02.1975р. має 60 квартир, загальною площею 3257,9 кв.м., житловою площею 1792,6 кв.м., також у цокольному поверсі розташовані нежитлові вбудовані приміщення культурно-освітнього напрямку загальною площею 189,6 кв.м., загальний об'єм будинку (разом з цокольним поверхом) - 12275 куб.м.

Згідно з рішенням виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 16.09.1992 №411, приміщення, у яких розташовані клуби залишаються на балансі ЖЕО та передаються у безоплатне користування відділу народної освіти без права передачі іншим організаціям та особам з використанням усіх площ тільки за призначенням. Позивачем не було спростовано правомірність володіння.

Вказане рішення на момент розгляду даної справи в установленому порядку не скасоване та є чинним.

16.12.1992 виконавчим комітетом Слов'янської міської ради було прийнято рішення № 489/6 оформити житлово-будівельному кооперативу № 20 «Горизонт» право колективної власності на житловий будинок по пров. генерала Батюка № 10 в м. Слов'янськ.

В подальшому, 17.12.1992 на будинок № 10 по пров.Батюка у м. Слов'янську видане реєстраційне посвідчення на ім'я ЖБК № 20 «Горизонт» згідно рішення виконкому Слов'янської міської ради № 489/6 від 16.12.1992 та наведеного акту про прийняття в експлуатацію.

Суд зазначає, що у вказаному реєстраційному посвідченні площа житлового будинку не зазначена. Тобто, виходячи зі статутних положень житлово-будівельних кооперативів, які існували на момент його будівництва останні набували у власність виключно житлові приміщення.

Нежитлове вбудоване приміщення культурно-освітнього напрямку не було призначене та наразі не призначене для обслуговування жилих приміщень будинку, і на момент прийняття рішення про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу №20 «Горизонт» на оформлення права власності на жилий будинок перебувало у користуванні відділу народної освіти на підставі рішення виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 16.09.1992 №411 без права передачі іншим організаціям та особам з використання усіх площ тільки за призначенням.

Таким чином, прийняття виконавчим комітетом Слов'янської міської ради народних депутатів рішення від 16.12.1992 № 489/6, яким було надано позивачеві дозвіл на оформлення права колективної власності на житловий будинок по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, не може бути свідченням набуття позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки виконавчий комітет не приймав рішення щодо передачі у колективну власність ЖСК № 20 «Горизон» приміщень соцкультпобуту, які знаходять у вказаному будинку.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю, багатоквартирний житловий будинок має 60 квартир загальною площею 3257,90 кв.м., житлова площа квартир 1792,6 кв.м., окремим пунктом виділена площа нежитлового приміщення та зроблено запис, що ця площа виділена для культурно-просвітницької діяльності та вказано її розмір 189,6 кв.м.

Наявними у інвентаризацій справі документами підтверджується, що будівництво житлового будинку здійснювалось з урахуванням розміщення на цокольному поверсі коридору, кладової, спортивної кімнати, спортивного залу, майстерні, піонерської, бібліотек ( для молодших класів, для старших класів), площею 189,6 кв.м, загальна площа цокольного поверху зі сходовою клітиною - 276,10кв.м.

Листом № 2147-2/0.904/01 від 21.07.2017 КП «БТІ» м. Слов'янськ роз'яснило, що згідно останньої інвентаризації, яка проведена у 2016 році, загальна площа нежитлового вбудованого приміщення по пров. Батюка, 10 складає 262,2 кв.м. В журналі внутрішніх обмірів та підрахунків цокольного поверху будинку площа 189,6 кв.м., зазначена у графі «культурно-просвітницька» є основною. Загальна площа приміщень становить суму основної та допоміжної площі (це коридори, вбиральні, комора, роздягальні та інше, яка в журналі зазначена як «службова»).

Матеріали справи свідчать, що з 1974 по 1992 дитячо-юнацький клуб «Романтика», розташований у житловому будинку №10 по пров. Батюка у м. Слов'янську, знаходився на балансі ЖЕО. У 1992 клуб був переданий до відділу освіти Слов'янської міської ради. Зазначене підтверджується копією наказу від 02.11.1992 №101, за яким з 02.11.1992 прийнято до міського відділу освіти дитячо-юнацькі клуби ЖЕО з повним штатним розкладом та приєднано їх до центру позашкільної роботи.

Листом КП «БТІ» м. Слов'янськ від 20.05.2016 № 1201-2/0.83/01 на адресу начальника управління комунальної власності Слов'янської міської раді повідомлено, що право власності на вбудоване приміщення площею 262,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, пров. Батюка,10 станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Листом КП «БТІ» м. Слов'янськ № 2355-2/0.46/01 від 09.08.2017 повідомлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на нежитлове вбудоване приміщення за адресою м. Слов'янськ, пров. Батюка,10, станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що в нього зареєстроване право власності на житловий будинок в цілому, в тому числі, з площами в цокольному поверху. Та, напроти, суд вважає, що позивач є власником лише 1792,6 кв. м. житлового будинку, виходячи з наступного.

19.02.1992 виконкомом міської ради було прийнято рішення № 65 «Про розмежування державного майна між комунальною власністю області та міста з переліком державного майна для передачі до складу міської комунальної власності».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради №633/ від 12.09.2016 «Про клопотання перед Слов'янською міською радою про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення», на підставі звернення відділу освіти Слов'янської міської ради щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, яке знаходиться в житловому будинку, розташованому по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, в якому розміщений дитячо-юнацький клуб «Романтика», який є структурним підрозділом комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська», враховуючи рішення виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 16.09.1992 № 411, вирішено клопотати перед Слов'янською міською радою щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею - 262,2 кв. м., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

В подальшому, рішенням Слов'янської міської ради № 15-ХV-7 від 14.09.2016 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення», вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею - 262,2 кв.м., яке складається з приміщень (літера «А-5»); приміщення (хол), 01, площею 45,4 кв.м.; приміщення, 02, площею 9,6 кв.м.; приміщення (коридор), 03, площею 4,0 кв.м.; приміщення, 04, площею 25,9 кв.м.;приміщення, 05, площею 25,9 кв.м.; приміщення, 06, площею 39,7 кв.м.; приміщення, 07, площею 28,6 кв.м.;приміщення, 08, площею 26,2 кв.м.; приміщення, 09, площею 38,4 кв.м.; підсобне приміщення, 10, площею 2,3 кв.м., підсобне приміщення, 11, площею 5,4 кв.м.; підсобне приміщення, 12, площею 3,2 кв.м.; санвузол, 13, площею 2,2 кв.м.; санвузол, 14 площею 5,4 кв.м., та знаходяться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 78 від 01.02.2017 «Про визначення балансоутримувача майна комунальної власності територіальної власності територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення по провулку Батюка, 10, приміщення № 1 у м. Слов'янську» визначено відділ освіти Слов'янської міської ради балансоутримувачем майна комунальної власності територіальної громади м. Слов'янська - нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею - 262,2 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10, приміщення 1, закріпивши за ним право оперативного управління на це майно.

Враховуючи, що будівництво спірного приміщення здійснювалося у період з жовтня 1973 по травень 1974 рік, при вирішенні зазначеного спору слід керуватися, насамперед, законодавством, яке існувало на той час.

Відповідно до ст. 4 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937, (в подальшому Конституція УРСР 1937) економічну основу Української РСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР 1937, соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Згідно зі статтями 6, 7 Конституції УРСР 1937, земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т.п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їх живим і мертвим реманентом, продукція, що її виробляють колгоспи та кооперативні організації, так само їх громадські будівлі, становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

Вся влада в УРСР належить трудящим міста і села в особі ради депутатів трудящих. (ст. 3 Конституції УРСР 1937).

Органами державної влади в областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах УРСР є Ради депутатів трудящих (ст. 72 Конституції УРСР 1937).

Таким чином, для будь-яких установ, організацій, підприємств передбачала форму власності на майно лише у вигляді соціалістичної власності.

Згідно ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам. (ст. 94 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966)

Як вбачається зі ст. 24 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 видами юридичних осіб є, в тому числі, колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс.

Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Як встановлено судом, будівництво спірного приміщення було розпочато в жовтні 1973 року. Акт приймання будинку (споруди) житловий будинок №8 на 60 квартир в Комсомольському районі затверджено рішенням виконкому Слов'янської міської ради трудящих від 29.05.1974. До складу державної комісії про прийняття будинку входив голова житлово-будівельного кооперативу «Горизонт», в якості представника організації, на яку покладено експлуатація будівлі, який і підписував зазначений вище акт.

Також з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що листом від 21.11.1974 року голова житлово-будівельного кооперативу «Горизонт» звертався до начальника БТІ м. Слов'янська з проханням про виготовлення інвентаризаційної справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на початок будівництва (жовтень 1973) житлово-будівельний кооператив був створений (було прийнято рішення про створення житлово-будівельного кооперативу, відбулось обрання голови, прийняття загальними зборами кооперативу статуту та його реєстрація).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на п.п. 8 та 13 Статуту, який затверджено рішенням Слов'янського виконавчого комітету ради народних депутатів від 12.12.1986 року.

Ухвалою суду від 13.03.2019 клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено частково. Витребувано у Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» та у Слов'янської міської ради рішення виконкому Ради депутатів трудящих про організацію Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт»; статут ЖБК № 20 «Горизонт» за 1970-1973 роки з вказанням найменування кооперативу, його адресою та кількістю членів кооперативу.

Позивач листом від 01.04.2019 року повідомив суд про відсутність зазначених документів та про можливість їх знаходження у Слов'янській міській раді.

В свою чергу, відповідач зазначив про відсутність документів та повідомив суд, що документи Слов'янської міської ради з 1943 по 1991 роки передані на зберігання до державного архіву Донецької області. Також зазначив, що державний архів припинив свою діяльність по використанню архівних документів з 08.12.2014 року, у зв'язку із тим, що всі документи залишились у місті Донецьку, на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України.

Таким чином, суд критично ставиться до посилань позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на статут в редакції від 12.12.1986 року та не може прийняти його як належний доказ, оскільки спірні правовідносини виникли у 1973-1974 роки та у своїй діяльності на момент початку будівництва останній повинен був керуватися саме статутом на той час, який не наданий позивачем.

Відповідно до Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 10.09.1962 №1065, житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку/будинків за власні кошти кооперативу, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

Враховуючи вимоги Типового статуту, суд зазначає, що житлово-будівельний кооператив утворюється та діє виключно для особливої мети, а саме для будівництва будинку для задоволення потреб членів кооперативу безпосередньо в житловій площі та не може бути Замовником приміщень не призначених для житла. В протилежному, це буде суперечити меті створення житлово-будівельного кооперативу. Більш того, замовником спірного приміщення, як свідчать матеріали справи, є Управління капітального будівництва Слов'янської міської ради.

Таким чином, на момент створення кооперативу діючим законодавством не дозволялось житлово-будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Прийнятим в подальшому Житловим кодексом УРСР 1984 року закріплювалось, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Як було встановлено вище, будівництво житлового будинку №10 по пров. Батюка у м. Слов'янську було розпочато за проектом, яким із самого початку встановлено наявність нежитлового вбудованого приміщення соціально-культурного побуту "Піонерська кімната", замовником якого є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому.

Згідно п. 8 вказаного Типового статуту підприємства, установи, організації не можуть бути членами кооперативу, а також брати участь своїми коштами в будівництві кооперативних квартир. Підприємства торгівлі, громадського харчування та інші підприємства, установи і організації можуть розміщуватись в будинках житлово-будівельних кооперативів тільки за згодою цих кооперативів. Роботи, зв'язані з будівництвом вказаних приміщень, фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Зазначені підприємства, установи і організації повинні брати участь у загальних витратах по експлуатації будинку (будинків) пропорційно площі, яку вони займають.

Пунктами 3 та 4 Постанови Ради Міністрів СРСР від 19.11.1964 № 943 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва» встановлювалось, що за згодою житлово-будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватись підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Стройбанку СРСР наказувалось посилити контроль за використанням за призначенням коштів, які вносились громадянами на кооперативне будівництво та не допускати фінансування за рахунок коштів кооперативу позаквартальних споруд та інженерних комунікацій, приміщень для підприємств торгівлі, громадського харчування та інші.

Про фінансування нежитлових приміщень в будинках ЖБК за рахунок держаних капітальних вкладень свідчать і Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджені Будбанком СРСР 12.06.1965 року № 153.

Зазначені Правила кредитування кооперативного житлового будівництва встановлювали, що:

- при визначенні розміру власних коштів житлово-будівельного кооперативу, які підлягають внеску в банк на будівництво будинків, а також розміру кредиту треба виходити із вартості будівництва з урахуванням різниці в цінах і тарифах, за відрахуванням вартості затрат по вбудованим приміщенням (пункт 3 Правил);

- установи Держбуду СРСР при оплаті актів та рахунків за виконані роботи та інші затрати по кооперативному житловому будівництву повинні перевіряти, щоб в ці документи не включалися затрати по будівництву приміщень, призначених для інших організацій та не допускати оплати вказаних затрат із особових та кредитних рахунків кооперативів; роботи, пов'язані із будівництвом вбудованих приміщень, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями, із віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості вказаних робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень, оплата актів та рахунків підрядних організацій за виконані роботи по будівництву будинку в частині вбудованого приміщення здійснюється із рахунку відповідного управління виконкому по фінансуванню капітальних вкладень по державному плану пропорційно кошторисної вартості вбудованого приміщення до загальної кошторисної вартості житлового будинку (п. 11 Правил).

- роботи, пов'язані з будівництвом вбудованих в кооперативний будинок приміщень для об'єктів торгівлі чи громадського харчування, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, з віднесенням вартості цих робіт після закінчення будівництва на баланс підприємства, що здійснює експлуатацію приміщення.

Відповідно до п. 4 постанови Ради міністрів УРСР від 01.06.1962 №561 «Про індивідуальне кооперативне житлове будівництво» будівництво житлових будинків житлово-будівельних кооперативів повинно здійснюватися за діючими типовими проектами і в терміни, встановлені для житлових будинків, що споруджуються за рахунок державних капітальних вкладень, а кошторисна вартість будівництва кооперативних житлових будинків повинна визначатися за цінами, нормами і в порядку, встановлених для державного житлового будівництва. Члени житлово-будівельних кооперативів вносять кошти на будівництво будинків, виходячи з зазначеної кошторисної вартості. Підприємства торгівлі, громадського харчування та інші підприємства, установи та організації можуть розміщувати в будинках житлово-будівельних кооперативів тільки за згодою цих кооперативів.

Згідно п.5 наказу Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81 «Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир» проектне завдання на будівництво кооперативного житлового будинку зі зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком затверджується загальними зборами членів житлово-будівельного кооперативу після погодження з виконкомом міської ради народних депутатів трудящих і будівельною організацією, за наявності в будинку вбудованих нежитлових приміщень, з організацією, до відання якої будуть передані дані приміщення по закінченню будівництва.

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що будівництво вбудованих в кооперативний будинок нежитлових приміщень здійснювалось у кожному конкретному випадку при наявності згоди кооперативу і фінансувалось за рахунок коштів державних організацій, зазначених в рішенні виконкому.

З урахуванням вказаних норм, діючих на час будівництва спірних об'єктів, заборонялось фінансування за рахунок коштів кооперативів будівництва вбудованих нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 13.03.2019, в підтвердження фінансування спірного приміщення позивачем, було задоволено клопотання відповідача та витребувано у Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» та у Слов'янської міської ради внутрішньо-будівельний титульний список за формою № 1, передбачений Правилами фінансування будівництва, затверджений правлінням житлово-будівельного кооперативу. Позивач та відповідач повідомили суд про відсутність зазначеного документа.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що саме ЖБК № 20 «Горизонт» повністю було сплачено кошти за будівництво будинку, а тому саме ЖБК № 20 «Горизонт» є власником всього будинку разом із нежитловим приміщенням. Судом були досліджені оціночний акт будинку, авізо, техпаспорт, акт прийомки в експлуатацію будинку не може прийняти до уваги, виходячи з того, що всі досліджені у судовому засіданні документи не є безспірною ознакою його права власності, а лише є формою бухгалтерського обліку. Суд також зауважує, що позивачем не доведено, що вартість будинку в сумі 305 424 руб. була сформована виключно за рахунок внесків членів ЖБК № 20 «Горизонт».

При цьому, суд, зазначає, що у разі наявності будь-яких фінансових претензій до організації, яка експлуатує спірне нежитлове приміщення, ЖБК та її членів не позбавлено можливості вирішити це питання шляхом звернення до суду відповідної юрисдикції із відповідним позовом.

Згідно чинного на час будівництва законодавства, а саме Постанови Ради Міністрів СРСР від 19.11.1964 № 943 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва», Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 10.09.1962 №1065, у такому будинку могли бути розташовані нежитлові вбудовані приміщення соціально-культурного побуту, однак, лише за згодою членів житлово-будівельного кооперативу.

Проаналізувавши зазначені матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що як на момент будівництва, так і в період експлуатації спірного приміщення ним висловлювалися у будь-якій формі заперечення проти розміщення в цокольному поверсі спірного приміщення. Також протягом більш ніж 40 років жодного заперечення або незгоди на розміщення в цокольному поверсі житлового будинку дитячо-юнацького клубу «Романтика» та користування спірним приміщенням від позивача не надходило. Разом з тим, згідно чинного на той час законодавства імперативна норма про те, що така згода повинна була бути в письмовому виді, і якимось чином зафіксована - відсутня.

Більш того, акт приймання будинку (споруди) в експлуатацію від 29.05.1974 був складений у присутності голови житлово-будівельного кооперативу «Горизонт», про що свідчить його підпис на вказаному документі.

Зазначене свідчить про згоду позивача на розміщення в цокольному поверсі приміщення для ігор, червоного куточка, кімнати для ручної праці, книгосховища, читальної зали, яка передбачена положеннями Типового статуту 1962 року. Тривала обізнаність позивача та відсутність будь-яких заперечень прав відповідача на спірні приміщення свідчить також про наявність згоди на їх розміщення спочатку будівництва. Враховуючи, що протягом розгляду справи встановлено, що будівництво житлового будинку було розпочато за проектом, яким із самого початку встановлено наявність нежитлового вбудованого приміщення соціально-культурного побуту «Піонерської кімнати», будь-яких заперечень з боку членів кооперативу щодо того, що проект не вміщав в собі приміщення соцкультпобуту не має, суд не приймає до уваги доводи позивача в тій їх частині, що згоди на будівництво «Піонерської кімнати» не було. Іншого позивачем не доведено.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 08.12.1990 та «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Даною постановою встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Статтею 35 Закону України «Про власність» було передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно.

Відповідно до ст.ст.19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

За приписом ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Як передбачено п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що доводи представника позивача в тій їх частині, що рішенням міської ради від 14 вересня 2016 року про прийняття в комунальну власність нежитлового вбудованого приміщення, розташованого у житловому будинку № 10 по вул. Батюка, у м. Слов'янську( колишня «Піонерська кімната»), були порушені права ЖБК «Горизонт» як власника частки у цьому приміщенні не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суду не надано достовірних відомостей, що позивач, ЖБК «Горизонт» є власником цього приміщення.

Суд констатує, що наданими суду доказами підтверджено, що спірне нежитлове вбудоване приміщення будувалося саме як приміщення соцкультпобуту з метою розвитку творчих здібностей дітей територіальної громади м. Слов'янська, і на даний час використовується за своїм призначенням, що підтверджується матеріалами справи. Судом перевірені доводи представника позивача в тій їх частині, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у порушення норм чинного законодавства. Разом з тим, судом не встановлено порушень при прийняття рішення, на які вказує представник позивача.

За таких підстав, суд не приймає до уваги та ставиться критично до доводів представника позивача в тій їх частині, що рішення про прийняття у комунальну власність було вчинене в порушенням норм чинного законодавства.

В цих умовах питання стосуються захисту інтересів дітей, тому суд вважає, що має місце суспільний інтерес. Суд зазначає, що це не вирішальний, але значний фактор при прийнятті судового рішення.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Разом і з тим, під час розгляду даної справи позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, тобто не обґрунтовано належним чином право на позов.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу №20 "Горизонт" до Слов'янської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м.Слов'янська", про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янської міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення" - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.04.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова