ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Харків

Справа № 639/4135/18

Провадження № 22-ц/818/2454/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідач: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 січня 2019 року, ухвалене суддею Барковою Н.В.,-

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, залишити спільну дитину ОСОБА_3 проживати з позивачем, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, з моменту звернення до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., поклавши судові витрати на відповідача.

Позов мотивований тим, що 19 липня 2003 року між сторонами було укладено шлюб, за час перебування у шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 Спільне життя у подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства, тому сумісне життя та збереження сім'ї неможливе, оскільки шлюб носить формальний характер, а часті сварки негативно впливають на стан дитини.

Вказує , що за погодженням сторін донька проживає разом з позивачем, відповідач не відвідує її, матеріально не забезпечує та не приймає участь у її вихованні, тобто добровільно свої обов'язки з виховання і утримання дитини не виконує, проте є працездатною особою і має змогу надавати відповідну допомогу. При визначенні суми стягуваних аліментів посилалася на те, що її заробітної плати не вистачає для нормального забезпечення дитини, яка потребує фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, щорічного оздоровлення в таборах, відвідування спортивних секцій та додаткових занять. Також просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., які їй надано на загальну суму в 6550 грн.

У відзиві на позов ОСОБА_2 просив задовольнити його частково, розірвавши шлюб між сторонами, зменшивши розмір витрат на утримання дитини до 1500 грн. щомісячно та відмовивши у стягненні з нього на користь позивача витрат на правову допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_1 залишено без змін - «ОСОБА_1». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000 гривень та судові витрати в сумі розмірі 704 гривні 80 копійок, а також на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи часткове визнання відповідачем позову також в частині стягнення аліментів, суд виходив з тих обставин, що відповідач не довів суду із наданням відповідних доказів неможливість сплати аліментів в розмірі 2500 грн. у зв'язку з його станом здоров'я, наявністю інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, або у зв'язку з його матеріальним становищем. Натомість позивачем в судовому засіданні доведено, що відповідач має мінливий дохід, однак постійно працює в службі таксі і має достатній заробіток для сплати аліментів в зазначеному в позові розмірі. Беручи до уваги положення ст.ст.133, 137 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою на користь позивача у розмірі 3 000,00 гривень, враховуючи задоволення основних позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду змінити, позов задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття, а також просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат за надання правничої допомоги. В іншій частині просив рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

Посилаючись на норми сімейного законодавства та Конвенцію ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року вказував, що суд залишив поза увагою приписи ст.81 ЦПК України щодо доказування, оскільки позивачем при визначенні суми стягуваних аліментів не надано будь-яких доказів про доходи відповідача, тому висновок про можливість сплати ним аліментів у розмірі 2500 грн. ґрунтується на припущеннях. Звертаючись з вимогою про зменшення розміру аліментів, який на думку відповідача є завищеним, зазначав, що у нього на утриманні перебуває мати похилого віку, він має сплачувати комунальні платежі, купувати одяг та продукти харчування, при визначенні розміру аліментів посилався на рівність батьків при забезпеченні дитини.

Зазначає , що позивачем згідно квитанції сплачено 6550 грн. за надання правової допомоги та долучено до справи акт приймання-передачі про сплату нею 3000 грн., однак ОСОБА_1 не надано розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, який би містив детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням часу виконання та розмір гонорару за них, тому підстав для стягнення 3000 грн. за надання правової допомоги не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують правомірність висновків суду. Вказує, що відповідач не надав будь-яких доказів свого матеріального стану та інших витрат на підтвердження своїх заперечень. Також зазначає, що позивачем до суду надався акт прийому-передачі до договору про надання правової допомоги з розрахунком вартості таких послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначені вимоги і з врахуванням змісту апеляційної скарги, апеляційний суд переглядає в апеляційному порядку рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів та витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про розірвання шлюбу не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.

Судовим розглядом встановлено, що 19 липня 2003 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклав шлюб з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, про що зроблено відповідний актовий запис за №444 і підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим 19 липня 2003 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_1» (а.с. 6).

Під час перебування у шлюбі позивача та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася дитина - ОСОБА_3, про що зроблено актовий запис №166 і підтверджено копією свідоцтва про народження, виданого 15 березня 2012 року. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У силу положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги судова колегія враховує частково.

Відповідно до ч.2,3 ст.182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Отже , відповідачем не доведено суду, що він не в змозі сплачувати встановлений законом розмір аліментів. Жодних фактичних даних ним не наведено, а лише зазначено теоретичне обґрунтування з посиланням на норми матеріального права.

Щодо доводів відповідача відносно утримання ним матері похилого віку, сплати комунальних платежів, купування одягу та продуктів харчування, то ним також не доведено і не надано жодних доказів на підтвердження розміру зазначених витрат, а також не зазначено жодних джерел доходу з яких він забезпечує вказані витрати та які б унеможливлювали сплату аліментів в іншому розмірі.

Зважаючи на конкретні обставини справи, зокрема на: матеріальне становище відповідача, відсутність в нього на утриманні неповнолітніх дітей, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з закріплених ч. 9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен і може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає за можливе зменшити обсяг стягуваних аліментів на утримання дитини до 2027 грн. Такий обсяг не перевищує визначений ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину та є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Доводи відповідача про відсутність розрахунку витрат на правову допомогу спростовуються матеріалами справи, де на аркуші 55 міститься акт №1 (від 30 вересня 2018 року) прийому-передачі послуг за Договором №14/18 про надання правової допомоги від 10 липня 2018 року із зазначенням розрахунку вартості наданих послуг : 1000 грн. - складення позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з наступним поданням її до суду; підготовка та подання адвокатського запиту з наступним отриманням відповіді на нього, 2000 грн. - представництво клієнта в суді, що і було стягнуто судом та на думку судової колегії є співмірним та розумним.

При цьому, у ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) (ст. 185 СК України).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не впливають на їх правильність.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру аліментів на неповнолітню ОСОБА_3, підлягає зміні зі зменшенням суми стягуваних аліментів.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 січня 2019 року - змінити в частині розміру аліментів. Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКППНОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, паспорт серії НОМЕР_3, РНОКППНОМЕР_4, місце реєстрації: АДРЕСА_2) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі у розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу - залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Поновити дію рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 січня 2019 року в частині розірвання шлюбу, стягнення судових витрат в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., витрат на правову допомогу 3000 (три тисячі) грн. та судового збору 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 26 квітня 2019 року