ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 р.

Справа № 2040/7234/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року, суддя Спірідонов М.О., повний текст складено 17.01.2019 року по справі № 2040/7234/18

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради

до ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 власними силами або за власний рахунок, знести самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. "А-1" по вул. Олімпійській ріг просп. Петра Григоренка у м. Харкові.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог зазначив про неврахуванням судом першої інстанції, що відповідач у встановлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.03.2018 року, у зв'язку з чим Інспекція була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 (далі - відповідач) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради під час позапланової перевірки, на об'єкті "Нежитлова будівля літ. "А-1" по вул. Олімпійській ріг просп. Петра Григоренка у м. Харкові" (акт № 153-А від 09.03.2017 року) встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 3 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 - виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Олімпійській ріг просп. Петра Григоренка у м. Харкові (об'єкт II категорії складності) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів І-ІІІ категорії складності

09.03.2017 року за результатами перевірки відповідачу надано припис № 153-Пр/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами позапланової перевірки (акт-№ 236-А від 30.03.2018 року) встановлено факт не виконання вимог припису № 153-Пр/1 від 09.03.2017 року та надано припис № 236-Пр-У від 30.03.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил терміном виконання 30.05.2018 року.

Під час виходу на місце щодо перевірки виконання вимог припису № 236-Пр-У від 30.03.2018 року, на підставі направлення Інспекції № 501 від 31.05.2018 року, позивачем було встановлено наявність будівлі літ. "А-1", суб'єкт містобудування, що має відношення до даного об'єкта, однак відповідні документи на зазначений об'єкт були відсутні. У зв'язку, з чим позивачу не видалося за можливе провести перевірку у відповідності до вимог законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог приписів щодо усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припис № 236-Пр-У від 30.03.2018 року не містить даних щодо визнання об'єкта нерухомості як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Законом України «Про архітектурну діяльність», який визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про архітектурну діяльність» законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 10 наведеного Закону передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Отже, лише внаслідок невиконання вимог, встановлених у приписі орган ДАБК звертається до суду з позовом про знесення самочиннозбудованого об'єкта, в той же час, таке знесення відбувається за умови, що перебудова такого об'єкта самочинного будівництва є неможливою.

Таким чином, суду повинні бути надані докази того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також докази неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч.7 наведеної статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, ознаками самочинного будівництва є відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майно самочинним будівництвом.

Колегія суддів зазначає, що для задоволення позову про зобов'язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як:

- неможливість перебудови об'єкту;

- або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об'єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18), по справі №810/5680/15 (провадження №К/9901/14299/18).

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про знесення відповідачем власними силами або за власний рахунок самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Олімпійській ріг просп. Петра Григоренка у м. Харкові.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 по справі № 2040/7234/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

І.М. Ральченко

Судді

В.В. Катунов Г.Є. Бершов

Постанова складена в повному обсязі 02.05.2019 року