Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 травня 2019 р. Справа№200/2127/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач , ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 січня 2019 року, викладеної в Повідомленні № 527 від 18.01.2019 року, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1, починаючи з 21.11.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка Донецької області. З 30.04.2015 року позивач була взята на облік до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи. 21.11.2018 року останній раз як уповноважена особа родини, в розумінні Порядку КМУ № 505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. В жовтні 2018 року вона працевлаштувалася та відповідно з того часу має право на отримання адресної допомоги, про що повідомила Відповідача при поданні заяви. Як вбачається з Повідомлення № 527 від 18.01.2019 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради: «Заявник ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги відповідно до п. 3 та п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505».
Позивач вважає, що відповідачем в порушення норм матеріального права протиправно відмовлено в призначенні зазначеної допомоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 200/2127/19-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/2127/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду був наданий відзив на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради позивач з сім'єю зареєстрована у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб м. Краматорська з 30.04.2015 року у складі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - заявник; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька. До управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (за місцем свого фактичного проживання) з питання призначення адресної допомоги Позивач, як представник сім'ї зверталась неодноразово. 19.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою, в якій зазначено, що вона працює в Краматорському міському центрі зайнятості з 08.10.2018 року. Рішенням від 11.12.2018 року позивачу на сім'ю призначена адресна допомога на період з 19.11.2018 року по 18.05.2018 року у щомісячному розмірі 2000,00 грн. (по 1000,00 грн. - на 2-х дітей, позивач не включена до розрахунку відповідно до п. 7 Порядку № 505). Окрім того, зазначає, що оскільки адресна допомога позивачу була припинена з 01.11.2017, а позивач працевлаштувалась з 08.10.2018 року, призначити на позивача адресну допомогу управління не має законних підстав. При цьому, зазначив, що п. 3 Порядку №505 не передбачає виключення на призначення щомісячної адресної допомоги для осіб, які після припинення виплати грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку № 505, працевлаштувалися на роботу.
На підставі зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1, громадянка України (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 20.09.2011року Ц.-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до довідки від 24 травня 2018 року № 46048 ОСОБА_1 взято на облік до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, як особу яка переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, в управлінні сім'я позивача вказана у складі:
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - заявник;
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син;
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач знаходиться по догляду за дитиною до 3-х років та зазначено двоє малолітніх дітей. Рішенням Краматорського УПСЗН від 09.06.2015 року допомога на проживання призначена на період з 30.04.2015 року по 29.10.2015 року у щомісячному розмірі 2210,00грн.(442,00 грн. на позивача та по 884,00 грн. на кожного з дітей).
02.11.2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач знаходиться по догляду за дитиною до 3-х років та зазначено двоє малолітніх дітей. Рішенням Краматорського УПСЗН від 10.11.2015 року допомога на проживання призначена на період з 30.10.2015 року по 29.04.2016 року у щомісячному розмірі 2210,00 грн.(442,00 грн. на позивача та по 884,00 грн. на кожного з дітей).
30.11.2015 року до управління звернувся ОСОБА_6 (чоловік позивача) з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. У заяві ОСОБА_6 було зазначено, що він не працює.
19.01.2016року ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою у якій просить включити її чоловіка ОСОБА_6 до складу сім'ї з 01.12.2015 р.
Рішенням Краматорського УПСЗН від 19.01.2016 року здійснено перерахунок в межах терміну призначення та позивачу на сім'ю призначена адресна допомога на період з 30.11.2015 року по 29.04.2016 року у щомісячному розмірі 2210,00 грн. (442,00 грн. - на позивача, по 884,00 грн. - на 2-х дітей, чоловік не включений до розрахунку відповідно до п. 7 Порядку № 505).
04.05.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач не працює (до 05.10.2017 року здійснює догляд за дитиною до 3-х років). Рішенням Краматорського УПСЗН від 12.05.2016 року допомога на проживання призначена на період з 04.05.2016 року по 29.10.2016 року у щомісячному розмірі 2210,00 грн.(442,00 грн. на позивача та по 884,00 грн. на кожного з дітей).
04.11.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач не працює (до 05.10.2017 року здійснює догляд за дитиною до 3-х років). Рішенням Краматорського УПСЗН від 16.12.2016 року допомога на проживання призначена на період з 04.11.2016 року по 03.05.2017 року у щомісячному розмірі 2210,00 грн.(442,00 грн. на позивача та по 884,00 грн. на кожного з дітей).
04.05.2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач не працює (до 05.10.2017 року здійснює догляд за дитиною до 3-х років). Рішенням Краматорського УПСЗН від 08.06.2017 року допомога на проживання призначена на період з 04.05.2017 року по 30.10.2017 року у щомісячному розмірі 2210,00 грн.(442,00 грн. на позивача та по 884,00 грн. на кожного з дітей), на період з 01.11.2017 року по 03.11.2017 року у щомісячному розмірі 1768,00 грн. (по 884,00 грн. на кожного з дітей).
З 01.11.2017 року виплата адресної допомоги ОСОБА_1 припинена відповідно до п. 7 Порядку №505.
06.11.2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач не працює. Рішенням Краматорського УПСЗН від 29.11.2017 року допомога на проживання призначена на період з 06.11.2017 року по 05.05.2018 року у щомісячному розмірі 1768,00 грн. (по 884,00 грн. на кожного з дітей, позивач не включена до розрахунку відповідно до п.7 Порядку №505).
07.05.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач не працює. Рішенням Краматорського УПСЗН від 25.05.2018 року допомога на проживання призначена на період з 07.05.2018 року по 06.11.2018 року у щомісячному розмірі 2000,00 грн. ( по 1000,00 грн. на кожного з дітей, позивач не включена до розрахунку відповідно до п.7 Порядку №505).
19.11.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначено, що позивач працює в Краматорському міському ЦЗ з 08.10.2018 року. Рішенням Краматорського УПСЗН від 11.12.2018 року допомога на проживання призначена на період з 19.11.2018 року по 18.05.2019 року у щомісячному розмірі 2000,00 грн. (по 1000,00 грн. на кожного з дітей, позивач не включена до розрахунку відповідно до п.7 Порядку №505).
Повідомленням № 527 від 18.01.2019 року про надання допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 повідомлено, що допомога призначена за період з 19.11.2018 року по 18.05.2019 року у щомісячному розмірі 2000,00 грн. на 2-х дітей. Заявник ОСОБА_1 не має права на призначення адресної допомоги.
Як вбачається з довідки від 16.01.2019 року №01-14/235, виданої Краматорським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 дійсно працює в Краматорському міському центрі зайнятості на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних з 08.10.2018 року по теперішній час.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014 року, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706).
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) врегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014(далі - Порядок № 505).
Відповідно до статті 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону № 1706 передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені встатті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідкою від 24.05.2018 року № 46048 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку (п.5 Порядку №505).
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Пунктом 6 Порядку №505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до п.7 Постанови №505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
За приписами п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
В контексті викладеного, суд зазначає, що з системного аналізу норм зазначеного Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, в разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім'ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Слід звернути увагу на те, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись після працевлаштування з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, пунктом 6 Порядку № 505 визначені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до пункту 7 цього Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, з початком бойових дій на території м. Горлівка як тимчасово переміщена особа з району проведення антитерористичної операції, перемістилася до м. Краматорськ та з 30.04.2015 року їй призначено щомісячну адресну допомогу на сім'ю, з 01.11.2017 року виплата адресної допомоги ОСОБА_1 припинена відповідно до п. 7 Порядку №505.
Як вбачається з довідки від 16.01.2019 року №01-14/235, виданої Краматорським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 дійсно працює в Краматорському міському центрі зайнятості на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних з 08.10.2018 року по теперішній час.
Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року по аналогічній адміністративній справі №333/3750/17 (2-а/333/199/17) висловлено правову позицію, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому. З системного аналізу пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена але її виплата була припинена з зазначених підстав. Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше. Допомога надається не більше ніж на 6 місяців і у подальшому за заявою строк може бути пролонговано.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України Суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
На підставі аналізу пунктів п. 2-7,12 Порядку №505 суд дійшов висновку, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2-7,12 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Враховуючи те, що позивач працевлаштована з 08.10.2018 року, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 19.11.2018 року (оскільки судом встановлено саме цю дату звернення з заявою).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При наданні оцінки доводам та запереченням відповідача суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Таким чином, право позивача за заявою від 19.11.2018 року на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 січня 2019 року, викладеної в Повідомленні № 527 від 18.01.2019 року, суд зазначає наступне.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
Повідомлення відповідача № 527 від 18.01.2019 року носить роз'яснювальний характер про причини не призначення позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.12.2018 року, яким позивачу не призначено щомісячну адресну допомогу та зобов'язати відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою позивача від 19.11.2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18 лютого 2019 року було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. за подання до суду адміністративного позову про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної сотні, 23) від 11.12.2018 року, яким ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) не призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 19.11.2018 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної сотні, 23) призначити та виплатити на ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 19.11.2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд.23) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1).
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 травня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Кочанова П.В.
