open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 Справа № 917/1337/18

м.Полтава

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (фактична адреса: пров.Очаківський, 5/6, м.Київ, 03151), (юридична адреса: вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001)

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні, 69, м.Полтава, 36022

про стягнення 9 158 919,00грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін :

від позивача: адвокат ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 9 158 919,00грн., з яких: 8 326 290,00 грн. - сума основного боргу, 832 629,00 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 05.11.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.12.2018р.

26.11.2018 року від ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №11001), в якому відповідач проти позову заперечує посилаючись на завищення позивачем об'єму пшениці, що була поставлена на склад для зберігання, невідповідність ціни на зернові культури та наявність кримінального провадження про незаконне заволодіння майном ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів".

05.12.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якому ПАТ "Аграрний фонд" обґрунтовує об'єм пшениці яка була передана на зберігання, її ціну та вказує, що кримінальне провадження не перешкоджає суду належним чином дослідити матеріали справи №917/1337/18.

04.12.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.12.2018р.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2019р. не з'явився, про час, дату та місце був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

22 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (далі ПАТ "Аграрний фонд") та державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") укладено договір складського зберігання зерна № 80-07/17 (далі - Договір)

За умовами Договору, Поклажодавець зобов’язується передати, а Зерновий склад зобов’язується прийняти на зберігання зерно зернових та круп’яних культур в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями (складськими документами), та в установлений строк на вимогу повернути його Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором, складськими квитанціями або відповідно до ОСОБА_2 розрахунку (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість та якість зерна, що передається Поклажодавцеві на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються Зерновим складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, зерно, що зберігається на зерновому складі є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном Поклажодавця .

Розділом 2 Договору Сторони визначили вимоги до якості зерна.

Умови приймання, відвантаження та переоформлення зерна встановлені розділом 3 Договору.

Зерновий склад зобов’язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам Договору та складській квитанції, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі (пп. 4.1.1).

Відповідно до п.п. 4.1.7 Договору, Зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за вимогою Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ "Аграрний фонд" на ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" має зберігатися 1342,950 тонн зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 18.12.2017 №1477(АЦ № 435168), від 13.03.2018 № 1478 (АЦ № 435169) та дозволу - довіреності на відвантаження зерна від 22.02.2018 №10/86. ОСОБА_2 наявності зерна, відповідності його кількісним та якісним показникам від 09.10.2018р., Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", у порушення умов договору складського зберігання зерна від 22.09.2017 № 80-07/17, допустило втрату зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю у кількості 1342,950 тонн, яке належить на праві власності ПАТ "Аграрний фонд".

В зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача збитки у зв'язку з втратою зерна в розмірі 8 326 290,00 грн., а також передбачений умовами Договору штраф у розмірі 832 629,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

ОСОБА_2 зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою Договір №80-07/7 від 22.09.2017 р. є договором складського зберігання, який підпадає під правове регулювання норм передбачених статтями 936-966 Цивільного кодексу України, статті 294 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну та достатню підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

ОСОБА_2 з частиною 1 статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (ч. 3 ст. 957 Цивільного кодексу України).

Пунктами 10, 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

В силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Статтею 43 вказаного Закону передбачено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

ОСОБА_2 з пунктом 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510, підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198 (далі - Положення), складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Розділом 3 Положення встановлено, що складська квитанція є товаророзпорядчим документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом, поклажодавцем та факт прийняття зерна зберігання.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження факту прийняття зерна від ПАТ "Аргарний фонд" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" виписано складську квитанцію №1477 від 18.12.2017р. відповідно до якої на зберігання прийнято 283,840 тонн пшениці 2 класу 2016 року врожаю.

22.02.2018 ПАТ "Аграрний фонд" видано дозвіл довіреність на відвантаження зерна №10/86 за складською квитанцією на зерно від 08.12.2017 № 1476 (АЦ № 435167), згідно якого ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зобов'язано оформити складську квитанцію на кількість 721,750 тонн пшениці 2 класу 2016 року врожаю та 500,000 тонн пшениці 2 класу 2016 року врожаю та відвантажити ТОВ "Дніпромлин".

На обсяг 721,750 тонн пшениці 2 класу 2016 року врожаю ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» виписано складську квитанцію від 13.03.2018 № 1478 (АЦ № 435169).

Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних від 13.03.2018 №499575, від 15.0.2018 №499682, від 28.03.2018 №499687, від 29.03.2018 №499688, на адресу ТОВ "Дніпромлин" було відвантажено пшениці 2 класу 2016 року врожаю у кількості 162,640 тонн.

Отже, залишок зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю у кількості 337,360 тонн залишився на зберіганні ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів".

Вищевикладені докази підтверджують факт прийняття позивачем на складське зберігання зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю у кількості 1342,950 тонн.

09.10.2018 року за участю представників ПАТ "Аграрний фонд" та ДП "Полтавський КХП" складено ОСОБА_2 наявності зерна, що належить ПАТ «Аграрний фонд» та відповідності його кількісним та якісним показникам. ОСОБА_2 акту зерно пшениці 2 класу 2016 року врожаю відсутнє на складі в повному обсязі.

Стаття 950 Цивільного кодексу України передбачає, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідач проти визначення ринкової ціни на підставі даних Аграрної біржі заперечує, вважає, що визначення ціни на зернові культури має проводитись на підставі державних статистичних даних.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі втрати (нестачі) та/або пошкодження (втрата якісних показників) зерна зерновий склад за власний рахунок відшкодовує поклажодавцю його вартість за ринковими цінами, які склалися на момент виявлення такої втрати (нестачі) та/або пошкодження (втрата якісних показників) зерна, але в будь-якому разі не нижче його закупівельної вартості, а також виплачує поклажодавцю штраф у розмірі 10% від вартості втраченого та/або пошкодженого зерна.

Факт нестачі зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю встановлено та зафіксовано в акті від 09.10.2018.

Розрахунок заборгованості здійснений за цінами Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури врожаю 2017/18 років станом на 09.10.2018, як це встановлено в договорі.

Довідкою Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури врожаю 2017/18 років станом на 09.10.2018 визначено вартість зерна пшениці 2 класу по Полтавській області - 6200,00 грн/тонну.

За наведеного, наданий позивачем розрахунок заборгованості за цінами Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури та продукти їх переробки станом на 09.10.2018 року, тобто на дату виявлення втрати, здійснений у відповідності до п. 6.3 Договору, тому позовні вимоги про стягнення 8 326 290,00 грн. вартості втраченого борошна задовольняються судом повністю.

Вимога про стягнення 832 629,00 грн. штрафу підлягає до задоволення, виходячи з приписів ст. 230 ГК України, якими визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання та п.6.3 Договору, яким передбачено, що у разі втрати (нестачі) та/або пошкодження (втрата якісних показників) зерна зерновий склад виплачує поклажодавцю штраф у розмірі 10% від вартості втраченого та/або пошкодженого зерна.

Посилання відповідача на невідповідність ціни на зернові культури, суд відхиляє оскільки, право Аграрної біржі формувати ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію передбачене пп.2 п.14 статуту Аграрної біржі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005р. №1285. Посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження суд не бере до уваги, оскільки вказаний факт не є форс-мажорною обставиною та не спростовує факту втрати зерна прийнятого зберігання і не звільняє його від зобов'язань, передбачених умовами договору складського зберігання зерна.

ОСОБА_2 з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача. Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (вул. Небесної Сотні, 69, м.Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00952166) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38926880) 9158919,00 грн., з них: 8326290,00 грн. - заборгованості, 832629,00 грн. - штрафу, 137383,79 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 22.04.2019р.

Суддя Паламарчук В.В.

Джерело: ЄДРСР 81480641
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку