РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2019 року

м. Рівне

№460/143/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО"

до

Головного управління ДФС у Рівненській області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 25.01.2019 відкрито провадження у справі №460/143/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРМ-ЕКО" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000451401, №0000471401, №0000441401 від 08.01.2019; розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.02.2019.

Ухвалою від 21.02.2019 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 19.03.2019.

В судовому засіданні 19.03.2019 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки відповідача про не здійснення ТОВ «Фаворит 15» поставки автонавантажувача, не здійснення ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» поставки бензину А-92 Energyпо скреч-картках, а також про недоцільність залучення ФОП ОСОБА_4 до господарської діяльності позивача, не відповідають фактичним обставинам та базуються лише на необґрунтованих припущеннях ревізорів. Натомість поставка ТОВ «Фаворит 15» для позивача автонавантажувача LINDE, модель Н35Т, ідентифікаційний номер H2X393W00540, повністю простежується та підтверджується відповідними документам з моменту ввезення його на митну територію України і до моменту його реєстрації за позивачем. Аналогічним чином, в повній мірі підтверджено і поставку ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» для позивача в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензину А-92 Energy(скретч-картка). ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» має багато АЗС, на яких можна заправитися пальним. На одних із таких АЗС і було видано фіскальні чеки РРО, за якими по сректч-картах ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» було здійснено заправку транспортних засобів позивача. А що стосується правовідносин власника АЗС та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», - то такі виходять за межі господарської діяльності позивача, і позивач не може нести за їх результатами жодних негативних наслідків. Що стосується залучення ФОП ОСОБА_4 до надання послуг з виготовлення (складання) металевих виробів для обладнання харчового та ресторанного бізнесу та комплектуючих до ліфтового обладнання, то висновки відповідача про недоцільність цього гуртуються на тому, що штатним розписом позивача передбачена посада слюсаря з механоскладальних робіт. Однак, згідно посадової інструкції слюсаря з механоскладальних робіт позивача його основною функцією є слюсарне оброблення деталей. Крім того, слюсарі з механоскладальних робіт, які працювали і працюють у позивача залучені не тільки до слюсарного оброблення деталей, але також й до складання нескладних металоконструкцій, які виготовляє позивач (стелажі, столи, ящики тощо). Згідно ж посадової інструкції слюсаря із збирання металевих конструкцій ФОП ОСОБА_4І, його основною функцією є складання вузлів металоконструкцій середньої складності та складних металоконструкцій, складання відповідальних і особливо складних металоконструкцій. Оскільки державними стандартами України встановлюються високі вимоги до харчового обладнання, а ліфтове обладнання відноситься до механізмів підвищеної небезпеки, то позивач цілком резонно залучив ФОП ОСОБА_4 до надання таких послуг, так як саме він мав працівників відповідної кваліфікації та гарантував протягом трьох років відповідність обладнання вимогам державних норм, стандартів, вимогам, що звичайно ставляться.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача операції з придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача. При цьому, контролюючим органом встановлено, що у вказаного постачальника були відсутні активи зокрема основні засоби та запаси, необхідні для здійснення господарської діяльності. Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Митниця» встановлено, що ТОВ «Фаворит15» придбав (імпортував) один автонавантажувач відповідної моделі, а реалізував два. При цьому ТМЦ, ідентичні задекларованим ТОВ «АРМ-ЕКО» по взаємовідносинах із ТОВ «Фаворит15», були в наявності та використовуються в господарській діяльності ТОВ «АРМ-ЕКО», що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку та первинними документами. Оскільки ТОВ «Фаворит 15» не міг поставити ТОВ «АРМ-ЕКО» відповідний актив, то облікований позивачем автонавантажувач LINDE вартістю 216666,67 грн., як такий, що придбаний у ТОВ «Фаворит 15», кваліфікований відповідачем, як безоплатно отриманий. Оскільки надходження такого активу призвело до зростання власного капіталу ТОВ «АРМ-ЕКО», то відповідачем підставно зроблені висновки про заниження позивачем показника "Інші доходи" у відповідному рядку Звіту про фінансові результати, в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих ТМЦ. Оскільки у ТОВ «АРМ-ЕКО» відсутні первинні документи, що опосередковують отримання активів безпосередньо від ТОВ «Фаворит 15», то й проведена позивачем на його користь оплата не відносяться до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки не змінює склад активів позивача. Що стосується ПДВ по даній операції, то ТОВ «АРМ-ЕКО» в жовтні 2018року самостійно відкорегувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Фаворит 15» на суму 43333,33 грн. Що стосується ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», то його свідоцтво платника ПДВ анульоване 18.12.2017 за ненадання декларацій протягом року (остання декларація з ПДВ подана за жовтень 2016 року). За фактом створення та діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» до ЄРДР 21.10.2016 внесено кримінальне провадження №32016250000000051 за фактами сприяння в ухиленні від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України. За результатами комплексного аналізу документального відображення господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», формально складених але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростовується відповідними доказами, реальність господарської операції не підтверджено. Таким чином, філією «АРМ-ЕКО ЛІФТ» здійснено формування податкового кредиту за рахунок використання документів контрагента ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», що фактично не міг і не здійснював поставки карток на бензин. Також перевіркою встановлено, що TOB «АРМ-ЕКО» для виготовлення металевих виробів для обладнання харчового бізнесу та комплектуючих до ліфтового обладнання, залучало ФОП ОСОБА_4 на умовах підряду і позивачем до перевірки було представлено акти надання послуг, які складені на виконання умов договорів підряду. При цьому, ФОП ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АРМ-ЕКО», відповідно до наказу № 118-к від 30.07.2014, прийнятий на роботу на посаду начальника виробництва і відповідно до табелів обліку робочого часу, працює на умовах повної зайнятості. Поряд з цим, штатними розписами ТОВ «АРМ-ЕКО» передбачена достатня кількість штатних одиниць, які працюють на посадах слюсаря з механоскладальних робіт на умовах повної зайнятості. Відповідно, залучення сторонніх осіб до складання обладнана для харчового бізнесу та виготовлення комплектуючих до ліфтового обладнання не є доцільним. Окремо, сторона відповідача наголосила на тому, що витрати на утримання орендованих приміщень понесені безпосередньо TOB «АРМ -ЕКО», витрати на заробітну плату та соцвідрахування працівників, що згідно штати розпису відповідають професії за кодом 7233 відображені в обліку ТОВ «АРМ -ЕКО» і такі витрати не відшкодовані ФОП ОСОБА_4 при розрахунку вартості підрядних робіт. За наведеного, отримання позивачем послуг від ФОП ОСОБА_4 не може вважатися таким, що спрямоване на отримання доходу. За сукупністю наведеного, сторона відповідача доводила, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.

З 08.11.2018 по 05.12.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «АРМ -ЕКО», код ЄДРПОУ 33001226, номер телефону (0362) 68-21-95, податкового законодавства за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2018 р., валютного - за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - за період з 0.07.2016 р. по 30.06.2018 р.» №2732/17-00- 4-01/33001226 від 19.12.2018 (а.с.15-84 том 1).

Позивач подавав письмові заперечення на Акт перевірки, які відповідачем відхилені (а.с.9-11 том 7).

08.01.2019 на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000441401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов’язання за платежем: "податок на додану вартість" в розмірі 7058,00 грн., в тому числі 5646,00 грн. – за податковими зобов’язаннями та 1412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.88-89 том 1);

№0000451401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов’язання за платежем: "податок на прибуток підприємств" в розмірі 1960103,00 грн., в тому числі 1306735,00 грн. – за податковими зобов’язаннями та 653368,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.85-86 том 1 );

№0000471401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" зменшено розмір від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 1287729,00 грн. (а.с.87 том 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про встановлення таких порушень:

- п.185.1. ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого TOB «АРМ -ЕКО» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5646,00 грн. в т.ч. за листопад 2016року на суму 3581,00 грн, за грудень 2016року на суму 990,00 грн, за квітень 2017року на суму 1075,00 грн.;

- пп.14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.3 ст.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, п.5 П(С)БО 15 «Дохід», П(с)БО 11 «Зобов’язання», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, ПСБО 16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, в результаті чого TOB «АРМ -ЕКО» занижено податок на прибуток на загальну суму 1306735,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2016 року - 200434,00 грн., за 4 квартал 2016 року - 330472.00 грн., за 1 квартал 2017 року - 100049,00 грн., за 2 квартал 2017року - 154930,00 грн., за 3 квартал 2017року - 213341.00 грн., за 4 квартал 2017року - 307509,00 грн. та завищення від’ємного значення по податку на прибуток за півріччя 2018 року на суму 1287729,00 грн. (а.с.79 том 1).

При цьому, висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення від’ємного значення по податку на прибуток ґрунтуються на твердженнях про заниження задекларованих доходів в результаті того, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача, у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» бензину А-92 Energy по скреч-картках, (тобто занижено доходи від безоплатно отриманих ТМЦ, які відображені в бухгалтерському обліку позивача, як придбані у ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс»), а також про недоцільність залучення ФОП ОСОБА_4 до господарської діяльності позивача. А висновки щодо заниження податку на додану вартість ґрунтуються на твердженнях про завищення податкового кредиту в результаті відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс».

Висновки відповідача щодо господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача ґрунтуються на такому.

Так, перевіркою встановлено наступні ознаки нереальності операцій: декларації з податку на прибуток ТОВ «Фаворит 15» за 2016 рік та за 2017 рік не подані; остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за березень 2017 року; фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва 2016року та 2017року ТОВ «Фаворит 15» до ДПІ не подано, що свідчить про відсутність у підприємства активів, зокрема основних засобів, запасів, необхідних для здійснення господарської діяльності; Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Митниця» встановлено придбання реалізацію ТОВ «Фаворит15» товарів різної номенклатури, а саме придбання (імпорт) одного автонавантажувача моделі LINDE, а реалізовано два автонавантажувача зазначеної моделі; відповідно до декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, поданої ТОВ «Фаворит 15» до ДПІ за місцем обліку, не встановлено придбання товарів (робіт, послуг) у неплатників ПДВ; аналізом встановлено, що ТОВ «Фаворит 15» не маючи в наявності трудових ресурсів, основних фондів та виробничих потужностей за 2016рік та 2017рік декларувало придбання та реалізацію; наявність кримінального провадження №42017000000003128 від 03.10.2017, за фактом формування невстановленою групою осіб «штучного» податкового кредиту для підприємств експортерів продукції, які в подальшому отримують безпідставне право на бюджетне відшкодування, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 212, ч. 2 ст.205 КК України.

Враховуючи вказане відповідач зробив висновки, що задекларована позивачем господарська операція із придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача LINDE вартістю сумі 216666,67 грн., не відбулася у дійсності, а надані первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів. При цьому ТМЦ, ідентичні задекларованим ТОВ «АРМ-ЕКО» по взаємовідносинах із ТОВ «Фаворит 15», були в наявності та використовуються в господарській діяльності ТОВ «АРМ-ЕКО», що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку та первинними документами. Оскільки, перевіркою встановлено, що у ТОВ «АРМ-ЕКО» відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов'язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (Автонавантажувача LINDE), тобто ідентифікують джерело походження, виробників/ постачальників, тому Автонавантажувач LINDE вартістю сумі 216666,67 грн. є таким, що безоплатно отриманий. Оскільки ж надходження автонавантажувача призвело до зростання власного капіталу ТОВ «АРМ-ЕКО», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 216 666,67 гри. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». Відповідно, і відображення ТОВ «АРМ-ЕКО» грошового зобов'язання перед ТОВ «Фаворит 15» у 2016 році на загальну суму без ПДВ 216666,67 грн. кваліфіковано як порушення вимог п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Що стосується податкового кредиту з ПДВ по даній операції, то такий ТОВ «АРМ-ЕКО» не фактично нараховувався, позаяк в жовтні 2018 року позивач самостійно відкорегував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Фаворит 15» на суму 43333,33 грн.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «Фаворит-15», позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №674 від 30.11.2016 ТОВ «Фаворит 15» зобов’язувалося передати позивачу автонавантажувач INDE, модель Н35Т, ідентифікаційний номер H2X393W00540, а позивач зобов’язувався його прийняти та оплатити (а.с.90- том 1). На виконання умов пункту 4.1 договору, позивач здійснив на користь ТОВ «Фаворит 15» авансові платежі в розмірі 260000,00 гри. (з урахуванням ПДВ )(а.с.91-93 том 1). За видатковою накладною №46822 від 29.12.2016 ТОВ «Фаворит 15» передало, а позивач прийняв автонавантажувач LINDE, модель І35Т, ідентифікаційний номер H2X393W00540 (а.с.100). Перевезення автонавантажувача здійснювалося безпосередньо позивачем, що підтверджується подорожнім листом № 0000199 від 29.12.2016 (а.с.101). Факт ввезення ТОВ «Фаворит 15» на миту територію України автонавантажувача INDE, модель Н35Т, 2008 року, ідентифікаційний номер H2X393W00540 підтверджується вантажно-митною декларацією №205070000/2016/050774 від 23.12.2016 (а.с.102-103 том 1). Вищезгаданий автонавантажувач був зареєстрований за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії ВК № 000967 від 29.03.2017 (а.с.104 том 1).

Господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивача (а.с.105 том 1).

Крім цього ТОВ «Фаворит 15» на суми ПДВ виписало для позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН (а.с.94-100 том 1).

Висновки відповідача щодо господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» бензину А-92 Energy по скреч-картках ґрунтуються на такому.

Так, перевіркою встановлено наступні ознаки нереальності операцій:в Звіті про фінансові результати за 2016 рік основні засоби 1174 тис. грн., на 30.06.2017 – основні засоби 29 тис. грн., інші відомості про основні засоби відсутні; до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2018 внесена інформація державну реєстрацію обтяжень по ТОВ «ОСОБА_3 Плюс»; згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку взаємовідносини із фізичними особами-підприємцями у ТОВ «ОСОБА_5 Плюс» відсутні; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» анульоване 18.12.2017 за ненадання декларацій протягом року (остання декларація з ПДВ подана за жовтень 2016 року); за фактом створення та діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» до ЄРДР 21.10.2016 внесено кримінальне провадження №32016250000000051 за фактами сприяння в ухиленню від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 212 КК України.

Виходячи з вищевикладеного відповідач зробив висновки, що договір укладений від імені філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становить його предмет. Таким чином, філією «АРМ-ЕКО ЛІФТ» документально оформлено формування податкового кредиту з джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», що фактично не міг і не здійснював поставки карток на бензин. Оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва, то відсутня і господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Таким чином, філією «АРМ-ЕКО ЛІФТ» занижено податок на прибуток на суму 28225,21 грн., та завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на суму ПДВ 5646,00 грн.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.

Так, відповідно до договору поставки №88 від 29.09.2016 ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» зобов’язувалося поставляти позивачу в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» товар відповідно до накладних, а позивач в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» зобов’язувався його прийняти та оплатити. За умовами пункту 1.5. договору, відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скреч картками) (а.с.106-108 том 1).

Згідно з видатковою накладною №0129/0000303 від 18.10.2016 ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» поставило для позивача в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy в кількості 300 л на загальну суму 6150,00 грн. (а.с.111 том 1). У специфікації №0129/0000303-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до даної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток (а.с.111 том 1 на звороті ). Банківською випискою від 18.10.2016 підтверджено оплату товару (а.с.110 том 1).

Згідно з видатковою накладною №0129/0000528 від 02.11.2016 TOB «ОСОБА_3 Плюс» поставило для позивача в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy в кількості 200 л на загальну суму 4200,00 грн. (а.с.117 том 1). У специфікації №0129/0000528-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до даної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток (а.с.117 том 1 на звороті). Банківською випискою від 02.11.2016 підтверджено оплату товару (а.с.115 том 1).

Згідно з видатковою накладною №0129/0000703 від 18.11.2016 ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» поставило для позивача в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy в кількості 300 л на загальну суму 6300,00 грн. (а.с.118 том 1). У специфікації №0129/0000703-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток (а.с.118 том 1 на звороті). Банківською випискою від 18.11.2016 підтверджено оплату товару (а.с.116 том 1).

Згідно з видатковою накладною №0129/0001010від 13.12.2016 ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» поставило для позивача в особі його Філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy в кількості 300 л на загальну суму 6300,00 грн. (а.с.125 том 1). У специфікації So 0129/0001010-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до даної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток (а.с.125 том 1 на звороті). Банківською випискою від 12.12.2016 підтверджено оплату товару (а.с.124 том1).

Згідно з видатковою накладною №0129/0000081 від 12.01.2017ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» поставило для позивача в особі його Філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy в кількості 300 л на загальну суму 6450,00 грн.(а.с.130 том 1). У специфікації №0129/0000081-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток (а.с.130 том 1 на звороті ). Банківською випискою від 12.01.2017 підтверджено оплату товару (а.с.129 том 1).

Крім цього ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на суми ПДВ виписало для позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН (а.с.112-113,119-122,126-127,131-132 том 1).

Підтвердженням отримання бензину А-92 Energy позивачем в особі його філії «АРМ- ЕКО ЛІФТ» є також звіти про списання палива з доданими до них фіскальними чеками РРО (а.с.140-147 том 1).

Господарська операція відображена в бухгалтерському і складському обліку позивача (а.с.133-139 том 1).

Додатково позивачем суду стверджено, що на порталі ProZorro (prozorro.gov.ua), існування якого передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» за результатом пошуку за ідентифікаційним кодом ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» 39726851 було знайдено 3385 закупівель, у яких ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» брало участь, з них 50 закупівель у Рівненській області і при цьому всі закупівлі стосувалися паливно-мастильних матеріалів, що підтверджує діяльність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» саме у сфері поставок паливно- мастильних матеріалів. Позивачем надано роздруківку із списку знайдених закупівель (UA-2016-11-29-000085-) де наявні відомості про АЗСТОВ «ОСОБА_3 Плюс», на одній із яких і було видано фіскальні чеки РРО, за якими по сректч-картах було здійснено заправку транспортних засобів позивача (а.с.148-180 том 1).

Проаналізувавши усі надані стороною позивача первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця – позивача у справі ТМЦ, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд прийшов до висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення. Суд акцентує увагу на тому у всіх видаткових накладних наведено інформацію про учасників відповідної господарської операції, тобто вказано найменування, коди, місцезнаходження юридичних осіб - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їхніх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладених договорів поставки слугує й факт здійснення розрахунків за придбану продукцію.

Висновки органу ДФС щодо відсутності ланцюга постачання суд відхиляє, як з огляду на відсутність відповідних доказів, так і з огляду на те, що позивач не може нести будь-яку відповідальність за неналежний облік господарських операцій своїми контрагентами, а також контрагентами його контрагентів. ТОВ «АРМ-ЕКО» не мало жодних повноважень вимагати у суб’єктів господарських правовідносин – своїх контрагентів інформацію про те, з яких джерел ними отримано товарно-матеріальні цінності, які він пропонує на продаж. Відповідачем, в свою чергу, не було проведено зустрічної звірки ні з ТОВ «Фаворит 15», ні з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», на предмет джерела походження таких ТМЦ, натомість, відповідні висновки зроблено за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Разом з тим, система співставлення податкового кредиту і податкових зобов’язань в розрізі контрагентів містить інформацію лише по тих товарах, які придбаваються з оформленням податкових накладних для реалізації права покупця таких товарів на формування податкового кредиту.

При цьому, інформація про контрагентів позивача ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаних юридичних осіб за місцезнаходженням до Реєстру не внесено.

ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» на час вчинення господарських операцій з позивачем та на час виписування в його адресу податкових накладних були зареєстрованими платниками ПДВ.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів. А що стосується кількості штатних чи позаштатних працівників, то поняття достатньої кількості працівників для можливості провадження такого виду господарської діяльності, як купівля-продаж товару, є оціночним.

Щодо покликання відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», то суду не надано відповідних вироків судів, якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаних підприємств, як і взагалі яких-небудь підтверджень наявності таких проваджень.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу фінансової та податкової звітності контрагентів позивача, які, тим більше, не стосуються платника податків - позивача у справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги законодавства, чинного на момент існування спірних правовідносин.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час існування відповідних правовідносин) об’єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №998-XIV від 16.07.1999 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до цього, ТОВ «АРМ-ЕКО» не допустила жодних порушень, коли відносила оплату, здійснену на користь ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», за придбані у них автонавантажувач на скреч-картки на паливо до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки зазначені операції змінювали склад активів позивача.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України14.12.1999 року за №860/4153 (П(С)БO 15).

За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. ОСОБА_3 ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

А відповідно до п.8 П(С)БO 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За правилами пункту 21 П(С)БO 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Отримання та оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» ТМЦ підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами. Факт використання позивачем придбаних ТМЦ у власній виробничій діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, більше того, він визнається також і відповідачем. Обидва факти безпосередньо зазначені контролюючим органом в акті перевірки.

Однак, відповідач вважає, що ТМЦ, за які позивач сплатив грошові кошти ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», фактично у таких суб’єктів не придбавалися, а тому витрати позивача у вигляді сплаченої ціни ТМЦ, не могли бути віднесені до складу витрат при визначені фінансового результату. В той же час відповідач вважає, що товар відповідної номенклатури, був отриманий позивачем у відповідних періодах безоплатно, а тому вартість таких ТМЦ підлягала включенню до доходів при визначені фінансового результату.

Такі висновки суд вважає не лише такими, що ґрунтуються на припущеннях і суб’єктивних висновках ревізорів, а й такими, що позбавлені сенсу і логіки. Вказані висновки також не узгоджуються і з текстуальним розумінням відповідних стандартів бухгалтерського обліку.

За наведеного, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів є необґрунтованими і алогічними.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2. цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами пункту 198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених первинних документів, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом – ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об’єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ОСОБА_3 Плюс».

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб’єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Що стосується висновків відповідача по господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_4, то такі ґрунтуються на порушенні позивачем вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

За вимогами вказаної правової норми, господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, повинна бути спрямована на отримання доходу та спричиняти реальні зміни майнового стану.

Висновки відповідача щодо відповідних господарських операцій ґрунтуються на тому, що перевіркою неможливо підтвердити факт замовлення ТОВ «АРМ ЕКО» та отримання від ФОП ОСОБА_4 послуг складання обладнання харчового та ресторанного бізнесу та виготовлення комплектуючих для ліфтового обладнання на загальну суму 8302474 грн., в т.ч.: II півріччя 2016 року, 2709962 грн., 2017 рік – 4304783 грн., І півріччя 2018 року – 1287729 грн. та їх господарський сенс.

Так, в акті перевірки, результати якої оскаржуються, податковим органом зазначено, що ТOB «АРМ-ЕКО» для виготовлення металевих виробів для обладнання харчового бізнесу та комплектуючих до ліфтового обладнання, залучало ФОП ОСОБА_4 на умовах підряду і позивачем до перевірки було представлено акти надання послуг, які складені на виконання умов договорів підряду. При цьому, ФОП ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АРМ-ЕКО» з 30.07.2014, обіймає посаду начальника виробництва і відповідно до табелів обліку робочого часу працює на умовах повної зайнятості. Поряд з цим, штатними розписами ТОВ «АРМ-ЕКО» передбачена достатня кількість штатних одиниць, які працюють на посадах слюсаря з механоскладальних робіт на умовах повної зайнятості. Відповідно, залучення сторонніх осіб до складання обладнана для харчового бізнесу та виготовлення комплектуючих до ліфтового обладнання не є доцільним. Крім того, такі послуги надавалися в приміщеннях ТОВ «АРМ-ЕКО», і витрати на утримання таких приміщень понесені безпосередньо TOB «АРМ-ЕКО», а ФОП ОСОБА_4 не відшкодовані при розрахунку вартості підрядних робіт. За таких обставин, на переконання відповідача отримання позивачем послуг від ФОП ОСОБА_4 не може вважатися таким, що спрямоване на отримання доходу.

На спростування таких висновків, стороною позивача зазначено, що відповідно до додатку Б «Абетковий покажчик професійних назв робіт» Класифікатора професій ДК 003:2010 передбачена така назва професії як слюсар з механоскладальних робіт (код класифікатора професій 7233). І за таким кодом у штатному розписі позивача обліковуються посади (а.с.94-99 том 6).

Згідно посадової інструкції слюсаря з механоскладальних робіт позивача його основною функцією є слюсарне оброблення деталей (а.с.100-101 том 6).

Крім того, слюсарі з механоскладальних робіт, які працювали і працюють у позивача залучені не тільки до слюсарного оброблення деталей, але також й до складання нескладних металоконструкцій, які виготовляє позивач (стелажі, столи, ящик тощо), що підтверджується, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 (а.с.111-125 том 6).

Відповідно до додатку Б «Абетковий покажчик професійних назв робіт» Класифіка-тора професій ДК 003:2010 передбачена і така назва професії як слюсар із складання металевих конструкцій (код класифікатора професій 7214).

Згідно посадової інструкції слюсаря із збирання металевих конструкцій ФОП ОСОБА_4І його основною функцією є складання вузлів металоконструкцій середньої складності та складні металоконструкції, складання відповідальних і особливо складних металоконструкцій (а.с. 89-90 том 6).

Оскільки державними стандартами України встановлюються високі вимоги до харчового обладнання, а ліфтове обладнання відноситься до механізмів підвищеної небезпеки, то саме цим позивач пояснює залучення ФОП ОСОБА_4 до надання таких послуг, оскільки саме він мав штат працівників відповідної кваліфікації та гарантував протягом трьох років відповідність обладнання вимогам державних норм, стандартів, вимогам, що звичайно ставляться.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 використовував найману працю працівників, зокрема, слюсарів із складання металевих конструкцій (а.с.84-88, 91-93 том 6).

ФОП ОСОБА_4. надавав позивачу послуги з виготовлення (складання) металевих виробів для обладнання харчового та ресторанного бізнесу та комплектуючих до ліфтового обладнання відповідно до договорів підряду, які пред’являлися до перевірки відповідачу, що ним не заперечується (а.с.181-183 том 1).

Позивачем до матеріалів справи долучено акти надання послуг, які складені на виконання умов вищенаведених договорів (а.с.189-250 том 1, а.с.1-25 том 2) і такі акти надавались до перевірки відповідачу, що ним і не заперечується.

Крім того, позивачем долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийомки-передачі на обробку, акти передачі комплектуючих та звіти про продукцію, які підтверджують рух матеріалів від позивача до ФОП ОСОБА_4, і передачу ним готової продукції як результату виконання робіт (надання послуг)(а.с.26-250 том 2, а.с.1-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-250 том 5, а.с.1-83 том 6).

При цьому допитана в якості свідка головний бухгалтер позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила той факт, що позивач як під час перевірки, так і при розгляді заперечень до акту перевірку надавав відповідачу вищевказану документацію в повному обсязі і пояснював суть даної господарської операції, а також те, що ФОП ОСОБА_4послуги надає не власною працею, а із залученням своїх штатних працівників.

Відповідачем визнається той факт, що ФОП ОСОБА_4 є зареєстрованим суб’єктом господарської діяльності, звітується належним чином і декларує свої доходи. Жодних розбіжностей щодо обліку ним доходів, отриманих від позивача в рамках надання послуг підряду не виявлено.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач відносив витрати з придбання послуг у ФОП ОСОБА_4 на собівартість продукції, яку позивач реалізовував для третіх осіб (а.с.102-110, 126-223 том 6). Даною та іншою долученою до матеріалів справи документацією також підтверджено одержання позивачем позитивного економічного результату від отримання таких послуг.

За наведеного судом зроблено висновок, що твердження відповідача про відсутність економічного ефекту від залучення позивачем ФОП ОСОБА_4 до власної виробничої діяльності не відповідає фактичним обставинам справи та є надуманими.

Відповідно і висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.14.1.231 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України є протиправними.

Суд акцентує увагу також на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про формування позивачем витрат та податкового кредиту всупереч вимог законодавства та з порушенням правил бухгалтерського обліку, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000451401, №0000471401, №0000441401 від 08.01.2019не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

За усього наведеного, позовні вимоги ТОВ «АРМ-ЕКО» підлягають до повного задоволення.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою – 1,5% ціни позову), позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 21131,00 грн.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 21131,00 грн.

Надмірно сплачена позивачем сума судового збору може бути повернута ухвалою суду за письмовим клопотанням останнього.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (код ЄДРПОУ 33001226, АДРЕСА_1, 35364) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000451401 від 08.01.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов’язання за платежем: "податок на прибуток підприємств" в розмірі 1960103,00 грн., в тому числі 1306735,00 грн. – за податковими зобов’язаннями та 653368,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471401 від 08.01.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" зменшено розмір від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 1287729,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000441401 від 08.01.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов’язання за платежем: "податок на додану вартість" в розмірі 7058,00 грн., в тому числі 5646,00 грн. – за податковими зобов’язаннями та 1412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" сплачений судовий збір в сумі 21131,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 29 березня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.